Курсова робота “Формування установки на здоровий та безпечний спосіб життя у здобувачів початкової освіти”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ФОРМУВАННЯ УСТАНОВКИ НА ЗДОРОВИЙ ТА БЕЗПЕЧНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ НА УРОКАХ ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ ЯДС

1.1. Здоровий спосіб життя сутність, структура та зміст

1.2. Формування навичок безпечної поведінки у молодших школярів

1.3.  Рівні, критерії та показники сформованості установки на здоровий та безпечний спосіб життя молодших школярів на уроках інтегрованого курсу ЯДС

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ УСТАНОВКИ НА ЗДОРОВИЙ ТА БЕЗПЕЧНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ЯДС

2.1. Визначення вихідного рівня сформованості установки на здоровий та  безпечний спосіб життя молодших школярів

2.2. Реалізація на формування установки на здоровий та безпечний спосіб життя на уроках інтегрованого курсу ЯДС

2.3. Результати експериментального дослідження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Завжди вважалося, що здоров’я людини є однією з найважливіших цінностей суспільства, що є основою економічного та духовного розвитку держави. Здоров’я виступає як єдиний засіб, що дарує людині можливість досягти високої мети – реалізації всіх вроджених талантів і здібностей з моменту народження. Однак умови, в яких ми перебуваємо, і звички, які ми приймаємо, можуть мати руйнівний вплив і негативні наслідки для нашого здоров’я.

У Національній доктрині розвитку освіти України на XXI століття серед основних завдань української освіти визначено формування у учнів свідомого ставлення до власного здоров’я та здоров’я оточуючих, яке розглядається як найвища соціальна цінність. Також визначено розвиток духовних потреб та навичок здорового способу життя, а також збереження та зміцнення фізичного, психічного, соціального та морального здоров’я дітей.

Результатом успішної політики будь-якої країни є здоров’я її громадян. Здоров’я молодого покоління визначає стан суспільства та формує інтелектуальний, культурний і економічний потенціал країни в цілому. Таким чином, виховання особистості, яка володіє не лише теоретичними знаннями, але й вміє їх успішно застосовувати на практиці, стоїть перед сучасною школою як одне з ключових соціальних завдань. З цієї причини актуальність вивчення формування основ здорового способу життя виражається через інтегрований курс «ЯДС».

Проблематику формування основ здорового способу життя, яка є ключовою компетенцією в інтегрованому курсі “ЯДС”, вивчали та досліджували визначені науковці та педагоги сучасності. Серед них варто зазначити імена провідних фахівців, таких як А. Алчевська, С. Боткін, Г. Ващенко, Д. Локк, І. Мечников, М. Пирогов, Г. Апанасенко, Є. Бойченко, К. Бондаревська, Г. Борисов, І. Брехман, О. Ващенко, М. Віленський, О. Газман, М. Гончаренко, Г. Зайцев, Д. Ізуткін, В. Казначеєв, Ю. Лисицин, А. Маслоу, С. Попов, В. Петленко, А. Степанов, Т. Сущенко, Л. Татарнікова, А. Щедріната та багатьох інших.

Мета роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичному дослідженні процесу формування установки на здоровий та безпечний спосіб життя як предметної компетентності в інтегрованому курсі «ЯДС».

Досягнення мети здійснювалось шляхом вирішення наступних завдань:

1. Розкрити сутність, структуру та зміст здорового способу життя;
2. Провести дослідження рівнів, критеріїв та показників сформованості установки на здоровий спосіб життя серед молодших школярів на уроках інтегрованого курсу «ЯДС»;
3. Визначити вихідний рівень сформованості установки на здоровий спосіб життя у молодших школярів;
4. Оцінити реалізацію процесу формування установки на здоровий спосіб життя під час уроків інтегрованого курсу «ЯДС»;
5. Проаналізувати результати експериментального дослідження.

Об’єктом дослідження є процес формування установки на здоровий та безпечний спосіб життя учнів початкових класів.

Предметом дослідження є педагогічні умови, які сприяють формуванню такої установки учнів початкових класів під час уроків «ЯДС».

Методи дослідження включають порівняльний аналіз, термінологічний аналіз досліджуваного поняття для розкриття сутності здорового способу життя учнів початкових класів, синтез та вивчення передового педагогічного досвіду.

Структура роботи. Робота містить вступ, основні два розділи, шість підрозділів, висновки та список використаних джерел.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ФОРМУВАННЯ УСТАНОВКИ НА ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ НА УРОКАХ ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ ЯДС

1.1. Здоровий спосіб життя сутність, структура та зміст

 

Наукові дослідження встановили, що стан здоров’я значною мірою залежить від способу життя особи. У зв’язку з цим в психолого-педагогічній та спеціальній літературі ведеться активна дискусія стосовно визначення та обґрунтування такого способу життя, який максимально сприятиме підвищенню рівня здоров’я у дітей, молоді та дорослих. Це призвело до формування поняття «здоровий спосіб життя».

Аналіз наукової та методичної літератури вказує на те, що концепції щодо засобів збереження та зміцнення здоров’я мають свої коріння в давнині. Ще в Стародавній Індії, приблизно шість століть до нашої ери, у Ведах були визначені основні принципи здорового способу життя, а також розумні поради стосовно збереження здоров’я людини [8].

Для вирішення всіх наукових і практичних аспектів здоров’я важливо чітко визначити саме поняття здоров’я. В літературі можна знайти велику кількість визначень цього терміну. Згідно з Е. Г. Булич і Г. В. Муравовою [19], у науковій літературі існує 99 різних визначень поняття «здоров’я».

Для філософського розгляду здоров’я, за думкою І. І. Брехмана, важливо усвідомлювати, що це поняття відображає необхідність сутності явищ, тоді як хвороба є випадковістю, що не має загального характеру. Здоров’я слід розглядати не як статичний стан, а в контексті динамічних змін навколишнього середовища та в процесі онтогенезу. У цьому контексті важливо враховувати твердження, що здоров’я визначається процесами адаптації. Це не результат інстинкту, а скоріше реакція на соціально створену реальність. Адаптація надає можливість пристосовуватись до змінного оточуючого середовища, враховувати ріст і старіння, а також адаптуватись до лікування при виникненні порушень, страждань та мирного очікування смерті [10].

І. І. Брехман визначає здоров’я, ґрунтуючись на концепції «людина в потоці інформації», як «здатність особи зберігати відповідну стійкість в умовах стрімких змін кількісних та якісних параметрів трьох основних потоків інформації: сенсорної, вербальної та структурної» [10].

Коли йдеться про здоров’я, багато авторів використовують термін «здорова людина». Цей термін, так само як і «здоров’я», має відносинний та абстрактний характер і стає конкретним лише тоді, коли відноситься до конкретної особи.

Є. Бойченко кілька типів здорових осіб, об’єднуючи їх загальною характеристикою – повноцінне та ефективне виконання соціальних функцій:

1. повноцінна особа в повній мірі здорова і здатна ефективно виконувати соціальні функції;
2. здорова особа, яка на даний момент є здоровою, але протягом року перенесла респіраторне захворювання без ускладнень, що не вплинуло на її здатність повноцінно виконувати соціальні функції;
3. здорова особа, яка має очаги хронічної інфекції (наприклад, карієс, вогнища інфекції в мигдалинах і інші), що призводять до зниження функцій, але не заважають повноцінному виконанню соціальних обов’язків;
4. особа, яка вважає себе здоровою, і за об’єктивними даними від лікаря також є здоровою, хоча час від часу може висловлювати певні скарги, що можуть свідчити про можливий наявний нерозпізнаний преморбідний стан, але при цьому вона все одно виконує свої соціальні функції досить повно;
5. здорова особа, проте інколи відчуває недомагання, пов’язані, наприклад, з процесом акліматизації або перебуванням у стресовій ситуації. До категорії здорових осіб можна віднести тих, хто за висновками лікарів і за власною самооцінкою є здоровими, виконуючи повноцінно та ефективно свої соціальні функції. Однак вони одночасно мають порушення в способі життя, такі як куріння, часте вживання алкоголю, невиконання необхідних гігієнічних вимог до режиму дня, харчування, відпочинку та інші.

Хоча такий індивідуум може бути вважаний здоровим у даний момент, потенційно його стан може бути визнаний як нездоровий, оскільки вказані порушення є факторами ризику, що можуть призвести до виникнення різних захворювань [12].

Г. Ващенко запропонував поняття «кількість здоров’я» і технологію визначення суми «резервних потужностей основних функціональних систем організму» [5]. Важливо відзначити, що визначення рівня здоров’я за резервом функціональних систем не є застосовним до людей, які займаються спортом. Дослідження показують, що із зростанням рівня підготовленості спортсмена, а отже, і суми «резервних потужностей», збільшується кількість захворювань через пригноблення оптимального функціонування імунної системи.

Аналізуючи здоров’я індивідуума та його варіабельність під впливом природного і соціального середовища, важливо виділити найбільш інформативні критерії, які спільно відображають процес адаптації. Це дозволить в умовних межах встановлювати зміни в здоров’ї та характеризувати його як поліпшення або погіршення [12].

 

1.2. Формування навичок безпечної поведінки у молодших школярів

 

Під час виховання дітей ми активно використовуємо їхнє бажання наслідувати дорослих і бути схожими на них. Таким чином, одним з ключових методів формування безпечної поведінки у наших вихованців є подання прикладу важливих для них дорослих, таких як вихователі і батьки, з якими ми плідно співпрацюємо.

Для підсилення закріплення навичок у дітей в роботі важливо використовувати ігрові ситуації, ставити їм запитання та застосовувати метод бесіди. Випадки дитячого травматизму стають приводом для систематичної роботи з малюками з метою внесення стереотипів безпечної поведінки та навичок користування предметами і речами у їхню свідомість в різних ситуаціях. Важливо навчати дітей правилам поведінки в груповому середовищі, не обмежуючи їхнього права на самостійні дії [4].

Предметне середовище як чинник безпеки життєдіяльності

Для забезпечення безпеки дітей в групових приміщеннях, всі застібки на господарських шафах, дверях туалетної кімнати та роздягальні розташовуються значно вище за рівень зросту дитини і регулярно перевіряються, щоб вони були в робочому стані.

Основною діяльністю дітей цього віку є предметно-маніпулятивна, а найкращим стимулом для такої діяльності є організоване предметно-ігрове розвивальне середовище. Тому важливо постійно дбати про його динамічні зміни, організацію цікавих та насичених занять та ігор з використанням предметів побуту та їх ігрових аналогів. При цьому слід постійно враховувати безпеку наповнення середовища, уважно вибираючи іграшки та ігрове обладнання, які відповідають стандартам якості, виготовлені з екологічно безпечних матеріалів та відповідають віку та розвитку дітей. Усі іграшки повинні бути легкими та простими у використанні, а їх розміщення в ігрових центрах має бути на рівні очей дітей.

Самостійність та дисциплінованість — гаранти безпеки

Самостійність та дисципліна становлять важливі гарантиї безпеки для малюків. Отже, належить надавати належну увагу вихованню цих якостей.

Перш за все, дітей слід навчати самообслуговуванню та формувати у них культурно-гігієнічні навички. Дисциплінованість передбачає здатність до самоконтролю, яка ще тільки розвивається в ранньому віці. Ефективна дисципліна полягає в збалансованості між потребою дитини в самостійності та необхідністю дотримуватися певних обмежень. Розвиваючи в дітей дисциплінованість, ми спрямовуємо їхню поведінку, поступово зменшуючи ступінь свого контролю і дозволяючи дітям самостійно керувати своєю поведінкою. Показуючи довіру до дітей і визнання їхніх можливостей, ми сприяємо зростанню самоповаги і впевненості в собі. Коли діти задоволені собою і своїми взаєминами з іншими людьми, вони більше налаштовані на слухання і навчання [11].

 

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ І УСТАНОВКИ НА ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ЯДС

2.1. Визначення вихідного рівня сформованості установки на здоровий спосіб життя молодших школярів

 

Визначено, що традиційно в освіті переважає уявлення про здоров’я як сукупність фізичних показників, зосередження зазвичай здійснюється на їх поліпшенні. Проте, майже повністю упускається з уваги розвиток психічного та соціального здоров’я. Шкільний вчитель, зорієнтований переважно на інтелектуальні досягнення учнів, часто ігнорує розвиток емоційної, конфліктної, комунікативної компетентності, яка є основою психічного і соціального здоров’я учнів. Збереження і розвиток здоров’я повинні стати основним завданням масової педагогічної практики та ключовим компонентом сучасної освіти.

Погіршення здоров’я школярів, на мою думку, викликане не тільки несприятливими умовами життя, але й недостатньою увагою до створення відповідних умов у педагогічному процесі та використання здоров’язберігаючих та здоров’я формуючих методик навчання.

Розв’язання цієї проблеми може бути спрямоване на такі напрямки:

1. створення сприятливого шкільного середовища;
2. впровадження здоров’язберігаючих та здоров’я формуючих технологій і методик у процес навчання;
3. розширення освіти в галузі здоров’я [14].

Перший аспект включає у себе традиційні підходи, такі як дотримання санітарно-гігієнічних норм, забезпечення якісного харчування для школярів та організація класних і рекреаційних приміщень, з урахуванням концепції збереження та розвитку здоров’я дітей. Іншими словами, шкільне оточення повинно сприяти фізичному здоров’ю учнів.

Другий аспект стосується використання педагогічних технологій і методик, які органічно впроваджуються у навчальний процес для формування та розвитку здоров’я дітей.

У школах реалізована програма, спрямована на підтримку та збереження здоров’я, яка активізує всі види діяльностей та рухів учнів. Ця програма створює позитивну емоційну атмосферу на уроках, сприяє зменшенню розумового навантаження, враховуючи вікові фізіологічні та психологічні особливості розвитку дітей. Усі вчителі проводять на уроках 2-3 фізкультхвилинки та вправи для очей.

На уроках передбачено обов’язкові релаксаційні паузи та використання елементів валеології, які сприяють формуванню здорового способу життя учнів. В школі також працюють спеціальні школи здоров’я з метою поширення знань про здоров’я серед учнів.

Регулярно влаштовуються зустрічі з лікарями-експертами, охоплюючі різні тематики, і спрямовані на збереження та розвиток психічного і соціального здоров’я школярів. Систематично проводять поглиблені медичні огляди, які дозволяють вчасно виявляти та запобігати захворюванням. У школі ведуть паспорти здоров’я для кожного учня, в яких реєструються результати медичних оглядів та спостереження за фізичним, психічним і соціальним розвитком школярів протягом всього навчального періоду [23].

Третій аспект – освіта в галузі здоров’я, що передбачає не лише викладення цієї проблематики в навчальних предметах, але й обмін цими знаннями та спільну освітню діяльність вчителів та учнів.

Вивчення науково-педагогічної літератури дає підставу стверджувати, що здоровий спосіб життя представляє собою форму життєдіяльності, що базується на врахуванні добового біоритму і включає в себе ключові компоненти, такі як особиста гігієна, фізична активність, режим харчування та сну, загартування, планування праці і відпочинку, а також відмова від шкідливих звичок.

Сучасна освіта визначається широким впровадженням технологічного підходу. Це представляє собою об’єктивний процес, новий етап у розвитку освіти, який передбачає перегляд підходів до супроводу та забезпечення природного розвитку дитини.

Згідно з «Словником основних термінів і понять з превентивного виховання», подамо визначення наступних термінів технологій:

1. Педагогічні технології – це комплексний, інтегрований процес, який охоплює людей, ідеї, засоби та методи організації діяльності для реалізації проблем, пов’язаних з основними аспектами навчання і виховання.
2. Виховні технології – це обґрунтований вибір характеру операційного впливу під час взаємодії вчителя з дітьми з метою максимального розвитку особистості як суб’єкта; це система знань, необхідних вчителеві для реалізації стратегій, тактики та процедур виховання.
3. Соціальні технології – це упорядкована система процедур та операцій, які реалізують певний соціальний проект або конкретну цілеспрямовану ідею перетворення (реорганізації, модернізації або вдосконалення) соціальної роботи.
4. Технологія превентивної роботи – це сукупність прийомів, методів та впливів, які застосовуються педагогами, психологами, соціальними, медичними працівниками та правоохоронними органами з метою досягнення успіху превентивного виховання.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!