Курсова робота ” Ідеї Яна Гуса та їх вплив на Чеське суспільство (перша третина 15 століття)”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Ідеологічна боротьба за оновлення католицької церкви

РОЗДІЛ ІІ. Релігійна та соціальна доктрина Яна Гуса 

РОЗДІЛ ІІІ. Гусицька ідеологія та чеське суспільство 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ 

ДОДАТКИ

ВСТУП

 

Актуальність теми. В ХIV столітті в Чехії, що входила тоді до складу Римської імперії, існували досить непрості соціальні та політичні відносини між чеською нацією та німецькими колоністами. Особливу роль в такому непростому становищі відігравала католицька церква. Говорячи про католицьку церкву, не варто забувати, що папство, яке було надійним тилом Римської імперії. Папство ж брало активну участь в економічному житті.

Отож, папство було самодостатнім та не залежало від державної влади. Варто згадати, що власне папи римські були ініціаторами хрестових походів. Папа Інокентій ІІІ в ХІІІ столітті. відлучив від церкви трьох королів: німецького, французького, англійського. Власне, завдяки роботи папства й розвалилася на окремі князівства Священна Римська імперія. Папство та церква зокрема збагачувалися за допомогою десятини, – спеціального податку.

В середні віки католицька церква була досить заможньою. Кардинали, єпископи, папство та інші церковні чиновники не відмовляли собі в нічому, при цьому звичайних мирян закликали жити не багато. Звісна річ, що така несправедливість багатьох обурювала. Зокрема, люди почали вимагати, щоб духовенство відмовилося від податку, земель та інших володінь. Важливо є те, що люди почали довільно тлумачити біблійні сюжети. Церква неправильні тлумачення вважала єретичними, тому категорично і рішуче їх засуджувала. Єретиків публічно та зухвало спалювали на багатті, а також відлучали від церкви. У ХІІІ столітті був створений особливий церковний суд, який розглядав справи єретиків, що, в свою чергу, не могло не відобразитися на духовному та релігійному житті чеського народу, невід’ємною частиною став Ян Гус, що народився в сім’ї звичайного селянина.

Ян Гус – це реформатор церкви та проповідник, релігійний мислитель, римо-католицький священник, національний герой. Ян Гус намагався викрити недоліки духовенства, засуджував розкіш і багатство церкви, він вважав, що не можна сліпо підкорятися церкві. Саме цей священник почав одним із перших проповідувати чеською мовою, що робило його дуже популярним серед населення. Актуальність даної теми полягає передусім у виявленні змін, що відбулися в католицькій церкві та чеському суспільстві під впливом основних ідей Яна Гуса.

Об’єкт дослідження – постать Яна Гуса.

Предмет дослідження – ідеї зміни порядку в церкві та способи поширення цих ідей серед суспільства.

Мета дослідження – охарактеризувати основні засади та зміст поглядів і реформаторських ідей Яна Гуса й визначити їх вплив на боротьбу чеського суспільства за реформу католицької церкви.

Для досягнення мети необхідно було виконати такі завдання:

1. проаналізувати процес боротьби за католицьку церкву;
2. дослідити релігійні та соціальні реформи часів Яна Гуса;
3. вивчити основні принципи гусицької ідеології.

Територіальні межі охоплюють землі Чеського королівства у продовж окресленого нижче періоду. Протягом описаного часу Чеське королівство не мало чітко визначених кордонів, але між тим це були території, підвладні чеській лінії.

Хронологічні рамки в загальному описують кінець XIV- початок XV століття, тобто час життя та діяльності Яна Гуса. Упродовж даного періоду відбувалося створення, розвиток та утвердження представницької форми державного управління, що в подальшому призводить до занепаду станової монархії.

Методологічні основи дослідження. Методологія аналізу на фоні філософського виміру свободи віросповідання; розкриття головних складових розуміння свободи віросповідання у різноманітних традиціях та встановлення закономірностей формування віросповідання.

Методи дослідження. Методи пізнання та інші методи: діалектичний (з метою встановлення залежності та динаміки взаємодії державних та правових інститутів у рамках свободи віросповідання); гносеологічний (з метою розкриття значення поняття «віросповідання» та його окремих складових); структурно-функціональний (з метою з’ясування форми термінів, суджень про природу та свободу віросповідання).

Нормативну базу даної роботи становлять Конституція України та інші нормативно-правові акти, міжнародні правові акти, а крім того, ті нормативно-правові документи, які функціонували в минулому у практиці тих чи інших держав та мали значення у формуванні підходів до розуміння поняття «віросповідання». Емпіричну базу дослідження становлять релігійні, правові, історичні та наукові джерела, які несуть інформацію про ставлення до віросповідання, інакомислення, свободи віросповідання та релігії загалом.

Наукова новизна роботи. У курсовій роботі, спираючись на принципи та методи історичної науки вперше здійснено аналіз процесу формування особистості Яна Гуса та влив його особистості на чеське суспільство.

Огляд літератури й джерел. Науково-теоретичну базу роботи становлять праці зарубіжних та вітчизняних науковців: Є. Анічков, М. Алєксєєв, М. Бердяєв, Г. Дж. Берман, Г. Гегель, М. Грушевський, Г. Гроцій, І. Кант, Б. Кістяківський, А. Кримський, В. Липинський, І. Огієнко, Платон, Б. Рассел, Г. Сковорода, Е. Суттнер, С. Токарєв, Ч. Хейнс, Д. Чижевський, П. Юркевич тощо.

Найбільш відомими науковцями, які вивчали гусицький рух серед вітчизняних науковців є: М. Бабій, А. Доброхотов, М. Закович, А. Колодний, Ю. Пайда, М. Попович, А. Спиркін, П. Фещенко, Л. Філіпович, П. Яроцький. Чимало й інших дослідників зверталися до ідей Яна Гуса. Можна виокремити такі цілісні роботи: роботи Ю. Іванова, Б. Рубцова «Ян Гус» (1958 р.), Й. Мацек «Гуситское революційний рух» (1952 р.), І. Гаріна, М. Маховця, П. Резонова, А. Сазонової, М Кратохвіла та інших.

Серед дослідників даної теми часто розходяться думки з приводу оцінки діяльності Гуса. Так, в той час як одні вважають Гуса шанувальником бюргерства (А. Сазонова та Ф. Енгельс), то інші стверджують, що він поважав бідність (М. Маховець та його «Вчення Гуса і його значення в традиціях чеської нації», О. Озолін, «Ян Гус і Констанцський собор»). Варто додати, що є ще такі, що не співвідносять вчення Гуса з народними настроями та настроєм передового бюргерства (до прикладу Г. Липатникова).

Структура і обсяг роботи. Курсова робота викладена на 30-ох сторінках комп’ютерного набору. Складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. У роботі використано 18 літературних джерел.

 

РОЗДІЛ І. ІДЕОЛОГІЧНА БОРОТЬБА ЗА ОНОВЛЕННЯ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

 

В юнацькому віці Ян Гус був навчався у Празі, проте, будучи дуже бідним, він заробляв собі на життя співом і роботою при храмах (див. додаток А). варто підкреслити, що процес формування поглядів та життєвої позиції Яна Гуса відбувався зовсім не просто та був насиченим різними подіями. В житті Чехії з’являлося багато реформ, які були впровадженні завдяки королю Карлу I. Проте з іншого боку, духовне життя країни проходило через справжню кризу, мало місце так звана моральна деградація, а у християнській церкві стався великий розкол 1378 року. У ці часи на апостольському престолі одночасно появились три папи, що вели між собою внутрішню ворожнечу. Всі ці проблеми формували світогляд Яна Гуса. Згодом він постав у центрі подій європейської історії.

Після того як Ян Гус здобув ступінь магістра вільних мистецтв в 1400 році та прийняв чин священика, він був призначений проповідником Віфлеємської каплиці у Празі. Проповіді та повчання Яна Гуса принесли йому популярність та захоплення чеським народом. Священик у бесідах не використовував непотрібних ефектних прийомів чи ораторських інтонацій, а з прихожанами був переконливим та щирим, він не лише повчав, але і умів утішити прихожан. В своєму житті він дотримувався усіх християнських доктрин, саме за це міщани та селяни його любили та поважали. Ян Гус прагнув виявляти турботу про свій внутрішній розвиток. Варто підкреслити, що невипадково архієпископ Праги призначив Яна Гуса синодним проповідником та поклав на нього обов’язки ведення проповіді перед усім духовенством.

Велике місце в діяльності Яна Гуса мало відстоювання прав чеського народу. Особливо це мало місце в період його роботи в університеті, де він спочатку був деканом факультету, а згодом і ректором університету. Ян Гус домігся того, що чеська партія в справах управління університетом отримала перевагу у порівнянні з німцями. Тоді ж німецькі професори та студенти в знак протесту стали лютими противниками Яна Гуса та покинули університет[1].

У часи ректорства Яна Гуса в університеті Праги посилився вплив поглядів Джона Вікліфа, що стурбувало папство. Вчення Вікліфа примусило Римського папу Римського оголосити Яна Гуса єретиком. Після цього король Вацлав запропонував Я. Гусу виїхати з міста, вважаючи, що після цього опозиційний настрій впаде[2]. Проте ідеї Яна Гуса, що отримали назву гусизму, широко розповсюдилися серед чеського населення, а Ян Гус вів переписку зі своїми учнями, друзями, давав їм поради.

Основні ідеї Яна Гуса знайшли втілення в його роботі «Про церкву». Священнослужитель та його однодумці вели активну пропаганду серед усього чеського населення, а саме городян, аристократії, селян, тобто усіх тих, які виступали проти церкви та німецьких поміщиків. Таким чином, Чехія поступово стала центром церковної опозиції в Європі.

З метою припинення гусицького руху було скликано XVІ Вселенський собор, який мав на меті побороти єресь та відновити єдність церкви та її реформи. На цей собор був запрошений і Ян Гус. Останній відмовився визнати свої погляди єретичними. Отож, Собор, не отримавши від Яна Гуса ні зречення, ні самозвинувачення, засудив його як єретика і засудив до спалення, яке здійснилося 6 липня 1415 року. У відповідь на смертну страту Яна Гуса, в Чехії сформувався могутній гусицький рух, що привів до тривалої боротьби з католиками.

Є цікавим, що принципи діяльності Яна Гуса сприймали через призму впливу та доктрин Джона Вікліфа. До прикладу, голова історичної школи Чехії спочатку не мав заперечень щодо роботи та поглядів, встановлених ще з XV-го століття, а противники Гуса в той час хотіли звинуватити його у співпраці з уже названими англійським «єретиком».

Вікліф, як відомо, виступав спершу тільки проти незрозумілих домагань Риму, проте потім засуджував самі погляди Риму та церкви. Джон Вікліф ніколи не був переслідуваним та помер своєю смертю в 1385 році, тобто аж за 15 років до початку діяльності Яна Гуса[3].

Важливим є те, що, коли проходив суд над Яном Гусом, то звісна річ, зайшла мова про Вікліфа. В результаті Собору кістки Джона Вікліфа були викопаними з могили, а потім спалені. До сьогоднішніх днів церква вважає Джона Вікліфа справжнім єретиком, адже саме через нього проповідник так і не є зарахованим до лику святих папою римським.

Можна вважати, що з релігійними вченнями Вікліфа Ян Гус познайомився пізніше того, ніж розпочав свою власну просвітницьку діяльність в Віфлеємській каплиці, а це означає, що тоді, коли вже його погляди та світогляд були сформованими[4].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!