Курсова робота ” Інтерактивні методи навчання на уроках української мови при вивченні дієслова “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ПРИ ВИВЧЕНІ ДІЄСЛОВА

1.1. Інноваційні тенденції розвитку сучасної початкової освіти

1.2. Сутність поняття «інтерактивні методи»

1.3. Інтерактивні технології-шлях до створення ситуації успіху у навчальній діяльності молодшого школяра

РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕНІ ДІЄСЛОВА У 4 КЛАСІ

2.1. Інтерактивні методи і форми навчання української мови

2.2. Вивчення дієслова у 4 класі з використанням засобів ІКТ

2.3. Урок української мови твоєї мрії. Інтерактивні вправи при вивченні дієслова у 4 класі

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 ВСТУП

 

Актуальність теми. Компетентнісний підхід до вивчення української мови розглядається як такий спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, що забезпечує засвоєння ними змісту навчання й досягнення цілей навчання при розв’язанні певних проблемних завдань щодо формування комунікативної компетентності. Компетентний спеціаліст, компетентна особистість– гідна перспектива для суспільства, що успішно розвивається.

Українська мова є джерелом для формування не лише комунікативної компетентності, а й моральних, етичних, громадянських цінностей особистості. Вона сприяє формуванню національно свідомого громадянина, відповідального за збереження і передачу культурних надбань українського народу прийдешнім поколінням. Основні  документи, що регулюють зміст мовної освіти («Державний стандарт початкової освіти» (2018). Концепція «Нова українська школа» (НУШ, 2016), визначають такі її важливі завдання і ключові компетентності, як: «вільне володіння державною мовою, що передбачає уміння усно і письмово висловлювати свої думки, почуття, чітко та аргументовано пояснювати факти, а також любов до читання, відчуття краси слова, усвідомлення ролі мови для ефективного спілкування та культурного самовираження, готовність вживати українську мову як рідну в різних життєвих ситуаціях [17].

Сучасна школа має працювати на засадах «педагогіки партнерства», тобто має бути повага до особистості учня, доброзичливе ставлення, і головне – діалог – взаємодія – взаємоповага. Забезпечення цих складових успішної освітньої діяльності учнів початкової школи передбачає використання таких методів, форм і прийомів навчання, які б максимально спряли  залученню учнів до активної освітньої діяльності, зокрема на уроках української мови. Такими методами ми бачимо інтерактивні технології навчання, які останнім часом активно впроваджуються в освітній процес і учнів початкових класів. Водночас здійснюється і реформування методичної науки, що відбувається через оновлення форм, змісту і методів навчання української мови.

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою. У ході інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Наш мозок схожий на комп’ютер, а ми – його користувачі. Щоб комп’ютер працював, його потрібно ввімкнути.

Проблема навчання української мови засобами інтерактивних технологій є предметом дослідження зарубіжних і вітчизняних учених:  Ю. Бондар (2019), В. Бутріш (2007), І. Дичківська (2004), А. Єрмоленко (2022), Л. Залюбовська, В. Ковальова (2010), О. Кондратюк (2011), О.Пометун (2007), Л.Пироженко (2005), Г. Пономарьова (,  та іншим.

Об’єкт дослідження – процес навчання української мови у початковій школі.

Предмет дослідження – інтерактивні методи навчання на уроках української мови при вивченні дієслова.

Мета дослідження полягає в аналізі та оцінці ефективності використання інтерактивних методів навчання на уроках української мови при вивченні дієслова.

Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

1. Розкрити інноваційні тенденції розвитку сучасної початкової освіти та узагальнити сутність поняття «інтерактивні методи»;
2. Проаналізувати інтерактивні методи і форми навчання української мови як шлях до створення ситуації успіху;
3. Опрацювати урок української мови твоєї мрії. Інтерактивні вправи при вивченні дієслова у 4 класі

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.  Список бібліографічних посилань використаних джерел включає 27 найменування на 3-х сторінках.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ПРИ ВИВЧЕНІ ДІЄСЛОВА

1.1. Інноваційні тенденції розвитку сучасної початкової освіти

 

Слово «інновація» (innovatio) перейшло до нас з англійської мови і має значення «нововведення» або «новаторство». Філософське розуміння інновації включає створення нового, суспільно значущого продукту людської діяльності, який характеризується двома ключовими ознаками: перетворенням явищ, речей та процесів; новизною та оригінальністю [8, с. 6].

В. Загвязинський стверджує, що нове у педагогіці не обмежується лише ідеями, підходами, методами чи технологіями, які раніше не використовувались чи не висувались в конкретних поєднаннях. Вона охоплює також комплекс елементів або окремі аспекти педагогічного процесу, що містять у собі прогресивні елементи. Це дозволяє ефективно вирішувати завдання виховання та освіти під час зміни умов і ситуацій [25, с. 23].

Чітке розмежування термінів «інновації» та «новації» наголошується в роботі І. Підласого та А. Підласого. Автори вказують на те, що для визначення новацій, як заміни чого-небудь новим, існує нормативне англійське слово «novation». З іншого боку, інновація вказує на таке нововведення, яке впроваджується в системі за рахунок її власних («in» – всередині) ресурсів і резервів. У контексті аналізу сучасних змін та нововведень в освіті важливо визначити, чи здійснюються вони за рахунок внутрішніх, ще не використаних резервів педагогічної системи, і чи можна вважати ці нововведення інноваціями в повному розумінні цього терміну? [21, с. 2].

Відповідно до законодавства України, а саме Закону «Про інноваційну діяльність», інновації визначаються як новостворені, застосовані чи вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція, послуги та рішення, що суттєво поліпшують структуру та якість виробництва, а також соціальну сферу. Важливо відзначити, що дослідники також займаються вивченням питань, пов’язаних із причинами замовлення та поширенням інновацій.

Автори вважають за необхідне виокремити інноваційні форми роботи з дітьми, серед яких:

1. інноваційні види занять (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані);
2. нетрадиційні заняття (міні-заняття, заняття-мандрівка, уроки ввічливості, уроки милосердя і доброти, урок милування в природі, урок пам’яті, заняття-казка, заняття пошук, заняття-вікторина, заняття з логіки, заняття з українознавства, заняття з малювання з використанням нетрадиційних технік, заняття-відкриття, заняття-сюрприз, фізкультурно-оздоровчі заняття, брейн-ринг, КВК, заняття-тренінг, Клуб «Що? Де? Коли?» тощо);
3. нетрадиційні свята і розваги, театралізована діяльність, дослідницько-пошукова діяльність, гурткова робота, цільові прогулянки та екскурсії, моделювання проблемних ситуацій;

 

1.3. Інтерактивні технології-шлях до створення ситуації успіху у навчальній діяльності молодшого школяра

 

В умовах особистісно орієнтованого навчання, учень та його світогляд стають центральними. Вчителю доручено завдання не лише передавати знання, але й розкривати особистість дитини. Ігровий процес – простір, де дитина відчуває себе вільною. Однак, як зауважив Амонашвілі, «навчати потрібно серйозно, не граючи». Тут виникає складність – забезпечити гру, але при цьому дотримуватися серйозності навчання.

На нашу думку, вирішення таких освітніх завдань можливе лише за допомогою інтерактивних технологій. Одним з ключових аспектів інтерактивного навчання є формування почуття групової належності, що надає слабшим, несамовпевненим учням можливість відчувати себе захищеними та впевненими у здатності подолати труднощі. Коли діти навчаються разом, вони отримують значущу емоційну та інтелектуальну підтримку, що стимулює їх виходити за межі поточного рівня знань і вмінь.

Прийоми, які вчителі використовують на інтерактивних уроках, допомагають подолати тенденцію до індивідуалізму та некорисної конкуренції в класному колективі, де один учень може досягти успіху лише за умови невдачі його однокласників [18].

В результаті учні або приділяють велику увагу своєму власному успіху, щоб перемогти інших, або відступають через відсутність впевненості у власних здібностях. У таких ситуаціях діти розуміють, що їхні досягнення не пов’язані з успіхами їхніх товаришів, і тому зосереджуються виключно на своєму особистому успіху або невдачі.

Під час інтерактивного уроку відбувається співпраця – колективна діяльність для досягнення загальних цілей, де учні розуміють, що їхні особисті досягнення пов’язані із успіхами товаришів у групі. Успіх кожного стає успіхом всієї групи.

Впровадження інтерактивних технологій вимагає від учителя розуміння суті цієї навчальної моделі, вміння тщательно планувати свою роботу та вкладення значної кількості часу, особливо на початкових етапах. Елементи інтерактивних технологій слід вводити поступово на окремих уроках, розпочинаючи з найпростіших, таких як робота в малих групах, парами, трійками, «мозковий штурм», «мікрофон» і так далі.

Педагог повинен усвідомлювати, що суть такого уроку полягає в програмовому матеріалі, а його мета – реалізація навчальних цілей, загальний розвиток учнів, створення оптимальних умов для особистісного становлення та розвитку кожного, а також розширення можливостей самовизначення.

Результатом є створення дидактичних умов для ситуації успіху учня під час навчальної діяльності та збагачення його мотиваційної, інтелектуальної та інших сфер.

Алгоритм дій вчителя під час проведення інтерактивного уроку включає наступні етапи:

1. оцінка доцільності використання інтерактивних методів на даному уроці;
2. ретельний відбір та аналіз навчального матеріалу, включаючи додатковий матеріал (тести, приклади, ситуації, завдання для груп і т.д.);
3. планування уроку, включаючи етапи, хронометраж, приблизний розподіл на групи, ролі учасників, запитання та можливі відповіді;
4. розробка критеріїв оцінювання ефективності групової роботи та всього уроку;
5. мотивація навчальної діяльності через створення проблемної ситуації, представлення цікавих фактів тощо;
6. забезпечення розуміння учнями суті їхньої діяльності та формування очікуваних результатів при оголошенні теми;
7. передача учням необхідної інформації для виконання практичних завдань за мінімально короткий час;
8. забезпечення засвоєння навчального матеріалу учнями шляхом інтерактивних вправ (за вибором вчителя);
9. рефлексія (підбиття підсумків) у різних формах: індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія, створення малюнків, схем, графіків тощо.

Приблизний розподіл часу між етапами інтерактивного уроку може бути наступним:

1. мотивація – 5 %;
2. оголошення теми – 5 %;
3. інформування учнів – 10-15 %;
4. інтерактивна вправа – 50-60 %;
5. рефлексія – 15-20 % [19].

Учень на інтерактивному уроці виступає в ролі активного учасника, а не просто «об’єкта» навчання. На відміну від традиційних методів, таких як читання, лекція-монолог, пояснення, демонстрація, інтерактивні методи акцентують увагу на взаємодії, співпраці та активній участі учнів.

 

РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕНІ ДІЄСЛОВА У 4 КЛАСІ

2.1. Інтерактивні методи і форми навчання української мови

 

До інтерактивних методів навчання української мови входять такі: самостійна робота під контролем вчителя, вирішення проблемних та творчих завдань, колективна робота в парах, а також взаємні запитання від учнів до вчителя і навпаки. Використання цих методів вимагає від учня активного залучення до засвоєння, обробки та використання навчальної інформації. Такий підхід, порівняно із традиційними (пасивними) методами, призводить до значно вищих результатів навчання.

Наведемо кілька прикладів використання найбільш поширених інтерактивних методів навчання на уроках з української мови [3].

Інтерактивна гра «Мікрофон» (або бліц-опитування) переважно використовується на етапі цілевизначення та планування уроку після оголошення теми та вступного слова. Наприклад:

«Розкажіть, що саме ви очікуєте від цього уроку, враховуючи його тему. У цьому випадку ручка або олівець виступає у ролі уявного мікрофона. Слово передається тільки тому, хто утримує уявний мікрофон. Прошу вас висловлюватися швидко та лаконічно».

Інша технологія, яку використовують на уроках, особливо при узагальненні чи вдосконаленні матеріалу, – гра «Знайди пару». Зазвичай її використовують під час повторення на початку уроку або як орфографічну розминку. Перевагою цієї гри є те, що вона ставить перед учнями завдання використовувати багато правил. Наприклад, на дошці створюється колонка з фразеологізмами та їх значеннями. Учні по черзі підходять до дошки, знаходять «пару» своєму фразеологізму і з’єднюють їх стрілочкою з відповідним поясненням. Гра «Знайди пару» сприяє розвитку аналітичних здібностей та формуванню орфографічної пам’яті учнів. Цю гру можна проводити як у усній, так і в письмовій формі.

Крім цього, ще однією корисною технікою на уроках української мови є вправа «Мозковий штурм». Це, по суті, технологія колективного обговорення, широко використовувана для формулювання різних рішень щодо конкретної проблеми. Учні стимулюються виявляти свою уяву та творчість, а також висловлювати свої думки стосовно певного героя, події чи твору. Основна мета цієї вправи полягає у зборі якнайбільшої кількості ідей щодо конкретного питання [4].

Додатково, на уроках української мови активно використовується гра «Четвертий зайвий». Учні отримують завдання проаналізувати ряд, складений з чотирьох елементів, та визначити зайвий, тобто той, що не має ознак, характерних для інших.

На уроках можна ефективно використовувати форми роботи в групах, де проявляється подвійна спрямованість. З одного боку, учні взаємодіють у групі однолітків, де вони вільно можуть висловлювати свої думки, мобілізувати свої знання та розкривати творчий, організаторський та лідерський потенціал. З іншого боку, після завершення групової роботи вони активно дискутують, обмінюються думками та аргументами. Цей підхід стимулює подвійну мотивацію: мотив самовиявлення та самоутвердження в групі, а також мотив досягнення спільної мети, яка повинна бути більш доцільною, ніж у інших групах.

Часто  використовую роботу в парах, де учні не просто розділяються, але об’єднуються в групи та пари. Утворюючи малі творчі колективи, учні розвивають навички співпраці та з часом стають професіоналами, здатними успішно працювати в команді.

Розглянемо ще кілька інтерактивних методів і форм навчання української мови:

«Дерево знань»

Перед учнями розташоване «дерево знань» (гілочка), на якій висять плоди – запитання різної складності. Кожна група по черзі обирає та відповідає на конкретне запитання. Перед наданням відповіді учні можуть консультуватися з представниками своєї групи.

Приклади запитань:

• Як визначається іменник? (приведіть приклад)
• Коли іменники пишуться з великої літери, а коли з маленької?
• Як називаються іменники, які відповідають на питання «Хто?» і «Що?»?
• Як відбувається зміна форми іменників?
• Існують різні роди іменників. Назвіть їх?
• Яку роль відіграє іменник в реченні?

«Анаграми»

        Муамся              тиам               ньенка                

Нямума              тумася            сенькамаму

Прочитайте слова про себе. Прочитайте всі слова вголос. Як ми можемо назвати ці слова? (синоніми, ласкаві слова). А тепер подивіться на дошку. Утворіть словосполучення іменника з прикметником і запишіть їх в зошит. (творча вправа, колективна робота)

Мати (яка?)

                                 Матуся (яка?)                               

Ненька (яка?)

З останнім словосполученням складіть речення. Краще речення запишемо в зошиті і на дошці. Діти, давайте з вами розрізнимо іменник серед інших частин мови. В даному реченні прочитайте слова, поставте до них питання і назвіть частини мови. Підкресліть головні і другорядні члени речення. Чим виступає в реченні іменник?

«Кола на воді»       

Клас розділяється на 5 груп. Кожна група обирає картку із словом (стіна, квітка, сонце, місяць, папір) та записує його на аркуші у вигляді стовпчика. Навколо кожної букви формуються інші слова, а потім зі слів складають речення. На основі отриманих результатів групи складають оповідання, історію, казку чи вірш. Час, відведений на проведення цієї гри, становить 10 хвилин [13].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!