Курсова робота ” Класифікація фразеологічних одиниць за ступенем ідіоматичності в англійській та українській мовах “

ЗМICТ

 

ВCТУП

POЗДIЛ I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІДІОМАТИЧНИХ ОДИНИЦЬ

1.1 Поняття про ідіоми в сучасному мовознавстві

1.2 Поняття «ідіома» та «ідіоматичність»

1.3 Походження ідіом

1.4 Види перекладу, типи, форми і методи роботи з ним

POЗДIЛ II. КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ЗА СТУПЕНЕМ ІДІОМАТИЧНОСТІ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

2.1 Фразеологія української мови

2.2 Засоби перекладу ідіоматичних та образних виразів

2.3 Фразеологізми в сучасній англійській мові: визначення, підходи, класифікація

2.4 Структурно-семантичні аспекти соматичних ідіом англійської мови

 

ВИCНOВКИ

CПИCOК ВИКOPИCТAНИX ДЖEPEЛ

 

ВCТУП

 

          Актуальність дослідження полягає в тому, що фразеологічні одиниці за ступенем ідіоматичності розглядаються на матеріалі англійської та української мов.

          Усі види людської діяльності мають відповідно свою лексику, свої спеціальні терміни, проникаючи іноді, особливо в метафоричному вживанні, у літературну мову. Наша мова не може адекватно передати все невичерпне багатство життя в її взаємозв’язках, усі думки і відчуття; літературна мова, словотворчі можливості якої обмежені, завжди готова запозичувати вже наявний в ужитку спеціальний термін, якому можна надати ширше значення. Ідіоми, вдалі приказки, створені людьми, зайнятими в різних сферах діяльності і спорту, будучи короткими, розмовними і живими, такими, що відображають бурхливе життя, завжди знаходять застосування у виразній мові.

Система фразеологізму будь-якої мови в цілому володіє своїми національними особливостями. У чому конкретно виявляється відмінність системи фразеологізму два або більш за мови, можна встановити лише при їх порівняльному вивченні. Само собою зрозуміло, що ця відмінність буде тим глибше, чим віддаленіше генетичний зв’язок мов, що зіставляються. І навпаки. Чим ближче мови, тим більше схожих рис виявлять вони в галузі фразеології.

Контрастивний аналіз одиниць фразеологізмів споріднених і неспоріднених мов збагачує теорію фразеології не тільки кількісно, але й якісно, виявляючи самобутність кожної з мов, що зіставляються. Широка група одиниць фразеологізмів сучасної англійської та української мов об’єднана наявністю загального компонента – найменування особи за професією у сфері фізичної праці.

Об`єктом дослідження є класифікація фразеологічних одиниць за ступенем ідіоматичності в англійській та українській мовах.

Предмет дослідження – фразеологічні одиниці, засоби образний виразів та структурно-семантичні аспекти ідіоматичності в англійській та українській мовах.

Метою дослідження є з`ясування фразеологічних одиниць за ступенем ідіоматичності в англійській та українській мовах.

Для досягнення мети необхідно виконати такі завдання:

• Визначити поняття, види, типи, форми і методи іділматичності;
• Визначити фразеологію в українській мові;
• Проаналізувати засоби перекладу ідіоматичних та образних виразів;
• Визначити фразеологізми в англійській мові;
• Розібрати структурно-сематичні аспекти ідіом.

Ідіоми завжди привертали увагу дослідників, так як фразеологічні мовні одиниці мають велике значення в будь-якій мовній системі. Проте нові підходи в лексичних дослідженнях висвітлюють ідіоматичні вирази з різних точок зору. Ідіоматичні словосполучення часто зустрічаються в журналах, газетах, фільмах, також широко використовуються в повсякденній мові і становлять вагому частину цінностей культури. Різні мови мають відмінності у структурі та змісті ідіом.

Ідіоми являють собою значну частину мови та впливають на мовний потенціал, окрім того фразеологізми сприяють збагаченню та розширенню культурної спадщини. Завдяки метафоричності ідіоматичної конструкції мова стає барвистою та передає усі тонкощі не лише менталітету, а й багатовікової спадщини народу, що відображають людський досвід розуміння навколишнього світу. Потреба у дослідженні полягає в тому, що в даний час існує теоретична та практична необхідність у співвідношенні окремих лінгвістичних одиниць серед конкретних мов. Створення регулярної функціональної та семантичної ідентичності між одиницями двох мов, необхідне при перекладі та загальному функціонуванні.

 

POЗДIЛ I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІДІОМАТИЧНИХ ОДИНИЦЬ

1.1 Поняття про ідіоми в сучасному мовознавстві

 

Термін «ідіома» походить від давньогрецького слова «ídiōma», що означає «особливість, своєрідність». Виділяються два основні погляди на ідіоматичні одиниці – так звані «широкий підхід» та «вузький підхід» до ідіом. Згідно з останнім, ідіомами вважається лише такі «стійкі словосполуки, семантика яких не виводиться зі значень її складників, а інтегрована ними формально; виникає внаслідок утрати мотиваційних відношень» [25, с.173].

У вітчизняному мовознавстві протягом довгого часу існувала традиція називати ідіоми «фразеологічними зрощеннями», за термінологією відомого радянського мовознавця акад. В.В. Виноградова, який розподілив фразеологічні одиниці на фразеологічні зрощення (або ідіоми у вузькому значенні), фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення. На думку В.В. Виноградова, фразеологічні зрощення характеризуються немотивованістю складу зворотів (тобто з суми складових таких фразеологічних одиниць неможливо дізнатися про загальний зміст одиниці) та абсолютною семантичною єдністю компонентів. Серед фразеологічних зрощень виділяють наступні підтипи:

1) Фразеологічні зрощення, у складі яких є так звані «слова-некротизми» (лексичні архаїзми, історизми та інші лексеми, що вийшли з ужитку мовлення). Наприклад, англійська ідіома “to buy a pig in a poke” на позначення невигідного та невдалого придбання чогось, що не було уважно розглянуто передусім (порівн. укр. ідіому «купувати кота в мішку». Лексема a poke позначає «мішок» і є архаїзмом (сучасний синонім “sack”), який в сучасній англійській мові вживається лише у вищезгаданій ідіоматичній одиниці. Тобто ми бачимо випадок, коли лексема продовжує жити значно довше у межах ідіоматичного словосполучення, аніж у вільному словосполученні чи ізольовано.

2) Фразеологічні зрощення, що містять граматичні архаїзми, які є синтаксично неподільним цілим.

Дж.Сейдл і У.Макморді зазначають, зокрема: “The way in which the words are put together is often odd, illogical or even grammatically incorrect” [6, c.4].

Так, ідіома I am good friends with him (“ми з ним добрі друзі») є, з точки зору граматичної структури, неправильною та нелогічною. Займенник I стоїть в однині, проте форма I am a good friend with him є неможливою, хоча значно більш логічною. Можливою є форма I am good friend of his, але вона не є ідіоматичною одиницею.

3) Фразеологічні зрощення, що стали нерозкладними як лексично, так і семантично, наприклад:

to be born with the silver spoon in one’s mouth;

to go through thick and thin.

4) Фразеологічні зрощення, котрі являють собою таку семантичну єдність, що лексичні значення компонентів зовсім неважливі для розуміння цілого [5, с.144].

Прикладами подібних одиниць в англійській мові можуть бути:

to bring the house down;

to take it out on someone.

Багато в чому подібним до вітчизняного розуміння феномену ідіоматичної одиниці є визначення Сейдл-Макморді, які наголошують на відмінності семантики ідіоми від семантики її складників: “We can say that an idiom is a number of words which, taken together, mean something different from the individual words of the idiom when they stand alone” [6, c.4].

Проте, слід зазначити, що в британському та американському мовознавстві більшу популярність має «широкий підхід» до проблеми ідіоми. До складу ідіом західні лінгвісти відносять не лише фразеологізми усіх типів, а навіть і паремії – приказки, прислів’я, крилаті вислови, цитати тощо. Так, Ричард Спієрс у передмові до «Словника американських ідіом» пояснює вибірку одиниць для даного видання наступним чином: «Every language has phrases or sentences that cannot be translated literally. Many clichés, proverbs, slang phrases, phrasal verbs, and common sayings offer this kind of problem. A phrase or sentence of this type is usually said to be idiomatic. This Dictionary is a collection of the idiomatic phases and sentences that occur frequently in American English» [26, p.7]. Тобто ми бачимо значне розширення поняття «ідіоми» порівняно з розумінням В.Виноградова: адже до складу ідіом віднесені не лише словосполучення, а й речення (sentences) різного характеру: кліше, прислів’я, сленгові фрази, мовленнєві штампи (common sayings), які об’єднує одна спільна риса: їхня ідіоматичність. Подібним чином укладено більшість з інших оригінальних словників та довідників ідіом англійської мови Укладач іншого популярного словника ідіом британського варіанту англійської мови Вільям Колінз, зокрема, зазначає: «Вивчаючи ідіоми, завжди стикаєшся з двома найголовнішими проблема. Перша – проблема походження. Як зауважує Піарсел Сміт, навіть фахівці не в змозі чітко і впевнено пояснити значення численних ідіоматичних виразів. По-друге, існує проблема зв’язку між походженням та поточним використанням. Часто стає необхідним, вивчаючи ідіому, наявне значення якої зрозуміло і широким загалом використовується правильно, визнати, що зв’язок між походженням та значенням не є відомим» [29, c.11].

У своїй передмові до словника Дж.Сейдл та У.Макморді “English idioms and how to use them” (1983) проф. Мєднікова зазначає: «Слово «ідіома» не є однозначним. Ним називають і особливу фразеологічну одиницю, що має ярко виражені стилістичні особливості (власно ідіоми) та інші види фразеологічних одиниць. Ось чому Дженіфер Сейдл та У.Макморді, розуміючи слово ідіома у всій системі його значень, включили до складу посібника все те, що, на їхню думку, може вважатися специфічно англійським і те, що необхідно знати тим, хто вивчає англійську мову як іноземну. Радянська лінгвістика, яка досягла великих успіхів у своєму теоретичному розвитку, інакше розглядає проблеми класифікації фразеологічних одиниць. Наше мовлення, коли ми розмовляємо, є ідіоматичним в тому сенсі, коли ми користуємося характерними для нашої мови виразами та зворотами, що демонструють у своєму синтаксичному та семантичному складі її специфіку» [22, c.5].

В нашій роботі ми будемо використовувати термін «ідіома» або «ідіоматична одиниця», маючи на увазі фразеологічну одиницю мови, для якої характерна стійкість, відтворюваність та немотивованість значення, тобто зміст якої не дорівнює сумі значень слів-складників.

 

1.2 Поняття «ідіома» та «ідіоматичність»

 

Поняття “ідіома” та “ідіоматичність” до сих пір точно не визначені вченими. У різних працях вони трактуються по-різному. З одного боку, ідіому визначають як національно-лінгвістичне та національно-культурно-специфічне мовне утворення, яке в силу своїх особливостей не може бути переведено буквально на інші мови. З іншого боку, ідіома визначається як стійке поєднання слів, чиє загальне значення не відповідає сумі значень частин і не виводиться з неї.

Два згаданих значення терміна “ідіома” не випадково супроводжують один одного: давньогрецьке idioma означає “особливість”, “своєрідність”. В обох випадках мова йде про своєрідність форми мовного вираження думки. У першому випадку своєрідність встановлюється по відношенню до іншої мови, а в другому – по відношенню до іншої підсистеми цієї ж мови.

Практично будь-яка одиниця мови має міжмовну ідіоматічність (принаймні, відносну). Відносність цієї властивості проявляється в тому, що її виявлення в одній мові може бути ізоморфним (неідіоматічним) по відношенню до свого аналогу у другій мові, але в той же час анізоморфним (ідіоматичним) по відношенню до свого аналогу в третій мові. Наприклад, французька одиниця faire d’une mouche un elephant ізоморфна російській фразеологічної одиниці робити з мухи слона, і так само німецькій aus einer Mucke einen Elefanten machen, але анізоморфним (ідіоматичним) по відношенню до англійської фразеологічної одиниці to take out of a molehill [7].

В.В. Виноградов виділяв три типи ідіоматичних одиниць: ідіоматичні сполучення, ідіоматичні єдності та ідіоматичні зрощення [6]. Ідіоматичні сполучення – обороти, в яких у одного з компонентів ідіоматично пов’язане значення, виявляється лише у зв’язку зі чітко визначеним колом понять і їх словесних позначень. Характерні ознаки ідіоматичних сполучень:

1) в них допустима варіантність одного з компонентів (a bosom friend – добрий друг, a bosom buddy – щирий приятель);

2) можлива синонімічна заміна стрижневого слова (a pitched battle- запекла сутичка, a fierce battle – люта сутичка);

3) допустима перестановка компонентів (a Sisyphean’s labor – Сизіфа праця, a labor of Sisyphus – праця Сизіфа);

4) обов’язково вільне вживання одного з компонентів і пов’язане вживання іншого (a bosom friend – добрий друг: нерозлучним не може бути ворог або хто-небудь інший) [36].

Ідіоматичні єдності – це такі стійкі поєднання слів, в яких за наявності загального переносного значення чітко зберігаються ознаки семантичної роздільності компонентів. Характерні ознаки фразеологічних єдностей:

1) яскрава образність і випливаюча звідси можливість збігу з паралельно існуючими словосполученнями (to throw dust into smb.’s eyes – пускати пил в очі, to burn one’s fingers – обпектися на чому-небудь, to burn bridges – спалювати мости);

2) збереження семантики окремих компонентів (to put a spoke in smb.’s wheel – вставляти палки в колеса комусь);

3) неможливість заміни одних компонентів іншими (to hold one’s cards close to one’s chest – тримати язик за зубами );

4) емоційно-експресивна забарвленість (to throw dust into smb.’s eyes – пускати пил в очі, to paint the devil blacker than he is – згущувати фарби);

5) здатність вступати в синонімічні відносини з окремими словами або іншими фразеологізмами (to gild refined gold – покривати позолотою чисте золото = to paint the lily – займатися марною справою) [33].

Ідіоматичні зрощення – абсолютно неподільні, ті, які не можна розкласти словосполучення, значення яких абсолютно незалежне від їх лексичного складу та від значення їх компонентів. Подібні стійкі словосполучення, що представляють собою семантично неподільне ціле, можна знайти і в англійському, наприклад: to show the white feather – вести себе як боягуз, broken heart – розбите серце, lightning-fast – блискавичний [12].

Фразеологія важлива для вивчення семантичних процесів, пов’язаних з розвитком значень слів, народження нових ознак процесів для підвищення нашої компетенції при вивченні функціонування мовної системи. Все це свідчить про важливість і необхідність вивчення цієї частини лексики. Розглядаючи різні типи фразеологічних одиниць, ми вивчаємо їх структуру, синтаксичний контекст. Широко розглядаються тематичні, синонімічні та антонімічні ряди в фразеології.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми тому подальше дослідження з метою виокремлення моделей ідіом з компонентами в окремих варіантах англійської мови в зіставному аспекті з українською є важливим етапом та перспективним напрямом в лінгвокогнітивному мовознавстві.

 

1.3 Походження ідіом

 

Як можна зрозуміти з викладеного вище, сфера фразеології усвідомлюється по-різному у різних теоретичних концепціях. Проте більшість дослідників сходяться в тому, що фразеологізми повинні характеризуватися трьома найважливішими параметрами: неоднослівністю, стійкістю та ідіоматичністю. Перший з цих параметрів можна вважати єдиним відносно ясним та операційним поняттям, хоча й тут виникають проблеми, пов’язані з наявністю або відсутністю в тій чи іншій мові орфографічної традиції, розрізненням слів і словосполучень, слів и речень в даному морфологічному типі мови тощо. Категорія стійкості є вже менш визначеною, але найбільші запитання викликає поняття ідіоматичності. В найбільш загальному розумінні ідіоматичність позначає «властивість мовних одиниць формувати цілісне значення не із суми значень її складників або незалежно від них» [1, с.173] Фразеологія виявляється лише одним з проявів ідіоматичності.

Розглянемо фактори, які можна розглядати як причину стійкості ідіоматичних одиниць. Вочевидь, достеменно виявити справжні причини формування стійких зворотів тільки в рамках лінгвістики неможливо, адже найчастіше причини стійкості носять екстралінгвістичний характер. Тут може виявитися важливою культурна значущість вихідного тексту (пор. численні ідіоми-біблеїзми, ідіоми літературного походження з відомих художніх творів, зокрема, з творів В. Шекспіра в англійській мові); підвищення престижності та/або поширення сфери функціонування певних фахових мов або жаргонів (поширення сленгізмів через розмовне мовлення та ЗМІ до художньої літератури). культурно-історичний контекст (так, за даними А.Швейцера, внаслідок контактів з представниками інших народів протягом колонізації Північної Америки, в американському варіанті англійської мови опинилися ідіоми не лише британського, а й індіанського, французького, голандського, німецького та іспанського походження [8, с.36-37]). Втім, багато з причин узуалізації залишаються незрозумілими. Роль власно лінгвістичних факторів узуалізації, вочевидь, є невеликою, однак суто лінгвістичні особливості мовних виразів, що сприяють узуалізації, безсумнівно, існують. Можна впевнено вказати лише один з них – ускладненість форми. Найчастіше – це рима, пор. укр. «не сіло, не впало», «часто-густо», «попав на ліки – пропав навіки», «ні сват ні брат»; англ. “high and dry”, “by hook or by crook”, “at sixes and sevens”. До цього ж типу ідіоматичних утворень належить також подвоєння основи на зразок: «вік вікувати», «дурень дурнем», “in bag and baggage”. До числа прийомів ускладнення форми належать також алітерації (характерні для германських мов), асонанси тощо. Зокрема, В.Колінз зазначає: “Sometimes a dominating factor in the formation or the popularity of an idiom must have been a desire for euphony, alliteration, rhyme, repetition” [15, с. 11].

Зауважимо, що в сучасній лінгвістиці поняття «ідіоматичності» пов’язується не лише з фразеологією. Ідіоматичність проявляє себе також у морфології та синтаксисі. Так, у словотворі ідіоматичність представлена простим чи складним словом, формальні складники якого не беруть участі у формуванні його семантики. Такі слова характеризуються умовною мотивацією (псевдомотивацією). Причинами такої ідіоматичності значення є формальні зміни, утрата значень слів-мотиваторів або їхнє переосмислення, руйнування первісного образу, покладеного в основу творення слова, невірне калькування, ефективність вибору мотиваторів, які є випадковими, що надає слову особливої експресивності й увиразнює мовлення. У синтаксисі ідіоматичність розглядається на підставі фразеологізованих неподільних речень [1, c.173-174].

Слід додати, що статус ідіом як складової частини фразеологічної системи ніколи не було поставлено під сумнів, на відміну від прислів’їв, приказок, крилатих слів, яким багато вчених відмовляють у приналежності до фразеології, вважаючи, що подібні одиниці утворюють так званий пареміологічний фонд, який є предметом дослідження специфічної маргінальної наукової галузі – пареміології, яка корелює з лінгвістикою та фольклористикою, або так званих кліше, чи мовних штампів, на зразок «добрий день», «шановне товариство» тощо. Звернемо увагу також на величезний лінгвокультурознавчий потенціал фразеології, адже саме в ідіоматичних одиницях мови відбито багатовікову історію народу, своєрідність його культури та побуту. Внаслідок того, що в ідіоматичних виразах чітко відображається національний характер народу, їхнє активне засвоєння необхідно кожному, хто вивчає мову. Також необхідно розвивати вміння коректно вживати ідіоми в мовленні, правильно відчуваючи їхній стилістичний регістр – чи належать вони до просторіччя, або вульгаризмів, канцеляризмів або книжкового стилю. “One of the main difficulty is that the learner doesn’t know in which situations it is correct to use an idiom. The expression marked formal are found in written more than in spoken English and are used to show a distant relationship between the speakers. Such expressions would be used for example when making a formal speech to a large audience. Expressions marked ‘informal’ are used in everyday spoken English and in personal letters. Slang expressions are used in very informal situations between good friends. Learners should not make frequent use of slang expressions as they usually – but unexpectedly – become out-of-date and sound strange. It is advisable to concentrate on the expressions that are marked informal and on the unmarked expressions which are neutral in style and can be used in any situation.[…] Mastery of idiom comes only slowly, through careful study and observation, through practice and experience, but remember: ‘practice makes perfect’ and ‘all things are difficult before they are easy” [18, c.8].

Автори також зазначають, що нові ідеї можуть бути вираженими не тільки окремими лексемами-неологізмами, але також і комбінацією двох-трьох слів, наприклад: відомі слова wage і to freeze, але ідея a wage-freeze прийшла в мову лише на початку вісімдесятих років минулого століття. To freeze wages – інший вираз, що прийшов з британської політики та економіки та означає «зупинити зростання заробітної плати». Подібну ідею передають усталені вирази to freeze prices та a price-freezer [18, c.2]. Отже, ідіоматичні одиниці, або фразеологічні зрощення складають ядро фразеологічного фонду будь-якої мови. Вони не тільки містять у собі історико-культурну інформацію, а й відображують динаміку розвитку мови.

У першому розділі дослідження робиться спроба надати оцінку сучасному стану наукових досліджень в галузі ідіоматики. Зазначається, що у вітчизняній лінгвістиці мовознавці є здебільшого послідовниками так званого «вузького» розуміння ідіоматичних одиниць, згідно з традиціями, започаткованими радянським вченим В.Виноградовим, в той час, як їхні британські та американські колеги віддають перевагу «широкому» підходу, вносячи до складу ідіом такі одиниці, як приказки, прислів’я, крилаті вирази, які за вітчизняними науковими традиціями прийнято вважати предметом вивчення фольклористики, або пареміології.

Крім класифікації В.Виноградова – М.Шанського [1, c. 644], розглянуто також низку типологій ідіоматичних одиниць, зокрема: типологія Н.Амосової [1, c. 65], О.Куніна [18, c. 15], також дуже цікава та змістовна семантична класифікація Г.Грінь [8, c.36-41], яка розподіляє дієслівні фразеологічні одиниці американського варіанту англійської мови за семантичною ознакою. Серед класифікацій, пропонованих зарубіжними дослідниками, особливий інтерес становлять класифікації ідіом британських лексикологів Дж.Сейдл та У.Макморді за походженням, а також за критеріями повної/неповної фіксованості.

Розглянуто також феномен «ідіоматичності» як такий, що визначає місце ідіом в системі фразеологічних одиниць мови як її ядро, або ключова складова.

 

1.4 Види перекладу, типи, форми і методи роботи з ним

 

Як відомо, на сучасному етапі розвитку мовознавчої науки переклад розглядається насамперед у двох своїх іпостасях: як процес і як результат.

За визначенням термінологічної енциклопедії «Сучасна лінгвістика», переклад у першому значенні є «цілеспрямованою лінгвопсихоментальною діяльністю особистості перекладача як рекреативної системи, що поєднує в одному перетворювальному процесі дві фази: інтерпретацію оригінального тексту та породження на підставі цієї інтерпретації тексту-перекладу» [1, с. 452]. При цьому перша фаза передбачає «рефлексивне розуміння перекладачем світу смислів адресанта оригінального тексту, його програми інтерпретації для читача оригіналу, ступеня цінності текстової інформації та співвіднесеності її з вихідною культурою й буттям. Друга фаза є зіставленням внутрішньо висловленої рефлексії перекладача з кодом іншої мови з урахуванням універсуму іншої культури й інтеріорізованого буття іншого етносу» [1, с. 452].

Це визначення підсумовує попередні наукові доробки вчених інших країн, насамперед теоретиків перекладу радянського часу. Так, В.Комісаров визначає переклад як «складне багатогранне явище [9, с. 34] … тип мовного посередництва, який цілком орієнтовано на іншомовний оригінал» [9, с.43]. М.Рильський трактує переклад як «акт величезної дружби між письменником і перекладачем» [10, с. 4] на противагу відомому афоризму Жуковського: «Перекладач у прозі – раб, у поезії – суперник» (цитується за Рильським 1958).

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!