Курсова робота ” Кримінальне право, поняття і ознаки множинності кримінальних правопорушень “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ МНОЖИННОСТІ ЗЛОЧИНІВ 

1.1. Поняття множинності злочинів 

1.2. Юридична характеристика множинності злочинів 

РОЗДІЛ ІІ. ОБСТАВИНИ ЗА ЯКИМИ РОЗРІЗНЯЮТЬ ОКРЕМІ ПРОЯВИ МНОЖИННОСТІ ЗЛОЧИНІВ 

2.1. Сутність та зміст сукупності злочинів 

2.2. Проблеми систематизації проявів множинності 

2.3. Мета систематизації різних проявів множинності злочинів 

РОЗДІЛ ІІІ. СУКУПНІСТЬ ЗЛОЧИНІВ – ОДНА З НАЙПОШИРЕНІШИХ ФОРМ 

3.1. Основні поняття та специфічні ознаки сукупності злочинів 

3.2. Відображення сукупності злочинів у чинному кримінальному законодавстві 

3.3. Кримінально-правове значення сукупності злочинів при її  кваліфікації 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження обумовлена тим, що при винесенні рішення суду враховується тяжкість вчиненого злочину, особа винного, а також обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Перше місце серед обставин, які обтяжують покарання, займає така, як «вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів» (п. 1 ч. 1 ст. 67 Кримінального кодексу України), тобто множинні форми злочинів і т. д. У науці кримінального права немає чіткого розуміння ознак рецидиву злочинів та повторності. Існують також відмінності в місцях, які вони займають у структурі різноманітності злочинів, відокремлюючи ці концепції від різноманітності триваючих злочинів та інших форм множинності злочинів.

Тому вивчення поняття множинності злочинів, форми систематизації окремих ознак різноманіття в науці кримінального права та критеріїв їх поділу на проблеми має велике наукове і практичне значення.

Тому існує багато труднощів, з якими стикаються правоохоронні органи і суди при кримінально-правової кваліфікації, в тому числі при кваліфікації рецидиву, викликаного двозначністю і протиріччям чинного законодавства. Наприклад, існують деякі протиріччя між нормами, що визначають поняття «повторність злочинів», «сукупність злочинів» та «рецидив злочинів». В результаті ні в науці кримінального права, ні в правозастосовній практиці немає чіткої відповіді на кримінально-правову оцінку тих чи інших порушень особи.

Водночас у кримінальному законі не визначено, як засвідчувати кваліфікацію повторення злочину або яким правилам слідувати керуватися.

У постанові Пленуму Верховного Суду України та в юридичній літературі пропонуються різні підходи до кваліфікації таких злочинів. Це, своєю чергою, призводить до помилок у класифікації злочинів, стадіях досудового та судового слідства, а також до порушень прав і свобод громадян під час відбування покарання. Все вищесказане визначило актуальність обраної теми курсової роботи.

Теоретико-методологічною основою дослідження послужили роботи українських вчених, що зробили значний внесок у вирішення проблем кримінально-правової характеристики множинності, зокрема повторності злочинів, а саме: Дудоров О. О., Зінченко І. О., Ільїна О. В., Коржанський М. Й., Кузнєцов В. В., Марін О. К., Мельник М. І., Навроцький В. О., Савченко А. В., Созанський Т. І., Стрижевська А. А., Тютюгін В. І., Фріс П. Л., Хавронюк М. І. та ін.

Метою дослідження є вивчення поняття множинності злочинів, критеріїв її поділу на форми і проблем систематизації окремих проявів множинності.

Залежно від мети роботи були визначені та вирішені наступні завдання:

1. з’ясувати поняття множинності злочинів;
2. з’ясувати поняття одиничного злочину;
3. визначити критерії поділу множинності на форми;
4. дослідити окремі форми множинності злочинів;
5. визначити проблеми систематизації окремих проявів множинності.

Об’єктом дослідження в курсовій роботі є система чинного кримінального права.

Предмет дослідження – норми кримінального права, які визначають поняття і форми множинності злочинів, а також теоретичні положення кримінально-правової науки з предмету дослідження.

Методологію дослідження порівняльно-правовий; діалектичний – при вивченні юридичної природи повторності злочинів; формально-логічний; формально-догматичний (юридичний) – при здійсненні тлумачення окремих термінів та понять.

Структура та обсяг курсової. Курсова складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг курсової – 26 сторінки. Список використаних джерел включає 21 найменувань.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ МНОЖИННОСТІ ЗЛОЧИНІВ

1.1. Поняття множинності злочинів

 

Нерідко людина здійснює кілька злочинів одночасно або протягом певного періоду часу. Всі такі випадки підпадають під одне загальне поняття – «множинність злочинів». Чинний кримінальний кодекс не використовує це поняття, але форми (види) множинності злочинів визначено у ньому під назвою Розділу VII КК «Повторність, сукупність та рецидив злочинів». Поняття «множинність злочинів» використовується в теорії кримінального права, але його визначення неоднозначне. Більшість авторів, які писали на цю тему, зводять усі види повторних злочинів до трьох форм (видів) множинності: повто­рність, сукупність і рецидив злочинів.

Множинність злочинів має місце при вчиненні однією особою:

1. одного й того ж злочину повторно;
2. кількох (однорідних, тотожних чи різнорідних) злочинів, описа­них у різних статтях Особливої частини Кодексу;
3. нового злочину після засудження за раніше вчинений злочин.

Поняття «множинність злочинів» використовується у вітчизняній та міжнародній юридичній літературі з кінця 1960-х років як загальне поняття, що відображає відносно незалежне кримінально-правове значення, яке у найбільш загальному вигляді може бути визначене як вчинення однією особою кількох злочинів [8, с. 336].

Множинна злочинність – це соціальні та кримінально-правові явища, що визначаються як повторення злочину, його цілісність і рецидивізм.

Множинна злочинність – це не механічне розмаїття конкретного злочину, а соціальне явище, що є частиною структури злочинності як підсистеми. Вона є соціальною за походженням предмета злочину, заподіяного потерпілим  збитками, а також через умови та причини [3, с. 157].

Чинний Кримінальний кодекс (далі – КК) не дає юридичного визначення поняття множинності злочинів, але на основі системного аналізу деяких положень, що належать до певного виду, злочин слід розуміти як 1 або 2 або більше самостійних завершених або незавершених злочинів. Іншими словами, множинність злочинів виникає, коли діяння 1 особи (або більше одного діяння) містить 2 або більше окремих самостійних склади злочинів.

Таким чином, множинність злочинів – це «збіг злочинів» однієї людини, на відміну від співучасті в злочинах, коли має місце «збіг людей» у скоєнні одного злочину [19, с. 241].

Множинності злочинів має такі ознаки:

1) Кожен злочин у множині має бути самостійним злочином, а не адміністративним, дисциплінарним чи іншим деліктом.

2) Кожне діяння, що утворює множинне число, повинно мати кримінально-правові наслідки у вигляді можливості притягання до кримінальної відповідальності або їх слід враховувати при призначенні покарання.

3)  Всі злочини, які складають більше одного, вчинені однією і тією ж особою. Водночас така особа може вчиняти їх індивідуально (вчиняючи злочин виключно своїми діями) і у змові з іншими. В останньому випадку не має значення вид співучасницької ролі, яку особа виконала при вчиненні конкретного злочину.

4) Множинність становить два або більше одиничних злочинів. Якщо 1 особа або 1 група скоїли тільки 1 злочин, то множинність злочинів у будь-якому разі відсутня. У цьому випадку один злочин, що є частиною декількох злочинів, може бути закінченим і незавершеним, деякі з них можуть бути завершені, а деякі можуть бути незавершеними.

Наприклад, множинність злочинів має місце у випадках, коли одна особа вчинила закінчений грабіж і закінчене шахрайство з фінансовими ресурсами; закінчену крадіжку наркотичних засобів і замах на їх незаконний збут; готування до умисного вбивства і замах на зґвалтування тощо.

Однак, якщо людина послідовно здійснює різні етапи одного і того ж умисного злочину (наприклад, підготовка до вбивства, а потім переростає в замах на вбивство) – множинність злочинів відсутня [19, с. 242].

5) Кожен скоєний злочин як і раніше зберігає своє юридичне значення. Тобто кожен з цих злочинів має бути підставою кримінальної відповідальності. Це вкрай важлива ознака множинності, оскільки згідно з ч. 1 ст. 44 КК особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо це передбачено цим Кодексом (дійсне каяття, закінчення терміну давності тощо), а також відповідно до закону України про амністію чи акта помилування.

Отже, множинність злочинів може бути фактичною або юридичною. Випадки фактичної множинності злочинів виникають при застосуванні цієї статті КК, у зв’язку з тим, що насправді існує множинність злочинної діяльності (об’єктивно), але раніше вчинений за підставами, передбаченими у кримінальному законі, раніше вчинений злочин вважається нібито не існуючим, фактично існуюча множинність злочинних діянь свого юридичного відтворення не знаходить [15, с. 173].

Таким чином, множинність злочинів виникає, коли 1 особа або спільник вчиняє 2 або більше злочинних діяння, кожна з яких є ознакою самостійного складу злочину.

 

1.2. Юридична характеристика множинності злочинів

 

Обов’язковими ознаками поняття множинності злочинів є такі ознаки: поняття множинності злочинів охоплює суспільно небезпечну поведінку однієї і тієї ж особи.

Це може бути одне діяння, серія послідовних взаємопов’язаних діянь або кілька окремих діянь, які відбуваються в різний час і нічим, крім суб’єкта, не пов’язаним один з одним [6, с. 7].

Суспільно небезпечна поведінка особи в поєднанні з іншими фактичними ситуаціями відповідає правовій складовій як мінімум 2 окремих злочинів. Таким чином, разом з цими обставинами утворюються щонайменше 2 окремих фактичних склади злочинів. Вони можуть бути фактичними елементами різнорідних, однорідних чи тотожних злочинів, але саме злочинів, а не інших правопорушень. Отже, якщо людина спочатку вчинила дрібне хуліганство, тобто адміністративне правопорушення, а потім чинила опір співробітникам поліції у зв’язку з їх подальшим затриманням, то множинності злочинів немає. Ця ситуація включає лише одного злочину, передбаченого ст. 342 КК [9, 120].

З кримінально-правової точки зору суспільно небезпечна поведінка особи, яка становить фактичну складову 2 і більше злочинів, у поєднанні з іншими обставинами не може вважатися одиничним (єдиним) злочином.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!