Курсова робота “Міжнародний договір як джерело права”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. СИСТЕМА ДЖЕРЕЛ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА 

РОЗДІЛ II. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ДОГОВОРІВ 

2.1. Генеза міжнародно-правових договорів 

2.2. Поняття міжнародно-правового договору та його ознаки 

РОЗДІЛ IIІ. ВИДИ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ДОГОВОРІВ 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Поточні суспільні відносини характеризуються активністю світових геополітичних трансформацій, які називають «часом потрясінь». Для України період утвердження як держави синхронізувався з активними спробами відмовитися від радянських правових тенденцій, реформувати законодавство у напрямі, націленому на євроінтеграцію. Першим кроком до такого курсу став вступ України до Ради Європи у 1995 році, а з 2014 року українська спільнота спостерігає за розвитком відносин України та Європейського Союзу.

Україна є суб’єктом міжнародного права і має багато ратифікованих міжнародних договорів з іншими країнами. Дослідження міжнародних договорів надає можливість більш грунтовно усвідомлювати особливості прав та обов’язків нашої держави в міжнародних відносинах та зберігати свій статус у міжнародному співтоваристві. Також дослідження міжнародно-правових договорів сприяє на забезпеченню правової стабільності та відповідності українському законодавству міжнародним стандартам.

Більше того, Україна є членом різних міжнародних організацій, таких як Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, Європейського Союзу та інших. Дослідження міжнародно-правових договорів у системі міжнародного права дозволяє Україні зайняти більш активну та ефективну позицію в міжнародному співтоваристві та впливати на міжнародну політику. Таким чином, дослідження міжнародно-правових договорів має значення для України та допоможе забезпечити її правову стабільність та успішну участь у міжнародному співтоваристві, що зумовлює актуальність нашої роботи.

Мета роботи полягає у дослідженні міжнародного договору як джерела права.

Досягнення означеної мети відбувалося шляхом розв’язання таких завдань:

1. дослідити сутність системи джерел міжнародного права;
2. установити особливості генези міжнародно-правових договорів;
3. визначити поняття міжнародно-правового договору та його ознаки.
4. проаналізувати види міжнародно-правових договорів.

Об’єкт дослідження –  система джерел міжнародного права.

Предмет дослідження – міжнародний договір як джерело права.

Методи дослідження:

філософські: діалектичний, синергетичний – дослідження міжнародного договору як джерела права та динамічної категорії розвитку, метафізичний – дослідження наукового поняття міжнародного договору;

загальнонаукові: аналіз, синтез – при дослідженні ознак міжнародного договору як джерела права, а також актів та норм права щодо визначення міжнародного договору як джерела права .

Джерела дослідження. Джерелами дослідження слугували міжнародні нормативно-правові акти, Статут Організації Об’єднаних Націй,  наукові статті, монографії, інші публікації.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання у ЗВО при викладанні окремих дисциплін, зокрема «Міжнародне право», «Міжнародне публічне право», «Міжнародне право: загальна частина», «Теорія права», «Теорія держави і права».

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, двох підрозділів, загальних висновків, списку використаної літератури. Обсяг основної частини роботи становить 30 сторінок.

 

РОЗДІЛ І. СИСТЕМА ДЖЕРЕЛ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА.

 

Міжнародне право, також відоме як «право націй», відноситься до сукупності норм, які регулюють поведінку суверенних держав у їхніх відносинах одна з одною. Джерела міжнародного права включають договори , міжнародні звичаї , загальні загальновизнані принципи права, рішення національних і нижчих судів, а також наукові праці. Вони є матеріалами та процесами, з яких розроблено правила та принципи, що регулюють міжнародне співтовариство [1].

На них вплинув ряд політичних і правових теорій. Наприклад, у своїх працях Гефтер та Гегель акцентували на тому, що джерелами міжнародного права є людська свобода й воля. Проте зараз більш поширеним є позитивістський підхід до системи джерел міжнародного права [1]. Особливий характер міжнародного права як окремої своєрідної системи норм зумовлює особливості їх формування, ієрархії та взаємовпливу, неминучу наявність колізій. У зв’язку з поглибленням міждержавних відносин у сучасному світі виникає нагальна потреба у чіткому визначенні правових основ міждержавного спілкування та місця кожного елемента системи джерел відповідно до його юридичної сили.

Не всі науковці  надають визначення поняття «система міжнародного права», навіть якщо він присвячуючи цьому питанню окремі розділи робіт. Учені пропонують наступне визначення цього поняття: «система міжнародного права – це існуючий об’єктивно розподіл міжнародного права як цілісної нормативної системи на певні взаємозалежні та в той же час відносно самостійні підрозділи (які, в свою чергу, можуть мати системний характер –підсистеми, субсистеми та інше)». Науковці запропонували таке визначення системи міжнародного права: «система міжнародного права є цілісною нормативною системою, яка складається з підсистем, що між собою взаємодіють та утворюють взаємозалежну юридичну систему, в рамках якої кожна підсистема зберігає свою відносну самостійність та специфічність» [2, с. 80].

Іншими словами, система міжнародного права представляє собою складну ієрархічну структуру норм, правил та процедур, що взаємодіють між собою, встановлюючи єдину юридичну систему на міжнародному рівні. Вона має багато рівнів, таких як загальноприйняті принципи та норми міжнародного права, міжнародні договори, рішення міжнародних судів та інші форми міжнародно-правової діяльності. Кожна підсистема міжнародного права має свою специфіку, але вони всі взаємодіють між собою і спільно формують цілісну систему міжнародного права [2, с. 80]. Окремі вчені також переконані, що система міжнародного права представляє собою те, що в загальній теорії права позначається поняттям «структура права». Із таким підтвердженням важко погодитися, тому що «структура права» представляє собою певну взаємодію, побудову і зв’язок системних елементів міжнародного права, які необхідно виділити і застосувати [2, с. 81].

На нашу думку, система джерел міжнародного права є важливим інструментом забезпечення функціонування системи міжнародного права, проте у доктрині наразі не встановлена дефініція цього поняття. У формально-юридичному розумінні категорія «система джерел права» виражає цілісність певних структурних елементів, які розгортаються у певному ряді понять, таких як нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір, правовий прецедент та інші, між якими існують певні спільні риси та відмінності [3].

Ця цілісність передбачає розгляд всіх джерел права як єдиного цілого, що має власні якісні властивості, які не можуть бути зведені до суми властивостей окремих джерел права, але одночасно існують у взаємозв’язку з ними. Важливо зазначити, що ця цілісність не обмежується лише формальними аспектами, але включає в себе й інші фактори, такі як соціальний, культурний, історичний та інші, які впливають на формування та розвиток системи джерел права [3].

В будь-якій правовій системі існують критерії, за якими визначають наявність правових норм, відомих як «джерела права». Учені визначають термін «джерело» як силу, що створює право. У сфері права такою силою є передусім влада держави, яка реагує на потреби суспільства, розвиток суспільних відносин і приймає відповідні правові рішення. В результаті виникла значна теоретична полеміка щодо системи джерел міжнародного права [4]. Іншими словами, джерела права можуть виступати як засоби створення, так і засоби визначення права. Зазвичай виділяються «формальні джерела», які вказують на наявність певної правової норми, і «матеріальні джерела права», які є корінними причинами виникнення правових норм.

Як вважає професор Салмонд, формальні джерела є механізмами втілення права в життя, тоді як матеріальні джерела відображають походження правових норм. Отже, матеріальні джерела становлять об’єктивну основу права, враховуючи правові домагання суспільства, а формальні джерела забезпечують офіційне оформлення цього змісту [4]. Лише формальні джерела права є предметом вивчення юридичних наук, включаючи міжнародне право. Норми міжнародного права, так само як і інші юридичні норми, завжди існують у певній формі і закріплені в якомусь юридичному джерелі, яке можна вважати «резервуаром правових норм». Джерелом міжнародного права прийнято вважати форму вираження міжнародно-правової норми.

Система юридичних джерел права представляє собою складну та організовану систему, яка включає в себе:

1. різноманітні складові частини – підсистеми джерел права, такі як система нормативно-правових актів, система нормативно-правових договорів, система правових прецедентів тощо. Вони взаємодіють між собою завдяки системним зв’язкам;
2. здатність до змін за рахунок впливу інших підсистем правової системи або новоутворених джерел права;
3. у ході свого розвитку система юридичних джерел права переходить з одного рівня на інший – від звичаєвого неписаного права до писаного права, від розроблених нормативних сукупностей через кодифікацію – до складної динамічної системи зі сталим розвитком.
4. під час функціонування система юридичних джерел права розвивається за допомогою системних зв’язків, які спричиняють появу нових принципів, правил та інших норм, які не можуть бути прямо закріплені в юридичних джерелах права
5. включає національну; ієрархічну та горизонтальну (галузеву) структуру [3].

Окрім того, на нашу думку, система джерел права має ще декілька властивостей, серед яких виділяємо внутрішню узгодженість, суб’єктивно-об’єктивний та активний характер, та динамічність. Остання властивість відображає внутрішню структуру системи джерел права, їх функціональність, організованість взаємодії та можливість зміни її елементів. Система джерел права характеризується стабільністю та розвитком, а також відкритістю до нових джерел права. Зміни, що сталися в міжнародному співтоваристві з 1945 року, призвели до серйозних дискусій про систему джерел міжнародного права. Слід мати на увазі, що жоден із документів міжнародного права не містить вичерпного переліку його джерел.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!