Курсова робота ” Нетрадиційні форми і методи навчання образотворчому мистецтву як засіб розкриття творчого потенціалу учнів “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМ І МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВУ 

1.1. «Мистецтво» – головний предмет НУШ 

1.2. Форми і методи навчання образотворчому мистецтву в початковій школі 

1.3. Застосування нетрадиційних форм і методів навчання образотворчому мистецтву 

РОЗДІЛ ІІ. ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ 

2.1. Вікові особливості розвитку художніх здібностей молодших школярів 

2.2. Розробка заняття з використанням нетрадиційних форми та методів Назва творчої роботи 

2.3. Методична послідовність виконання творчої роботи 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Мета уроків образотворчого мистецтва – навчити дітей спостерігати навколишню дійсність і розвинути найголовніше для художньої творчості – вміння бачити життя очима художника. Формування спостережливості, уваги до навколишнього дійсності, освоєння художніх матеріалів – основна мета уроку навчання.

Уроки образотворчого мистецтва повинні бути захоплюючими для дітей. На кожному уроці вчителю доведеться шукати спеціальні інструменти та способи їх проведення. Стрімкий розвиток науки, зростання обсягу нової інформації вимагають, щоб школи готували активних і самостійних людей з розвиненими творчими здібностями

Практичний досвід показує, що звичайні уроки недостатньо ефективні для вирішення проблем. Саме тому вчені та педагоги, тобто практики, прагнуть створювати нові форми та методи навчання. Очевидно, що одним з можливих рішень проблеми може бути використання уроків нестандартного формату.

Нестандартний урок – так називається явище, що виникло як своєрідна реакція на втрату інтересу до навчання в учнів у масштабних освітніх практиках 70-х років ХХ сторіччя. Основне значення цього терміну – тренування з нестандартною (невизначеною) структурою.

Змінився підхід до визначення структури початкових шкіл. Урок підкреслює його багатогранний характер і пропонує розрізняти типові уроки та певні форми їх поведінки. Сприйняття свободи вчителя у виборі форми викладання (зазвичай з урахуванням його мети, змісту і вікових особливостей учня) стимулює широке використання відомих форм і пошук нових. Ще одним стимулом у пошуках у цьому напрямку є шестирічні першокласники, навчання яких потребує гнучкого використання форми занять.

Використання нетрадиційних графічних технік підвищує інтерес до уроків образотворчого мистецтва, збільшує різноманітність і покращує якість дитячих малюнків. Проведення нестандартних уроків створює атмосферу суперництва і сприяє розвитку здатності до співпраці, завдяки чому процес навчання стає інтенсивним. Такі заняття сприяють розвитку творчих здібностей, формуванню власних поглядів на вирішувану проблему. Ефективність нестандартних занять гарантується за умови, що вчителі опановують методи їх дій і вміло використовують такі заняття в певній системі в поєднанні з традиційними формами роботи.

Впровадження дидактичних ігор та ігрових ситуацій допоможе учням більше дізнатися про красу навколишнього світу, розширити і поглибити свій пізнавальний інтерес, оволодіти основами грамотності, створити атмосферу невимушеного і творчого пошуку, емоційного комфорту.

Слід зазначити, що питання творчого розвитку особистості школяра не є новою. Важливим внеском у теоретико-методологічне та психолого-педагогічне забезпечення освітнього процесу зробили: Коменський Я., Песталоцці Й., Сухомлинський В., Ушинський К., які схарактеризували сензитивність молодшого шкільного віку до творчості, зокрема, художньо-образної. Виготський Л., Давидов В., Діденко С., Щербо А. та інші довели, що молодший шкільний вік – це період найбільш інтенсивного творчого становлення. Ананьєв Б., Брюсова Н., Шпікалова Т. дійшли висновку, що образотворче мистецтво – це унікальний предмет, який надає учням безліч можливостей для творчої самореалізації, можливість розвитку мислення, пов’язаного з образами, уявою, фантазією, художнім сприйняттям тощо.

Мета дослідження: вивчити і теоретично продемонструвати сутність нестандартних методів і форм навчання мистецтву в початковій школі. Дати методичні рекомендації з нестандартних методів як цілісної системи та їх оптимального застосування.

Залежно від мети дослідження були визначені такі завдання:  

1. Проаналізувати наукову літературу з проблеми дослідження та визначити особливості використання нестандартних підходів в освітньому процесі сучасних початкових шкіл.
2. Розкрити сутність сучасних поглядів на нестандартний урок і визначити його основні види.
3. Визначити особливості використання ігрових ситуацій під час вивчення образотворчого мистецтва у початкових класах.
4. Здійснити експериментальну перевірку впливу нестандартних уроків на успішність молодших школярів під час оволодіння основами образотворчої грамоти та розробити відповідний пакет документів для дослідження.

Предмет дослідження є зміст, форми і методи розвитку творчого потенціалу молодших школярів засобами образотворчого мистецтва.

Гіпотеза дослідження: використання різних методів і прийомів навчання спрямоване на посилення активності учнів, формування їх творчих здібностей.

Об’єкт дослідження: процес впровадження та застосування нестандартних методів і форм роботи у викладанні образотворчого мистецтва в системі початкової освіти.

Методи дослідження. Відповідно до поставлених завдань використовувалися загальнонаукові теоретичні та емпіричні методи (методи аналізу документів, спостереження, опитування, інтерв’ювання, експертне оцінювання, метод незалежних характеристик), за допомогою яких було зібрано дані для порівняльного аналізу результатів дослідження в контрольних та експериментальних групах і зроблено відповідні наукові висновки.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось у Красноградському навчальному – виховному комплексу (заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів – заклад дошкільної освіти) № 2 Красноградської районної ради Харківської області.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМ І МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВУ

1.1. «Мистецтво» – головний предмет НУШ

 

Можна підготувати нові стандарти, скласти нові програми і написати нові сучасні підручники, але без радикальних змін у підготовці вчителів процес викладання галузі мистецтва не може бути оновлений.

Сьогодні назріла ситуація, коли потрібна кардинальна зміна підходу до освіти в галузі мистецтва в загальноосвітніх школах. Застарілі методи і підходи руйнують мистецьку освіту в школах.

Мотивація вчителів до інновацій – складна проблема, і певною мірою її неможливо вирішити без державної підтримки вчителів. Але все ще залишається проблема підготовки компетентного фахівця. Це проблема, яку необхідно вирішувати на рівні підготовки та перепідготовки майбутніх викладачів у ВНЗ.

Для того щоб ефективно реалізовувати художньо-естетичний цикл, необхідно мотивувати вчителів до вдосконалення педагогічних методів і прийомів.

У закладах ППО мають бути підготовлені нові курси з новітнім змістом для викладачів мистецтв. Для того, щоб змінити підходи від суб’єктно-об’єктних до суб’єктно-суб’єктних, вчителю необхідно в навчальній формі навчання опанувати такі якості, як: 

• ассертивність (комплексна впевненість у собі; позитивне ставлення до своїх навичок і здібностей); 
• атрактивність(позитивне ставлення до себе та інших, що проявляється в чесності, відкритості та конгруентності, соціально адаптує поведінку людини); 
• толерантність (здатність бути великодушним і терпимим по відношенню до думок, поглядів і звичок інших людей, без роздратування або явної ворожості).

Вчителям необхідно підвищувати рівень комунікативних навичок і освоювати фасилітовані технології. Монологічні методи мають бути замінені діалогічними методами навчання. З розповіді про мистецтво вчитель повинен дізнатися, як занурити учня в мистецтво, в емоційне переживання твору мистецтва.

Для предмета художнього циклу особливо важливо, щоб вчителі зосереджувалися на помилках своїх учнів, а не на їх оцінках, що є загальною проблемою оцінки. Таким чином, вчителі критично оцінюють творчу роботу своїх учнів і відмовляють їм у можливості мати творче та особисте бачення. Унікальність наших предметів полягає в тому, що вони не потребують оцінки та створюють цінне середовище – ключ до мотивації учнів до успіху та подальших творчих пошуків.

Більш серйозна проблема оцінки, з якою стикаються вчителі (якщо вони кажуть, що не можуть викладати предмет, не ставлячи оцінок), вказує на внутрішню проблему вчителя. Компетентний вчитель розуміє, які засоби необхідно задіяти для підвищення мотивації до вивчення мистецтва. У центрі уваги знаходиться бажання учнів підвищити свій творчий потенціал, знайти різні види діяльності, відкрити для себе внутрішній світ, реалізувати свій потенціал. Якщо учень отримує естетичне задоволення від мистецтва, це має сильний вплив на його мотивацію займатися мистецтвом.

Стереотипи вчителювання, що закладаються з покоління в покоління, можна подолати тільки при активній формі навчання. Необхідно витратити значний час на психологічну підготовку вчителів, щоб допомогти сформувати нові моделі поведінки вчителів і розвинути ставлення до інновацій, творчості, терпимості, впевненості в собі, привабливості тощо.

Вже понад 10 років українські викладачі успішно впроваджують інноваційний курс «Мистецтво», який враховує сучасне мислення та потреби учнів. Цей курс орієнтований на компетентність і спрямований на розвиток творчого мислення учнів.

Ідея інтеграції була розроблена в Польщі та інших країнах, але там немає інтегрованих курсів з мистецтва, як в Україні, де розроблено повне педагогічне та методичне забезпечення у вигляді методичного комплексу (для початкових шкіл) з підручниками, робочими зошитами і навіть комп’ютерним програмним забезпеченням.

Інтеграційний курс «Мистецтво» заснований на ідеї багатоцентрової інтеграції, і в ньому переважають смислові лінії музичного мистецтва і образотворчого мистецтва, а також додаткові смислові лінії (синтетичне мистецтво). Головна заклопотаність вчителів мистецтва з приводу введення нових інтегрованих курсів полягає в переконанні, що об’єкти руйнуються, що вимагає від них мати справу тільки з мистецтвом, а не з реальною роботою.

Звичайно, це непорозуміння. Згідно з принципом багатоцентрової інтеграції (заснованої на концепції загальної мистецької освіти Людмили Масол), існує два основних напрями змісту: музика і мистецтво, і зміст визначає два основних види діяльності учнів на уроках: сприймання й творення (художньо-творча діяльність) мистецтва. Комплексний підхід, пропонований у програмі, дає можливість більш ефективно розвивати художнє та асоціативне мислення, сприяє творчості, розвиває інтуїцію тощо, і, насамперед, формує в процесі практичної діяльності, спрямованої на розвиток художніх здібностей.

Треба зазначити, що інтеграція предметів мистецтва має щось спільне з природою художнього малюнка, такого як ритм, гармонія, пропорції, баланс, симетрія і асиметрія, динаміка і статика, контраст і нюанси. Інтегративною категорією для безпосереднього сприйняття всіх видів мистецтва почуття, емоції, пафос, афекти, образи. Інтегративними категоріями для інтелектуального розпізнавання творів мистецтва є форма, композиція, жанр, стиль і напрямок.

Однією з маніпуляцій, що перешкоджають позитивному сприйняттю інтегрованого курсу «Мистецтво», є скорочення часу в галузі мистецтва на 50% в стандартній навчальній програмі (це сталося, незважаючи на те, що державний стандарт визначає предметне навантаження дві години на тиждень: музичне мистецтво – 1 година та образотворче мистецтво – 1 година або інтегрований курс «Мистецтво» – 2 години). Тому вчителів попросили викладати інтегрований курс «Мистецтво» протягом 1 години на тиждень. Звичайно, подібні «нововведення» негативно позначилися на сприйнятті вчителями ідеї інтегрованої освіти в галузі мистецтва.

Всі ті, хто виступав проти інтегративного підходу, були у своїй антиінтегративній позиції, тому все сталося так, як і очікувалося. На їх думку, ідея інтеграції завдала шкоди освіті в художніх школах.

Необхідно зберігати художню вертикаль (це набуття української освіти в останні роки) – за весь період навчання в школі (з 1-го по 12-й клас) учням необхідно опанувати мистецтво. Одногодинний курс мистецтва неефективний. Вчителі з найвищим рівнем професійної компетентності не в змозі виконувати завдання мистецької освіти за 1 годину на тиждень.

Уроки мистецтва мають формувати ставлення до творчості, розвивати сенсорну сферу особистості учня, формувати здатність до художньо-творчої діяльності, розвивати естетичне почуття, вміння інтерпретувати та аналізувати твори мистецтва тощо. Забезпечити загальноосвітні навчальні заклади компетентними викладачами в галузі мистецтва. З цією метою підготовка викладачів у галузі мистецтва потребує радикальних змін як на рівні ВНЗ, так і на рівні ППО.

Сучасному вчителю необхідно радикально змінити свій підхід від знань до компетентності. На уроках мистецтва вчитель є фасилітатором – надає підтримку, просуває шлях до розуміння мистецтва, сприяє формуванню творчих навичок, створює умови для розвитку творчих здібностей учнів. Важливе значення має використання інформаційних технологій, мультимедіа, комп’ютерних програм тощо [11].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!