Курсова робота ” Норми права, в системі соціальних норм “

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Поняття соціальної норми та її види 

2. Норми права як вихідний елемент права 

3. Співвідношення та взаємодія норм права з іншими соціальними нормами 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. З формуванням правової держави в Україні зростає значення соціальних регуляторів суспільних відносин, які відображають загальнолюдські потреби і цінності. Людське суспільство, як і будь-яка інша складна система, не може функціонувати і розвиватися без певних правил. Вони допомагають людині вибрати з ряду можливих дій ті, які гідні її мети і схвалені суспільством. Особливе місце в поведінці соціальних регуляторів та індивідів у суспільстві посідають норми права.

Вони вбирають в себе основну природу закону і є мірою свободи і справедливості. Формування правової держави передбачає поступове перетворення права на головний важіль відносин між людьми і державою, державою і суспільством. Саме тому соціальний зміст закону стає на перше місце. У зв’язку з цим тема дослідження вельми актуальна в контексті сучасної вітчизняної правової думки.

Суворе дотримання правових норм та інших правил, прийнятих у суспільстві, вважається основою нормального суспільства, важливим чинником розвитку демократії, яка є необхідною умовою формування людини, а також зміцнення громадського порядку і моральності в країні.

Традиції та звичаї починають відігравати все більш важливу роль у системі соціальних норм і суспільних відносин. Вони є ефективними соціальними регуляторами багатьох аспектів суспільного і приватного життя.

Все це передбачає ретельне наукове вивчення проблем традицій і звичаїв, виявлення їх ролі в суспільстві, характеру і форм взаємин та їх взаємозв’язку з іншими соціальними нормами, в тому числі правовими.

Розробкою окремих питань звичаїв і частково – традицій займалися Александров Н. Г., Алексєєв С. С., Айзенберг А. М., Денисов А. І., Іоффе О. С., Карева М. П., Лейст О. Е., Міцкевич А. В., Недбайло П., Самощенко І. С., Шаргородський М. Д., Шебанов А. Ф. та інші.

Праці цих учених-юристів в цілому робить позитивний вплив на подальші дослідження з цього питання. У юридичній літературі найбільша увага приділяється вивченню взаємозв’язку між традиціями і звичаями і правом як самостійними видами соціальних норм суспільства.

Метою роботи є дослідження соціально-правових норм у системі нормативного регулювання.

З огляду на поставлену мету у курсовій роботі поставлені наступні завдання:

1. розкрити поняття соціальних норм та охарактеризувати їх види;
2. охарактеризувати види та ознаки соціальних норм;
3. визначити особливості норм звичаїв та їх співвідношення з іншими соціальними нормами.

Предмет дослідження – теоретичні основи понять соціальної норми, норми права.

Об’єкт дослідження – теоретичні питання взаємодії права і соціальних норм.

Методологічну основу дослідження склали загальнонауковий (діалектичний) метод пізнання у поєднанні з такими приватно-науковими методами: метод системного і комплексного підходу, аналізу і синтезу, історичний, логічний методи, а також порівняльно-правовий, техніко-юридичний методи.

Структура роботи складається зі вступу, у якому обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження, трьох розділів, у яких здійснено вирішення основних завдань курсової роботи. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел.

 

 1. Поняття соціальної норми та її види

 

Виникнення соціальних норм і їхній розвиток виражають тенденцію суспільства до самопідтримки громадського порядку в процесі обміну матеріальними і духовними благами. Об’єкти обміну виступають як ті цінності, які людина прагне одержати, освоїти, і тому обмінні відносини здобувають нормативно-ціннісний характер, а повторювані, стійкі зв’язки, що виникають у процесі обміну діяльністю, стають звичними еталонами (належного/можливого/очікуваного) соціальної поведінки.

Становлення соціальних норми відбувається одночасно з виникненням і розвитком людського суспільства у зв’язку з необхідністю охопити та врегулювати поведінку людей загальними правилами. Головним призначенням таких загальних правил є забезпечення дисципліни і порядку у суспільному житті. Вони являють собою необхідну й елементарну умову підтримки зв’язків людей. Суспільне життя вимагає наявності таких правил, з якими б люди могли узгоджувати свою поведінку, вчинки, розраховувати на певні результати і бути у них впевненими [4, с. 170].

З давнини у людей складалося уявлення про правила поведінки, які або схвалюються, або засуджуються оточуючими. Поняття повинного та забороненого людям давала міфологія та релігія. У наш час діяльність людей, їх поведінка і відношення визначаються сукупністю існуючих у суспільстві правил, які мають регулюючу дію на розвиток суспільних відносин.

Людина – істота суспільна, яка може жити і розвиватися тільки у певній спільноті, де можливе виникнення певних непорозумінь. Саме тому людство прагне до створення певних правил гуртожитку людей. Ці правила завжди підказувалися природною необхідністю постійного порядку. Їх наявність робить можливим злагоджене співіснування людей у суспільстві [6, с. 104].

З метою врегулювання суперечок, конфліктів, що виникають у процесі спільного гуртожитку людей знаходяться і виробляються авторитетні, справедливі вимоги. Оскільки справедливість – явище об’єктивне, то одного разу знайдені справедливі вимоги перетворюються у загальні правила, норми.

Соціальна норма в її сучасному розумінні пройшла довгий шлях розвитку, кожен раз являючи собою актуальний відповідь на подієву реальність громадських відносин. Так, запропонована піфагорійцями інтерпретація стародавнього принципу таліону (око за око, зуб за зуб), що виходить із уявлень про природні права людини, містить положення про те, що «справедливе полягає в відплату іншому рівним».

Поступово, у міру розвитку суспільних відносин, оновлювалися і поняття регуляторів суспільного життя, і це відіграло важливу роль у формуванні ідей і задумів правової рівності людей.

Так, Марк Аврелій сподівається на те, що всі ми розумні істоти. «Якщо так, – продовжує він, – то й розум, який наказує, що робити і чого не робити, теж буде спільним; якщо так, то і закон загальний; якщо так, то ми громадяни. Отже, ми причетні якого-небудь цивільного пристрою, а світ подібний Граду. Бо хто міг би вказати на яке-небудь інше загальне пристрій, яким був би причетний весь рід людський? Звідси, з цього Граду, і духовне начало в нас, і розумне, і закон» [9, с. 45].

Переосмислення античних ідей рівності і свободи всіх людей закладене разом з християнством. Точкою відліку можна назвати епоху рабовласництва, в яку християнство виступило як релігія свободи і відіграло значну роль у процесі становлення універсальних понять прав людини. Ідея християнства розкривається в тому, що всі люди рівні як «діти Бога»: «немає ні Грека, ні Юдея, ні обрізання, ні необрізання, варвара, Скіфа, раба, вільного, але все і у всьому Христос. Загальна рівність поєднується в християнстві із загальною свободою. «Закон Христовий є закон досконалий, закон волі, бо дан не рабам, але дітям Божим, які спонукаються виконувати його не рабським страхом, але живою в них любов’ю Христа».

«Золоте правило», як найважливіша соціальна норма виражена в християнській ідеї справедливості поведінки кожної людини: «Отже, в усьому, як хочете, щоб з вами поступали люди, так поступайте і ви з ними, бо в цьому закон і пророки». «Золоте правило» заклала основу нормативної регуляції поведінки людей, що виражає в собі принцип правової рівності в різноманітних сферах людських взаємин. Прикладом може слугувати відома істина, почерпнута з Нового Заповіту: «Не судіть, та не судимі будете. Бо яким судом судите, таким будете судимі; і якою мірою міряєте, такою і вам будуть міряти».

Ідея «договірної концепції держави» представлена у Р. Гроція, який писав: «Держава є досконалий союз вільних людей, укладений заради дотримання права і загальної користі». Дане розуміння держави містить ідею правової державності, засноване на природному людському право чинити опір насильству влади, які порушують умови суспільного договору.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!