Курсова робота “Особливості антикорупційного законодавства в країнах ЄС”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

1.1. Поняття корупції та корупційного середовища у різних країнах Європейського союзу

1.2. Етапи історичного розвитку корупційного законодавства у країнах Європейського союзу

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

2.1. Причинно-наслідкові зв’язки існування антикорупційного середовища на прикладі Німеччини та Польщі

2.2. Політика та імплементація антикорупційного законодавства Європейського Союзу у національне законодавство

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

 

Актуальність теми. Корупція – серйозна проблема, яка негативно впливає на різні сфери нашого життя: економіку, суспільство, політику тощо. Вона веде до нераціонального розподілу ресурсів, а також порушення законності, справедливого вирішення складних суспільних проблем та значно знижує рівень довіри до усіх державних інституцій. Системне академічне та практичне дослідження тематики допоможе зрозуміти природу корупції та її причини; дозволить розробити ефективні заходи протидії її проявам; сприятиме підвищенню обізнаності суспільстві; сприятиме розробці антикорупційних політик та програм як локальних, у межах компаній чи підприємств, так і загальнонаціональних.

Формування глобальної антикорупційної стратегії на Європейському просторі – одне із базових завдань, яке стоїть на порядку денному в Європейському Союзі та в Україні. Набуваючи членство в ЄС кожна держава має трансформувати своє громадянське суспільство, політику та законодавство, імплементуючи основні цінності у боротьбі та протидії корупції [1, c. 688]. Робота присвячена дослідженню основних факторів корупції та антикорупційного середовища.

Антикорупційне законодавство різних країн світу неодноразово ставало предметом дослідження багатьох вчених в Україні та за її межами. Зокрема, дана тематика досліджувалася такими вченими, як: Йохансен Л., Новіков О., Педерсен К., Рудик О., Сікора І., Таран Ю., Уоллес К., Херфер К., Щербань В.,

та багато інших. Попри великий інтерес та суспільну потребу корупція і досі не є повністю вивченою темою. Саме це і стало основою при виборі теми дослідження.

Мета дослідження – на основі теоретичних та емпіричних даних дослідити особливості антикорупційного законодавства в країнах ЄС.

Для досягнення мети необхідно виконати наступні завдання:

1) дослідити поняття корупції та корупційного середовища у різних країнах Європейського союзу;

2) проаналізувати основні етапи історичного розвитку корупційного законодавства у країнах Європейського союзу;

3) дослідити моделі корупційного середовища;

4) дослідити причинно-наслідкові зв’язки існування антикорупційного середовища на прикладі Німеччини та Польщі;

5) проаналізувати політичні процеси та імплементацію законодавства Європейського Союзу у національне законодавство.

Об’єкт дослідження – компоненти та зв’язки, які виникають в корупційному середовищі.

Предмет дослідження – правові приписи, які регулюють особливості формування антикорупційної політики в країнах Європейського Союзу.

Методи дослідження. В ході опрацювання матеріалів за тематикою дослідження використані наступні методи: аналіз наукової літератури та нормативно-правових документів; порівняння; логічний аналіз чинного законодавства.

Інформаційну базу дослідження склали наукові роботи, нормотворчі документи, статистичні довідники та офіційні ресурси різних країн.

Структура роботи: вступ, два розділи,  чотири параграфи, висновки, список використаних джерел. Загальний обсяг роботи: 29 сторінок.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗ

1.1. Поняття корупції та корупційного середовища у різних країнах Європейського союзу

 

Європейський Союз – один із найменш корумпованих регіонів в світі. Разом з тим, жодна з країн ЄС не може вважати себе повністю вільною від корупції. Хоча її характер і масштаби можуть відрізнятися від однієї країни ЄС до іншої, корупція шкодить кожній із країн. За оцінками експертів, корупція щороку завдає шкоди Європейському союзу на суми, які сягають 9900 мільярдів євро щороку. А це приблизно 6% від його ВВП.

Згідно з опитуванням (Євробарометр) 68% європейців вважають, що корупція широко поширена в їхніх країнах, а 41% вважають, що вона зросла за останні роки (Опитування 2022 року); 34% підприємств ЄС вважають корупцію проблемою ведення бізнесу (Опитування Євробарометра 2022: Ставлення бізнесу до корупції). 59% бізнесменів ЄС погоджуються з твердженням, що хабарництво та використання зв’язків часто є найлегшим способом отримати певні державні послуги [3, с. 220].

У Законі України «Про запобігання корупції» визначено: корупція – це зловживання владою або службовим становищем задля отримання незаконної вигоди: майна, грошей, пільг, послуг чи негрошової вигоди.

Існує багато визначень корупції та прикладів контекстуального вживання цього терміну, у більшості словників і правових систем. Відповідно до Оксфордського словника [4] та словника Мерріам-Вебстер [5]. корупція визначається як: «нечесна або шахрайська поведінка осіб при владі» та «нечесна або незаконна поведінка насамперед з боку можновладців».

Існує й інше значення англійського терміну “corruption”, яке означає перехід від чистоти до низької якості, наприклад «відхід від оригіналу або від того, що є чистим або правильним».  У цьому ж контексті – наводяться такі архаїчні значення терміну “корупція” як «тління» (“decay”), «гниття» (“putrefaction”) та «розкладання» (“decomposition”).

Консенсусний погляд існує, про що свідчить ухвалення у майже всесвітньому масштабі Конвенції ООН проти корупції (Конвенція міститься у розділі «Корупція» на вебсайті Управління Організації Об’єднаних Націй з наркотиків і злочинності (www.unodc.org)) (UNCAC) – всього станом на листопад 2021 р. 189 держав-учасниць приєдналися до цієї Конвенції. Аналізуючи хід імплементації положень країнами-учасницями можна зробити висновок про майже загальну криміналізацію певних визначених корупційних діянь. ЄС пропонує нове законодавство та працює над запобіганням корупції в межах, встановлених Договором про функціонування Європейського союзу [5].

Стаття 83 ДФЄС визначає корупцію як «євро-злочин» — особливо серйозний злочин із транскордонним виміром, згідно з яким ЄС може за певних обставин прийняти мінімальні правила у цій сфері. Правова основа для боротьби з шахрайством та іншою незаконною діяльністю, яка зачіпає фінансові інтереси ЄС, є стаття 325 ДФЄС, яка покладає на сам ЄС та його держави-члени зобов’язання захищати бюджет ЄС.

Корупційні схеми складаються в корупційне середовище характеризується такими ознаками, як:

1. зловживання владою для отримання особистої вигоди;

2. непрозорість та відсутність підзвітності;

3. недостатня ефективність антикорупційних заходів.

 

1.2. Етапи історичного розвитку корупційного законодавства у країнах Європейського союзу

 

Історично корені корупції знаходяться у первісному суспільстві, коли людина прагнула виокремитися з-поміж інших дорогим подарунком. Особливо вважалося нормою подарунок жрецю чи вождю. Уперше спробував подолати корупцію ще у XXIV ст. до нашої ери Уруінімгіна – шумерський цар міста-держави Лагаша [12].

У Стародавній Греції в IV–V ст. до н.е. корупція полягала у побутових речах: псування їжі та питної води. Далі, у судовій практиці почали вважати корупцією у судовій практиці, занепад моралі, розбещеність молоді, порушення громадського порядку. В античній Греції це поняття мало і соціальний зміст – занепад моралі, безлад.

Для Древнього Риму корупція означала підкуп судді, а з XV–XVI ст.ст. – чиновників і громадсько-політичних діячів, що набуло тоді неабиякого поширення. Офіційно на території сучасної України корупція з’явилася у XI–XII ст. у Київській Русі. Тоді дружинники, виконуючи функцію бюрократії, системно почали зловживати своїми обов’язками. Хабарництво у період татарської орди стало було тимчасовим силовим методом, який усунув Батий.

«Середньоєвропейський» характер мало хабарництво за часів Польщі, а його прояви були незначними. Від «справедливого» королівського суду (який завжди ставав на бік багатшої сторони) постраждав сам Б. Хмельницький. Але далі хабарництво почало процвітати.

Україна, яка в той період входила до імперії, також була осередком корупції. Іноді це навіть загрожувало безпеці країни. У дореволюційному «Уложении о наказаниях» хабарництву виділяли особливе значення, регламентуючи як заходи впливу на соціальне явище. Коли чиновник приймав «подарунки» або грошову винагороду за дії, які належали до його функціональних обов’язків, і все виконував бездоганно, то такі дії називались «мздоїмством».

За таке порушення покарання було м’яким. Отримання подарунку після виконання «замовлення» тягнуло за собою штраф у розмірі, не більшому за подвійну вартість подарунка, а до виконання певної дії – могли позбавити посади. Того часу у Франції та Бельгії отримання вдячності у вигляді матеріального подарунку не вважалося злочином. А у Німеччині – навпаки, злочинцем міг стати навіть поштар, який отримав «на чай».

 

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

2.1. Причинно-наслідкові зв’язки існування антикорупційного середовища на прикладі Німеччини та Польщі

 

Німеччина та Польща – країни Європейського Союзу, які мають різні історії та культурні традиції. Незважаючи на ці відмінності, обидві країни мають високий рівень антикорупційного середовища та нульову толерантність до корупції. Порівняльний аналіз антикорупційного середовища розпочнемо із Німеччини.

Німеччина має тривалу історію боротьби з корупцією. У 19 столітті в країні були прийняті закони, які суворо карали корупцію. У 20 столітті Німеччина пережила кілька періодів політичної нестабільності, які сприяли поширенню корупції. Однак після Другої світової війни Німеччина розпочала масштабні реформи, спрямовані на зміцнення антикорупційних інститутів.

До основних причинно-наслідкових зв’язків існування антикорупційного середовища в Німеччині належать:

1. Слабкі економічні стимули для корупції. У Німеччині існує ефективна система оподаткування, яка забезпечує прозорий розподіл державних коштів. Це зменшує економічні стимули для корупції, оскільки чиновники не мають можливості отримувати незаконний прибуток.
2. Ефективна судова система. Німецька судова система є незалежною та ефективною. Це забезпечує справедливе розслідування та покарання корупційних злочинів.
3. Сильні антикорупційні інститути. У Німеччині існує ряд антикорупційних інститутів, які займаються запобіганням та розслідуванням корупції. Ці інститути мають достатні ресурси та повноваження для ефективної боротьби з корупцією.
4. Культура нетерпимості до корупції. У Німеччині існує сильна культура нетерпимості до корупції. Це означає, що більшість громадян не приймають корупцію та готові викривати її.

За поточним індексом сприйняття корупції (CPI) Transparency Німеччина набирає 80 зі 100 балів. Індекс споживчих цін відображає рівень сприйняття корупції – чим вищий бал країни, тим чеснішою є її репутація. Це ставить Німеччину на 10 місце серед 180 країн. Фактичне значення навряд чи можна визначити, кількість незареєстрованих випадків велика. Федеральне управління кримінальної поліції (BKA) зафіксувало 7433 корупційних злочинів у 2021 році.

Широко висвітлюється у засобах масової інформації підвищене суспільне усвідомлення соціальної несправедливості та використання переваг, особливо під час інфляції, посилюють громадське обурення. Компанії повинні бути в змозі відповідати цим новим вимогам щодо цілісності, прозорості та дотримання правил. Тепер федеральний уряд хоче серйозно зайнятися захистом інформаторів у професійному середовищі.

Відповідний законопроект передбачає внутрішні та зовнішні пункти звітності в компаніях і органах, куди викривачі можуть повідомляти про порушення. Німеччина хоче імплементувати європейську директиву про виявлення викривачів. Новий закон, ймовірно, торкнеться багатьох компаній, оскільки компанії з 50 і більше співробітниками повинні будуть мати власну систему звітності та відстеження звітів.

У 2006 році у Польщі було створено Центральне антикорупційне бюро (ЦАБ), тобто спеціальну службу, головним завданням якої є протидія корупції та боротьба з нею в органах державної влади і самоврядування, а також охорона економічних інтересів держави. Діяльність бюро передбачає проведення слідчих дій, затримання, обшуків, зовнішнього спостереження, прослуховування тощо. ЦАБ, яке здійснює оперативно-слідчу діяльність і водночас, згідно з законом, може здійснювати контрольні функції (слідкувати, щоб не з’являвся конфлікт інтересів, як проводяться процедури тендерних закупівель, які дані містять майнові декларації чиновників тощо).

У Кримінальному кодексі зафіксовано кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі терміном до трьох років за подання неправдивих відомостей про доходи та витрати в декларації.

 

2.2. Політика та імплементація антикорупційного законодавства Європейського Союзу у національне законодавство

 

Політика Європейського Союзу у сфері боротьби з корупцією спрямована на створення ефективної системи запобігання, виявлення та розслідування корупційних злочинів.

Ця політика реалізується через ряд інструментів:

1) законодавство;

2) директиви;

3) інституції;

4) фінансування.

Імплементація антикорупційного законодавства Європейського Союзу у національне законодавство є обов’язком держав-членів. Держави-члени повинні вжити заходів для приведення свого законодавства у відповідність із законодавством ЄС у сфері боротьби з корупцією. Україна є кандидатом на членство в Європейському Союзі.

У рамках процесу вступу Україна зобов’язана імплементувати антикорупційне законодавство ЄС у своє національне законодавство. Імплементація антикорупційного законодавства Європейського Союзу є важливим кроком у напрямку створення в Україні ефективної системи боротьби з корупцією.

Однак, для досягнення успіху в цій боротьбі, Україна повинна також вжити заходів для реформування інших сфер, таких як правоохоронна система, прозорість та підзвітність влади, а також створення сприятливого середовища для бізнесу.

У своїй Промові щодо стану ЄС у 2022 році президент Комісії фон дер Ляєн підкреслила про необхідність оновлення законодавчої бази ЄС щодо боротьби з корупцією. Це необхідно для запобігання корупції у майбутньому та для того, щоб боротися з нею негайно. 3 травня 2023 року Комісія представила нову пропозицію щодо боротьби з корупцією за допомогою кримінального права. Хабарництво залишається основна проблема. Але існує багато інших форм корупції, які загрожують громадянам і послаблюють суспільство.

Серед іншого, запропонована нова законодавча база:

1) Посилити запобігання корупції шляхом підвищення обізнаності про негативний вплив корупції на громадян і наше суспільство, щоб подолати корупційні ризики до того, як вони виникнуть або поглибляться, і стимулювати культуру доброчесності.

2) Розширити визначення кримінальних корупційних злочинів за межі більш класичних злочинів хабарництва, включаючи, наприклад, привласнення, зловживання впливом у користі, зловживання службовим становищем, а також перешкоджання правосуддю та незаконне збагачення, пов’язані з корупційними злочинами.

3) Запровадити мінімальні кримінальні покарання та санкції за різні правопорушення, щоб забезпечити рівні умови гри в усіх державах-членах.

4) Подовжити строки давності притягнення до відповідальності за корупцію в судах тощо.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!