Курсова робота “Особливості формування навчальної мотивації в учнів початкової школи”

ЗМІСТ

 

ВСТУП 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ 

1.1. Поняття навчальної мотивації: сутність, типологія та види 

1.2. Психолого-педагогічні аспекти розвитку мотивації учнів 

1.3. Чинники формування навчальної мотивації учнів 

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ  

2.1. Технології формування навчальної мотивації: інтерактивні методи та ігровий підхід 

2.2. Вплив вчителя, батьків та шкільного середовища на формування мотивації 

2.3. Шляхи формування мотивації учнів у початковій школі 

2.4. Практичні рекомендації для підвищення навчальної мотивації учнів 

2.5. Аналіз та інтерпретація результатів навчальної мотивації учнів початкової школи 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

ДОДАТКИ 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Питання формування мотивації до навчання завжди залишалося важливим у психолого-педагогічній сфері. Як відомо, основою мотиваційної сфери школяра є зміст навчального матеріалу та його значущість для дитини. Саме від змісту залежить спрямованість учня, тобто його навчальні мотиви.

Перед сучасним педагогом постає завдання використовувати такі ресурси, які здатні зацікавити учнів і підтримувати їхній інтерес до відкриття нового. У цьому контексті мотивація набуває ключового значення як важливий елемент освітнього процесу. Від рівня мотивації школяра безпосередньо залежать його досягнення, міцність і глибина отриманих знань, а також бажання навчатися протягом усього життя. Це особливо актуально, оскільки, за сучасними дослідженнями, результативність діяльності людини визначається лише на 20 % інтелектом і на 70-80 % мотивацією.

Мотивація включає інтереси, потреби, цілі, емоції, переконання, ідеали та установки, що спонукають людину до активності. Вона сприяє появі в учня ініціативи, формує любов до навчання і підштовхує його діяти з максимальною віддачею в різних освітніх ситуаціях. Існує безліч теорій мотивації, але для викладача найважливішим є створення умов, за яких учень сам відчуватиме потребу в навчанні. Це можливо тоді, коли дитина самостійно формує цілі й активно працює над їх досягненням.

Оскільки особистісно орієнтоване навчання базується на ідеї, що учень засвоює лише те, що є для нього особистісно значущим, питання розвитку мотивації навчання нині є вкрай актуальним. Формування позитивної мотивації, яка є важливим чинником успішності навчальної діяльності, необхідно враховувати кожному педагогу, що прагне працювати за принципами новітньої освітньої парадигми. Ця парадигма розглядає учня як активного суб’єкта навчального процесу.

Формування навчальної мотивації молодших школярів досліджували такі науковці, як: І. Андрощук [1], А. В. Бортник [2], І. Большакова [3], Л. Бойченко [4], А. Волянюк [8], Н. С. Варченко [9], М. Вашуленко [10], Я. М. Демченко [11], Б. О. Грудинін [14], В. С. Заєць [17] та інші.

Мета дослідження проаналізувати теоретичні та методичні основи формування навчальної мотивації в учнів початкової школи.

Для досягнення мети дослідження планується виконати наступні завдання:

1. Дослідити поняття та структуру навчальної мотивації;
2. Охарактеризувати вікові особливості молодших школярів у контексті формування мотивації;
3. Вивчити основні педагогічні технології та методи для підвищення навчальної діяльності;
4. Розробити практичні рекомендації для педагогів і батьків.

Об’єкт дослідження – навчальна мотивація учнів класів.

Предмет дослідження – особливості розвитку навчальної мотивації учнів молодших класів на уроках математики засобами ігрової діяльності.

Методи дослідження  теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення, абстрагування); емпіричні (вивчення шкільної документації, узагальнення педагогічного досвіду, спостереження, бесіда, анкетування, тестування, педагогічний експеримент).

Структура курсової роботи.  Робота складається з вступу, двох розділів, які діляться на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (39 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 46 сторінок.

 

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

1.1. Поняття навчальної мотивації: сутність, типологія та види

 

Мотивація відіграє ключову роль у житті людини, впливаючи на всі сфери її діяльності: сімейні стосунки, поведінку, пізнання та, безумовно, навчання. Вона визначає результативність освітнього процесу та є його невід’ємною складовою, що безпосередньо впливає на успішність засвоєння знань і розвиток особистості.

Поняття «мотивація» у психології розглядається як сукупність причин, що пояснюють поведінку людини з точки зору психологічних факторів. Вона характеризує енергетичний аспект і спрямованість дій людини, впливає на її рішення, збільшує силу і наполегливість, робить її дії цілеспрямованими [25, c. 135].

Мотивація завжди виникає в результаті взаємодії людини з ситуацією і визначає ступінь її бажань та активності. Вона завжди пов’язана з емоціями: те, до чого людина прагне або чого уникає, спонукає її розвивати емоційне ставлення, яке є важливим і, таким чином, забезпечує мобілізацію фізичної енергії для дії [22, c. 10].

Зазначимо, термін «мотивація» охоплює дві широкі категорії явищ:

1. Сукупність мотивів або факторів, що формують мотиваційну систему людини, особливо її ієрархічну структуру;
2. Динамічна структура, процес, механізм або система, призначена для стимулювання мотивації людини [32, c. 230].

Науковець А. М. Лукіянчук визначає мотивацію як сукупність особистісних і ситуативних чинників, що спонукають людину до активної діяльності. Чим вищий рівень мотивації, тим більше чинників і мотивів спонукають людину до активної діяльності [24, с. 4].

Варто додати, що даслідниця T. М. Горохівська стверджує, що мотивація – це складний, багаторівневий механізм, який регулює життя, поведінку та діяльність людини. Мотиваційна система людини включає в себе автоматичні установки, актуальні бажання та ідеальні думки, які відіграють важливу роль у наданні напрямку та перспективи її мотиваційному розвитку [13, с. 20].

 

1.2. Психолого-педагогічні аспекти розвитку мотивації учнів

 

Розуміння та врахування психологічних особливостей учнів дозволяє вчителям ефективно організувати освітній  процес. Молодший шкільний вік охоплює дітей віком від 6 до 10 років, які відвідують 1-4 класи початкової школи. Цей період характеризується отриманням дитиною систематичної освіти в школі та адаптацією до нових умов, пов’язаних з процесом навчання. Перехід до школи означає зміну характеру домінуючої діяльності: навчальна діяльність – це вже не гра, а діяльність, в якій формуються важливі психологічні новоутворення, що мають вирішальне значення для розвитку дітей.

Початок навчання в школі є важливим етапом у житті дитини і приносить із собою значні зміни. Різко змінюється її щоденний ритм, соціальний статус у групі та сім’ї [35]. Основним видом діяльності дитини стає навчання, а найважливішим завданням – здобуття знань. Процес навчання – це завдання, яке вимагає організованості, дисципліни та сили волі. Учень приєднується до нового для нього колективу, в якому він буде жити, вчитися і розвиватися протягом 11 років.

Вважаємо доцільним зазначити, що психологи зазначають, що саме в цьому віці у дитини формується «Я» (ego) і «над-Я» (superego). Тому вона набуває базових культурних навичок, вчиться в школі і її основною діяльністю стає здобуття знань. У цей період у дітей вдосконалюються навички логічного мислення, самодисципліни та вміння спілкуватися з однолітками за визнаними правилами. Дітям молодшого шкільного віку притаманне бажання вчитися та досягати успіху. У цей час також проявляється любов до праці: діти намагаються зрозуміти, як все влаштовано, з чого зроблено і як працює. Цей інтерес потребує підтримки та задоволення з боку оточуючих [36, с. 114].

Вивчаючи розвиток мотивації в учнів другого класу, важливо враховувати психологічні та фізіологічні особливості цієї вікової групи. Особлива увага приділяється розвитку мозку дитини та основних психічних процесів, особливо мислення та пам’яті.

У молодшому шкільному віці фізичний розвиток відбувається відносно рівномірно і спокійно. У міру розвитку мозку вдосконалюються його функціональні можливості: зокрема, розвиваються аналітичні та інтегративні функції кори головного мозку. Поступово змінюється співвідношення між збуджувальними та гальмівними процесами – останні стають сильнішими. Однак збуджувальні процеси все ще переважають, тому молодші школярі схильні до імпульсивності та збудливості [35].

 

1.3. Чинники формування навчальної мотивації учнів

 

Підвищення ефективності навчання як основного виду діяльності, визначення умов, що сприяють підвищенню якості освіти, та виявлення чинників, які впливають на формування навчальної мотивації важливе завдання української школи.

Наведемо деякі ключові фактори, що впливають на мотивацію до навчання:

• самооцінка та впевненість у собі;
• інтерес до навчання;
• практична значущість та актуальність матеріалу;
• очікування успіху;
• підтримка з боку соціального оточення;
• цілі та очікування [5, c. 23].

Ці фактори не претендують на вичерпність, але вони відображають важливі аспекти, які впливають на формування мотивації учнів до навчання. Важливо зазначити, що ці фактори можуть взаємодіяти та залежати від індивідуальних особливостей кожного учня. Самооцінка має значний вплив на мотивацію, оскільки вона визначає, як учень сприймає себе як учня і як це відображається на його бажанні вчитися.

Самооцінка може впливати на мотивацію до навчання наступним чином:

1. Учні з високою самооцінкою вірять у свої здібності і більш мотивовані до успіху. Віра в те, що вони можуть подолати труднощі і досягти поставлених цілей, позитивно впливає на їхню мотивацію до навчання.
2. Низька самооцінка і віра у власну некомпетентність можуть призвести до страху невдачі. Учні, які не вірять у свої здібності, можуть уникати складних завдань або академічних викликів через страх невдачі. Це може мати негативний вплив на їхню мотивацію та бажання вчитися [7, с. 90].

Важливо зазначити, що самооцінка є різною і може змінюватися залежно від завдання та конкретної ситуації. Позитивне, сприятливе середовище, ефективний зворотний зв’язок і конструктивне ставлення до помилок допомагають підвищити самооцінку учнів і посилити їхню мотивацію до навчання.

 

РОЗДІЛ ІІ

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

2.1. Технології формування навчальної мотивації: інтерактивні методи та ігровий підхід

 

Інтерактивні методи навчання є невід’ємною частиною особистісно-орієнтованого підходу, оскільки вони сприяють соціалізації дітей та усвідомленню ними почуття приналежності до колективу, допомагають їм усвідомити себе частиною команди, свою роль і свій особистий потенціал.

Учитель організовує умови, за яких учень самостійно або у співпраці з іншими здобуває знання та засвоює способи їх отримання. У такому середовищі він стає активним учасником навчального процесу, формує власну освітню траєкторію та розвивається, що сприяє зміцненню внутрішньої мотивації до самостійного навчання. Інтерактивні методи навчання дозволяють організувати навчальний матеріал шляхом поєднання змістового та методичного аспектів [33, c. 346].

Суть інтерактивних методів полягає в поєднанні самостійної пізнавальної діяльності з груповою взаємодією, навчанні через діалог, полілог та співпрацю.

Інтерактивні методи сприяють:

1. набуттю студентами базових навичок самостійної пізнавальної діяльності, таких як цілепокладання, планування, аналіз та саморефлексія діяльності та її результатів;
2. розвитку навички самостійного пошуку, аналізу, відбору, обробки, збереження та передачі потрібної інформації;
3. оволодіння навичками взаємодії з іншими, роботи в команді, взаємопідтримки та розвитку організаторських здібностей [21, c. 547].

Інтерактивні методи поділяються на два основні типи: групові та фронтальні. Групові методи передбачають роботу в малих командах (зазвичай від 2 до 6 осіб), що сприяє активній взаємодії між учасниками. Натомість фронтальні методи орієнтовані на спільну діяльність та взаємне навчання всього класу. Працюючи в малих групах, всі студенти можуть брати активну участь, практикувати навички співпраці та міжособистісного спілкування (включаючи техніку активного слухання), розробляти спільні рішення та вирішувати конфлікти.

Завдяки інтерактивному навчанню молодших школярів можна визначити ефективні методи, які систематично поєднуються з іншими підходами до викладання та органічно інтегруються в загальну структуру уроку.

Робота в парах. Під час роботи над завданням учні обговорюють ситуацію, явище, факт чи подію в парах, обмінюються думками та шукають спільне рішення. Цей метод дозволяє за короткий проміжок часу виконати вправи, які інакше були б довготривалими або навіть неможливими (наприклад, обговорити короткий текст, критично проаналізувати роботу один одного, провести інтерв’ю або поставити запитання партнеру). Після виконання завдання один з учнів звітує перед класом про досягнуті результати.

Карусель. Учні сидять у двох колах – внутрішньому та зовнішньому. Внутрішнє коло залишається нерухомим, а зовнішнє рухається. Метод можна використовувати двома способами: для обговорення (між учасниками відбуваються «парні баталії», де кожен учень у внутрішньому колі представляє свої унікальні докази) або для обміну інформацією (учні в зовнішньому колі рухаються і збирають дані). До фронтальних методів інтерактивного навчання належать ті, коли весь клас працює разом одночасно.

 

2.2. Вплив вчителя, батьків та шкільного середовища на формування мотивації

 

Завдання вчителя на ранніх етапах навчання дитини в школі (переважно на початку першого класу) – знайти індивідуальний підхід до кожного учня, створити теплу і невимушену атмосферу в класі та допомогти дітям знайти спільну мову один з одним. Крім того, важливо належним чином підготувати батьків до навчання своїх дітей. Вчитель у школі – це джерело сили, яке активізує весь навчальний процес.

У Новій українській школі вчитель має не лише виконувати роль вчителя, а й активно залучати учнів до процесу навчання, надаючи теоретичний матеріал [29]. Навчання як процес керівництва учнями має на меті сприяти формуванню в учнів позитивного ставлення до навчання, що сприяє формуванню їхньої мотивації.

Однією з передумов підвищення позитивної мотивації учнів початкової школи є продуктивна творча діяльність вчителя. Важливо знати, якими професійними якостями повинен володіти вчитель, щоб пробуджувати позитивну мотивацію до навчання у своїх вихованців. Розглянемо детальніше сутність його педагогічної діяльності, яка допоможе підвищити позитивну мотивацію учнів до навчання.

По-перше, Нова українська школа наголошує не лише на професійних якостях вчителя, а й на його психологічних знаннях. Вчитель повинен добре знати закони розвитку дитячої психіки та соціальну ситуацію, в якій живуть діти, розуміти внутрішні потреби дітей, щоб усі методи, які він використовує, приводили до успіху [23].

Крім того, вчитель повинен розвивати так звану психологічну спостережливість. Психологічна спостережливість необхідна для того, щоб вчасно розпізнавати особливості роботи своїх учнів, контролювати їхню розумову діяльність і адекватно реагувати на всі зміни та особливості.

По-друге, на розвиток позитивної навчальної мотивації у дитини суттєво впливає вміння вчителя передавати знання. Вчитель повинен не лише володіти знаннями, але й вміти впливати на учня, переконувати його, спрямовувати його думки, почуття та волю відповідно до цілей навчання. Здатність вчителя яскраво і вміло викладати матеріал та використовувати ІКТ на уроці допомагає учням створювати відповідні образи та яскраві емоції в їхній свідомості.

По-третє, вчитель повинен встановити духовний контакт з учнями. Вчитель повинен мати таку рису характеру, як емпатія. Він повинен відчувати, скільки часу витрачати на спілкування з учнем, на чому акцентувати увагу в розмові і коли доречно її закінчити. Вчитель повинен усвідомлювати силу свого слова. Це вміння надає йому впливовості та демонструє володіння педагогічним інстинктом.

Важливою рисою вчителя є його здатність розділяти з дітьми допитливість, здивування від відкриттів, радість успіхів і сум невдач. Емоції педагога набувають позитивної сили, коли він може бути поруч з учнями, щиро виражаючи як радісні, такі і сумні моменти.

По-четверте, вчитель початкової школи повинен мати добре розвинені організаторські здібності. Ці навички проявляються вже при плануванні уроків, проведенні уроків та організації позакласної роботи з учнями. Робота повинна бути організована таким чином, щоб у дітей розвивалася ініціатива і бажання виконувати запропоновані вчителем завдання.

Тому педагогічна майстерність, емоційний інтелект та організаторські здібності вчителя впливають на успіх у розвитку мотивації дитини до навчання. Правильний підхід може не тільки допомогти пробудити бажання вчитися, а й запобігти втраті інтересу до навчального процесу.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!