Курсова робота ” Особливості негативних переживань особливості середнього та старшого шкільного віку “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРИВОЖНОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ 

1.1. Тривожність та її харакетеристика 

1.2. Етапи виникнення тривожності у молодших школярів 

РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ПРОЯВУ ТРИВОЖНОСТІ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ 

2.1. Організація та методики дослідження 

2.2. Аналіз результатів дослідження 

2.3. Практичні рекомендації з профілактики і подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку 

ВИСНОВКИ  

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  

ДОДАТКИ  

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Всебічний розвиток і виховання підростаючого покоління – це не тільки завдання, а й умова для побудови нового гуманного і демократичного суспільства, яке буде вирішувати основні питання, пов’язані з розвитком держави України. Вирішення цього спільного завдання реалізується через формування психічно і фізично здорової людини. У зв’язку з цим в психолого-педагогічній науці особливо актуальним є прикладне експериментальне дослідження, спрямоване на подолання негативних явищ, пов’язаних з розвитком особистості.

У нестабільній нинішній ситуації з соціально-економічними проблемами, невпевненістю в майбутньому, зростанням насильства в суспільстві розвиток дитини супроводжується все більш негативними модальностями і, перш за все, високою тривожністю, що сприяє формуванню дисгармонії особистості.

Шкільні роки – найважливіший етап у житті людини, протягом якого найбільш активно формується її характер, відбувається психічний розвиток, який часто супроводжується тривогою. Тривога – це емоційний стан, що виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки, пов’язаної з невдачею соціальної взаємодії або очікуванням несприятливого розвитку подій. Тривога може бути як конструктивною (мобілізуюча ситуаційна тривога), так і деструктивною (дезорганізуюча особистісна тривога).

Переживання, найбільш виражена емоційна реакція, виникає в критичні моменти дисбалансу в динамічному процесі взаємодії дитини з навколишнім середовищем – так званий «критичний період». Цей період настає під час переходу дитини з дошкільного в молодший шкільний вік.

Високий рівень тривожності може призвести до розвитку неврозів у дітей і ускладнити процес формування їх особистості. Тому необхідно визначити умови подолання цього негативного явища в розвитку особистості школярів та запобігання його впливу на формування особистості на наступному віковому етапі.

Багато вітчизняних і зарубіжних вчених вивчали проблему тривожності, зокрема: В. М. Астапов, О. І. Захаров, К. Ізард, Р. Лазарус, А. М. Прихожан, Ч. Д. Спілбергер, С. С. Степанов, З. Фройд та ін.

В таких працях, як І. В. Дубровіної, З. Г. Кісарчук, А. В. Мікляєвої, Р. В. Овчарової, А. М. Прихожан, П. В. Румянцевої, О. М. Скляренко, С. О. Ставицької та ін. – освітлені особливості психологічної профілактики та корекції тривожності у молодших школярів.

Мета дослідження — теоретично проаналізувати і практично дослідити проблеми виникнення та подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку.

Відповідно до поставленої мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. На основі теоретичного аналізу проблеми визначити зміст і сутність поняття тривожності та її проявів у дітей молодшого шкільного віку;
2. Визначити умови виникнення і шляхи розвитку тривожності у дітей молодшого шкільного віку;
3. Емпірично дослідити рівень розвитку тривожності у молодших школярів;
4. Вказати практичні рекомендації щодо профілактики тривожності у дітей молодшого шкільного віку.

Об’єкт дослідження — особистісна тривожність молодших школярів.

Предмет дослідження — визначення особливостей та наукове обґрунтування психолого-педагогічних умов подолання особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку.

Методи дослідження:

1) теоретичні: аналіз, порівняння та узагальнення теоретичних даних за темою дослідження;

2) емпіричні: опитування дітей з використанням діагностичних методик: «Тест тривожності» (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен); «Тест шкільної тривожності» (А. Філліпс);

3) математичні методи: якісний та кількісний аналіз даних, визначення середнього відсоткового значення.

Експериментальна база: Для визначення особливостей розвитку тривожності у молодших школярів ми провели дослідження у Новолуганьскій ЗОШ І-ІІІ ст, Світлодарської ОТГ. 

Теоретичне значення роботи – розглянуто та доповнено теоретичні розробки щодо виникнення та подолання проблем тривожності у дітей молодшого шкільного віку.

Практичне значення дослідження – розроблений матеріал може допомогти практичному психологу в проведенні профілактичної та корекційної роботи з попередження та подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку.

Структура курсової роботи: Дослідження складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Список літератури вміщує 31 джерел.

 

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРИВОЖНОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1. Тривожність та її харакетеристика

 

Проблема тривожності займає особливе місце в сучасному науковому знанні. Аналізуючи сутність поняття «тривожність», вчені підкреслюють різні її аспекти. Так, С. Л. Рубінштейн визначив тривожність як емоційний стан, що виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки і проявляється в очікуванні неконтрольованого розвитку. Згідно з науковим поглядом В. К. Вілюнаса, тривожність також є схильністю людини відчувати тривогу і характеризується низьким порогом виникнення гальмівних реакцій. А. М. Прихожан робить свій внесок у смислове навантаження тривожності, переживання емоційного дискомфорту, передчуття небезпеки, ознак невдоволення [1, с. 18].

Теоретичний аспект особистої тривожності розглядається в психологічній літературі, головним чином, з точки зору переживання певних емоційних модальностей, пов’язаних з мотивами дій і діяльності. Першими дослідниками проблеми тривожності були Дж. Браун, А. Валлон, К. Левін, Х. Ліделла, В.М. Мясищев, Н. Міллер, І.П. Павлов, Р. Шульц, П.М. Якобсон та ін.

Психоаналітики розглядають тривожність як явище, що виникає в процесі народження і отримує подальший розвиток під впливом зовнішніх факторів (М. Кляйн, К. Хорні, А. Фрейд, З. Фрейд та ін.). Близьке уявлення про місце тривожності в розвитку особистості (як нестачі соціальних навичок) було виявлено у біхевіористів і представників теорії соціального научіння (Дж. Мід, Б. Скіннер, Е. Толмен). В багатьох дослідженнях російських психологів розкривають особливості тривожності у школярів різних вікових груп (Г. С. Абрамова, І. В. Дубровіна, Р. В. Овчарова, А. М. Прихожан, Є. І. Рогов та ін.) [19].

Тривожність характеризується двома типами симптомів: психічними та фізіологічними. Психічний елемент тривожності – це ряд дуже специфічних переживань, таких як суб’єктивні стани напруги, тривоги і занепокоєння, сумні передчуття. Переживання особистої загрози, почуття безпорадності і неповноцінності, незадоволеність собою.

Описуючи психологічний рівень проявів тривожності, Г. В. Калмикова виділяє особливості проявів тривожності, такі як тривога, занепокоєння, безпорадність, безпорадність, розгубленість, дратівливість, страх, печаль, занепокоєння [7, с. 234].

Інтенсивність і стабільність емоційних переживань пов’язана з процесами збудження і придушення кори головного мозку у відповідь на стресові подразники, а також рівнем інтенсивності сформованої тривожності.

Особливими характеристиками тривожності є:

1. негативний емоційний тон;
2. невизначеність предмета переживань, відчуття реальної загрози;
3. а також спрямованість в майбутнє, це виражається в страху перед тим, що станеться, а не тим, що було або що є [7, c. 234].

Фізіологічні симптоми тривожності включають: часте серцебиття і дихання, підвищений кров’яний тиск, підвищену швидкість обміну процесів, активацію вегетативної нервової системи, ряд біохімічних змін.

За словами Г. В. Калмикової, на фізіологічному рівні тривожність проявляється у збільшенні частоти серцевих скорочень, швидкості дихання, посиленні мікроциркуляції крові, підвищенні артеріального тиску, підвищеному збудженні всього організму, зниженні порогу чутливості, відчутті напруги у м’язах.

Тревожність часто викликає виникнення таких соматичних проблем, такими як біль у животі і його розлад, запаморочення, головний біль, біль у горлі, утруднене дихання, почервоніння або блідість шкіри, вологість та холодність кінцівок, часте сечовипускання, погане сечовипускання, поганий апетит, плаксивість, підвищену пітливість та неспокійний сон.

Деякі автори виявляють взаємозв’язок між тривожністю і особливостями функціонування нервової системи, енергетикою організму, активністю біологічно активних точок шкіри, розвитком психовегетативних захворювань [7, с. 234].

За словами С. В. Радченко, О. В. Царькова, середній рівень прояву тривожності вважається оптимальним. Дослідниці відзначають, що тривожність як ознака небезпеки дозволяє привернути увагу до можливих труднощів, перешкод, викликаних ситуацією, мобілізувати сили і таким чином домогтися найкращих результатів.

Тому нормальний (оптимальний) рівень тривожності розглядається як необхідний для ефективного пристосування до дійсності (адаптивна тривога). Певний рівень тривожності – природна й обов’язкова характеристика активної діяльності особистості.

У кожного свій оптимальний або бажаний рівень тривожності – це так звана корисна тривожність. Оцінка стану людини в цьому відношенні є важливою складовою самоконтролю і самовиховання.

У той же час, як відзначають С. В. Радченко, О. В. Царькова, надмірно високий рівень вважається дезадаптивною реакцією і проявляється в загальній дезорганізації поведінки і діяльності. Люди, що належать до дуже тривожної категорії, схильні бачити загрозу для самооцінки і життєдіяльності в різних ситуаціях.

Вони реагують на такі ситуації в яскраво вираженому стані напруженості. Однак повна відсутність тривожності розглядається як явище, яке перешкоджає нормальній адаптації і, як і в разі постійної тривожності, перешкоджає нормальному розвитку та продуктивній діяльності діяльності [30, c. 485].

Враховуючи вищесказане, доцільно вказати, що Л.І. Божович виділяє адекватну і неадекватну тривожність. На його думку, критерієм справжньої тривожності виступає неадекватність її реальній успішності, реальному стану індивіда у тій чи іншій сфері.

Тільки в такому випадку це розглядається як прояв загальноособистісної тривожності в певній сфері [30, с. 486].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!