Курсова робота “Особливості організації проєктної діяльності учнів початкової школи “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЄКТНОЇ ДІЯЛЬНІСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

1.1. Проблема організації проєктної діяльності учнів у психолого-педагогічних дослідженнях

1.2. Сутність проєктної діяльності молодших школярів

Висновок до розділу 1.

Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

2.1. Вимоги до здійснення проєктної діяльності на уроках у початковій школі

2.3. Зміст і методика організації проєктної діяльності учнів початкових класів

Висновок до розділу 2.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Останнім часом у нашій країні відбувається процес модернізації та реформування системи освіти. Ці зміни відбуваються в трьох основних напрямках: входження в простір світу, пошук нових засобів і методів формування творчої особистості та подальша інтеграція виховних факторів (школа, сім’я, соціум). Життя, як відомо, не стоїть на місці. Суспільству потрібні люди, які, перш за все, здатні навчатися самостійно. Школа повинна створювати умови для розвитку особистості. Сучасний освітній процес полягає в пошуку нових, більш ефективних технологій, які сприятимуть розвитку творчих здібностей учнів, формуватимуть навички саморозвитку та самовиховання. Цим вимогам відповідає проектна діяльність у навчально-виховному процесі.

Переваги методу проектів для початкової школи неможливо переоцінити. Це пов’язано насамперед з тим, що дана методика побудована на засадах гуманістичної та дитиноцентричної педагогіки, де в центрі освітнього процесу знаходиться дитина з її особливостями, інтересами та потребами. Сьогодні майже нереально дати дитині знання протягом усього її віку, навчати її все життя, забезпечуючи при цьому активну професійну та життєву позицію. Тому, відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту», сучасний навчальний заклад має на меті створити сучасний навчальний заклад, має такі завдання:

1. – навчити учня вчитися самостійно протягом життя;
2. – ефективно використовувати набуті знання в практичному житті.

У сучасних загальноосвітніх навчальних закладах широко використовуються ідеї проектного навчання. Важливими завданнями, які вчителі ставлять перед методом проектів, є розвиток дослідницької, пізнавальної, експериментальної діяльності учнів, формування вмінь учнів самостійно здобувати нові знання та об’єднувати їх у єдину систему, організація пізнавальних процесів учнів.

Метод проектів полягає в досягненні дидактичної мети шляхом детального розв’язування задачі, яка має завершуватися реальним практичним результатом. Для досягнення цієї мети учні повинні навчитися самостійно мислити, визначати, розв’язувати проблеми, для дітей шкільного віку в початковій школі.

Метою роботи є аналіз умов організації проектної діяльності з питань організації проектної діяльності.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. вивчити психолого-педагогічну та методичну літературу з проблеми організації проектної діяльності учнів в початковій школі;
2. розкриття теоретичних основ методу проектів;
3. визначити структурні елементи проектної діяльності;
4. розглянути умови щодо ефективного впровадження проектної діяльності в навчально-виховний процес початкової школи.

Об’єкт дослідження є проектна діяльність учнів початкової школи.

Предметом дослідження є застосування методу проектів у початковій школі.

Для розкриття тематики занять були використані такі методи дослідження:

1. вивчення психолого-педагогічної та методичної літератури;
2. ознайомлення з сутністю проектної діяльності молодших школярів;
3. розглянути зміст і методика організації проектної діяльності учнів початкових класів.

Структура роботи: курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.    

 

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЄКТНОЇ ДІЯЛЬНІСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

1.1. Проблема організації проєктної діяльності учнів у психолого-педагогічних дослідженнях

 

Школа ХХІ століття вимагає докорінного переосмислення освітньої парадигми, оновлення змісту, технології становлення особистості учня як суб’єкта та дизайнера життя, створення проектно-життєвого простору, орієнтованого на розвиток і саморозвиток компетентної, конкурентоспроможна особистість, яка вміє творчо вирішувати проблеми, намагається змінити своє життя на краще та життя своєї країни. І саме метод проектів стає одним із пріоритетних шляхів вирішення проблеми створення школи мислення замість школи навчання [5, с. 26-28]. Перш ніж розкрити сутність проектної діяльності, необхідно з’ясувати, що таке проектна технологія, метод проектування, його сутнісні характеристики, принципи, цілі та передумови, а також розглянути метод проектування в історико-педагогічному плані.

Проектна технологія – це проектування та реалізація системи послідовного здійснення педагогічної діяльності, спрямованої на виховання вільної, відповідальної особистості як суб’єкта та проектувальника життя [3, с. 6-9]. Метод – це сукупність операцій з оволодіння певною областю практичних або теоретичних знань за допомогою тієї чи іншої діяльності; це спосіб пізнання, спосіб організації процесу пізнання. Е. Полат писав, що, коли ми говоримо про метод проектів, ми маємо на увазі саме те, як досягти дидактичної мети шляхом детального опрацювання проблеми (технології), яка повинна закінчуватися досить реальним, практичним результатом [32].

З визначення С. Сисоєва метод проектування є однією з педагогічних технологій, яка відображає реалізацію особистісно-орієнтованого підходу в освіті та сприяє розвитку адаптивності до швидкозмінних умов життя людини в суспільстві. Думку цих відомих педагогів щодо методу проектів поділяють І. Єрмаков, Ю.А. Загуменнов, Г. Столяренко, А. Дем’яненко, Г. Ісаєва, І. Зозюк [16]. Як зазначає А. Рибіна: «Метод проектів – це педагогічна технологія, орієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їх використання та набуття нових (іноді шляхом самоосвіти)». Ю.Л. Хотунцев, О.А. Козіна та ін. вони розуміють проект як самостійну творчу роботу, що включає план, сформований і уточнений під час виконання проекту [27].

Метод проектів вперше виник як освітня технологія в 1920-х роках у США. Його назвали проблемним методом. Цей метод характеризувався індивідуальною роботою за спільно розробленим планом. Він був розроблений американським педагогом В. Кілпатріком як практична реалізація концепції інструменталізму Дж. Дьюї, американського філософа-прагматика, психолога і педагога, якого вважають творцем методу проектів. Деякі дослідники пов’язують виникнення методу проектів з ім’ям американського педагога Е. Паркхерста [30, с.560]. Сам термін «метод проектування» вперше з’явився в 1908-1910 рр. у звітах шкільних органів Массачусетсу і був запозичений з агрономічної літератури.

Встановлення влади в Україні, ліквідація старої системи освіти та розвиток її на нових засадах унеможливили використання методів навчання, які домінували в старій дореволюційній школі. На початку 1920-х років. проектний метод потрапив у Україну в результаті дидактичних досліджень ряду експериментальних шкіл з метою активізації виховної роботи, зв’язку науки з життям і виробництвом, здійснення кадрового навчання учнів. Метод проектів став однією з основних форм організації навчання в школі, а також визначив зміст усієї шкільної роботи. Однак, незважаючи на те, що цей новий метод навчання знайшов підтримку серед учителів, він був запроваджений у школах без належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення та експериментальної перевірки [10, с.15-29].

Уже перший досвід його використання виявив певні проблеми та ускладнення: зниження ролі вчителя в навчальному процесі, марна трата дидактичного часу та відсутність достатньої мотивації учнів до такого виду навчання. Тому декретом ВКП(б) 1931 р. «Про навчальний план і режим у початковій і середній школі» проектний метод був засуджений і заборонений. Українська школа перетворилася на авторитарну, прорепродуктивну, з панівною стандартизацією та уніфікацією засобів, форм і методів навчання. Із середини 1990-х років метод проектів знову почав привертати увагу вчителів російських та українських шкіл. Серед українських педагогів цією методикою зацікавилися Григорій Ващенко, Л. Варзацька та Л. Кратасюк, А. Онопрієнко, Г. Селевко, І. Єрмаков, А. Інфантрій, А. Кікненко. Цьому питанню присвятили свої праці радянські та російські вчені: Н. Крупська, Е. Полат, В. Шульгін, Б. Ігнатьєв, М. Крупеніна, Е. Кагаров [31].

У США, Англії, Бельгії, Німеччині та багатьох інших країнах ідеї проектної технології знайшли широкий відгук і впровадження. Раціонально поєднано теоретичні знання та їх практичне застосування в технології проектування.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!