Курсова робота “Особливості розвитку діалогічного мовленння учнів молодшої школи на уроках англійської мови”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ НАВЧАННЯ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 

1.1.Аспекти діалогічного мовлення

1.2.Психологічні особливості молодших школярів при навчанні діалогічного мовлення 

РОЗДІЛ 2 ДОСЛІДНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА ПО ФОРМУВАННЮ ДІАЛОГІЧНИХ УМІНЬ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ 

2.1. Мета, завдання дослідно-практичної роботи з формування діалогічних умінь учнів молодшого шкільного віку на уроках англійської мови 2

2.2 Алгоритми роботи з формування діалогічних умінь учнів молодшого шкільного віку 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

         

Актуальність теми дослідження. Молодший шкільний вік – важливий період формування мовленнєвої діяльності. У дитини проявляється прагнення виокремити своє «Я», висловити власну позицію стосовно інших людей, дістати від них визнання, посівши активне місце в різноманітних соціальних відносинах. Тобто відбувається активне входження дитини в суспільство, опанування його нормами й правилами міжособистісної комунікативної взаємодії.

Загальний розвиток лексичного складу будь-якої мови здійснюється як єдність двох основних протилежних за своїм спрямуванням процесів: з одного боку, поповнення лексичного складу новими лексичними одиницями й розширення значень наявних у мові одиниць і, з другого – випадіння з мови застарілих чи зайвих лексичних одиниць і звуження значення вживаних лексем.

Важливо, що відмирання слів і словесних значень відбувається більш повільно й поступово, ніж з’являються нові слова та значення. Звідси випливає, що протягом усього історичного періоду активного функціонування мови її лексичний склад безперервно збільшується.

Зазначена тематика привертала увагу таких науковців: О. Абакумова, Т. Бала, С. Борщов, О. Томенко, В. Бережной, Т. Марушко, Є. Приступа, А. Вовканич, Ю. Петришин, О. Рябуха, Н. І. Ромашевська, С. Р. Замрозевич, С. А. Петренко, С. В. Дмитрієва, О. Б. Новикова, О. В. Селищева, Л. Анциферова, Г. Балл, І. Бех, Л. Божович, М. Боришевський, А. Брушлінський, Л., Е. Білякова, Д. Дубровський, С. Симоненко, О. Фрай, К. Мелітан, В. Знаков, Є. Ф. Зеєр, П. Екман, Р. Соломон, К. Снайдер, Т. Ю. Круцевич, О. М. Ярмак, Н. Л. Носова, В. О. Пустовалов, Даджані Джумана, С. П. Майфат, Т. Ю. Круцевич, В. Г. Арефьєвта та багатьох інших.

Незважаючи на таку прискіпливу увагу представників різних галузей науки до досліджуваного явища, існує проблема у розвитку діалогічного мовлення учнів молодшої школи на уроках англійської мови.

Об’єктом дослідження є особливості розвитку діалогічного мовлення учнів молодшої школи на уроках англійської мови.

Предметом дослідження є особливості розвитку діалогічного мовлення учнів молодшої школи на уроках англійської мови

Мета курсової роботи полягає в теоретичному вивченні особливостей розвитку діалогічного мовлення учнів молодшої школи на уроках англійської мови.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувались такі завдання:

1. розглянути аспекти діалогічного мовлення;
2. визначити психологічні особливості молодших школярів при навчанні діалогічного мовлення;
3. проаналізувати мету, завдання дослідно-практичноїроботи з формування діалогічних умінь учнів молодшого шкільного віку на уроках англійської мови;
4. виокремити алгоритми роботи з формування діалогічних умінь учнів молодшого шкільного віку.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань були використані наступні методи: теоретичні: аналіз літератури, описовий, узагальнення теоретичних положень.

Структура роботи: вступ, два розділи, що мають чотири підрозділи, висновки, список використаної літератури (27 найменувань). Загальний обсяг роботи – 36 сторінок, з яких – 32 основний текст.

 

РОЗДІЛ 1. ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ НАВЧАННЯ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1. Аспекти діалогічного мовлення

 

Розвиток мови молодших школярів є актуальною проблемою педагогічної теорії та практики. Звернення до вибраної проблеми дослідження обумовлено спрямованістю освіти на всебічний розвиток особистості учня, його потреби, можливості й умінь, зокрема, комунікативно-мовленнєвих, оскільки мова є основним засобом розуміння як цілей навчання, а й життя. Розвиток мови важлива галузь педагогіки, оскільки стосується такого складного явища, як мовлення людини. Розвивати мовлення – значить систематично планомірно працювати над змістом мови, над її послідовністю, вивчати побудові речень, вдумливому вибору відповідного слова та його форми, постійно працювати над грамотним (орфографічним та пунктуаційним) оформленням думок та правильною орфоепічною вимовою.

Проблема розвитку мовлення завжди була і є однією з найважливіших у системі початкового навчання. Вироблення в учнів навичок практичного володіння рідною (українською) мовою, уміння правильно будувати висловлювання в усній і письмовій формі – основне завдання, яке постає перед Новою українською школою. Загальновідомо, що діалогічне мовлення – процес взаємодії двох або більше учасників спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає і слухачем, і тим, хто спілкується. Основу будь-якого діалогу складають різні висловлювання, комбінування яких складає його сутність. Діалогічне мовлення характеризується певними комунікативними, психологічними і лінгвістичними особливостями.

Мовленнєвий розвиток дитини є досить широким поняттям, яке охоплює рівень сформованості звуковимови, його відповідності загальноприйнятим орфоепічним нормам української мови, обсяг словникового запасу і граматичну організацію мовлення. За умови правильних методичних підходів, належної організації і навчально-методичного процесу навчання рідної мови в початкових класах в учнів успішно формуються вміння слухати і розуміти почуте, висловлюватися, вступати в діалог і полілог [1, 20]. Основним завданням вивчення рідної мови є розвиток мовлення.

“Розвиток мовлення – це принцип у роботі з читання, граматики і правопису. Робота над правильною вимовою, чіткістю і виразністю усного мовлення, над збагаченням словника, правильним і точним вживанням слова, над словосполученням, зв’язним (контекстним) мовленням, над орфографічно грамотним письмом має стати основою кожного уроку” [2, с. 7].

Розвиток зв’язного мовлення на уроках української мови – це робота, що проводиться вчителем спеціально і у зв’язку із вивченням шкільного курсу для того, щоб учні оволоділи мовними нормами, а також висловлювали свої думки в усній і писемній формі, користуючись потрібними мовними засобами у відповідності до мети, змісту і умов спілкування. За умови спеціально організованого систематичного навчання молодші школярі не тільки вчаться правильно розмовляти, але й самостійно розв’язувати і творити мовні завдання, правильно висловлювати думки, спостереження, залежно від мети, місця, обставин.

Величезну роль розвитку особистості учнів грає оволодіння письмовою мовою: граматикою та орфографією, навичками читання та вмінням відтворювати прочитане тощо. Так, А.Ф. Обухова зазначає: вимоги до писемного мовлення молодшого школяра: «Насамперед, підвищуються вимоги до звукового аналізу слова: слуховий образ перетворюється на зорово-руховий, тобто. поелементно відтворюється. Дитині необхідно навчитися розрізняти вимову та написання…» [3].

Діалогічне мовлення у науковій літературі трактується як «комунікативний акт, у якому має місце зміна ролей мовця і слухача. Він відбувається в певній ситуації спілкування і є її продуктом. Ситуація спілкування охоплює обстановку, в якій відбувається розмова, стосунки між співрозмовниками, мовленнєве спонукання і процес діалогізування» [4,с. 38]. Якщо учень уміє оцінювати ситуацію спілкування, підтримувати розмову, доречно використовує усталені формули мовленнєвого етикету, розгортає діалог, дотримується культури поведінки, то усе перелічене яскраво свідчить про становлення його мовленнєвої компетентності.

В. Сухомлинський вважав, що уміння спілкуватися, говорити, висловлювати свою думку є найважливішим досягненням, яке віддзеркалює інтелектуальну діяльність школяра, та є показником мовленнєвого розвитку дитини. Досягнути високих результатів учитель може наполегливою систематичною продуманою діяльністю, яку необхідно проводити у класі з перших днів навчання. Сучасні науковці Власенко О.В., С. Дубовик, К. Пономарьова рекомендують ще на етапі навчання грамоти розвивати уміння першокласників давати повні, розгорнуті відповіді на запитання вчителя чи однокласників, вступати у діалог на доступні теми [5].

Особливу роль у формуванні комунікативних умінь вчені відводять казці, оскільки вона є зрозумілою для цієї вікової категорії, діти легко вчаться спілкуватися на основі діалогів героїв, повторюють їх репліки від першої особи, розігрують сценки. Наступний етап пов’язаний з правильним грамотним оформленням власних висловлювань: репліка – запитання і репліка – відповідь. Змістовий бік висловлювань у діалогічному контакті формується на основі життєвого досвіду співрозмовників і низки стимулів.

Учасник діалогу може відчувати потребу або необхідність:

– повідомити щось партнеру спілкування;

– здобути від партнера необхідну інформацію;

– залучити увагу партнера до будь-якого об’єкта або події;

– повідомити про свої спостереження, враження, висновки;

– констатувати будь-який факт, який стосується одного із співрозмовників, їх обох або третіх осіб;

– висловити свої позитивні (негативні) емоції.

Характерною особливістю діалогічного мовлення є його емоційна забарвленість. Мовлення, як правило, емоційно забарвлене, оскільки мовець передає свої думки, почуття, ставлення до того, про що йдеться. Це знаходить відображення у відборі лексико-граматичних засобів, у структурі реплік, в інтонаційному оформленні тощо. Справжній діалог містить репліки подиву, захоплення, оцінки, розчарування, незадоволення тощо [6].

То ж спілкування є природньою необхідністю дитини, особливо зі своїми однолітками. Враховуючи цю особливість розвитку молодших школярів, вчителі Нової української школи активно запроваджують на уроках навчальний діалог. Комунікація відбувається у малих групах під час спільного виконання певного завдання. Така взаємодія сприяє формуванню самостійності школярів, стимулює їх уміння говорити на певну тему, обмінюватися думками, дискутувати, доводити свою позицію, дотримуючись правил спілкування у групі. Навчальний діалог буде ефективним за умови активної взаємодії між учнями та тісної співпраці між учнем та вчителем.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!