Курсова робота “Особливості розвитку розмовного мовлення у дітей дошкільного віку з легкими порушеннями розумового розвитку”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ РОЗМОВНОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ 

1.1. Роль розмовного мовлення в житті дошкільнят 

1.2. Причини виникнення порушень розумового розвитку в дітей дошкільного віку 

1.3. Особливості розвитку розмовного мовлення дошкільників з інтелектуальними порушеннями 

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ I 

РОЗДІЛ II. ПРОГРАМА КОРЕКЦІЇ РОЗВИТКУ РОЗМОВНОГО МОВЛЕННЯ 

2.1. Методи та принципи профілактики порушень мовлення у дошкільників 

2.2. Ігри, які допоможуть розвинути розмовне мовлення в дошкільнят з інтелектуальними порушеннями 

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ II 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВК

СПИСКИ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Головним чинником соціального спілкування людей є мова. Одним із завдань всебічного розвитку дітей є її розвиток. Чим краще буде розвинене вміння дитини спілкуватися, тим більше можливостей відкриється перед нею в пізнанні навколишнього світу. Розмовне мовлення займає центральне місце в житті дошкільнят, як фактор їх психічного розвитку, як засіб соціалізації особистості та засвоєння суспільного досвіду, як умова розвитку мислення.

Мова – це особлива вища психічна функція, яка забезпечується головним мозком, будь-які відхилення у  її розвитку  необхідно вчасно помітити. Щоб досягти нормального функціонування необхідно, щоб кора головного мозку досягла певної зрілості, був сформований артикуляційний апарат та збережено слух. Для нормального становлення мовної діяльності необхідне повноцінне формування передумов.

Їх можна поділити на три основні групи, а саме – збережені фізіологічна та психологічна бази, сприятливе соціальне оточення. Організм дошкільників – це складна взаємопов’язана система, отже, психічні процеси мають величезний вплив на  формування мовної діяльності. Недиференційоване, інактивне сприйняття, погана пам’ять, нестійка увага, низький рівень розвитку мислення – все це позначається на якості дитячої мови.

Тому актуальність цієї теми важко заперечувати, адже якщо якісно вивчити цю проблематику, можна сформувати поради щодо розвитку розмовного мовлення для батьків дітей з легкими порушеннями розумового розвитку. Для нормального мовного онтогенезу має бути цілісна фізіологічна основа. Будь-яке порушення фізичного, психічного здоров’я відбиваються під час формування мовної діяльності дитини. Особливості розвитку мови у процесі онтогенезу в дітей із порушенням інтелекту активно досліджувалися багатьма авторами (М.Є. Хватцев, Р.Є. Левіна, Г.А. Каше, Д.І. Орлова, М.Є. Савченко, Р.І. Лалаєва, Ст Петрова, М. Певзнер, І. Карлін, М. Стразулла, К. Лоне, С. Борель-Мезонні, Шлезінгер).

Мета дослідження: виявити особливості розвитку розмовного мовлення у дітей дошкільного віку з легкими порушеннями розумового розвитку.

Об’єкт дослідження: діти дошкільного віку з легкими порушеннями розумового розвитку.

Предмет дослідження: вплив інтелектуальних порушень на розвиток розмовного мовлення дошкільників.

Завдання дослідження:

1) Провести аналіз літератури щодо проблеми дослідження;

2) Сформулювати основні теоретичні положення про вплив інтелектуальних порушень на розвиток розмовного мовлення дошкільників;

3) Проаналізувати роль мовлення в житті дошкільнят;

4) Розглянути причини інтелектуальних порушень в дітей дошкільного віку;

5) Створити програму корекційного розвитку розмовного мовлення;

6) Вивчити особливості розвитку розмовного мовлення дошкільників з інтелектуальними порушеннями.

Методи дослідження: теоретичний аналіз літератури з проблеми дослідження, узагальнення, порівняння, кількісний, якісний та статистичний аналіз.

Структури роботи. Курсова робота складається з вступу, двох розділів, що включають 5 параграфів, 3 висновків, списку літератури та додатків. Обсяг роботи 36 аркушів, список літератури містить 23 найменування.

 

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ РОЗМОВНОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

 1.1. Роль розмовного мовлення в житті дошкільнят

 

Мовленнєвий розвиток дитини – це складний багатоаспектний процес. Розумовий та розмовний розвиток дошкільнят тісно взаємопов’язані між собою. Спілкування це особливий вид діяльності, який допомагає дітям адаптуватися в навколишньому середовищі, набратися потрібного досвіду. Навіть той самий психічний розвиток малечі відбувається у процесі його діяльності, у процесі мовлення. Для того, щоб глибше зрозуміти роль мовлення для дітей дошкільного віку розглянемо розвиток поетапно.

Мовленнєвий розвиток на третьому році життя. Для нормального мовного розвитку характерно активне спілкування з оточуючими за допомогою розгорнутих фраз з 3-4 і більше слів та вживання знайомих слів у кількох граматичних формах, наприклад: сісти – сідає – не сідаю, собака – собаку – собаці тощо. Дитина вже добре розуміє звернену до неї мову та зміст казок. Для дітей третього року життя спілкування – це основний спосіб пізнання світу, формування мислення. У дитини на третьому році життя зростає потреба у спілкуванні з дорослими та однолітками. Маля починає розуміти прості питання, наприклад: Куда пішов? Де тато? Яка кольором машина? та ін. Інтерес до навколишніх предметів спонукає його звертатися до дорослих з питаннями на кшталт: Чому? Що це? Навіщо? Куди? Коли? і т.п.

Словниковий запас наприкінці третього року, порівняно з попереднім віком, збільшується в 3-4 рази. Дитина знає назви багатьох предметів: іграшок, посуду, одягу, тобто тих об’єктів, які знаходяться в найближчому оточенні. На третьому році життя дитина починає ширше користуватися дієсловами, прикметниками, що позначають не тільки розміри предметів, але і їх колір, форму, якість, наприклад: оранжевий, чорний, пурпурний, помаранчевий, фіолетовий, квадратний, довгий, високий, малий, холодний, гарячий. Мова дітей до кінця третього року життя характеризується появою складних речень: спочатку складносурядних, а пізніше – складнопідрядних. Дитина починає сприймати прості за змістом і невеликі за обсягом казки, може відповідати деякі питання по прочитаному.

“Коза Дереза”, “Айболіт”, “Мері Попінс”, “Золушка”, “Білосніжка та Сім Гномів” – ці твори доступні розумінню дошкільнят, але при переказі вони здатні лише домовляти за дорослими окремі слова, або групи слів. Невеликі тексти, багато разів прочитані, малюки майже повністю запам’ятовують напам’ять, самостійно ж побудувати зв’язковий переказ вони, як правило, не можуть, хоча деякі до кінця третього року легко справляються з таким завданням. Саме тому в цьому віці частіше за все мами з малечею вчать різні вірші. Дитині на цьому віковому етапі стає доступним відгадування простих загадок, якщо текст містить відповідь, наприклад знайомі звуконаслідувальні слова: Кукарику! Хто так нас будить вранці? та ін. Незважаючи на всі досягнення у розвитку мови, дошкільники ще недостатньо чітко і правильно вимовляють багато слів, тому їх монолог в цілому не завжди зрозумілий оточуючим, як правило тільки близькі люди можуть зрозуміти. Так трапляється, тому що, до прикладу, складні за артикуляцією приголосні звуки: ш, ж, т, щ, с, з, ц, л, р, – вони замінюють більш прості.

Мовленнєвий розвиток дитини на четвертому році життя. На цьому етапі дошкільники вже можуть висловлювати найпростіші судження про предмети і явища реальності, встановлювати залежність між ними, робити висновки. Однак, у загальному та розмовному розвитку у дітей можуть бути індивідуальні відмінності: одні на три роки досить добре володіють мовою, а в інших вона ще далека до досконалості. Це залежить від якості навчальних дошкільних закладів, оточення, приділення уваги зі сторони батьків цьому аспекту, характеру, психічних функцій.

Показник правильного розвитку дитячої мови – поява здатності після трьох років оцінювати свою та чужу вимову. Більшість дітей правильно вимовляють такі важкі звуки, як і, е, х, наближають до норми вимова твердих приголосних з, з, ц; нерідко в мовленні малюків з’являються приголосні ш, ж, г, щ, л. [7]. Діти легко йдуть на контакт навіть з незнайомими людьми, тому що у них велика потреба пізнавати навколишній світ. Тому вони постійно запитують: Чому небо блакитне? Чому потрібно? Навіщо так робиться? Як називається це? Навіщо? Для чого? і т.д., але через нестійкість уваги можуть не дослухати відповіді до кінця. Приблизний обсяг словникового запасу дітей в нормі  у цей час становить 1500-2000 слів.

Якщо в сім’ї говорять на різних мовах, то він може бути більшим або бути змішаним.  Однак малюки мають труднощі при передачі змісту казки або при описі події, учасниками якої вони були, тому що в їхньому словнику відсутні узагальнюючі слова, наприклад: фрукти, батьки, взуття, овочі та інші; а також слова-назви частин предметів. У цей період у дітей бурхливо розвивається вміння змінювати слова для складання речень. Так, часто вони вживають слова, яких немає в рідній мові, наприклад, «пакишон» замість капюшон, «манець» замість гаманець і т.д. Малята прагнуть усвідомити назви предметів і дій по-своєму.

Кожен складний звук засвоюється дитиною в кілька етапів. Так, наприклад, вимовою звуку ж дитина опановує не відразу, а спочатку замінює його на легші за артикуляцією звуки: на д’, потім на з’, далі на з. Отже, у різні вікові періоди слово жук звучатиме у дитячій мові як «дяба», «зяба», потім «заба» і, нарешті, «жаба». Але і після оволодіння правильною вимовою звуку ж маля ще якийсь час у зв’язному мовленні як і раніше замінюватиме його на з, поки не оволодіє стійкою навичкою. А навчившись правильно говорити у зв’язному мовленні, дитина може почати вживати його замість звуку з, вимовляючи «жожуля» замість «зозуля».

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!