Курсова робота “Особливості співвідношення виробничої і невиробничої сфери в Україні”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНИЙ РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ 

2. СУТЬ, РОЛЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ НЕВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ 

3. АНАЛІЗ СПІВВІДНОШЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ І НЕВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ 

4. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧОЇ І НЕВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ У СУЧАСНИЙ ПЕРІОД

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. В умовах формування ринкових відносин в Україні важливе значення набуває здатність підприємства пристосуватися до нових умов господарювання. Це висуває на перший план рішення завдань по забезпеченню організаційно-економічної стійкості і конкурентоздатності підприємства в умовах зовнішнього середовища, що безперервно змінюється, особливо при проведенні економічних реформ.

На даний час на багатьох підприємствах спостерігається неефективне використання виробничого потенціалу, що свідчить про низьку ефективність виробництва практично у всіх галузях економіки України. У свою чергу це є результатом низького попиту на вироблену продукцію, тобто фактично продукція, що виробляється на підприємствах України є неконкурентоспроможною.

Висока собівартість, низька якість – от причини відсутності попиту. Таким чином, підвищення ефективності управління господарською діяльністю на підприємствах України – це одна з найважливіших задач як держави (створення сприятливих умов для ефективної діяльності підприємств), так і економістів самих підприємств (аналіз виробничої діяльності, розробка й упровадження заходів щодо підвищення ефективності виробництва). Суспільство ніколи не було байдужим до витрат на досягнення того чи іншого успіху. В основі прогресу лежить підвищення ефективності управління господарською діяльністю. Тут розуміється економічна й соціальна результативність господарської діяльності.

Метою даної курсової роботи є виявлення особливостей співвідношення виробничої і невиробничої сфери в Україні.

Об’єктом дослідження є економічні явища, що впливають на розвиток виробничої та невиробної сфери ва Україні в умовах трансформаційних процесів.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти розвитку виробничої і невиробничої сфери в Україні в сучасний період.

Основні завдання курсової роботи полягають в поглибленому оволодінні навчальним матеріалом, осмисленні теоретичних знань, отриманих під час лекційних занять, а також виробленні комплексу практичних умінь та навичок щодо вирішення конкретних завдань, зокрема:

1. охарактеризувати загальний рівень розвитку виробничої сфери в Україні;
2. розкрити суть, роль та особливості невиробничої сфери в Україні;
3. проаналізувати співвідношення виробничої і невиробничої сфери в Україні;
4. окреслити перспективи розвитку виробничої і невиробничої сфери в Україні в сучасний період.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою дослідження стали вихідні положення вітчизняної і зарубіжної економічної теорії з питань регулювання співвідношення виробничої і невиробничої сфери в Україні в сучасних умовах господарювання.

Інформаційною базою курсової роботи виступили праці вітчизняних науковців з питань розвитку виробничої та невиробничої сфери української економіки, статистичні матеріали Державної служби статистики України, матеріали Державного комітету статистики України, підручники з дисципліни «Регіональна економіка», власні спостереження автора.

Курсова робота за структурою складається зі вступу, 4 розділів, висновків. Текстовий матеріал викладено на 41 сторінці комп’ютерного тексту. Список використаної літератури нараховує 29 джерел. В роботі подано 2 додатки.

 

1. ЗАГАЛЬНИЙ РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ

 

Національна економіка – це система, яка включає декілька сфер людської діяльності, серед яких можна виділити виробничу та невиробничу (послуги) сфери (рис.1.1).

Рис. 1.1 – Структура національної економіки

Джерело: сформовано за даними [1,2,3,4,10]

 

Виробнича сфера – представляє собою галузь матеріального виробництва, де здійснюється процес виробництва матеріальних благ при безпосередній  участі ринкової інфраструктури. Всезростаючі потреби людини спонукали до створення та розвитку виробничої сфери в суспільстві. Рушійною силою сфери виробництва, виступають потреби людей та їх здатність працювати. В процесі виробництва виникають виробничі відносини. Процес виробництва носить складний характер та потребує певний набір засобів виробництва (предметів праці та засобів праці) а також специфічні професійні навики та досвід для здійснення виробничої діяльності.

Для ефективного функціонування виробничої сфери в сучасному високорозвинутому суспільстві необхідними факторами виступають науково обґрунтована система менеджменту та організації праці на основі досягнень науково-технічного прогресу, тобто використання інноваційних розробок та досягнень. Важливу роль при цьому відіграють сучасні технології виробництва, які передбачають використання сучасних прогресивних факторів виробництва та трансфер інновацій. Взаємодія людського чинника та фактору засобу виробництва відображається макроекономічними індикаторами виробничої сфери «валовий внутрішній продукт» та «національний доход». Валовий внутрішній продукт – це вартісне вираження кінцевої продукції національної економіки у виробничій сфері та сфері послуг

Національний доход грошове вираження вартості новоствореного в країні протягом року сукупного продукту працею у всіх її різновидах та синергічним ефектом від її взаємодії з речовими факторами виробництва. Виробнича сфера включає три основні складові (рис.1.2).

Рис. 1.2 – Складові елементи виробничої сфери в Україні

Джерело: сформовано за даними [2,4,10-12]

 

Вагому частину виробничої сфери займає промисловість. Промисловість являє собою сукупність  суб’єктів господарювання, що займаються виробництвом засобів виробництва та споживчих товарів, а також видобувається паливо та сировина. Галузева структура промисловості утворилася в результаті суспільного проділу праці і може класифікуватися за різними ознаками.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!