Курсова робота ” Особливості створення здоров’я зберігаючого середовища в умовах нової української школи “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАІЇ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1. Напрями реалізації ідеї здоров’язбереження у науковій літературі

1.2. Психо-фізіологічні особливості розвитку дітей молодшого шкільного віку

1.3. Організація здоров’язбережувального середовища в освітньому процесі початкової школи

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗДОРОВЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1. Санітарно-гігієнічні вимоги організації здоров’язбережувального середовища в роботі з молошими школярами

2.2. Психолого-педагогічні умови організації здоров’язбережувального середовища в освітньому процесі початкової школи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Проблема здоров’язбереження в останні десятиліття набуває глобального характеру. Стан здоров’я нації є показником духовного, соціально – економічного та медико – біологічного рівня добробуту цивілізованої країни, що актуалізує науковий пошук у руслі вивчення й розроблення питань охорони та збереження здоров’я учнівської молоді України.

Останнім часом очевидніше стає катастрофічне погіршення здоров’я дітей. Свою частку відповідальності за ситуацію, що склалася несе і система освіти. Період дорослішання, який припадає на перебування дитини в школі, виявився одним з періодів, протягом якого, відбувається погіршення стану здоров’я, при тому, що саме ці роки проходять під постійним, майже щоденним, контролем з боку фахівців – педагогів.

У школі збільшився обсяг інформаційних навантажень, різко зросли інтенсивність і емоційна напруга навчального процесу. Все це призводить до порушення режиму дня школярів, скорочення часу сну, відпочинку, прогулянок, рухової активності і негативно позначається на фізичному і психічному здоров’ї учнів.

Концепція нової української школи (НУШ), схвалена в 2016 році, визначає одну з десяти ключових компетентностей НУШ – екологічна грамотність і здорове життя: вміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя [28].

В сучасних умовах модернізації освіти постає завдання такої системи навчання, за якою дитина стає активним учасником процесу засвоєння знань, автором власної траєкторії формування інформації, яка задовольняє пізнавальний інтерес та дає моральний, психологічний комфорт і забезпечує формування здоров’язбережувальної компетентності кожного учня.

Шляхом реалізації поставлених в сучасних умовах завдань може стати створення здоров’язбережувального середовища, яке включатиме в себе освітні, виховні, медичні, адміністративно – управлінські та інші форми роботи зі збереження, розвитку та підтримки здоров’я.

Провідну роль у здоров’язбереженні молодого покоління відіграє насамперед учитель, який володіє сучасними педагогічними знаннями, постійно взаємодіє з учнями, їхніми батьками, медичними працівниками та шкільними психологами, планує й організовує свою діяльність, зважаючи на пріоритети збереження та зміцнення здоров’я всіх суб’єктів педагогічного процесу.

Особливе значення в цьому процесі має шкільне навчання, оскільки саме зазначений період вікового розвитку дитини важливий як для формування функціональних резервів здоров’я особистості, так і для становлення рис особистості й характеру, засвоєння основ знань щодо формування здорового способу життя.

Проблему формування здоров’язберігаючого освітнього середовища через реалізацію здоров’язберігаючих освітніх технологій освтіньому процесі досліджувало багато вчених, а саме: Н.Бібік, О.Савченко, Л. Бережної, С. Дудки, С. Омельченко, П. Матвієнка та інші.

Мета дослідження теоретично обґрунтувати організаційно-методичне забезпечення до створення здоров’язбережувального середовища в початковій школі.

Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:

1. Проаналізувати напрями реалізації ідеї здоров’язбереження у науковій літературі.
2. Взначити психо-фізіологічні особливості розвитку дітей молодшого шкільного віку.
3. Розкрити особливості організації здоров’язбережувлаьного середовища у процесі навчання молодших школярів.

Об’єкт дослідження – створення здоров’язберігаючого середовища.

Предмет дослідження — особливості створення здоров’я зберігаючого середовища в умовах нової української школи.

Методи дослідження спостереження, узагальнення, порівняння, аналіз наукових джерел.

Теоретичне значення дослідження полягає у встановленні концептуальних основ побудови здоров’язберігаючих технологій для початкової освіти, що забезпечують саморозвиток особистості на основі набуття методів саморегуляції поведінки і розвитку адаптаційної системи захисту, спрямованої на зміцнення здоров’я молодших школярів, а також на розвиток установок ставлення до здоров’я як до цінності.

Практичне значення дослідження полягає в уточненні і підвищенні ефективності дій, спрямованих на створення здоров’язберігаючого середовища в новій українській школі. Робота дає можливість використовувати її висновки для подальшого вивчення впливу навчального процесу на здоров’я школярів. Матеріали і висновки роботи можуть бути використані в навчальному процесі при організації здоров’язбережувального середовища, а також при читанні лекційних курсів, спецкурсів з метою формування у педагогів необхідних компетентностей.

Структура та обсяг курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, п’яти підрозділів, загальних висновків, списку використаних джерел (40 найменувань). Загальний обсяг курсової роботи  становить 53 сторінок.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАІЇ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1. Напрями реалізації ідеї здоров’язбереження у науковій літературі

 

Поняття «здоров’я», «здоровий спосіб життя» та «формування здорового способу життя» активно досліджуються у багатьох галузях сучасної науки. Наша наукова робота, яка має міжпредметний характер, ґрунтується на досягненнях відповідних областей наукового дослідження. Так, наукову базу нашої роботи формують наукові досягнення провідних учених як в Україні, так і за її межами у сферах педагогіки, психології, філософії, історії, валеології, медицини, соціології, фізичної культури та спорту.

Здоровий спосіб життя є поняттям як у науковому, так і у побутовому контексті, охоплюючи об’єктивну потребу як окремої особистості, так і сучасного суспільства в загальному здоров’ї, фізичній активності, витривалості та вдосконаленні. Одним із головних завдань закладу загальної середньої освіти сьогодні є виховання навичок щодо зміцнення та збереження здоров’я, а також формування здорового способу життя серед учнів.

У Великій сучасній педагогічній енциклопедії, за редакцією В.І. Берзіня, поняття здорового способу життя (далі – ЗСЖ) визначається як результат взаємодії різноманітних внутрішніх та зовнішніх факторів, об’єктивних і суб’єктивних умов, що сприяють покращенню стану здоров’я людини [37, с. 90].

Вважаємо, що таке визначення має надто широкий характер, оскільки не уточнює конкретні чинники та умови впливу на здоров’я людини. З нього важко виокремити ключові фактори, які впливають на поліпшення або погіршення стану здоров’я та формування здорового способу життя. Група вітчизняних дослідників під керівництвом О. Яременка з Державного інституту проблем сім’ї та молоді визначає здоровий спосіб життя як усе, що пов’язане зі збереженням та зміцненням здоров’я, сприяє виконанню людиною своїх функцій через покращення умов життя, роботи, відпочинку та побуту [37, с.95].

У свою чергу, вітчизняний науковець В. Горащук розглядає здоровий спосіб життя як активну діяльність, спрямовану на формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я людей, а також як умову і передумову для реалізації та розвитку інших аспектів способу життя [14, с.62].

Видатна українська дослідниця, що вивчає проблеми застосування особистісно зорієнтованого підходу у вихованні здорового способу життя дітей, О. Жабокрицька, розкриває сутність поняття ЗСЖ в контексті дітей. За думкою науковиці, «ЗСЖ слід розглядати як такий спосіб організації життєдіяльності дітей, який сприяє збереженню, зміцненню та формуванню здоров’я, і в основі якого лежить валеологічний світогляд особистості» [15, с.187].

Ми поділяємо погляди О. Жабокрицької, оскільки дослідниця включає в уявлення про здоровий спосіб життя дітей широкий спектр індивідуальних, зовнішніх та внутрішніх чинників: гармонійний розвиток як фізичний, так і духовний, заняття фізичною культурою та спортом, загартування організму, раціональне та здорове харчування, дотримання режиму та розпорядку дня, гігієна навчання та відпочинку, творча активність, психологічна готовність до стресів і психічного перенапруження та інші аспекти.

У своєму дослідженні, на відміну від зазначених вчених, С. Закопайло зосереджує увагу на необхідності уточнення теоретико-методологічних основ виховання учнів у цінності здорового способу життя під час занять фізичними вправами.

 

1.3. Організація здоров’язбережувального середовища в освітньому процесі початкової школи

 

За останні роки в заклдах освіти спостерігається прогресуюче погіршення стану здоров’я учнів: 70% функціональних розладів переходять в стійку хронічну патологію. Найбільш значний приріст виявлено у найбільш критичні періоди дитинства: у молодших школярів – у віці 7 та 10 років. Вважається, що внутрішнє шкільне середовище, зокрема, перевантаження в початковій школі складають 12%, загального негативного впливу [11, с.258].

Науковці зауважують чітку залежність між кількістю та типами порушень у стані здоров’я школярів і обсягом, а також інтенсивністю навчальних навантажень.

Збільшення обсягу навчання, яке не супроводжується системою заходів для зміцнення здоров’я, може спричинити значні зміни у стані здоров’я дітей. Тому лише за умови спільних зусиль медичного персоналу і педагогічних працівників, за активної підтримки батьків, можливо зменшити вплив негативних аспектів навчання на здоров’я дітей.

Велика увага у здоров’язбережувальному процесі приділяється освітній системі, особливо за допомогою широкого впровадження так званих здоров’язберігаючих технологій у роботу закладів загальної середньої освіти. Наприклад, у багатьох навчальних закладах України вже є досвід використання різноманітних заходів, таких як спеціальна система профілактики порушень постави і зору, додаткова вітамінізація, комплекс фізіотерапевтичних процедур, загартовування та інші.

У системі харчування школярів все більше поширюються продукти функціонального призначення, які збагачені вітамінами та мінералами. Також активно розвиваються нові інноваційні методи навчання, які базуються на інформаційно-діяльному підході. В освітніх закладах впроваджуються сучасні технології розвиваючого естетичного комплексу, що перетворюють навчальний процес на цікавий і привабливий для учнів, сприяють освоєнню різноманітних видів навчальної діяльності.

В офіційних документах Міністерства освіти і науки визначена система заходів, спрямованих на збереження та підтримку здоров’я учнів, яка враховує ключові характеристики навчального середовища та його вплив на стан здоров’я учнів.

У той же час, варто зауважити, що у більшості шкіл відсутній системний підхід до підтримки та зміцнення здоров’я учнів. Дії обмежуються одноразовими, короткочасними або специфічними заходами.

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗДОРОВЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1. Санітарно-гігієнічні вимоги організації здоров’язбережувального середовища в роботі з молошими школяра

 

Проблеми забезпечення відповідних санітарно-гігієнічних умов у заклдах загальної середньої освіти наразі набувають особливого значення через впровадження національної програми інформатизації у сфері освіти, створення єдиної інформаційно – комп’ютерної системи управління освітою та розвиток інформаційної інфраструктури навчальних закладів [14, с 62].

Директор школи або уповноважений орган мають забезпечити поліпшення умов праці та здоров’я працівників шляхом зменшення рівня запиленості і загазованості повітря в приміщеннях, зниження рівня шуму, вібрації та впливу випромінювань (згідно зі 158 КЗпП України).

Заходи з охорони праці мають проводитися систематично і безперервно у плановому режимі. На урок впливають не лише самі фактори, що стосуються його безпосередньо, такі як зміст і методи навчання, але й різноманітні зовнішні чинники, які в різній мірі впливають на його якість і зумовлюють його результат.

Серед таких факторів варто зазначити:

1. санітарно-гігієнічні умови у навчальних приміщеннях та під час праці вчителя та учнів;
2. фізіологічні та гігієнічні аспекти, що передують організації навчального процесу;
3. організація та зміст гігієнічного навчання та виховання учнів [40, c. 163].

Вищеописані компоненти у виконанні на уроці виражають його сутність у санітарно-гігієнічному аспекті. Кожен з наведених компонентів може стати об’єктом спостереження під час уроку. Тому необхідно розкрити їх зміст і надати систему критеріїв оцінювання, які можуть використовувати керівники шкіл у своїй аналітично-контрольній роботі, а також вчителі під час навчання та самоаналізу певного аспекту уроку.

Гігієнічне виховання дитини розпочинається задовго до її вступу в школу. Проте багато дітей не мають відповідної підготовки в сім’ї або дитячому садку і приходять до школи з неправильними гігієнічними установками та недостатніми знаннями про особисту гігієну. Важливе значення у гігієнічному вихованні мають автоматизовані елементарні навички та звички, які формуються завдяки систематичному підходу дорослих та позитивному прикладу, який вони надають.

Гігієнічне виховання включає в себе два основні аспекти: передачу гігієнічних знань (гігієнічне навчання) і формування переконань, навичок і звичок на цій основі. При цьому враховуються вікові особливості учнів, щоб початкові гігієнічні знання передавалися дітям молодшого віку, а згодом поступово ускладнювались. Ключовою складовою гігієнічного виховання і навчання учнів є підвищення рівня санітарно-гігієнічної освіти вчителів. Оволодіння вчителями знаннями в сфері санітарії та гігієни є критично важливим для ефективного гігієнічного виховання учнів, а також для забезпечення необхідною літературою, фільмами тощо. Для підвищення рівня компетентності вчителів і керівників загальноосвітніх навчальних закладів у галузі гігієни важливе місце займає ознайомлення з сучасними дослідженнями вітчизняних учених – гігієністів [18, c.360].

Освоєння учнями навичок надання першої допомоги постраждалим при різних ушкодженнях є важливим аспектом. Тому в гігієнічному вихованні слід виділяти значний час на практичні заняття, такі як відновлення дихання, складання харчового раціону, зупинка кровотечі, надання першої медичної допомоги та інші.

 

2.2. Психолого-педагогічні умови організації здоров’язбережувального середовища в освітньому процесі початкової школи

 

В народі кажуть: «Людина коваль свого щастя, а отже коваль свого здоров’я».  В сучасному світі рівень здоров’я дітей молодшого віку є дуже низьким, тому і батьків і педагогів сьогодні турбує питання як зберегти здоров’я дітям, як допомогти їм бути сильними, здоровими, витривалими. Тому головне завдання дорослих полягає в тому, щоб сформувати у наймолодших громадян нашої держави свідоме ставлення до свого здоров’я.

Одне з головних завдань закладу –  створити якнайсприятливіші умови для правильного фізичного розвитку дитячого організму, сформувати здоров’язберігаючу компетентність дітей. Робота навчального закладу має бути націлена на розуміння, збереження та турботу про здоров’я, для поступового, а згодом і систематичного загартування [34, с. 11].

На сьогодні пріоритетним та фактично основним напрямом закладу  має бути збереження та зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя учнів початкових класів, активної життєвої позиції щодо збереження власного здоров’я та здоров’я ближніх.

Зважаючи на це, кожен заклад повинен ставити перед собою такі завдання: створення сприятливих умов для рухово-оздоровчого простору, впровадження і використання в процесі фізичного розвитку дитини інноваційних технологій сучасності, організація фізкультурно-оздоровчої роботи на основі здоров’язбережувальних технологій.

Для вирішення цих завдань закладові варто використовувати в своїй практиці різні форми роботи із здоров’збережувальними технологіями, як стандартні так і не стандартні. Так, основними видами роботи мають бути:

1. Профілактично-лікувальні технології (дихальна гімнастика, різні види самомасажу, ходіння по доріжках здоров’я, загартовувальні процедури);
2. Оздоровчі технології терапевтичного спрямування (пісочна терпія, мізична терапія, казко терапія);
3. Інноваційні оздоровчі технології (елементи художньої гімнастики, пальчикова гімнастика, психогімнастика – вправи, ігри, етюди, пантоміми, футбол – гімнастика, степ – аеробіка, ігровий стретчінг) [40, c. 163].

Для того щоб реалізувати такі завдання адміністрації закладу необхідно організувати здоров’язберігаючий простір, який має включати в себе спортивний зал з ігровим обладнанням, спортивний майданчик, куточки здоров’я у групових кімнатах, масажери та ін.

Добре було б використовувати і нетрадиційне фізкультурне обладнання: тунель для повзання, різнокольорові сліди, різні килимки здоров’я, природний матеріал для виконання загально розвиваючих вправ, що стимулюють  біологічно активні форми, яскраво оформлені предмети та інвентар для виконання вправ та ін.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!