Курсова робота “Ознайомлення з навколишнім як засіб корекції розвитку дітей дошкільного віку з інтелектуальними порушеннями”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ НАВКОЛИШНЬОГО СВІТУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

1.1. Особливості психічного розвитку дітей з інтелектуальними порушеннями 

1.2. Уявлення дитини з інтелектуальними порушеннями про себе як суб’єкта пізнання навколишнього світу 

1.3. Уявлення дитини з інтелектуальними порушеннями про навколишній світ 

РОЗДІЛ 2. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З НАВКОЛИШНІМ ЯК ЗАСІБ КОРЕКЦІЇ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

2.1. Організація роботи з дітьми щодо ознайомлення з навколишнім у закладі дошкільної освіти

2.2.Особливості роботи щодо ознайомлення з навколишнім з дітьми, що мають інтелектуальні порушення, в умовах закладу дошкільної освіти

2.3. Методичні рекомендації з метою удосконалення роботи з питань ознайомлення з навколишнім з дітьми дошкільного віку з інтелектуальними порушеннями

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 ВСТУП

 

Щороку до загальноосвітніх шкіл вступає все більше дітей, які певним чином відрізняються від “норми”, тобто мають порушення інтелектального розвитку. За даними Міністерства освіти і науки України за 2019 рік, понад 60% дітей, які вступають до першого класу, мають ризик шкільної, соматичної та психофізичної дезадаптації. Як наслідок, діти мають низьку соціальну обізнаність про навколишній світ. У дитячих садочках кількість учнів, які не справляються з вимогами шкільної програми, зросла у 2-2,5 рази. Однак, на думку педагогів і психологів, кваліфікована корекційна допомога, яка дозволяє на ранній стадії виявити інтелектуальну недостатність дитини та ознайомити її з навколишнім середовищем, дозволяє досягти стійких результатів, починаючи з дошкільного віку, і нормалізувати інтелектуальний розвиток дитини.

Актуальність полягає в тому,  що соціальний розвиток дитини відображається в тому, як вона пізнає навколишній світ і використовує свої знання в різних життєвих ситуаціях. Усі діти з порушеннями інтелекту поступово вчаться розуміти себе та інших. Навички спілкування, яких вони набувають, допомагають їм розвивати культуру поведінки. Коли дитина дорослішає, їй потрібно розширювати свої знання про предмети, природу та соціальний світ. З ростом розуміння дитиною світу зростає її інтелектуальний і моральний розвиток, простіші форми логічного мислення, самооцінка і почуття власної гідності, а також соціальна чутливість. У зв’язку зі збільшенням кількості дітей з порушеннями розвитку в закладах дошкільної освіти, педагогам необхідно вміти вирішувати питання раннього виявлення та корекції порушень розвитку та особливостей дитячого сприйняття в рамках своєї професійної діяльності та в найкращих інтересах дитини. Наразі це питання є недостатньо розробленим.

Об’єктом роботи є   процес розвитку інтелектуальних  здібностей дітей на етапі дошкільного навчання.

Предметом дослідження є методи сприяння розвитку раціональних здібностей дітей у процесі ознайомлення з навколишнім .

Мета дослідження – описати для вихователів дитячих садків найбільш ефективні методи корекції інтелектуальних порушень дітей дошкільного віку засобами ознайомлення з навколишнім.

Для досягнення визначеної мети дослідження сформульовано та вирішено такі завдання:

1. Розглянути інтелектуальний розвиток дітей шкільного віку з порушеннями інтелектуального розвитку;
2. Дослідити та описати, як діти з порушеннями інтелекту сприймають себе як об’єкт навчання.
3. Провести експериментальну роботу та дослідження для визначення ефективності методів сприяння розвитку інтелектуальних здібностей учнів;
4. Сформулювати особливості організації супровідної роботи з дітьми з порушеннями інтелекту в дитячих садках.

 Методи дослідження: – теоретичні методи: вивчення психолого-педагогічної та фахової літератури; – емпіричні методи: спостереження, діагностика.

Структура роботи:  робота  складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел.

 

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ НАВКОЛИШНЬОГО СВІТУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

 1.1. Особливості психічного розвитку дітей з інтелектуальними порушеннями

 

Сучасний розвиток вітчизняної педагогіки характеризується пошуком нових принципових підходів до організації освітнього процесу. Так, у Законах України “Про освіту” та , “Про дошкільну освіту” та базовому компоненті дошкільної освіти.  наголошується на необхідності єдності виховного впливу протягом тривалого часу, починаючи з дошкільного віку. Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”).  визначає основні завдання, пов’язані з пошуком найбільш оптимальних та ефективних шляхів демократизації та гуманізації навчально-виховного процесу, а також нових підходів до педагогічної підтримки дітей з порушеннями психофізичного розвитку та надання їм психологічної, соціальної та корекційної допомоги.

У сучасному освітньому середовищі освітній процес є процесом інтелектуального розвитку і будь-яке відхилення в інтелектуальному розвитку перешкоджає цьому процесу, тому корекція інтелектуального розвитку є актуальною в сучасних умовах [12]. Основними порушеннями вважаються зниження інтелекту та неадекватні навички подолання труднощів через порушення аналітико-синтетичної діяльності півкуль головного мозку. Переважна більшість дітей з інтелектуальною недостатністю – це ті, у яких вона є наслідком різних органічних уражень, переважно складних систем мозку, які розвиваються пізно, до розвитку мовлення до 2-3 років.

Діти з інтелектуальною недостатністю – одна з найбільших груп дітей з порушеннями розвитку. Вони становлять близько 2,5% від загальної кількості дитячого населення. Деякі психологи часто повідомляють про більший відсоток [5]. За різними оцінками, поширеність порушень розвитку коливається від 0,5% до 3% населення, причому легкі форми зустрічаються частіше, ніж важкі. Доведено, що чоловіки частіше мають інтелектуальні порушення, ніж жінки [13]. Діти з порушеннями розвитку є дуже різноманітною групою.

Вони включають в себе:

1) діти з ураженням мозку внутрішньоутробно, при народженні та в перші роки життя (олігофренія);

2) ті, чия інвалідність розвинулася після трьох років внаслідок травм і хвороб;

3) ті, чия інтелектуальна недостатність пов’язана зі стійкими психічними захворюваннями (шизофренія, епілепсія) та спадковими порушеннями обміну речовин (фенілкетонурія тощо) [11].

Шевченко Ю.  описує Інтелектуальну недостатність – це стійке та незворотне порушення когнітивних функцій, спричинене органічним ураженням головного мозку. Саме ці характеристики: стійкість, незворотність та органічне походження дефекту, необхідно враховувати при діагностиці дітей.Інтелектуальна недостатність визначається як стан, при якому органічне ураження кори головного мозку викликає стійкі та незворотні порушення, переважно когнітивних функцій. Етіологічні фактори розвитку інтелектуальної недостатності поліморфні і взаємодіють складним чином, викликаючи морфологічні, біохімічні та нейрофізіологічні дисфункції мозку.

Як описують Трикоз С., Гаврилов О.  та Конопацька О. [8]., “однією з найчастіших причин глибоких розладів є хромосомна патологія. При аутосомних системних аномаліях інтелектуальна недостатність є високо вираженою і часто асоціюється з різноманітними множинними порушеннями розвитку, такими як загальна дисплазія будови обличчя, черепа, будови тіла, внутрішніх органів, скелета, органів слуху та зору”. [20, с. 213]. Характеристика дітей дошкільного віку з порушеннями інтелекту свідчить про те, що їхній стан є наслідком вроджених або ранніх порушень чи недорозвитку. Основною ознакою цього стану є виражена інтелектуальна недостатність. Зазвичай вона спричинена порушеннями у формуванні мозку та нейронів. Окрім загальної розумової відсталості, для них також характерна соціальна дезадаптація [15].

З перших днів життя розвиток дитини з порушенням інтелекту відрізняється від нормального. У багатьох дітей спостерігається затримка у вертикальному положенні, тобто вони набагато пізніше починають тримати голову, сидіти, стояти і ходити. Ця затримка може бути дуже тривалою, продовжуючись до другого року життя [4]. Розглянемо особливості психічного  розвитку дітей з порушеннями інтелектуального розвитку в таких вікових групах: немовлята, діти раннього віку та дошкільний вік. 

Немовлята. Всі діти з порушеннями розвитку мають неповноцінну реакцію на зовнішні подразники, що характеризується байдужістю, загальною патологічною інертністю (що не виключає крику, тривожності, дратівливості і т.д.). У них відсутня потреба в емоційному спілкуванні з дорослими, зазвичай відсутній “комплекс пожвавлення”, тоді як дитина, що нормально розвивається, реагує на голос, посмішку дорослого, його руки і ноги, сміється і тихенько гулить. Гаврилов О.  описує наступний етап, на якому діти з порушеннями розвитку не цікавляться іграшками на ліжку або в руках дорослого. Не відбувається своєчасного переходу до спілкування з дорослим на основі спільної діяльності з іграшками, відсутня нова форма спілкування – жестикуляція. На першому році життя діти не розрізняють “своїх” і “чужих” дорослих, хоча при нормальному розвитку це розрізнення можна спостерігати вже в перші півроку життя [3].

У дітей з порушеннями розвитку відсутнє активне хапання, не розвинена зорово-моторна координація, вони не сприймають властивості предметів (діти, які зазвичай розвиваються, хапають великі та маленькі предмети по-різному залежно від їх форми), не відрізняють один предмет від кількох інших [4]. У таких дітей не розвиваються вчасно передумови мовленнєвого розвитку: сприйняття і дії з предметами, емоційне спілкування з дорослими і, зокрема, засоби довербальної комунікації (міміка, вказівні жести).У багатьох випадках вплив дорослого на розвиток не реалізується і зона проксимального розвитку не розширюється. Сенситивний період для формування багатьох фізичних здібностей і психологічних процесів втрачається [3].

Ранній вік (1-3 роки). Гаврилюк О. зазначає, що  у багатьох дітей з порушеннями розвитку контроль ходи сильно затримується, іноді до перших років життя. Характерні нестійка і незграбна хода, повільні або імпульсивні рухи [5]. З контролем ходи починається новий етап розвитку: швидкий розвиток предметно-орієнтованої діяльності. Не всі дії, які дитина виконує з предметом, є діями з предметом. Ми говоримо про дію з предметом лише тоді, коли використовуємо предмет за його функціональним призначенням. Наприклад, якщо дитина бере ложку і стукає нею по столу, це не дія з предметом, а маніпуляція. Це не дія з предметом, а маніпуляція з предметом, тому що ложка має іншу функцію; це дія з предметом, коли дитина використовує ложку, щоб їсти [8].

Гаврилюк О. описує предметну дію.  У дітей раннього віку з порушеннями розвитку предметні дії не розвиваються. Деякі з них не виявляють інтересу до предметів, у тому числі до іграшок. Вони взагалі не беруть іграшки в руки і не поводяться з ними. У них відсутня не тільки орієнтування, наприклад, “Що я можу з цим зробити?”, але і більш просте орієнтування, наприклад, “Що це таке?”. В інших випадках діти третього року життя демонструють маніпуляції з предметами, пов’язані з неадекватними діями [5]. Неадекватні дії – це дії, які не узгоджуються з логікою використання предмета і роллю предмета у світі предметів. Наприклад, якщо дитина спочатку одягає капелюшок на паличку пірамідки, а потім намагається розкрутити кільця, стукає лялькою по столу, намагається помістити велику машину в маленький гараж і т.д., це означає, що дитина робить щось недоречне. У цьому випадку не відбувається ніякої пізнавальної діяльності, і ця діяльність не сприяє розвитку дитини. Виконання невідповідної діяльності є ознакою дитини з інтелектуальною недостатністю [10].

Діти також не розвивають самостійно інші види діяльності – гру, малювання, трудову діяльність – які розвиваються при нормальному інтелекті до кінця третього року життя. Розвиток мови та комунікації. У дітей з ранніми порушеннями інтелекту відсутні необхідні передумови для розвитку мови: діяльність з предметами, емоційне спілкування з дорослими, артикуляційна готовність і фонематичний слух. У більшості дітей з порушеннями інтелекту перші слова активної мови з’являються після другого року життя. Речення зазвичай не формуються до 3 років.  Тому мова дитини раннього віку з порушеннями інтелекту не може слугувати ні засобом спілкування, ні засобом передачі соціального досвіду. Вона також не може виконувати функцію регуляції власної активності. 

Дошкільний вік. У цьому віці діти дошкільного віку з порушеннями інтелектуального розвитку недостатньо розвиваються у сферах гри, праці, продуктивної діяльності та спілкування. Це пов’язано з недостатнім навчанням або розвитком психічних процесів: уваги, сприйняття, пам’яті, мислення. Тому на ранніх етапах розвитку дошкільнят переважає ігрова діяльність. Діти граються виключно з предметами, тобто процесуально. Для них характерне багаторазове, стереотипне повторення однієї і тієї ж дії, що виконується без емоційної реакції і без використання мови [14].

Діти з порушеннями інтелекту, зазнача у своїх працях Конопацька О. , набувають навичок самообслуговування пізніше, ніж їхні однолітки з нормальним розвитком. Без спеціального навчання у них не формуються продуктивні види діяльності – малювання, конструювання, уявлення, конструювання. У пізнавальній сфері стають помітними порушення уваги: Діти мають труднощі з концентрацією уваги, не можуть зосередитися на завданні, більш відволікаються і можуть відволікатися. Дошкільнят з інтелектуальними порушеннями приваблюють яскраві, барвисті предмети та іграшки, але вони швидко втрачають до них інтерес [8].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!