Курсова робота ” Педагогічні погляди М. Монтессорі та реалізація її ідей у сучасній системі дошкільного виховання “

ЗМІСТ

 

ВСТУП 

РОЗДІЛ І ЖИТТЯ ТА ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ МАРІЇ МОНТЕССОРІ

1.1. Життєвий і творчий шлях Марії Монтессорі

1.2. Сутність, цілі, завдання та педагогічні принципи система Марії Монтессорі

РОЗДІЛ ІІ РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАСАД ПЕДАГОГІКИ МАРІЇ МОНТЕССОРІ В СУЧАСНОМУ ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

2.2. Педагогічні основи і особливості трактування дитячої природи в системі М. Монтессорі

2.1. Технологія проведення дидактичних ігор за методикою М. Мотессорі

2.3. Сучасна практика дитячих дошкільних закладів Марії Монтессорі

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Кожна дитина має вроджену здатність до розумового та особистісного розвитку. Роль дорослих полягає в наданні допомоги маленьким індивідам у виявленні та використанні їхнього потенціалу та у навчанні самостійно досліджувати світ. Важливо створити таке оточення, в якому кожна дитина може виявити свої унікальні здібності, розвиватися та вчитися власним темпом. Такий підхід до навчання та виховання дітей спирається на принципи педагогіки Марії Монтессорі.

Педагогічні концепції Марії Монтессорі (1870-1952), яка була психіатром, психологом, досвідченим дитячим лікарем, філософом і вченим-дослідником, а також запальним прихильником нових гуманістичних ідей, безперечно, здобула всесвітнє визнання в сфері педагогіки. Її педагогічна методологія відзначається унікальним синтезом різних знань і набула широкого визнання у світовій педагогічній практиці.

Не всім вченим і педагогам пощастило пережити власні ідеї отримавши світове визнання та повагу, а також побачити, як вони поширюються та втілюються в життя. М. Монтессорі входить в число цих видатних постатей у світовій педагогіці. Засади Монтессорі стали основою для створення дитячих садків та шкіл, які ведуться за методологією Монтессорі.

Схожі заклади існують у країнах Європи, Америки, Азії та Австралії. На початку 20-го століття подібні навчально-виховні установи діяли в Україні, проте згодом їх заборонено через уніфікацію освітніх закладів, програм і методів роботи з дітьми, а також через сувору критику теорії Монтессорі за її несумісність з комуністичною ідеологією. З початку 90-х років 20-го століття Монтессорі – педагогіку в Україні відновлено. У сучасних дошкільних закладах України принципи Монтессорі – педагогіки поєднуються з традиційними освітніми програмами та методами виховання.

Всесвітнє визнання завдяки гуманістичному підходу до виховання і навчання дітей, а також вірі в безмежні можливості їхнього розвитку, підкресленню самостійності та індивідуальності кожної дитини отримала М. Монтессорі. Основна мета цієї педагогічної технології полягає в розкритті духовного і інтелектуального потенціалу дитини, але для досягнення цієї мети не використовуються зовнішні втручання в особистість. Замість цього створюється спеціальне середовище, що сприяє розвитку дитини, і визначається як своєрідна «духовна екологія».

Метою дослідження є вивчення історії виникнення, впровадження та застосування педагогічних концепцій Марії Монтессорі в сучасних дошкільних закладах.

Для досягнення визначеної мети було поставлено такі завдання:

1. Розкрити життєвий та творчий шлях Марії Монтессорі;
2. Визначити сутність, цілі, завдання та педагогічні принципи системи Марії Монтессорі;
3. Описати педагогічні основи та особливості розуміння дитячої природи в контексті системи М. Монтессорі;
4. Проаналізувати технологій, що використовуються при проведенні дидактичних ігор за методикою М. Монтессорі;
5. Дослідити сучасну практику дитячих дошкільних закладів, які використовують підходи Марії Монтессорі.

Об’єкт дослідження: використання методики Марії Монтессорі в сучасних дошкільних закладах.

Предмет дослідження: педагогічні погляди Марії Монтессорі.

Методи дослідження включають теоретичне обґрунтування наукової літератури та аналіз публікацій у педагогічних науково-популярних журналах.

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

РОЗДІЛ 1. ЖИТТЯ ТА ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ МАРІЇ МОНТЕССОРІ

 1.1. Життєвий і творчий шлях Марії Монтессорі

 

Народилася у 1870 році неподалік від портового міста Анкона, що на Адріатиці, в родині військового. Її батьки були глибоко релігійними і строго дотримувалися католицьких звичаїв та правил. В цій релігійній атмосфері вони виховували свою єдину доньку.

У віці шістнадцяти років Марія вступила до Технічної школи Мікеланджело Буанаротті з наміром стати інженером. Проте її інтереси скоро переорієнтувалися на медицину, і Марія стала студенткою медичного факультету університету. У той час це було досить ризиковано, оскільки вища освіта для жінок не була широко схвалиною. Влітку 1896 року М. Монтессорі здобула диплом доктора терапії та хірургії у Римському університеті, ставши першою жінкою в Італії з таким академічним досягненням [5].

Після закінчення Університету вона створила спеціальну школу і пізніше медико-педагогічний інститут для дітей із бідних сімей і сиріт. В цих навчальних закладах М. Монтессорі розробила та використовувала різноманітний навчальний матеріал, який пізніше отримав назву «Золотий матеріал» Монтессорі. За власною методикою М. Монтессорі навчала дітей читати і писати так, що на вступному іспиті до загальної школи вони показували значно кращі результати, ніж діти із звичайних сімей.

Це викликало справжню революцію в галузі педагогіки. За переконаннями М. Монтессорі, успішність залежить від методів навчання: психічний розвиток занедбаних дітей вона підтримувала і стимулювала, тоді як розвиток дітей зі звичайних сімей часто затримувався через відсутність індивідуальних навчальних програм. У розробці власної педагогічної системи Марія Монтессорі спиралася на ідеї французьких психіатрів і педагогів Жан-Гаспар Ітар (Jean-Gaspard Itard) (1775-1838) і Едуард Сеген (Édouard Séguin) (1812-1880), які теоретично обґрунтували і практично продемонстрували можливості виховання дітей із спеціальними потребами за допомогою спеціальних вправ.

У ідеях Едуард Сеген (Édouard Séguin) (1812-1880) про застосування фізіологічного методу у вихованні нормально розвинених дітей, базованому на індивідуальному вивченні кожної дитини та організації виховних заходів, які враховують фізіологічні і психологічні особливості, М. Монтессорі бачила потенціал, що міг би призвести до перетворень у сфері освіти та виховання загалом.

Вона розпочала роботу зі звичайними дітьми, які перебували в гіршому становищі в школах порівняно з її власними вихованцями. Потреба в користуванні останніми науковими даними спонукала її вступити на факультет філософії університету, де вона вивчала питання експериментальної психології і методику початкової освіти, паралельно викладаючи педагогічну антропологію. Результатом цієї роботи стала книга «Педагогічна антропологія», в якій М. Монтессорі підтримувала погляди свого вчителя, відомого італійського антрополога Джузеппе Серджі (Giuseppe Sergi) (наприклад, 1877-1959), що «проведення антропологічних вимірювань ані трохи не означає створення системи педагогіки», і що «для пошуку розумних природних методів виховання абсолютно необхідно проводити точні та раціональні спостереження над людиною як особистістю, особливо в період до 7 років, бо цей вік відіграє ключову роль у закладанні основ виховання та культури».

 

РОЗДІЛ ІІ. РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАСАД ПЕДАГОГІКИ МАРІЇ МОНТЕССОРІ В СУЧАСНОМУ ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

2.1. Педагогічні основи і особливості трактування дитячої природи в системі М. Монтессорі

 

Метод М. Монтессорі суттєво відрізняється від традиційної педагогіки. По-перше, це стосується сприйняття дитини як унікальної та неповторної особистості з власним планом розвитку, власними методами та темпами вивчення навколишнього світу [13, с. 14].

Вирішальним для розвитку педагогіки М. Монтессорі та створення відповідних навчальних матеріалів є спостереження. Однією з найважливіших стадій чутливості у кожної дитини є фаза «удосконалення відчуттів». Кожна дитина має природне прагнення доторкатися до всього, відчути, помацати, понюхати і навіть спробувати на смак. Марія Монтессорі робить висновок із цього спостереження, що доступ до інтелекту дитини досягається не через абстракцію, а, головним чином, через її органи чуття. Відчуття та пізнання постійно взаємодіють під час процесу навчання, створюючи єдиний і нерозривний шлях до розвитку.

Основуючись на наведених дослідженнях, М. Монтессорі розробляла свій навчальний матеріал, зосереджуючись виключно на чуттєвому сприйнятті дитини. Наприклад, її математичний матеріал допомагає дитині, відчуваючи в руці одну намистину і блок з тисячі намистин, одержати уявлення про числа один і тисяча задовго до того, як вона буде здатна на абстрактне уявлення про числа.

Другим значущим аспектом в системі педагогіки Монтессорі є підготовлене навколишнє середовище. За переконаннями педагога, без нього система не може функціонувати в повному обсязі як цілісний комплекс взаємопов’язаних елементів. Підготовлене навколишнє середовище дарує дитині можливість поступово, крок за кроком, ставати більш незалежною від дорослого, дозволяючи їй розвивати власну самостійність. З цієї причини оточуюче середовище повинно бути спеціально адаптоване, відповідно до потреб і особливостей кожної дитини відповідно до принципів М. Монтессорі.

Отже, обладнання у дитячому садку або школі має відповідати зростанню та пропорціям дітей відповідного віку. Діти повинні мати можливість, наприклад, самостійно пересувати столи та стільці, а також вільно вибирати місця для занять. Для М. Монтессорі, навіть пересування стільців, яке супроводжується шумом, сприймається як вправу для розвитку моторики.

Діти повинні опанувати навичкою тихого переміщення предметів, щоб не заважати іншим. Цікаво, що оточення, наприклад, у дитячому садку, повинно включати в себе елементи, які не тільки відповідають естетичним критеріям, але й є деликатними (наприклад, тендітний фарфор). Діти повинні вчитися бути впевненими в обходженні таких предметів та усвідомлювати їх цінність. Матеріал повинен бути доступним для дітей, розташованим на їхньому рівні, спонукаючи їх до дії. Кожен вид матеріалу є унікальним і представлений лише в одному екземплярі. Це сприяє навчанню дітей соціальній взаємодії з іншими дітьми та врахуванню їхніх потреб. Діти самостійно дбають про своє навколишнє середовище, розвиваючи навички незалежності від дорослих [14, с. 150].

У групах М. Монтессорі діти часто не сидять за партою, спостерігаючи за вчителем. Кожен з них займається своєю роботою, розташовуючись на килимку або за невеликим столиком. Вчитель дбає про те, щоб група не була перенасичена меблями та матеріалами, які не використовуються дітьми та не входять в їх зону найближчого розвитку. Крім того, на полицях розміщений лише один набір кожного матеріалу. Це стимулює дітей до вирішення конфліктних ситуацій та сприяє соціальній взаємодії, оскільки діти повинні узгоджувати, які з них використовують матеріал у данний момент. Крім того, наявність лише одного екземпляру матеріалу сприяє самоосвіті та незалежності дітей в їхньому навчанні.

Важливо відзначити концепцію «особистісного простору» в системі Монтессорі. Це є просторове навколишнє середовище найближчого оточення дитини, яке впливає на формування її внутрішнього світу і, у свою чергу, доступне для безпосередньої дії дитини. В підготовленому середовищі дитина вивчає такі важливі «дорослі» концепції, як, наприклад, категорія простору. Вона розуміє, що кожний предмет чи річ в групі має своє власне місце, і, отже, існує простір для самої дитини. Коли дитина розгортає килимок для роботи, вона створює свій власний особистий простір, який не може бути порушений без її дозволу.

Третім основним елементом системи Монтессорі є роль дорослої особистості, яка спрямовує розвиток дитини. Відповідно до поглядів цього італійського педагога, з самого моменту народження дитина виявляє природну потяг до свободи і незалежності від дорослого. Марія Монтессорі описує цей процес як біологічний принцип людського життя. Аналогічно до того, як тіло дитини розвиває свої фізичні здібності і дає їй свободу рухів, дух дитини також прагне до духовної незалежності та особистої автономії, не лише до навчання.

У цьому процесі, дорослий може виступити як союзник дитини та створити оточення, що відповідає її потребам та прагненням до пізнання. Роль дорослого в системі педагогіки Монтессорі полягає у тому, щоб виступати як помічник, який гладить дитині шлях до самостійності, відповідно до принципу «Допоможи мені це зробити самому». Процес навчання та пізнання відбувається в самій дитині, адже дитина є власним вчителем.

2.2. Технологія проведення дидактичних ігор за методикою М. Мотессорі

 

Картотека ігор та матеріалів Марії Монтессорі є дуже різноманітною. Оскільки вона працювала з дітьми протягом усього свого життя, вона, шляхом випробувань та помилок, відібрала лише найкращі та ефективніші вправи, ігри та матеріали. Монтессорі приділяла увагу кожній деталі: від зручних меблів до правильно організованого простору, де діти мали дотримуватися встановлених порядку та правил. Кожен елемент був уважно продуманий.

Навіть «золотий матеріал Монтессорі», що включає в себе ігри та дидактичні розвиваючі матеріали, залишає вплив й досі, користуючись популярністю серед прихильників цієї методики. На його основі створюються сучасні іграшки, тоді як батьки, зайняті рукоділлям, самі виготовляють своїм дітям аналоги матеріалів. Наприклад, сучасні пазли, сортери та розвивальні килимки – усе це спадщина Марії Монтессорі.

Ці матеріали сприяють розвитку особистості, спонукають до самостійного вивчення оточуючого світу, а також допомагають систематизувати вже здобуті навички й знання. Завдяки розвитку дрібної моторики та сенсорики, педагог прагнула розкрити творчий потенціал та інтелектуальні здібності дитини.

Основою будь-якої методики раннього розвитку дитини до одного року за Марією Монтессорі є надання повної свободи та самостійності малюкові. Завдання батьків чи педагогів полягає у тому, щоб допомагати дитині робити все самостійно. Вони повинні створити сприятливе середовище, встановити певний порядок і уважно спостерігати, не перешкоджаючи дитині самостійно та у власному темпі виконувати поставлені завдання. Марія Монтессорі надавала особливу увагу природним процесам зростання та розвитку дитини через вікову чутливість або сенситивні періоди. Це не випадково, оскільки навчання малюка має відповідати цим періодам у розвитку [3].

Технологія проведення ігор 2-3 роки.

Після освоєння основних кольорів можна перейти до вивчення світлих і темних відтінків. У цьому допоможуть різноманітні ігри з саморобним та готовим матеріалом Монтессорі: пазли з різними відтінками, фігурки гномів та бочки, а також кольорові картки.

Підготовка руки до письма може включати різноманітні вправи, такі як сортування помпонів за допомогою пінцету, ігри з прищіпками, археологічні ігри з використанням піску або крупи в мисці. У цьому віці дітям сподобаються розвивальні ігри з гудзиками, блискавками, липучками та іншими застібками. Також можна створити спеціальну дошку-бізіборд для цих вправ.

Гри з водою та прибирання різних предметів можуть стати несподівано захоплюючими активностями для дворічних дітей: мийте овочі, прибирайте стіл і підлогу, переливайте воду в різні посудини, а також використовуйте їстівні фарбники для фарбування.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!