Курсова робота “Переживання самотності як фактор руйнації психічного здоров’я у підлітковому (юнацькому) віці”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕЖИВАННЯ САМОТНОСТІ 

1.1. Аналіз теоретичних підходів до проблеми самотності у філософсько-психологічних дослідженнях

1.2. «Самотність», «Самота» та «Ізоляція» – співвідношення понять

1.3. Емоційний інтелект як чинник запобігання самотності у юнацькому віці

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕРЕЖИВАННЯ САМОТНОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

2.1. Планування та обґрунтування методів дослідження

2.2. Аналіз результатів констатувального дослідження

2.3. Програма з корекції негативного переживання стану самотності в підлітковому віці

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми.  Проблема переживання самотності підлітків вивчається багатьма авторами, і всі вони сходяться на думці, що підлітковий період характерний складністю і важливістю процесів розвитку, що відбуваються в цьому віці.

Перехід від дитинства до дорослості становить основний зміст та специфічну відмінність всіх сторін розвитку в даний період – фізичного, морального, соціального, в тому числі і психологічного, де однією з основних проблемних сторін є феномен самотності. Переживання самотності може тягтися крізь час, і протягом усього життя знеслаблювати людину зсередини. Якщо вчасно не розпізнати вид самотності та не усвідомити її, то в подальшому житті вона може перерости у проблему.

Тому важливо диференціювати самотність, оскільки, говорячи про самотності, підліток може мати на увазі різні її види. Можливо також, що він не згадує цього слова, а насправді відчуває самотність, яка може бути як позитивною, так і негативною.

Підлітки, які гостро переживають самотність, вважають себе покинутими, нікому не потрібними. Вони усуваються від реальних контактів з оточуючими людьми, втрачають упевненість у собі, у них починають домінувати агресія, ворожість та одним із найістотніших наслідків є поступове формування суїцидального ризику.

Важливими умовами повноцінного розвитку людини є усвідомлене нею прагнення максимально повного розкриття та реалізації власних потенційних можливостей, здатність самостійно визначати свій життєвий шлях і досягати поставлених цілей. Слід зазначити, що дослідження показали, що проблема самотності особливо серйозна в підлітковому віці. У цей час людина ідентифікує себе зі своїм «Я», ґрунтуючись на життєвих цінностях, інтересах і думках, і психологічно зберігає дистанцію від своїх батьків.

У загальнотеоретичному плані проблемою самотності займались представники зарубіжної психологічної науки, такі як: Берн Е., Боумен К., Кошелева Ю. П., Литвак М. М., Мід М., Рісмен Д., Саллівен Г., Слейтер Ф., Дж. Фландерс, Фромм-Рейхман Ф.

Метою дослідження є виявлення індивідуально-психологічних факторів переживання самотності у підлітковому віці.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання дослідження:

1. Дослідити феноменологічні дослідження самотності, які виконані в наукових працях.
2. Визначити визначення самотності як реакції, психічного стану та властивості особистості.
3. Дослідити чинники, які впливають на функціонування самотності.
4. Розкрити планування та обґрунтування методів дослідження.
5. Проаналізувати результати констатувального дослідження.
6. Запропонувати програму корекції негативного переживання стану самотності у підлітковому віці.

Об’єктом дослідження є переживання самотності у підлітковому віці.

Предметом дослідження є індивідуально-психологічні фактори, що впливають на переживання самотності в підлітковому віці.

Для досягнення поставлених завдань в дослідженні були використані наступні методи наукового дослідження: метод аналізу – для дослідження наукової літератури з проблемою дослідження; метод узагальнення – для систематизації теоретичного та експериментального матеріалу та формування висновків; метод порівняння – для порівняння експериментальних даних до та після застосування корекційної програми.

Структура курсової роботи. Дослідження складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Список використаних джерел включає 25 найменування на  3-х сторінках.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕЖИВАННЯ САМОТНОСТІ

1.1. Аналіз теоретичних підходів до проблеми самотності у філософсько-психологічних дослідженнях

 

Феномен самотності вивчається у науковій літературі як предмет міждисциплінарних досліджень і привертає увагу філософів, соціологів, педагогів, психологів та інших вчених. Внаслідок цього, трактування поняття самотності має різноманітні аспекти.

У енциклопедичних словниках термін «самотність» визначається як стан ізоляції людини від соціуму, що супроводжується внутрішнім дискомфортом, пригніченістю, замкненістю, депресією та відчуженістю. Часто це поняття розглядається як результат незадоволення однієї з основних потреб людини – потреби в безпеці, що впливає на всі інші сфери життя особистості [16].

Самотність розглядається як особисте відчуття, що складається з взаємодії когнітивних і емоційних аспектів та наданням особистісного значення об’єктивним обставинам.

У психологічних словниках самотність описується як психогенний фактор, що впливає на емоційний стан і психічне здоров’я людини, яка перебуває у змінених (незвичних) умовах ізоляції від інших людей. Також її розглядають як соціально-психічний стан особистості, що відображає її відчуття невпевненості через життєвий дискомфорт і проявляється зовні у вигляді емоційного пригнічення, смутку, туги, замкненості та соціального відчуження.

Л.О. Колісник розглядає самотність як складний конструкт, що, з одного боку, дозволяє відступити від стандартних циклів поведінки та виразити унікальність особистості, а з іншого боку, вона є негативним суб’єктивним відчуттям, супроводжується почуттями покинутості, відчуженості та невпевненості в собі [8].

Складність у визначенні самотності головним чином пояснюється тим, що не існує чітких меж з іншими подібними поняттями, такими як усамітнення, ізоляція, соціальне відчуження, відлюдництво, аномія і депресія.

Філософи різних епох описували головні причини виникнення самотності та розглядали способи подолання цього стану. Філософський підхід, на відміну від психологічного, зосереджений на пошуку духовних та побутових причин самотності.

У філософії феномен самотності часто розглядається з чотирьох різних перспектив:

1. Самотність-бездомність: це переживання невизначеності сенсу свого існування в світі. Філософи, такі як Мартін Бубер, Серен К’єркегор, Фрідріх Ніцше, Хосе Ортега-і-Гассет та Мартін Гайдеггер, досліджують цей аспект.
2. Самотність-незлиянність: це початкова і непереборна відокремленість існування «Я» і «Іншого». Філософи, такі як Михайло Бердяєв, Альбер Камю і Еммануель Левінас, звертають увагу на цей аспект.
3. Самотність-відповідальність: цей аспект визначається тезою Жана-Поля Сартра: «Людина засуджена на свободу». Філософи, такі як Альбер Камю, Жан-Поль Сартр і Мартін Гайдеггер, розглядають його значення.
4. Самотність-відокремленість: це добровільна ізоляція від інших людей з метою зосередження на тому, що має велике значення для людини. Генрі Девід Торо і Ральф Вальдо Емерсон досліджують цей аспект.

Німецький філософ А.В. Салій, наголошує, що лише перебуваючи сам на сам з собою, людина може краще пізнати і зрозуміти себе, свій внутрішній світ, збагатитися духовно і вдосконалюватися. Він придає позитивне значення самотності, порівнюючи цей стан зі свободою людини, що сприяє духовному розвитку, самопізнанню, осмисленню сутності буття, індивідуального та колективного життя [20].

 

1.2. «Самотність», «Самота» та «Ізоляція»̶ співвідношення понять

 

Для розуміння самотності як психологічного явища важливо розрізняти його від схожих понять. Багато дослідників, що досліджують самотність, наголошують на відмінностях між нею та поняттями «самітність» та «ізоляція». Ізоляція – це стан, коли людина фізично відокремлена від соціального середовища, що зазвичай більше обумовлено зовнішніми обставинами, ніж внутрішніми почуттями.

У відміну від ізоляції, самотність відображає відчуття розладу зі світом і самим собою, супроводжується стражданням і кризами. «Ізоляція та самотність – не одне й те ж, оскільки можна бути самотнім, не відокремленим від суспільства, або бути відокремленим і не відчувати самотності. Самотність, яка виникає як добровільна ізоляція, також розрізняється від самотності.

Люди можуть відчувати щастя у самотності і не завжди досвіджувати емоційний стан самотності. Вони вважають, що «самотність – це складне відчуття, що охоплює особистість в цілому – її почуття, думки, дії» [11, с. 169].

Самотність є більш особистісним явищем, ніж ізоляція, і має внутрішній, психологічний контекст, додатково до зовнішніх проявів. С.Г. Корчагіна визначає «самотність» як «психічний стан людини, що відображає її почуття окремості, суб’єктивну неможливість або небажання отримати адекватну відповідь, прийняття і визнання від інших людей». Звідси видно, що самотність пояснюється як зовнішніми факторами, так і внутрішніми причинами. В історії філософсько-психологічної думки самотність розглядається неоднозначно [7, с. 45].

Узагальнено, можна виділити дві сфери. З одного боку, самотність розглядається як негативне явище для особистого життя, з іншого — як важливий етап розвитку, що сприяє самопізнанню та самовизначенню. Ця розбіжність показує на недостатність досліджень феномену самотності.

Н.В. Хамітов розрізняє два аспекти самотності: внутрішній і зовнішній. Люди, які вважають себе дуже самотніми, можуть відчувати внутрішню самотність. Ці особи, хоча й не відчувають себе відокремленими від інших, все ж почуваються самотніми через об’єктивне втручання в міжособистісні відносини. На практиці, це може виглядати як суб’єктивне переживання ізоляції від інших. Таким чином, самотність може бути реальною, особливо коли поруч немає конкретних родичів, а соціальна взаємодія з іншими об’єктивно обмежена [20, с. 43].

 

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕРЕЖИВАННЯ САМОТНОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

2.1. Планування та обґрунтування методів дослідження

 

Отримані теоретичні положення під час дослідження дозволили нам сформулювати проблему, визначити основні завдання, вибрати відповідний методичний інструментарій для дослідження, метою якого було виявлення особливостей переживання самотності у підлітковому віці.

Були сформульовані наступні завдання в констатувальній частині експериментального дослідження:

1. Оцінити глибину переживання самотності.
2. Визначити домінуючий вид самотності.
3. Визначити рівень вираження самотності.

У зв’язку з актуальними обставинами військових дій на території України та широким застосуванням онлайн-навчання у більшості закладів середньої освіти, констатувальне дослідження було проведене у формі онлайн-дослідження. У дослідженні особливостей переживання самотності серед підлітків брали участь 45 осіб у віці від 13 до 15 років. На другому етапі дослідження, щоб перевірити гіпотезу про те, що самотність може використовуватися підлітками як засіб усвідомлення своїх дій і вчинків, а також як умова становлення особистості, була запропонована тренінгова програма з корекції прояву самотності у підлітковому віці.

Для вивчення особливостей переживання самотності серед підлітків використовувалися наступні методики: опитувальник «Самотність» (розроблено С.Г. Корчагіною), методика «Види самотності» (розроблена С.Г. Корчагіною) та анкета «Самотність» (розроблена Г.Р. Шагівалєєвою).

Для визначення глибини переживання самотності ми використали діагностичний опитувальник «Самотність» від С.Г. Корчагіної (див. додаток А). Ця методика містить 12 питань і 4 можливі відповіді на кожне з них.

Учасникам дослідження передається анкета, в якій потрібно вибрати один із чотирьох варіантів відповіді – «завжди», «часто», «інколи» або «ніколи» – і поставити відмітку відповідно до цього варіанту біля кожного питання.

Ця методика включає такі кроки:

1. Відповідайте на 12 питань, обираючи один із 4 варіантів відповідей, який найбільше відповідає вашим уявленням про себе. Кожній відповіді надається рейтинг згідно з наступною шкалою: 4 бали за «завжди», 3 бали за «часто», 2 бали за «інколи» і 1 бал за «ніколи». Сума балів відображає рівень відчуття самотності, де більше балів вказує на сильніше відчуття самотності. Час, потрібний для проходження цієї методики, становить 10-15 хвилин.
2. Опитувальник, розроблений С. Корчагіною, допомагає визначити конкретний тип самотності. Він складається з 4 шкал: дифузна, відчужуюча, дисоційована та суб’єктивно позитивний тип самотності.

Для учасників дослідження передбачено 30 запитань, на які потрібно відповісти «так» або «ні». Інструкція виглядає наступним чином: «Вам буде надано 30 питань або тверджень з двома варіантами відповіді (+ – так чи – ні). Виберіть той, який, на вашу думку, найкраще відображає ваш стан» [13].

Час, необхідний для проведення методики, приблизно 20 хвилин (див. Додаток Б). Особи, які переживають дифузну самотність, відрізняються підозрілістю у міжособистісних відносинах та комбінацією особистісних і поведінкових характеристик, що суперечать:

1. виявлення опору та адаптація під час конфліктів;
2. прояв усіх рівнів емпатії;
3. здатність до збудливості, тривожності та емоційності в характері, спрямованість на комунікацію.

В багатьох випадках ця протирічливість пояснюється ідентифікацією людини з різними об’єктами (людьми), кожен з яких має власні психологічні особливості. У стані гострого переживання дифузної самотності людина прагне контакту з іншими, сподіваючись знайти у спілкуванні з ними підтвердження власного існування та значущості.

Це неможливо, оскільки людина не спілкується відповідно до свого розуміння, не ділиться своїм досвідом, не обмінюється, а лише прикидається кимось іншим, приймаючи його маску як свою власну, тобто тотожнюється з нею, стаючи, в сутності, лише живим дзеркалом. Такі люди особливо чутливі до стресів, обираючи стратегію пошуку співчуття та підтримки.

 

2.2. Аналіз результатів констатувального дослідження

 

Для оцінки вираженості самотності серед підлітків був використаний діагностичний опитувальник “Самотність” від С. Г. Корчагіної. Після кількісної обробки даних та якісного аналізу результатів стало зрозуміло, що більшість опитаних відзначають середній рівень відчуття самотності (70%), що свідчить про те, що вони не дуже глибоко переживають можливість самотності.

Розподіл показників загального відчуття самотності на трьох рівнях дозволив розділити всю групу підлітків на дві категорії:

1. перша категорія – це підлітки з середнім рівнем самотності (38 осіб, або 70%). Їх характеризує проведення часу за комп’ютером, книгою або телевізором, внутрішнє самовдосконалення, наявність знайомих та друзів, і невелике відчуття можливої самотності;
2. друга категорія – це підлітки з високим рівнем актуальної самотності (16 осіб, або 30%).

Сформованість може бути виявлена через наступні ознаки: складнощі у відкритому спілкуванні, невизначеність свого ставлення до проблем, ситуацій, людей та світу, незадоволеність соціальними контактами, роздуми щодо цінності життя, і глибоке відчуття актуальної самотності (див. табл. 2.1, рис. 2.1).

Таблиця 2.1. Рівні переживання актуальної самотності підлітками (за опитувальником С. Г. Корчагіної «Самотність»).

Рис. 2.1. Рівні переживання актуальної самотності підлітками (за опитувальником С. Г. Корчагіної «Самотність»).

 

Спостерігається відсутність низького рівня переживання актуальної самотності серед підлітків експериментальної групи, що свідчить про розвиток самосвідомості та рефлексії. Діагностика виявила види самотності у підлітків за допомогою методики С.Г. Корчагіної «Види самотності». Аналіз результатів показав, що найбільш поширеною серед респондентів (28 осіб) є дисоційована самотність, що становить 52% від загальної кількості учасників анкетування.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!