Курсова робота ” Побутова лексика в корейській мові “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОБУТОВОЇ ЛЕКСИКИ

1.1 Теоретичні аспекти сутності побутової лексики

1.2 Лексико-семантичне значення побутовізмів

1.2 Особливості побутової лексики в корейській мові

Висновки до 1 розділу

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПОБУТОВОЇ ЛЕКСИКИ В КОРЕЙСЬКІЙ МОВІ

2.1 Значення побутовізмів в корейській мові 

2.2 Особливості вживання побутової лексики

2.3 Функціонування побутової лексики

Висновки до 2 розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Корейська мова, ставши популярною та відкритою в другій половині XX століття, все більше привертає увагу сусідніх народів і країн з різних кінців світу. Зростає інтерес до всіх сфер життя Корейської Республіки, особливо до розвитку корейської мови. Однак неможливо повністю проникнути в певну країну без знання мови, яка є відображенням відбитих в історії Корейського півострова культури і звичаїв.

В останні роки в зв’язку з активним розвитком українсько-корейських дипломатичних відносин виникла гостра необхідність у вивченні аспектів розвитку побутової корейської мови, що є важливою складовою для міжкультурних комунікацій. Корейська мова, як і будь-яка мова світу, має відмінні риси, з якими перекладач стикається в ході своєї професійної діяльності. Лексичні особливості прийнято вважати одним з найбільш важливих аспектів у вивченні побутової лексики. [3, с. 34]

Сповнені звуконаслідувальними і іншими специфічними словами, які нерідко представляють труднощі для перекладача при виконанні головного завдання – адекватної передачі змісту твору. Особливо це відноситься до лексики, яка не має аналогів в мові перекладу: назви страв, музичних інструментів та інше, що відноситься до побутовізмів. Для того, щоб в повній мірі передати зміст, не загубивши жодної, навіть найменшої, деталі, перекладачеві слід регулярно звертатися до словників і інших довідників.

Однак доводиться констатувати, що до сих пір не створено жодної книги, що пояснює подібні мовні одиниці і здатне допомогти перекладачеві у розумінні побутової лексики в корейській мові, а також тому, хто тільки починає вивчати корейську мову. [4, с. 27]

Аналіз останніх досліджень і публікацій.  Серед численних досліджень неологізмів, в тому числі і побутовізмів можемо виділити А. Холодович, А. Троцевич, О. Селіванов, Г. Рачков, Т. Мозоль, Л. Концевич та інші.

Метою роботи є проведення аналізу особливостей функціонування побутовізмів в корейській мові.

Для досягнення мети необхідним є вирішення таких завдань:

1 Теоретичний огляд питання побутовізми.

2. Аналіз лексико-семантичного значення побутовізмів.
3. Аналіз особливостей побутової лексики в корейській мові.
4. Дослідження значення побутовізмів в корейській мові.
5. Аналіз вживання побутової лексики.

Об’єкт дослідження: –  побутовізми.

Предметом дослідження: є побутовізми в корейській мові.

Методи дослідження. У роботі використані загальнонаукові методи: аналіз, синтез, індукція – для узагальнення та висновку.

Застосовано і спеціальні методи: описовий, контекстуальний, які дали змогу дослідити особливості вживання та виявлення неологізмів в корейській мові.

Структура та обсяг роботи зумовлені її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 31 сторінку.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОБУТОВОЇ ЛЕКСИКИ

1.1 Теоретичні аспекти сутності побутової лексики

 

Побутова лексика, або побутовизми, – слова з конкретно-предметним значенням, що відображають мовний образ побуту певного народу, етносу чи соціальної групи.

Терміном «побутова лексика» сучасні діалектологи позначають сукупність слів і словосполучень, які є назвами предметів і явищ, що відносяться до побуту, до домашнього побуту, до господарської діяльності, а також до обстановки носіїв мови. Термін включає в себе як слова, що мають обмежений ареал поширення, так і загальновживані слова.

Аналіз побутової лексики пов’язаний з рядом проблем, серед яких вельми важливою є проблема класифікації лексики. Найпоширенішою в роботах, що розглядають діалектну лексику предметного характеру, є класифікація досліджуваного матеріалу за тематичними групами слів. Зупинимося на характеристиці тематичного і лексико-семантичного підходів до аналізу лексики.

Всі явища реальної дійсності позначаються словами, які пов’язані між собою так само, як відображені ними явища. За цими «позамовними» зв’язками, слова об’єднуються в групи, які названі тематичними. Це об’єднання слів, грунтується не на лексико-семантичних зв’язках, а на класифікації самих предметів і явищ. [2, с. 23]

Термін «тематична група» (ТГ) розуміється лінгвістами неоднозначно. Е. В. Кузнєцова вважає, що ТГ – це слова із загальною темою, загальним, родовим поняттям [3, с. 71]; Л. М. Васильєв називає так класи слів, які об’єднані однією і тією ж типовою ситуацією [1, с. 15]. О. Н. Мораховская пише про них так: «Групи слів, що позначають поняття, близькі або безпосередньо пов’язані завдяки зв’язкам іменованих об’єктів в реальній дійсності або людській свідомості, називаються тематичними групами. Їх виділення можливо на різних підставах залежно від ступеня узагальнення предметів реальної дійсності. Побутовизми –  слова представлені в різноманітних тематичних групах »[8, с. 62].

Л. Концевич, вважає, що в основі вивчення системної організації словникового складу мови в цілому, а також побутовизмів, повинна лежати тематична класифікація слів, а словниковий склад говору можна уявити в вигляді серії тематичних груп, що могло б розглядатися як перший етап вивчення словникового складу в системному плані. Наступний етап – це вивчення характеру семантичних відносин між членами тематичних груп, що є однією з актуальних проблем сучасної лексикології побутовизмів [4, с. 43].

На думку Т.Мозоль, «розгляд лексики в тематичному аспекті має ту перевагу, що воно дозволяє повно і всебічно встановити зв’язок між словами і позначеними ними явищами, з’ясувати обсяг значень слів, їх вживання … Дослідження слів у складі тематичних груп лексики дозволить визначити питому вагу цих груп в словниковому запасі мови, їх зростання або скорочення в залежності від зовнішніх, історичних обставин, процеси термінологізації слів із загальними значеннями, наявне співвідношення споконвічних і запозичених слів, розширення і звуження значення слів … встановити в деякій мірі стилістичну диференціацію слів в межах тематичної групи, висвітлити цілий ряд інших лексикологічних питань» [8, с. 46].

Дійсно, тільки аналізуючи побутовізми можна побачити семантичну своєрідність лексичних одиниць мови, оскільки семантика кожного з них відображає щось поза мовою, в реальній дійсності. Коло слів, що входять в побутовизми, визначається на основі ономасіологічного підходу, в неї включаються лексичні одиниці, співвідносні з групою об’єктів реальної дійсності, об’єднаних спільністю їх реальних властивостей, відображених в інтегральних та диференціальних ознаках.

Г. Рачков висуває такі критерії включення слів в побутовізми:

1. Встановлення загального і приватного в семантиці аналізованих одиниць дозволяє виділити всередині останніх лексико-семантичні групи (ЛСГ) і визначити ті диференціальні системи, за якими протиставляються слова в них. Більш того, будь-яка ЛСГ слів входить в те чи інше тематичне об’єднання слів, будучи її складовою частиною. Різниця між цими типами зв’язків визначається тим, що ЛСГ являє собою продукт законів і закономірностей розвитку лексичної семантики мови, тоді як тематичні групи слів, їх склад залежить тільки від рівня знання того чи іншого народу – творця мови, від уміння класифікувати явища дійсності, які отримали свої словникові позначення» [11, с. 284].

Тобто названі аспекти опису лексики переслідують різні цілі: при тематичному підході з’ясовується семантичний обсяг слів і їх вживання, при лексико-семантичному визначається можливість системних відносин між лексемами.

«Слова і їх значення живуть не окремо один від одного, але з’єднуються в різні групи, причому підставою для угруповання служить подібність або пряма протилежність за основним значенням », – вказував один з основоположників системного вивчення лексики О. Селіванова [7, с. 93]. Такі об’єднання слів в лексикології прийнято називати ЛСГ.

Отже, основні властивості лексико-семантичної групи являють собою об’єднання двох, кількох або багатьох слів за їх лексичним значенням», «лексичні об’єднання з одночасними порівнянними значеннями», слова, що входять до складу ЛСГ, знаходяться, на його думку, у відносинах «синонімії, антонімії, всякого роду уточнення, диференціації та узагальнення близьких або суміжних значень.

 

1.2 Лексико-семантичне значення побутовізмів

 

В епоху домінування антропоцентричної парадигми в лінгвістиці питання розкриття взаємозв’язку мови і культури залишається ще відкритим. Особливий науковий інтерес для лінгвістів все ще викликає розкриття національної ментальності в мові, способів культурного кодування об’єктів навколишнього світу в системі мови. аналітичний огляд наукових робіт з вивчення назв предметів побуту. Ми виявили той факт, що дана проблема не була об’єктом лінгвістичних досліджень, що обумовлює актуальність роботи.

Відомо, що мова є невід’ємною культурною частиною різних народів світу і корейська мова в цьому плані не стала винятком. В ній унікальна мовна здатність передати мислення і ставлення до оточуючих речей, показати іншим людям їх менталітет і погляд на життя. І саме гуманітарні науки зачіпають сферу культури і мови.

Для розуміння особливості світогляду корейського народу нами обраний особливий пласт лексики – назви предметів побуту, що охоплює лексичні одиниці певних тематичних груп. В даному дослідженні зроблена спроба реконструювати погляд народу на побут за допомогою вивчення зазначеної вище лексики.

Серед компонентів розмовно-побутової лексики варто відрізняти знакові мовно-естетичні складові і слова-символи, оскільки одні побутовізми утворюють нейтральне предметне поле заходів, інші – національно-культурне, мовно-часове, історичне, соціально-побутове відображення дійсності, або зберігають умовне значення охоплених ними реалій [16, с. 11].

Лінгвокультурема –  носій глибокої історичної етнокультурної ужитково-побутовоі дійсності, що концептуалізується через словесно-ситуаційні репрезентації. Внутрішня форма культурно-мовної одиниці знаходить вираження і в лексичній сполучуваності.

Лінгвокультурема вважається предметом національно-культурного розподілу лексики. Лінгвокультуреми-побутовізми в  прозі українських письменників-це і подробиці соціально-побутового різноманіття суспільних верств, і їх емотивний потенціал,  Лінгвокультуреми виражаються за допомогою конотацій, і не лише тпозитивних, але і негативних оцінок в рамках денотативної модальності.  Тест лінгвокультуреми як мовного прояву, що характеризується багатоаспектністю, великою кількістю відносин та зв’язків із іншими появами, враховує поєднання різних способів вивчення (методу лінгвокультурологічного розуміння із залученням компонентного, текстоцентричного, словоцентричного, і когнітивного аналізу, способу утворення лінгвокультурологічного поля), що разом  дають можливість зробити цілісне уявлення про лінгвокультуру, її мовний і позамовний зміст, гарантувати повний аналіз лінгвокультуреми.

Отже, до ключових джерел лінгвокультурологічних вивчень науковці відносять словники, сучасну етнічну мову, фольклор, твори традиційної і новітньої літератури. Сучасні праці лингвокультурологїї загалом націлені на художній слово, яке має важливий потенціал для декодування наданої інформації.

 

1.3 Особливості побутової лексики в корейській мові

 

Останнім часом Корея стає все більш популярною на світовій арені. Якщо раніше ми знали тільки про корейські компанії. Після поширення сучасної корейської культури по всьому світу багато людей стали цікавитися самою країною, а також її традиціями, звичаями і мовою. Ця особливість також торкнулася і вивченню побутової лексики.

В побутовому спілкуванні корейці дуже відкриті, тому такого роду речі їх не бентежать, чого не можна сказати про європейців, які не звикли розповідати про себе при першій же зустрічі. Однак для корейців це дуже важливо, тому приїжджаючи в Корею краще бути до цього готовим і знати основні стилі мовлення і особливості їх використання, щоб уникнути непорозумінь і незручних ситуацій і показати себе з хорошого боку перед корейськими друзями.

Офіційно в корейській мові існує шість стилів мови. їх назви походять від дієслова 하다 (hada, «робити») з додатком суфікса 체 (che), який означає «стиль». Кожному стилю відповідають певні закінчення і спеціальні слова. На жаль, останнім часом багато хто з цих стилів зникають з повсякденного життя корейців, і їх можна зустріти лише в фільмах, дорамах або в корейській літератури.

1. 하십시오 체 (Hasipsio-che) – офіційно-ввічливий стиль; використовується для побутового спілкування зі старшими [10, с. 344];

2.해요체 (Haeyo-che) – неофіційно-ввічливий стиль; може використовуватися між людьми одного віку, між колегами по роботі, а так само при зверненні молодших до старших, якщо різниця у віці невелика;

3.하오체 (Hao-che) – теж неофіційно-ввічливий стиль, тільки більш застарілий, також є розмовною формою деяких діалектів у побутову спілкуванні;

4.하게 체 (Hage-che) – неофіційний стиль; використовується старшими по відношенню до молодих людей або іноді між товаришами у побутовому спілкуванні;

5.해라체 (Haera-che) – інформативний стиль; зустрічається в газетах, новинних рядках і статтях;

6.해체 (Hae-che) – неофіційний або фамільярний стиль; використовується між близькими друзями, родичами, а також старшими при зверненні до молодших.

Для того, щоб відчувати себе комфортно і впевнено в спілкуванні з корейцями досить знати, як використовуються три основні стилі мовлення в побутовому спілкуванні: неофіційно-ввічливий і фамільярний, неофіційний. При першій зустрічі важливо визначити своє положення по відношенню до співрозмовника. Визначальними факторами є вік, становище в суспільстві, а також психологічна дистанція між співрозмовниками:

1) дорослий – недорослий;

2) старший – молодший;

3) вищий – нижчий;

4) свій – чужий.

До «своїх» у побутовому спілкуванні відносяться члени сім’ї або люди, що належать до якого-небудь іншого колективу, всередині якого існують особисті відносини. До «рівних» у побутовому спілкуванні, наприклад, можна віднести студентів одного курсу, людей приблизно однакового віку, колег.

Офіційно-ввічливому стилю мовлення відповідають дієслівні закінчення   ㅂ 니다 / 습니다 (mnida / seumnida). При першій зустрічі з корейцем краще використовувати цей стиль. Також, він використовується при спілкуванні з дорослими і старшими за посадою (викладач, начальник відділу на роботі) [6].

Випадково зачепивши повз проходячу людину, корейці зазвичай говорять: 죄송 합니다 (joesonghabnida), що означає «прошу вибачення». Після знайомства співрозмовники можуть перейти на неофіційно-ввічливий стиль, якщо вони мають однаковий вік і мають однакове становище в суспільстві. У неофіційно-ввічливому стилі дієслово закінчується на 아요 / 어요 (ayo / eoyo). Цей стиль використовують і молодші по відношенню до старших. Наприклад, студенти першого року навчання будуть ввічливо звертатися до студентів старших курсів.

І нарешті, фамільярний стиль, який використовують хороші друзі, родичі, а також старші при зверненні до молодших. Він утворюється шляхом відкидання закінчення – 요 від суфікса неофіціально-ввічливого стилю. На ньому ні в якому випадку не можна говорити з дорослими, якщо тільки вони не є родичами. Варто зазначити, що для звернення до старших існують спеціальні слова, які можуть бути використані в будь-якому стилі мови [20, с. 231].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!