Курсова робота “Порівняльний аналіз споживчих видатків в Україні та Польщі”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Розділ І. Суть, особливості та чинники споживчих видатків

Розділ ІІ. Споживчі видатки в Україні

Розділ ІІІ. Аналіз споживчих видатків у Польщі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ОПРАЦЬОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Споживання – це результат діяльності людини, а саме – задоволеність зростаючих потреб, таких як – продукти харчування, непродовольчі товари та послуги. На даний час однією з найголовніших соціально-економічною проблемою, зумовленою трансформаційними процесами в економіці України, являється низький рівень життя значної частини населення, а, отже, низький і неякісний рівень споживчих видатків. Підвищення рівня життя – це головне завдання не тільки України, а й будь-якого сучасного прогресивного суспільства. З метою його підвищення в нашій країні приділяється увага вивченню провідного досвіду зарубіжних країн. Адже отримані результати розвинутих  країн є свідченням того, що рівень життя – це наслідок їх успішного економічного розвитку. На жаль, в Україні з початку незалежності економічному зростанню не характерна достатня стійкість, яка б забезпечила гідний рівень життя, що значно погіршує позиції нашої держави у світових рейтингах навіть не враховуючи воєнні дії на території нашої країни.

Наша держава у сучасних умовах зацікавлена у досвіді Польщі у цьому питанні. Польща притаманні схожі геополітичні умови, у минулому країна належала до соціалістичної групи країн, чисельність населення близька до української, схожість менталітету.

Закономірності споживання минулого і сьогодення висвітлені у працях таких  вітчизняних дослідників як М. Ватаманюк, О. Задоя, Т. Кізима, А. Кудінова, Е. Лібанова, В. Мандибури, І. Радіонова, Ю. Станкевич та інші. Проблеми нерівномірного соціальноекономічного розвитку регіонів світу присвячені  дослідження як зарубіжних так і вітчизняних науковців серед яких  Х. Сала-і-Мартін, Ф. Агьон, М. Шанкерман, Н. Кампос, Ф. Корічеллі, В. Денисюк, В. Будкін.

Проблематика структурних змін та національної стратегії розвитку завжди була в центрі уваги як зарубіжних, так і вітчизняних учених. Зокрема, цим питанням присвячені праці Є. Арабея, В. Бодрова,М. Клімовіча, Р. Ключника, М.Козак, Р. Кругмана, І. Семигуліної, Т. Ситник, Л. Федулової, Д. Форрестера, С. Швидюка, Л. Шинкарук. 

Однак водночас,  необхідно і надалі вивчати національні стратегії розвитку Польщі та України, які пов’язані з активізацією процесів європейської інтеграції, зокрема практичної імплементації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, поглибленням глобалізації та досвідом країн сусідів.

Мета роботи – провести аналіз, оцінку рівнів і структури споживчих витрат України та визначити перспективи їх зростання враховуючи досвід Польщі.

Предмет дослідження – закономірності та сучасні перспективні тенденції у споживанні.

Об’єкт дослідження – споживчі видатки України та Польщі.

Досягнення мети передбачає вирішення комплексу завдань:

1. Дати характеристику суті, особливостям та чинникам споживчих видатків.
2. Розглянути структуру та особливості споживчих видатків в Україні.
3. Проаналізувати споживчі видатки Польщі та надати рекомендації щодо практичного застосування досвіду країни в нашій державі.

Методи дослідження – аналіз літературних джерел з досліджуваної проблеми, діалектичний метод пізнання, використовувався для пояснення сутності споживчих витрат як економічної категорії; методи синтезу, системного аналізу – вивчення загальних тенденцій, метод спостереження та фінансовий і економічний аналіз – вивчення та аналіз споживчих видатків України та Польщі, порівняння, вимірювання, узагальнення, групування, графічне зображення, абстрагування та прогнозування.

Теоретичне та практичне значення роботи полягає у співставленні споживчих видатків Польщі та України. Також визначено Польщу як країну, на яку потрібно орієнтуватися у процесі Євроінтеграції України.

Структура курсової роботи. Дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. В роботі розміщено 1 таблиця, рисункок, 1 додаток Список використаних джерел включає 21 найменування на 3-х сторінках.

 

І. Суть, особливості та чинники споживчих видатків

 

Домогосподарства направляють свої витрати на різноманітні цілі, але основною метою є забезпечення життєдіяльності та розвитку всіх членів родини. У той же час у сучасній глобалізованій світовій економіці спостерігається зростання темпів споживання по всьому світу. За дослідженнями економістів, обсяги споживання різних товарів та послуг щорічно зростають, що значно впливає на національні економіки в цілому. Домогосподарства є повноцінними та самостійними учасниками споживчого ринку України.

Слід зауважити, що у західній науковій традиції вивчення споживання використовується інша методологія, в основі якої лежать формально-математичні моделі. Ці моделі, запропоновані раніше в роботах Е. Енгеля, Дж. Хікса та Є. Слуцького, розвивають функціональні залежності. У цій традиції характеристики споживання розглядаються як результат соціально-економічних процесів. У практичних дослідженнях попиту часто використовується метод побудови систем рівнянь, де витрати домогосподарства на певний товар (зазвичай виражені як частина бюджету) є залежною змінною, а відносна власна ціна товару, ціни інших товарів, доходи домогосподарства та його демографічні характеристики – незалежними. Основна ідея цього підходу полягає в припущенні, що витрати є результатом вибору репрезентативного домогосподарства, яке максимізує свою корисність, розподіляючи обмежений бюджет на різні категорії товарів [15, с. 425].

Лише недавно з’явилися дослідження, в яких споживання розглядається не лише як наслідок, але й як активний фактор, що впливає на рівень використання економічних ресурсів суспільства для вирішення важливих завдань людського розвитку. Це створює передумови для забезпечення гармонії взаємодії як між різними соціальними групами, так і між суспільством і його природним середовищем [2; 3].

Витрати домогосподарств на споживання є вартістю товарів та послуг, які придбані, використані або оплачені ними для безпосереднього задоволення потреб та бажань своїх членів.

Це може відбуватися наступними способами:

• шляхом прямих грошових покупок на ринку;
• за допомогою покупок на ринку, але без залучення грошових коштів (бартерний обмін, натуральні доходи);
• шляхом виробництва товарів у домогосподарстві (власного виробництва).

Домогосподарства також придбавають (або використовують) товари та послуги споживання, які задовольняють особисті потреби та бажання їхніх членів, за допомогою соціальних трансфертів у натуральній формі, отриманих від держави та некомерційних установ, або через трансферти, надані іншими домогосподарствами.

Споживчі витрати охоплюють грошові витрати домогосподарств на продукти харчування (включаючи харчування за межами дому), придбання алкогольних напоїв, непродовольчі товари та оплату послуг.

До складу споживчих витрат не включаються податки, страхові збори, матеріальна допомога та інші витрати, які не пов’язані із споживанням. Також до них не включаються всі витрати, пов’язані з виробництвом сільськогосподарської продукції в особистому підсобному господарстві, а також витрати на накопичення, такі як вклади у банки, придбання нерухомості, іноземної валюти та інші.

 

ІІ. Споживчі видатки в Україні

 

Постійні соціально-економічні, технологічні та інтелектуальні зміни в суспільстві передбачають зміну структури потреб громадян. Отже, останній перелік товарів та послуг, які законодавчо визначено, повинен відповідати сучасному етапу розвитку українського суспільства та сучасним потребам українських громадян.

Споживчий кошик складається з асортименту продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для задоволення основних потреб людини протягом року. Основуючись на його змісті, визначається розмір прожиткового мінімуму.

Розмір необхідного мінімального складу споживчого кошика в Україні залишався незмінним з 2000 року, хоча згідно з законодавством він мав оновлюватися що п’ять років. Кабінет Міністрів повернувся до оновлення споживчого кошика у 2015 році, після чого його перегляд мав відбуватися щорічно. Проте, на жаль, це не відбувається в реальності.

У 2016 році уряд провів останній перегляд складу споживчого кошика, зробивши практично повну перебудову у всіх категоріях. Було збільшено норми споживання у деяких продуктах харчування, оновлено список необхідних ліків та засобів гігієни, розширено асортимент взуття і одягу і таке інше. Однак нові норми для продуктів харчування, виражені в основному в кілограмах, при розподілі на 365 днів видаються недостатньо реалістичними. Є враження, що складання прожиткового мінімуму ґрунтується не на базі складу споживчого кошика, а, навпаки, значення норм у споживчому кошику вибиралися відповідно до вже встановленої суми прожиткового мінімуму.

У 2018 році Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року «Про затвердження наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» [7] була визнана незаконною Верховним судом. Це сталося через невідповідність вмісту кошика нормам, встановленим у Законі України «Про мінімальний споживчий бюджет» [8]. Однак навіть після цього рішення уряд так і не переглянув зміст споживчого кошика для українців ні в 2019, ні в 2022 році.

Перелік товарів та послуг, що включені до українського споживчого кошика, не відповідає вимогам «науково обґрунтованого» та «збалансованого». Була порушена основна норма закону, яка передбачає перегляд розміру прожиткового мінімуму і складу споживчого кошика щонайменше кожні п’ять років.

Отже, склад кошика передбачає включення переважно найбільш представницьких та критично важливих товарів та послуг для населення. Цей перелік розділяється на наступні категорії:

Рис. 2.1 Склад споживчого кошика українця [2, с. 11]

 

Товари (послуги) масового попиту включаються до споживчого набору незалежно від того, чи регулюються їх ціни (тарифи), чи мають вони вільний характер на ринку. Однак товари, які населення придбає з метою нагромадження (такі як предмети старовини, вироби мистецтва, антикварні та ювелірні вироби і т. д.), інвестицій (придбання землі та інших матеріальних та нематеріальних активів), заощаджень, сплати податків, внесків до Пенсійного фонду, страхування життя, штрафів, не вважаються споживчими товарами та не включаються до споживчого набору [12, с. 10-11].

 

ІІІ. Аналіз споживчих видатків у Польщі

 

Польща поряд з Угорщиною, Чехією та Словенією належить до постсоціалістичних країн, у яких ринкові реформи відбуваються найбільш успішно. Цей факт визнається усіма міжнародними організаціями та експертами. І хоча на початку шляху був використаний метод “шоковий терапії”, країні досить швидко вдалося впоратися з низкою її негативних наслідків. Отже, Польща є країною, яка успішно пройшла шлях європейської інтеграції. При цьому за вихідними умовами і масштабом має багато спільного з Україною [9].

Протягом 1970-2022 років витрати домогосподарств Польщі у поточних цінах збільшились на 380,4 млрд. дол. (у 22,4 рази) до 398,2 млрд. дол.; зміна відбулася на 4,1 млрд. дол. завдяки зростанню чисельності населення на 7,4 млн., а також на 376,4 млрд. дол. завдяки зростанню витрат домогосподарств на душу населення на 9 442,8 доларів. Середньорічний приріст видатків домогосподарств Польщі був на рівні 7.3 млрд. дол. або 6,2%. Середньорічний приріст видатків домогосподарств Польщі у постійних цінах становив 3.0%. Частка у світі зменшилась на 0.19%. Частка у Європі збільшилася на 0.80%. Мінімум витрат домогосподарств був 1970 року (17,8 млрд. дол.). Максимум витрат домогосподарств був 2022 року (398,2 млрд. дол.) [16].

Протягом 1970-2022 років. витрати домогосподарств душу населення Польщі збільшилися на 9 442.8 доларів (у 18.2 раз) до 9 991.0 доларів. Середньорічний приріст видатків домогосподарств на душу населення в поточних цінах був на рівні 181.6 доларів або 5.7% [16].

У 2022 році фінансовий стан домогосподарств, незважаючи на зростання середньомісячних доходів, погіршився в реальному вираженні, що зумовлено високим рівнем інфляції.  Рівень середньомісячного наявного доходу на особу, становив 2250 злотих і був на 11,4% вищим у номінальному вираженні, але на менше на 2,6% ніж у 2021 році. Середньомісячні витрати на душу населення домогосподарств у 2022 році становила 1475 злотих і були вищими на 15,2% в номінальному вираженні та на 0,7% вищі в реальному вираженні, ніж витрати у 2022 році [14].

Найбільшу питому вагу – 26,7% – у структурі витрат домогосподарств загалом мали, як і минулих років, витрати на продукти харчування та безалкогольні напої. Ця частка різна для окремих осіб соціально-економічних груп і коливалася від 23,5% у домогосподарствах, які не зайняті фермерським господарством до 32,1% у домогосподарствах, основною діяльністю яких є сільське господарство.

Ще однією важливою статтею витрат домогосподарств були витрати на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива. Його питома вага в загальних видатках склала в середньому 19,0%. Найменша частка цих витрат була в домогосподарствах самозайнятих осіб (16,2%), а найвища – у домогосподарств пенсіонерів – 25,0% [14].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!