Курсова робота ” Правова держава і громадянське суспільство “

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Ідея правової держави як загальнолюдська цінність 

2. Основні ознаки правової держави 

3. Співвідношення правової держави і громадянського суспільства 

4. Шляхи формування правової держави в Україні 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми вивчення проблем громадянського суспільства пояснюється тим, що воно виступає засновником своєрідної правової демократичної держави. Це особливо актуально в перехідному суспільстві, де відбуваються значні перетворення і відбувається багато суперечливих процесів.

Ми живемо у важкий, але дуже насичений історичними подіями добу переходу від несвободи, гніту, безправ’я до утвердження прав людини, поваги до гідності особистості, визнання того, що людина несе відповідальність за себе, за своє сьогодення і майбутнє. Нова Україна, яка отримала незалежність на рубежі століть, заявила собі, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються як найвищі соціальні цінності.

Права людини в сучасному світі – це не просто тема, а проблема. Переживши дві світові війни, безліч кривавих регіональних конфліктів і жорстоких диктатур, людство не може мати миру і гармонії на Землі, не може бути організованого цивільного життя без поваги до людини, її прав, свобод і потреб. Загалом статус людини в усіх суспільствах і в усіх державах відображає її гуманізм і демократизм.

Всі ці права людини і громадянина набуваються в умовах існування громадянського суспільства. Отже, враховуючи це, говорячи про реалізацію основних прав і свобод, це означає існування громадянського суспільства в кожній державі, в тому числі і в Україні.

Кінець двох тисячоліть характеризується ідеологічною і духовною емансипацією людства і здійснюється шляхом утвердження політичного плюралізму як вищої соціальної цінності, а також гідності кожної особи, нації.

Свій внесок у розробку концепції громадянського суспільства зробили такі відомі вчені, як Аристотель, Ф. Гегель, Т. Гоббс, І. Кант, Дж. Локк, Ш.Л Монтеск’є, Платон та ін.

Метою даної курсової роботи є визначення поняття і сутності суспільства та громадянського суспільства, основних тенденцій формування та розвитку громадянського суспільства, теорії держави, її поняття та основних ознак, взаємодія держави та інститутів громадянського суспільства.

З огляду на поставлену мету у курсовій роботі поставлені наступні завдання:

1. визначення поняття держави, функцій та її ознак;
2. дослідити основні ознаки правової держави;
3. дослідження формування і співвідношення громадянських суспільств правової держави;
4. сформулювати які є шляхи впливу держави на громадське суспільство і навпаки.

Об’єктом дослідження є процес становлення та визрівання громадянського суспільства яка є необхідною передумовою її переходу до правової держави.

Предметом дослідження є сутність, форми та ефективність взаємодії громадянського суспільства та держави.

Методологія дослідження. Серед базових принципів дослідження слід виділити: загального зв’язку, історизму, принципи об’єктивності, розвитку та системності. Для вирішення поставлених завдань і досягнення мети дослідження у курсовій роботі використані методи аналізу та синтезу, системний підхід.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаної літератури, який містить 19 позицій. Загальний обсяг роботи – 33 сторінки.

 

 І. Ідея правової держави як загальнолюдська цінність

 

Уявлення про державу як організацію, що діє на основі закону, почало формуватися на ранніх етапах розвитку людської цивілізації. Пошук більш досконалої і справедливої форми життя був пов’язаний з ідеєю правової держави. Мислителі античності (Аристотель, Демокріт, Платон, Полібій, Сократ, Цицерон) намагалися знайти такі зв’язки і взаємодії між законом і державною владою, які забезпечували б гармонійне функціонування суспільства. Стародавні вчені вважали, що закон є найбільш раціональною і справедливою формою політичного життя, обов’язковою як для громадян, так і для самої держави.

На думку древніх мислителів, державна влада, яка одночасно визнавала закон і була ним обмежена, вважалася справедливою державністю. «Там, де відсутня влада закону, – писав Аристотель, – немає місця і якійсь формі державного ладу» [1].  Цицерон говорив про державу як про «справу народу», юридичне спілкування, «загальний закон і порядок». Ідеї та інститути давньогрецьких і римських держав і законів мали великий вплив на формування і розвиток подальшої прогресивної доктрини про правову державу.

У період розпаду феодалізму ідеї правової державності виклали прогресивні мислителі того часу Боден Ж. та Макіавеллі Н.. У своїй теорії Макіавеллі спробував окреслити контури ідеальної держави, яка найкращим чином відповідала б потребам його часу. Він бачив мету держави в можливості вільного користування майном і безпеки всіх людей. Борден визначив державу як правове керування багатьма сімействами і тим, що їм належить.

Зростання продуктивних сил в епоху переходу від феодалізму до капіталізму, зміни в соціальних і політичних відносинах у суспільстві створюють новий підхід до держави і розуміння її ролі в організації суспільних справ. В основі їх лежить питання про правову організацію державного життя, яка усуває монополію влади в руках однієї особи або органу влади, підтверджує рівність всіх перед законом, гарантує індивідуальну свободу за допомогою права.

У період ранніх буржуазних революцій у розробку концепції правової держави значний внесок зробили прогресивні мислителі Т. Гоббс, П. Гольбах, Г. Гроций, Т. Джефферсон, Д. Дідро, Д. Локк, Ш. Монтеск’є, Б. Спіноза та інші.

Гоббс розробив багато прогресивних положень про панування права в громадському житті. До них належать, наприклад, обґрунтування рівності перед законом, непорушність договорів.

Гроций був першим видатним теоретиком школи природного права. Він вважає, що метою держави є захист приватної власності за допомогою таких правових положень, щоб всі особи могли вільно користуватися своїм надбанням за згодою усіх.

Локк також говорив про панування закону як про забезпечення природних і недоторканних прав власності, особистої свободи і рівності.

Монтеск’є описав встановлення правової державності необхідністю свободи в громадянському суспільстві. «Свобода – це право робити все, що дозволено законом. Якщо громадянин може робити те, що заборонено законом, інші громадяни можуть робити те ж саме, тому у нього немає свободи» [8]. Таким чином, політична свобода Монтеск’є передбачає встановлення закону і безпеки.

Спіноза одним із перших дав теоретичне обґрунтування демократичної держави, що, будучи обмежена законами, забезпечує дійсні права і свободи громадян. Він стверджував, що держава є могутньою тільки в тому випадку, якщо вона гарантує всім громадянам не тільки недоторканність життя, але і задоволення його інтересів, і застерігав свого сучасного правителя від порушення інтересів власності, безпеки, честі, свободи та інші блага підданих.

Значний внесок у розробку основних елементів правової державності в цей період внесли Вольтер, Гельвецій, Кант, Пейн, Руссо та інші видатні мислителі.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!