Курсова робота “Профілактика страхів у дітей старшого дошкільного віку”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАХІВ У СТАРШОМУ ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ 

1.1. Основні напрямки наукового дослідження феномену страху 

1.2. Фобії як нав’язливі стани страху 

1.3. Прояв страху й тривожності у старшому дошкільному віці та їх особливості 

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ НАЙПОШИРИНІШИХ СТРАХІВ ТА ЇХ ПРОФІЛАКТИКА У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 

2.1. Найбільш поширені страхи дітей старшого дошкільного віку 

2.2. Педагогічні умови оптимізації профілактичної роботи з дитячими страхами у старшій групі ЗДО 

2.3. Система роботи з дітьми щодо профілактики страху та заняття емоційної напруженості 

2.4. Програма подолання дитячих страхів та поради для батьків 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Проблема страхів у дітей дошкільного віку стає все більш актуальною як на науковому, так і на практичному рівні. У сучасних умовах розвитку України, зокрема в контексті економічної та соціально-політичної нестабільності, спостерігається тенденція до зростання кількості дітей, які мають різні страхи. Ці страхи часто пов’язані з почуттями хвилювання та невпевненості в собі, що, в свою чергу, негативно впливає на їхню самооцінку.

Неправильна оцінка можливостей та переживання невдач є наслідком неадекватних дитячих страхів. Щоб ефективно подолати ці страхи, важливо зрозуміти, чого саме боїться дитина, наскільки сильно вона це відчуває і які фактори сприяють їхньому виникненню. Проблема страху є однією з найактуальніших психолого-педагогічних проблем сучасного суспільства і людини взагалі. Емоція страху має значний вплив на емоційне життя дошкільника. Виявлення навіть найменших змін у проявах страху миттєво відображається на різноманітних симптомах страху, спостерігаємих у дитини. Страхи, які переживають діти дошкільного віку, мають різноманітну природу і потребують психолого-педагогічної корекції, що підкреслює актуальність і соціальну значущість дослідження цієї проблеми.

Проблема страхів в дитячому віці була предметом досліджень вітчизняних та зарубіжних психологів та психіатрів, серед яких В.М. Бехтєрєв, Л.С. Виготський, Г. Еберлейн, О.В. Запорожець, К. Ізард, Г.С. Костюк, В. Купер, В.В. Леві, Б. Пере, С. Холл, К. Хорні, З. Фрейд. Віковий аспект страхів вивчали такі науковці, як О.І. Захаров, Н.З. Карпенко, Ю.Н. Максимова, М.О. Панфілов, А.М. Прихожан, О. М. Скляренко, Б. Філліпс та інші. Проблема розробки та впровадження програм та методик з корекції страхів у дітей дошкільного віку також досліджувалася такими науковцями, як А.В. Мікляєва, З.В. Некрасова, П.В. Румянцева, Т.Л. Шишова, Т. Г. Яничева та інші.

Мета нашого дослідження полягає у вивченні психологічних особливостей прояву страхів у дітей старшого дошкільного віку.

З метою досягнення поставленої мети, ми визначили такі завдання:

1. Розкрити поняття страху та охарактеризувати особливості його дослідження в психолого-педагогічній літературі;
2. Визначити основні напрямки профілактики негативних емоційних явищ у дітей старшого дошкільно віку;
3. Розкрити та перевірити систему роботи щодо профілактики дитячих страхів у дошкільному закладі та сім’ї.

Об’єктом дослідження є страх як явище в психічній сфері особистості в старшому дошкільному віці.

Предметом дослідження є організація психолого-педагогічної корекції страхів у дітей старшого дошкільного віку.

Методи дослідження: Вирішення поставлених завдань здійснювалося шляхом використання комплексу загальнонаукових методів і методів  психолого-педагогічного дослідження: теоретичних: аналіз наукової літератури, порівняння різних підходів і концепцій, теоретичний синтез, класифікація, методологічне узагальнення тощо.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (25 найменування). Загальний обсяг курсової роботи – 32 сторінок.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАХІВ У СТАРШОМУ ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

1.1. Основні напрямки наукового дослідження феномену страху

 

Страх, як психологічне явище, належить до емоційної сфери особистості. Дослідники мають різні погляди на це явище, які не є повністю однаковими або протилежними. Розглянемо деякі з них. Перш за все, багато науковців розглядають страх як складну емоцію. Його виникнення пов’язують з особливими ситуаціями, в яких існує загроза для життя людини. Фактор загрози може бути реальним або уявним. У таких ситуаціях супроводжується тривога, передбачення та моделювання майбутніх подій або наслідків [1, с 86].

Залежно від інтенсивності переживання, активність людини може призвести до виникнення різноманітних станів, таких як жах, переляк, очікування, невдача, тремтіння. Важливо зазначити, що це явище є динамічним і передбачає наявність причин і наслідків. Під впливом певних факторів страх може перетворитися на психічний стан. Його вплив на організм може мати мобілізуючі або астенічні ефекти. У першому випадку особа здатна активувати захисні механізми, проявляти волю й ефективно подолати негативні фактори навколишнього середовища. У другому випадку втрачається контроль над собою, а особа стає підпорядкованою своїм переживанням: може затамуватися, реагувати неадекватно та проявляти невпевненість у поведінці.

Всі ці можливі прояви страху залежать від певних факторів, таких як характеристики ситуації (ступінь небезпеки) та індивідуальні особливості суб’єкта, який демонструє ці ознаки. Важливо також відзначити роль свідомості особистості у процесі формування страху. Коли людина недостатньо орієнтована або неусвідомлює фактори небезпеки, вона втрачає контроль над собою і виникає тривога. Тому інтенсивність переживання страху залежить від ступеня освідомленості цим страхом. Це дає змогу класифікувати його як позитивний або негативний у контексті поведінки [2].

У випадку негативного переживання емоції страху, виникає стан тривоги. Цей стан характеризується передусім небажаною розгортанням подій і відсутністю конкретного об’єкта переживань. В результаті, особа почуває невпевність у своїх діях, відчуває відсутність енергії та починає приписувати або надавати значення зовнішнім факторам. Л. Бегас вказує на внутрішній стан людини перед невідомою реальністю та силою природи, що не можуть бути точно досліджені та розрізнені. Це викликає страх перед світом і боязнь залишитися самотнім у цьому світі. За думкою автора, ці причини призводять до втрати свободи та відмови від неї [3].

Тому коло цих явищ можна пояснити з точки зору обмеженості пізнання, недостатньою інформацією про оточуюче середовище або відсутністю ефективних стратегій поведінки. Взаємозв’язок цього феномену з активністю, що легко проявляється, дозволяє окремим фахівцям у цій галузі розглядати його як мотиваційний стан волевої поведінки. Іншими словами, це спрямованість на задоволення різних людських потреб [11, с. 200]. У даному випадку чітко простежується наявність свідомості та волевих характеристик як особливостей суб’єкта діяльності. Іншими словами, це особлива готовність виконувати певні дії і здійснювати вчинки. Другим аспектом є відсутність такого формування або бажання активних поведінкових реакцій [12, с. 27].

Отже, це особливе утворення в емоційній сфері, яке має за мету вплинути на наше поведінку. Його прояви можна спостерігати в вольових та мотиваційних процесах емоційної сфери індивіда. С. Рубінштейн, аналізуючи афективну складову особистості, підкреслював її особливу роль. Він вказував на те, що у процесах, які їй притаманні, встановлюється зв’язок між різними аспектами життєдіяльності: перебігом подій та відповідністю запитам і потребам людини з одного боку, та реакцією внутрішніх функцій організму, які забезпечують життя і безпеку у середовищі, з іншого боку. Встановлення відповідності між цими аспектами життя призводить до виникнення налаштованості на здійснення активних дій або прояв пасивності. Механізм, який дозволяє це здійснити, називається передбаченням (прогнозуванням) можливих подій.

Як бачимо, передбачення є особливою формою відображення дійсності і виконує важливу роль в психічній реальності. Вона допомагає нам ефективніше адаптуватися до світу і взаємодіяти з ним. Як зрозуміло, науковці вказують на позитивні та негативні функції страху. Проте в джерелах цей феномен частіше представляється як шкідлива динамічна форма, оскільки він є дуже небезпечною емоцією. Нерідко він може поєднувати в собі декілька елементів афективної сфери, що призводить до непередбачуваних складних наслідків. Поява страху передує декільком причинам, які пов’язані з пізнавальною сферою, афективними процесами і їх динамікою, вподобаннями та мотивами людини, або перебігом певних соціальних або природних явищ. Деякими детермінантами страху можуть бути очікування певних подій, фізичний біль, відчуття власної ізоляції та відсутність ефективних засобів пізнання [16].

У цьому переліку особливу увагу приділено фобіям, які вважаються первинними у відношенні до страхів. Фобії розглядаються як специфічні динамічні афективні процеси з конкретним змістом. Як відмінність від страху, вони виявляються відірваністю від конкретної ситуації і мають характер нав’язливих станів [17]. У контексті проблеми неврозів, дослідження фобій проводяться. С.М. Ольховецький особливо акцентує увагу на тому, що деякі акцентуації особистості, наприклад, застрягання в самій собі, базуються на вкрай сильному страху. Цей страх повністю охоплює особистість і приймає форму невротичного розладу [20, с. 84].

Емоційний контекст являє собою явище, яке проявляється як на особистому, так і на організмічному рівнях. Це деструктивне утворення, яке також виявляється в вегетативній організації людини. У даному випадку розмова йде про психічне розлад, який знаходиться на межі між нормою і патологією. Якщо фахівець не працює з цим розладом і не нейтралізує його вплив, то воно поступово захоплює всю людину, підсилюється і впливає на її свідомість. Іншим проявом цього негативного емоційного стану є тривога.

Це суб’єктивне відчуття, яке ґрунтується на малоусвідомленому, недиференційованому сприйнятті страхів і їх причин. К.О. Ющенко був одним із перших дослідників, який вивчав зв’язок між цими явищами. Він вважав, що це вирішальний фактор під час взаємодії з оточуючою реальністю та сприяє адаптації до її умов. Цей механізм дає індивіду можливість підготуватися та виконати певні дії відносно небезпеки у конкретній ситуації. Автор вбачав сутність цього явища на внутрішньому рівні індивіда на ранніх етапах дитинства. Основою цього явища, його виникнення, є відчуття хвилювання щодо задоволення або незадоволення потреб. Зростанню інтенсивності цього відчуття сприяє збільшення внутрішньої напруги, суб’єктивної безпомічності, похмурого настрою, поганих передчуттів та самопочуття [26].

Експериментальним шляхом автор виявив основні типи цього психологічного феномену: реалістичний, невротичний, моральний. Відповідно до поглядів цього вченого, в основі хвилювання лежить внутрішній механізм реагування на задоволення бажань і потягів. Відсутність адекватних можливостей у дитини подолати цей механізм викликає внутрішню напругу, а зовнішні впливи середовища підсилюють його. Саме це становить основу виникнення невротичних страхів в онтогенезі.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!