Курсова робота ” Психологія інакшості в творі Лариси Денисенко Майя та її мами “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗУМІННЯ «ІНАКШОСТІ» В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ 

1.1. Феномен інакшості як літературознавча категорія 

1.2. Дитяча література як засіб формування етичних і естетичних орієнтирів 

РОЗДІЛ II.  «МАЙЯ ТА ЇЇ МАМИ»:  ІДЕЙНІ ТА ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ТВОРУ В КОНТЕКСТІ ФЕНОМЕНУ ІНАКШОСТІ 

2.1. Інститут сім’ї та сімейні цінності у книзі Лариси Денисенко «Майя та її мами» 

2.2. Школа як модель соціального розмаїття у творі 

2.3. Художні прийоми, засоби та методи втілення психології інакшості  у творі «Майя та її мами» 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Сучасна українська дитяча література набуває усе нових барв, тематичного та ідейного різноманіття, висвітлює питання та проблеми, які ще кілька десятиліть тому не обговорювалися.

Важливе місце серед таких творів займають теми складних стосунків із однокласниками чи батьками, булінгу, самотності, проявів тривожності у дітей, а також питання, пов’язані із розмаїттям сучасних концепцій та видів сім’ї, родинних стосунків.

Надзвичайно актуальним на даному етапі розвитку суспільства є  визначення та висвітлення феномену інакшості  у літературі, іншими словами – соціального розмаїття, проявів індивідуальності, несхожості серед дітей та підлітків, особливостей їх сімей. Дитяча література є важливим засобом формування етичних і естетичних орієнтирів  для дітей та юнацтва,  при цьому феномен інакшості на сьогодні є не достатньо вивченим у літературознавчій галузі, що й зумовило вибір  курсової роботи на тему: «Психологія інакшості в творі Лариси Денисенко «Майя та її мами».

Стан дослідження проблеми. На сьогодні існують лише окремі праці: наукові, публіцистичні статті та розвідки, присвячені дослідженню поняття психології інакшості у сучасній дитячій літературі. Під час нашої роботи ми користувалися науковими працями У. Баран [4], Г. Гандзілевської [7], Т. Качак [23-24], О.П. Колінько [29], Т. Марценюк [34], Н. Шляхової [46], Н. Шумейко [47], які у своїх роботах розглядали різні аспекти феномену інакшості та його проявів. 

У. Баран аналізує процеси ідеологічної та естетичної канонізації-деканонізації у сучасній дитячій та підлітковій літературі, у тому числі звертає увагу на те, що сучасні книги допомагають інакшій дитині віднайти себе, своє місце у світі, самоідентифікуватись [4]. Дослідниця О.П. Колінько вивчає дитячу літературу крізь призму мультикультуралізму, наголошуючи, що саме принцип мультикультуралізму допомагає прийняти інакшість – як свою, так і навколишніх [29]. Т. Марценюк досліджує інакшість як художню проблему в сучасній українській підлітковій літературі [34].

Сучасну дитячу літературу з погляду її цінності та засобу формування етичних та естетичних орієнтирів підростаючого покоління вивчали такі дослідники, як  Н. Ашиток [2], І. Бабаніна [3], Н. Грипич [10], Н. Іовхімчук [22],

К. Сергєєва [39] та інші. Н. Ашиток  у своїй науковій праці з’ясовує особливості процесу формування гуманістично-ціннісних орієнтацій у дітей саме завдяки дитячій літературі [2].  Н. Грипич у своєму дослідженні визначає роль дитячої художньої літератури у формуванні особистості та мовного розвитку дитини [10], а  Н. Іовхімчук  [22] аналізує дитячу літературу як основний засіб морального виховання молодших школярів.

Особливості творчості Лариси Денисенко аналізували такі дослідники, як                    О. Клепикова [26-27] та С. Єрмоленко [21]. О. Клепикова аналізує драматургічні ситуації та конфлікти у прозі Лариси Денисенко [26] та робить спробу літературного осмислення концепту «особистість» у творчості письменниці [27]. 

С. Єрмоленко вивчає особливості та специфіку порівняльних конструкцій творчості Лариси Денисенко [21].

Також є кілька публіцистичних статей, у яких досліджуються особливості індивідуального стилю Лариси Денисенко, наприклад, праця  Г. Улюри «Лариса Денисенко – літературна кар’єра як форма існування» [44] та  інтелект-реліз «Літературна геніальність Лариси Денисенко», який уклала Н. Фенько [31]. 

Джерелом аналізу для нас стала сама книга Лариси Денисенко «Майя та її мами» [18], а також інші твори письменниці.

Мета дослідження: на основі наукових праць та літературних джерел дослідити та охарактеризувати психологію інакшості в творі Лариси Денисенко «Майя та її мами».

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати феномен інакшості як літературознавчу категорію.
2. Охарактеризувати дитячу літературу як засіб формування етичних і естетичних орієнтирів.
3. Дослідити ідейні та художні особливості твору «Майя та її мами» в контексті психології інакшості.

Об’єкт дослідження: психологія інакшості у творі Лариси Денисенко «Майя та її мами».

Предмет дослідження: художні прийоми, засоби та методи втілення психології інакшості  у творі «Майя та її мами».

Методи дослідження. Протягом виконання курсової роботи ми використовували загальнонаукові та спеціально-наукові методи дослідження. Теоретичний метод полягав у аналізі  понять інакшості, психології інакшості як літературознавчої категорії. Метод аналізу використовувався для дослідження особливостей індивідуального стилю Лариси Денисенко. У ході дослідження нами також були використані такі спеціально-наукові методи, як структурно-семантичний, з допомогою якого ми аналізували  прояви інакшості в художньому тексті; методом інтерпретаційного моделювання  ми  досліджували  дитячу літературу як засіб становлення етичних і естетичних орієнтирів дітей й молоді.  Методи  узагальнення та систематизації допомогли нам сформувати ґрунтовні висновки щодо результатів дослідження.

Теоретичне значення роботи полягає у дослідженні психології інакшості в літературі, виокремленні особливостей індивідуального  творчого стилю Лариси Денисенко та аналізі художніх прийомів, засобів та методів втілення психології інакшості  у творі «Майя та її мами».

Практичне значення роботи. Основні теоретичні відомості і висновки дослідження можуть бути застосовані для розроблення на їх основі планів- конспектів лекцій, практичних та семінарських занять з української та зарубіжної літератури на тему: «Феномен інакшості в сучасній дитячій літературі», «Основні етичні та естетичні орієнтири сучасної дитячої літератури» та при подальшому вивченні питань, пов’язаних із особливостями творчості Лариси Денисенко.

Опис загальної структури роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури, який містить 47 позицій. Загальний обсяг роботи – 31 сторінка, з них 27 сторінок – основного тексту.

 

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗУМІННЯ «ІНАКШОСТІ» В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

1.1. Феномен інакшості як літературознавча категорія

 

Інакшість – це складний феномен, дослідження якого паралельно проводяться в багатьох наукових галузях: психології, філософії, теорії літератури та інших. Не дивлячись на це, на сьогодні немає точного визначення «інакшості» як літературознавчої категорії, але ми  спробуємо дослідити та проаналізувати, як визначається  феномен інакшості у літературних творах.

Загалом на сьогодні інакшість сприймають більше як проблему. Переважаючою є прикра тенденція, коли особливу, інакшу  людину вважають за когось чужого або не прийнятного для «нормального» соціуму. Інакших часто не визнають, насміхаються з них або цькують, і тут вже можна говорити про дискримінацію через певні фізичні (фізіологічні), психо-емоційні або розумові особливості людини, склад її сім’ї або майновий стан, риси характеру і так далі. Саме «інакші» найчастіше піддаються булінгу. Їх критикують, жорстоко поводяться з ними або ставляться байдуже (ніби не помічають).

Поділи за гендерними, фізичними, расовими особливостями, які існують у суспільстві, спричиняють домінантність однієї сторони на противагу іншій.

Булінг нівелює будь-яку толерантність та повагу до «інакших» і встановлює певну ієрархію норм, правил, стереотипів у соціальній групі. Особливістю булінгу  є системність, а це означає, що за своєю більшістю вияви агресії, кривдження інших – не окремі випадки, а постійні знущання, цькування.  Як наслідок, жертви булінгу мають занижену самооцінку, у них проявляються тривожні та депресивні стани,  вони стають замкнені, не бажають спілкуватися з однолітками, відчувають себе нещасними – яскравий приклад – персонаж повісті-казки письменниці Олени Колінько «Шпалереон» [28] Женя Гончаренко  (на прізвисько «Бубня»), якого через матеріальну скруту у сім’ї,  відсутність модного одягу та гаджетів цькував більш сильний та міцний однокласник, «Носоріг» Батуренко.

Та вже на даному етапі розвитку суспільства спостерігаємо повільний перехід частини населення до більш толерантного, доброзичливого ставлення до інакшості, сприйняття її як чогось належного.

Велику роль у цьому процесі відіграла сучасна світова й  українська дитяча література, яка у останні десятиліття підіймає та розкриває теми проявів інакшості,  показує життя таких осіб (дітей) та ненав’язливо пропагує прийняття людей, які відрізняються, із усіма їхніми особливостями.

Варто сказати, що у світовій літературі теми інакшості почали висвітлюватися набагато раніше, ніж у національній. Українське суспільство було не готове (та у деякій мірі ще й досі не готове) спокійно сприймати теми одностатевих шлюбів, вільного вибору особою своєї сексуальної орієнтації  і так далі.

Серед прикладів сучасної світової дитячої літератури із «інакшими»  персонажами назвемо:

– повісті Тюрун Ліан: «Аліса Андерсен не плаває» [43], «Аліса Андерсен і все, чого ти не знаєш (і добре)» [42]  про дівчинку-інтровертку із синдромом тривожності, яка схвильована відчуттям відділеності від своєї родини через «несхожість» на активних та сміливих батьків і брата з сестрою, але яка все ж вчилась переборювати свої страхи й приймати себе такою, яка вона є;

–  повість Ібен Акерлі «Ларс. LOL» [1]  – історія про хлопчика із синдромом дауна Ларса, над яким насміхалися у школі, та його наставниці Аманди – «непомітної» школярки, що соромилась своєї дружби із «інакшим» але, врешті-решт, змогла правильно розставити у своєму житті пріоритети; 

– Фріди Нільсон «Яґґер, Яґґер» [36] – повість про хлопця Бенґта, якого кривдили через зайву вагу  (фізичні параметри). Бенґт заприятелював із псом, що вигадав план помсти кривдникам (у повісті розкривається багато морально-етичних питань, наприклад, доцільності такої «помсти» своїм кривдникам, самотності, відповідальності за свої вчинки);

– серія Аудгільд Сульберґ про дівчинку Анне Беа із частковим геном альбінізму (книги «Хто проти суперкрутих [40], «Суперкруті догралися», «Привиди проти суперкрутих» та «Таємниця суперкрутих»). У цій серії  є й  інші персонажі, яких називають «інакшими» : дівчина з ДЦП та хлопець із опіками та шрамами на обличчі.

Взагалі, сучасна скандинавська дитяча література широко освітлює та описує «інакших» персонажів, толерує доброзичливе ставлення до них.

Серед українських дитячих письменників, які пишуть про інакших дітей або взагалі про інакшість як феномен, згадаємо Олену Іванівну Колінько із повістю-казкою «Шпалереон» [28], Ларису Денисенко із твором «Майя та її мами» [18], повість Марка Лівіна «Рікі та дороги» [30], твір Оксани Лущевської «Опікуни для жирафа» [33].

У повісті Марка Лівіна «Рікі та дороги» [30]  увага зосереджується, найперше, на внутрішньому світі, переживаннях, почуттях Матвія – хлопчика із синдромом Асперґера, який прагне порозумітися із власним «я».  Саме завдяки правдивому і щирому зображенні усіх емоцій головного героя і досягається ефект прийняття і розуміння інакшої людини/дитини.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!