Курсова робота “Робота логопеда з розвитку дрібної моторики у дітей із затримкою психічного розвитку”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

1.1. Вікові особливості розвитку дрібної моторики дітей

1.2. Характерні особливості недорозвитку дрібної моторики дітей із затримкою психічного розвитку

РОЗДІЛ 2.  ВИВЧЕННЯ СТАНУ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

2.1. Організація й методика вивчення дрібної моторики дітей із затримкою психічного розвитку

2.2. Аналіз результатів вивчення дрібної моторики дітей із затримкою психічного розвитку

2.3. Особливості організації корекційно-розвиткової роботи

2.4.Аналіз ефективності впровадження корекційно-розвиткової програми

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. У спеціальній психології та корекційній педагогіці однією з найбільш важливих та актуальних проблем є проблема вивчення особливостей розвитку вищих психічних функцій дітей із затримкою психічного розвитку. В останні роки помітно збільшилася кількість дітей із затримкою психічного розвитку, яка зумовлюється біологічними, соціально-психологічними, екологічними та іншими чинниками, а також їх комплексними поєднаннями.

У дітей зазначеної категорії спостерігаються відставання в розвитку загальної та дрібної моторики. Для дітей цієї категорії властиві порушення координації рухів, спастичність, невпевненість рухів, сповільненість реакції та знижену здатність генерувати, інтегрувати та автоматизувати рухи.

В. Кротенко вважає, що в основі труднощів, які виникають у дітей дошкільного й молодшого шкільного віку з ЗПР лежить не інтелектуальна недостатність, а порушення розумової працездатності. Це проявляється в труднощах зі стійкою концентрацією уваги на інтелектуально-пізнавальних завданнях, низькій продуктивності на уроках і надмірній імпульсивності чи метушливості в одних дітей, чи загальмованості, уповільненості – у інших, в уповільненні загального темпу діяльності; у порушенні розподілу уваги [8].

Н. Нестерчук, І. Подолянчук, І. Сидорук, О. Ніколенко та Н. Нєбова наголошують на важливості використання ігрових методів у роботі з дітьми з ЗПР. Ці прийоми допомагають підвищити пізнавальну активність, підтримувати інтерес до занять та сприяють розвитку внутрішньої мотивації у дітей із затримкою психологічного розвитку. В ході ігрових занять підвищується активність дітей у навчальному процесі, знижується втомлюваність, формується інтерес до пізнавальної діяльності та розвивається емоційна реактивність. Ігрове навчання допомагає дітям реалізувати свої здібності та набути впевненості в собі.

Мета дослідження полягає у розробці корекційно-розвиткової програми, що спрямована на розвиток дрібної моторики рук у дітей із затримкою психічного розвитку.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:

1. з’ясувати вікові особливості розвитку дрібної моторики дітей;
2. дослідити характерні особливості недорозвитку дрібної моторики дітей із затримкою психічного розвитку;
3. описати організаційно-методичну систему вивчення дрібної моторики дітей із затримкою психічного розвитку;
4. визначити початковий рівень розвитку дрібної моторики дітей із затримкою психічного розвитку;
5. запропонувати корекційно-розвиткову програму розвитку дрібної моторики;
6. провести аналіз ефективності запропонованої корекційно-розвиткової програми.

Об’єкт дослідження: дрібна моторика у дітей із затримкою психічного розвитку.

Предмет дослідження: особливості розвитку дрібної моторики дітей із затримкою психічного розвитку.

Методи дослідження – наукові праці з психології, педагогіки та фізіології щодо розвитку дрібної моторики дітей із затримкою психічного розвитку. Аналіз та узагальнення наукових літературних джерел; кількісний та якісний аналіз експериментальних даних, порівняльний аналіз, узагальнення.

Практичне значення: отримані результати можуть бути використанні у ході корекційно-розвивальній роботі логопеда з розвитку дрібної моторики у дітей із затримкою психічного розвитку.

Структура та обсяг курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 30 найменувань та додатків. Загальний обсяг налічує 43 сторінки, з них 31 – основного тексту.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

1.1. Вікові особливості розвитку дрібної моторики дітей

 

У повсякденному житті людині постійно доводиться вчиняти дії дрібної моторики: зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, тримати столові прилади та різні предмети. Однак, навички дрібної моторики рук важливі не тільки в побуті, а й при навчанні. З давніх часів відомо, що активні вправи за участі пальців і рук позитивно впливають на діяльність та розвиток головного мозку, психічних процесів і зорового аналізатора людини [17].

У сучасній фаховій літературі під терміном «моторика» розуміють рухову активність організму, його окремих органів і частин, а термін «моторика» дітей походить від латинського «motor» – той, що викликає рух, маючи на увазі сукупність рухових реакцій, властивих дитячому віку [29, 13].

Фізіологи трактують поняття «дрібна моторика» як рух дрібних м’язів кистей. Однак, не можна забувати й про скоординованість «рукаоко», адже розвиток дрібних рухів скеровується зором [19, 159].

Р. Крупей під поняттям «дрібна моторика» розуміє рухову активність, в якій головну роль відіграє скоординована дія дрібних м’язів (як правило, рук і очей). Дрібна моторика допомагає дітям досліджувати, порівнювати та класифікувати речі навколо себе через гру, навчання (у шкільному віці), творчість і повсякденну діяльність, а також краще пізнавати й розуміти своє оточення і самих себе [9, 156].

За визначенням Т. Григи, «дрібна моторика – це серія скоординованих рухів, що виконуються нервовою системою м’язів і скелета людини, часто в поєднанні із зоровою системою, при виконанні дрібних, точних рухів кистей, пальців рук і ніг» [4, 161-162].

А. Масюта розглядає дане поняття як «здатність дитини здійснювати дрібні, точні рухи руками та пальцями завдяки узгодженій дії нервової, м’язової й кісткової систем організму» [12, 44].

З анатомічної точки зору, близько третини загальної площі рухових проекцій в корі головного мозку займають проекції рук, які розташовані дуже близько до мовної зони. Саме розмір і близькість долонних проекцій до моторної кори дають підстави розглядати долоню як «орган мовлення», подібний до артикуляційного апарата [22, 65-66].

В. Сухомлинський зазначав, що розвиток дрібної руки впливає на розвиток здібностей і талантів дитини. Про чудесні властивості дрібної моторики знали ще наші мудрі предки. З покоління в покоління передавалися веселі народні жарти, наприклад, пальчикові ігри: «Сорока – білобока» «Ладусі – ладусі» [24, 48].

Як зазначає у своїй роботі О. Яровська, моторні та мовні функції дитини, як і інші вищі психічні функції, не даються з самого початку, а проходять довгий шлях, який починається з внутрішньоутробного розвитку. Цей шлях індивідуальний і нерівномірний. У певний момент всі процеси синхронізуються, щоб сформувати всеосяжний ансамбль мовленнєвої діяльності, який може адекватно відповідати вимогам суспільства, в якому перебуває дитина [30, 15].

Саме тому, розвиток дрібної (ручної) моторики є одним з визначальних факторів психомоторного розвитку дитини, оскільки маніпулювання руками різними предметами є невід’ємною частиною повсякденних ігор, домашніх справ та навчальної діяльності. Розглянемо основні навички дрібної моторики, яких набувають діти на різних етапах розвитку.

 

РОЗДІЛ 2. ВИВЧЕННЯ СТАНУ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

2.1. Організація й методика вивчення дрібної моторики дітей із затримкою психічного розвитку

 

Для всіх дітей навчання в школі, тобто етап першого класу, є важливим. Першокласники із затримкою психологічного розвитку значно відстають у розвитку дрібної моторики від своїх однолітків, які нормально розвиваються. У першому класі діти мають труднощі з письмом. У них швидко втомлюються руки, вони втрачають з поля зору робочу лінію і не можуть правильно писати літери. Також часто зустрічається «дзеркальне письмо», і вони не можуть розрізняти такі поняття, як «лівий», «правий», «аркуш», «сторона» і «лінія». Таким дітям часто важко встигати за загальним темпом роботи. Все це негативно впливає на засвоєння дітьми шкільної програми.

Гіпотеза дослідження полягає у простеженні динаміки розвитку дрібної моторики дітей із затримкою псиологчного розвитку у ході проведення логопедичних занять Мета формувальнго етапу полягає у пошуку діагностичних методик та виявленні рівня сформованості дрібної моторики в учнів 6-7 років із ЗПР.

Завдання:

1. підібрати методику проведення діагностики;
2. визначити критерії рівнів розвитку дрібної моторики;
3. провести діагностику та визначити рівень розвитку дрібної моторики у дітей;
4. провести якісний та кількісний аналіз результатів.

В експерименті брали участь 14 дітей, віком 6-7 років, які навчались в інклюзивних класах шкіл. м. Ужгорода.

Для діагностування розвитку дрібної моторики в учнів із затримкою психологічного розвитку нами були підібрані та адаптовані наступні методики:

1. Методика «Пальчики» – спрямована на діагностику точності рухів пальців рук у даної категорії учнів.
2. Методика «Стінка» – спрямована на визначення стану розвитку координації рухів дітей із ЗПР.
3. Методика «Ліс» – спрямована на визначення стану графічних вмінь дітей із ЗПР.
4. Методика «Чарівні ножиці» – спрямована на діагностику того, чи вміють учні з затримкою психологічного розвитку використовувати такий інструмент, як ножиці.

Комплексна методика «Пальчики» складалася із завдань для діагностики точності рухів пальців рук дітей із затримкою психологічного розвитку. Дітям пропонувалося виконати пальцями такі фігури, як «Собака», «Пальчики вітаються», «Ворота», «Вилка». Дітям пропонувалося уважно стежити за рухами вчителя і повторювати всі фігури.

Запропоновані пальчикові фігури є доступними для школярів означеної категорії. Зокрема, фігура «Пальчики вітаються» здійснюється наступним чином – кінчик великого пальця почергово торкається кінчиків інших пальців. Виконувати пальцями лівої руки, правої руки, по черзі та одночасно обома руками; «Ворота» – тримаючи пальці вгору, з’єднати кінчики середнього й безіменного пальців обох рук, великі пальці підняти вгору чи витягти горизонтально всередину; «Вилка» – витягнути вгору три пальці: вказівний, середній і безіменний, що розставлені нарізно, а великий палець утримує мізинець на долоні; «Собака» – з’єднати великий, середній і безіменний пальці правої руки, вказівний і мізинець ледь зігнути, підняти вгору.

Виконання діагностичних вправ комплексної методики «Пальчики» здійснюється індивідуально з кожною дитиною. Критерії оцінки від 1 до 5 балів (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Критерії оцінки методики «Пальчики»

Методика «Стінка» включає завдання на визначення стану розвитку координації рухів. Для цього учням потрібно підхопити правою рукою тенісний м’яч, кинути його об стіну і зловити. Потім повторити цю вправу лівою рукою. Зазначимо, що завдання даної методики виконуються індивідуально для кожної дитини. Оцінка результатів виконання завдання оцінюється по шкалі від 1 до 5.

Таблиця 2.2. Критерії оцінки методики «Стінка»

Методика «Ліс» була розроблена для визначення стану графічних навичок. Для цього дитині пропонується зображення (малюнок) лісу, і їй потрібно точно обвести малюнок по контуру, не відриваючи олівця (кулькової ручки) від паперу.

 

2.2. Аналіз результатів вивчення дрібної моторики дітей із затримкою психічного розвитку

 

У результаті проведення методики «Пальчики», що спрямована на визначення точності рухів пальців, ми з’ясували, що лише 1 учень (7,14%) виконав вірно всі завдання; 2 учнів (14,28%) допустити одну помилку, при виконанні вправи «Вилка» та «Собака»; 3 учнів (21,24%) з невпевненістю виконували завдання та допустили по дві помилки; 5 учням (35,7%); складним виявилося завдання для 3 учнів (21,42%), вони не змогли виконати поставлені завдання.

Діагностування розвитку координації рухів, що ми провели за допомогою методики «Стінка» допомогло нам встановити, що лише 2 учнів (14,28%) змогли виконати правильно всі спроби правильно; 1 учень (7,14%) допустив незначну кількість помилок (по одному м’ячику не впіймано кожною рукою, решта спроб – вдалі); 3 учнів (21,24%) виконали завдання без помилок однією рукою, та зі значними помилками іншою рукою; у 6 учнів вдалими виявилися лише 1-2 спроби на одну руку, решта дій були невдалими; у 4 учнів із ЗПР невдалими виявилися всі спроби.

Аналіз графічних вмінь учнів показав, що 2 учнів (14,28%) правильно виконали завдання; незначних помилок у виконанні допустило також 2 учнів з ЗПР (14,28%); по 4 учнів (28,56 %) допустили незначні помилки з відривом та без відриву олівця від аркуша паперу. Двом учням (14,28%) завдання виявилося не під силу, вони допустили значних помилок з відривом олівці від аркуша паперу.

Методика «Чарівні ножиці» дозволила нам констатувати, що лише 3 учнів

(21,24%) з ЗПР змогли вірно виконати завдання; 2 учнів (14,28%) допустили незначних помилок у вирізанні ножицями чи обведенні шаблону; 2 (14,28%) – зробили помилки в обведенні шаблону чи вирізанні ножицями; 4 учнів зробили

помилки в одній дії (обведенні шаблону чи вирізання ножицями) та значну помилку в іншій дії (обведенні шаблону чи вирізання ножицями); 2 учнів (14,28%) зробили серйозні помилки в обведенні шаблону та вирізанні ножицями. Узагальнені показники стану розвитку дрібної моторики учнів 6-7 років із затримкою психологічного розвитку зображено у таблиці 2.5

Таблиця 2.5. Результати формувального етапу дослідження

У результаті формувального дослідження було визначено узагальнений показник ступеня розвитку дрібної моторики рук учнів 6-7 років із ЗПР за всіма можливими параметрами. Результати показали, що 51,03% учнів з балами від 0 до 2 мають низький рівень розвитку моторики, 35,74% учнів з балами від 3 до 4 мають середній рівень розвитку моторики і лише 13,33% мають високий рівень розвитку моторики (рис. 2.5).

Рис. 2.1 Рівень розвитку дрібної моторики учнів із ЗПР 6-7 років на формувальному етапі дослідження

 

Результати проведеної діагностики дозволяють нам оцінити початкові дані розвитку учнів з ЗПР 6-7 років, яі допомогли нам у простеженні подальшої динаміки розвтку моторних здібностей учні у ході подальшого дослідження. Ми встановили, що більшість учнів з затримкою психологічного розвитку (51,13%) мають низький рівень розвитку дрібної моторики, тому формувальний етап дослідження націлений на покращення показників дрібної моторики та загальний розвиток рухової діяльності дитини.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!