Курсова робота “Роль особистісних якостей педагога у становленні успішноі особистості учня”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСОБИСТІСТЬ ВЧИТЕЛЯ ЯК НАЙВАЖЛИВІШИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

1.1. Сучасні поняття про особистість вчителя

1.2. Сутність та структура педагогічної майстерності вчителя

1.3. Формування особистості вчителя в сучасних умовах

Висновки до розділу 1.

РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ВЧИТЕЛЯ У ФОРМУВАННІ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ В МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

2.1. Особистість молодшого школяра, її особливості і процес розвитку.

2.2. Особові якості вчителя і їх вплив на формуванні особистості учня.

Висновки до розділу 2.

РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ І ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ

3.1. Діагностика впливу особистості вчителя на формуванні особистості учня.

3.2. Авторські пропозиції щодо успішного формуванню особистості учня.

Висновки до розділу 3.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

В сучасному періоді розвитку людського суспільства характеризується більш пильна увага до шкільного періоду життя дитини, становленню іі особистості, особливостям соціалізації, збереження та формування психічно і фізично здорового покоління. Тому в педагогіці формується і все більше розширює свої позиції погляд на роботу закладів освіти не тільки в плані навчання, але і в плані розвитку у дітей загальнолюдських цінностей, уміння спілкуватися і контактувати з людьми. Звідси маємо, що професійна діяльність педагога – процес безперервного спілкування зі школярами, від ефективності якої залежать результати виховно-освітньої роботи в школі [32].

На мій погляд, вивчення аспекту контакту вчителя з учнями має особливу важливість тому, що молодші школярі, взаємодіючи, комунікуючи з дорослими, опановують способи поведінки, спілкування шляхом наслідування, в результаті якого переносять характер і особливості поведінки дорослого в своє оточення. Внутрішній світ, світ власних бажань починає виділятися пізніше, ніж зовнішній світ, і це відбувається на основі комунікації дитини з дорослим, але ніяк не до нього.

Рівень сформованості особистісних якостей учнів в початкових класах обумовлений особистісними особливостями педагога. Очевидно, у класах, де працюють вчителі з великим психо-емоційним напруженням, пов’язаним з дратівливістю та знервованістю, з переливами настрою, невпевненістю в собі, не ініціативні, здійснюють підвищений контроль над поведінкою учнів, що проявляють аскетизм в підходах та методах до виховання, існують менш сприятливі умови для формування цінних особистісних якостей у молодшого школяра. У той час, як в класах вчителів, здатних до емпатії, товариськості, спокійних, з конструктивною тривожністю, відкритих інновацій, що вважаються з думкою дітей, доброзичливих до оточуючих, рівень організації особистості дитини буде більш високим і прихильним [11].

Актуальність дослідження полягає в розумінні і усвідомленні важливого аспекту педагогічної взаємодії: особистість вчителя молодших класів має великий вплив на формування особистісних якостей дітей молодшого шкільного віку, на формування соціально прийнятних навичок, набутих дітьми під керівництвом педагога. Якщо врахувати особливі відносини педагогів з дітьми молодшого шкільного віку, а саме наслідування поведінки дорослих, бажання демонструвати схвалювані педагогом вчинки, то звертаємо увагу на особистісні особливості педагогів, їх психологічне здоров’я.

У людини саме в дитячому віці закладається фундамент моральних начал, формуються соціально-психологічні властивості особистості, тому для нас представляє особливу важливість дослідження особливостей особистості вчителя як засобу соціально-психологічного впливу на процес формування цінних особистісних якостей дитини [29].

Метою даного дослідження є: вивення взаємозв’язків особистісних особливостей педагога і рівня формування особистісних якостей у дітей в умовах класу загальноосвітньої школи.

Предметом дослідження являється: ступінь впливу особистості вчителя на формування особистості дитини молодшого шкільного віку.

Об’єкт дослідження – процес формування особистісних якостей молодших школярів. завдання:

Для досягнення визначеної мети дослідження сформульовано та вирішено такі завдання:

1. Аналіз основних напрямів психолого-педагогічних досліджень з проблеми.
2. Вивчення характерологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку.
3. Виявлення взаємозв’язків особистісних параметрів педагога з особливостями формування особистості дитини.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягає в тому, що нами вивчено взаємозв’язок рівня розвитку особистості педагога з формуванням рівня особистісних якостей у дитини молодшого шкільного віку; отримані результати дозволяють розширити уявлення про специфіку процесу спілкування педагога з молодшим школярем; проведено більш повне соціально-психологічне обстеження особистості педагогів, що розширює теоретичне уявлення про особливості відповідності професії вчителя початкових класів [4].

 

РОЗДІЛ 1. ОСОБИСТІСТЬ ВЧИТЕЛЯ ЯК НАЙВАЖЛИВІШИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

1.1. Сучасні поняття про особистість вчителя

 

Проблема особистості вчителя – його світоглядної культури, духовно-морального обличчя, загалом професіоналізму – одна з найактуальніших у педагогіці й філософії освіти. Саме від вчителя, його особистісних характеристик залежить реалізація навчальних планів, якість освітніх послуг, виховання учнів як у процесі навчання, так і в поза навчальний час.

Стрімкий світовий розвиток, поширення нових інформаційних засобів вимагають від вчителя часової відповідності, тобто перетворення на «нового вчителя», утворення сучасної особистості педагога, здатного забезпечити особистісне становлення учня в постіндустріальну епоху. Це питання і є основним завданням нашого дослідження [10]. Особистість вчителя – це фундаментальний, системоутворюючий блок професійної компетентності педагога. Саме він визначає характер цілей і завдань педагогічної діяльності. Це система його ціннісних позицій, мотивів і стилю персоальної діяльності та комунікацій. Вона визначає унікальність і вийнятковість людини. В будову особистості вчителя входять такі якості, як скерованість і мотивація (соціальна, пізнавальна, професійна – що утримує педагога в данній професії). Особистість характеризують і педагогічні здібності, які гарантують вдале виконання роботи [7].

Серед різних здатностей особистості вчителя найкраще висвітлюється їх емоційність, наголошує в своїх дослідженнях Є. Ільїн. А М. Педаяс зауважує, що емоційність вчителя – це найважливіший фактор впливу та взаємодії у навчально-виховній роботі. Справжній педагог, підкреслюють Л. Мітіна, О. Баранов, Є. Асмаковець, має володіти не тільки емоційною стійкістю, а й емоційною гнучкістю. Найвища емоційність виявлена у вчителів початкових класів, що пов’язано з особливостями контингенту молодших учнів, як повідомляється в наукових працях Г. Сиріцо та А. Ольшаннікової. За науковими даними Н. Амінова, емоційна стійкість є професійно важливою особистісною рисою педагога [20].

Особливі професійні і суспільні функції вчителя, необхідність бути завжди на «гачку» у найоб’єктивніших суддів – своїх учнів, зацікавлених батьків, широкої громадськості демонструють підвищені вимоги до особистості вчителя, його морального обличчя. Вимоги до вчителя – це імперативна система професійних якостей, які визначають успішність педагогічної діяльності. Практична педагогічна діяльність лише наполовину побудована на раціональних технологіях, друга її половина – мистецтво. Тому перша вимога до професійного педагога – наявність педагогічних здібностей. При цьому виникає питання: чи існують спеціальні педагогічні здібності? Відомі вчені педагогічної праці дають позитивну відповідь [6].

Існують різні підходи до виявлення та констатації професійно важливих якостей педагога, куди можуть відносити емоційність (О.А. Дубасенюк, В.П. Трусов та ін.), товариськість (Н.В. Кузьміна, В.І. Генецинський та ін.), ідейнополітична активність (Ф.М. Гоноболін та ін.), пластичність поведінки (Н.В. Кузьміна та ін.), емпатія, здатність розуміти учнів, та керувати ними (Ф.М. Гоноболін), володіння 2 методикою викладання (Л.М. Портнов та ін.), любов до дітей (Ш.О. Амонашвілі та ін.), соціальна зрілість (І.А. Зязюн та ін.), педагогічна майстерність (І.А. Зязюн), стиль діяльності та взаємодії з учнями (Г.С. Абрамова та ін.), відповідно до якого реалізуються три педагогічні позиції, відповідно до першої учень для педагога постає засобом його діяльності, до другої – умова його діяльності, а третьої – як мета діяльності. При цьому виявляють: соціально-психологічні якості (ціннісні орієнтації, моральні, комунікативні), емоційновольові, інтелектуальні якості, особливості темпераменту тощо.

Існує диференціація педагогічних якостей відповідно до професійних функцій (виховна, гностична, інформаційна, виконавча, дослідницька, комунікативна, конструктивна, методична, мобілізаційна, навчальна, організаційна, орієнтаційна, пропагандистська, розвивальна, самодвосконалювальна та ін.). Зазначимо, що особистісні, професійні та громадянські якості педагога тісно діалектичним чином пов’язані, коли, наприклад, деякі дослідники (Є.В. Андрушівська, М.К. Кабардов, А.І. Панарик, С.О. Сисоєва) розглядають професійну компетентність педагога як характеристику його особистості, реалізовану у його здатності проектувати у своїй діяльності розвиток різних видів умінь, необхідних для самовдосконалення та, взагалі, для успішної педагогічної діяльності [8].

 

1.2. Сутність та структура педагогічної майстерності вчителя

 

У XXI столітті перед педагогічною освітою відкриваються особливі завдання і, перш за все, це завдання підготовки педагога-майстра, педагога-гуманіста. Педагог нової генерації – це висококваліфікований, компетентний фахівець, це – особистість, яка творчо розвивається, це – особистість, домінантами якої є духовно-етичні, гуманні якості. Специфічною складовою моделі сучасного вчителя-гуманіста є індивідуальний стиль педагогічної діяльності, що характеризується гуманістичним почерком, уміннями ставити і вирішувати завдання гуманного виховання, встановлювати гуманістичний стиль взаємин із учнями, організовувати спільний пошук цінностей і норм поведінки.

Вчитель нового століття – це фахівець, який здатний:

• поважати особистість кожного учня;
• вірити в успішність кожного учня;
• бути чесним, відповідальним, адекватно реагувати на помилки власної діяльності: слухати і поважати конфіденційність;
• бути послідовним і справедливим; заохочувати багатогранність;
• весь час самовдосконалюватися і саморозвиватися у професійному плані;
• розвивали техніки запитань, що підвищують стимуляцію до навчання дітей;
• формувати орієнтовні стратегії відповідей на запитання чи коментарі учнів;
• заохочувати дітей до міркувань і роздумів про своє навчання: постійно спостерігати за поведінкою учнів;
• надавати ефективний зворотній зв’язок.

Вище перелічені якості вимагають неабиякої майстерності від вчителя. Як відомо, проблема формування і розвитку педагогічної майстерності учителя тривалий час є об’єктом досліджень багатьох мудреців. Педагогові належить провідна роль у формуванні і розвитку в кожній особистості професійних знань, активної життєвої позиції, громадянськості. Саме від рівня педагогічної майстерності залежить ефективність і стимуляція до навчання молодших школярів.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!