Курсова робота “Поняття та види підзаконних нормативно-правових актів в Україні”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДЗАКОННИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ 

1.1. Поняття та ознаки підзаконних нормативно-правових актів 

1.2. Види підзаконних нормативно-правових актів 

РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДЗАКОННИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ УКРАЇНИ 

2.1. Підзаконні нормативно-правові акти Президента України 

2.2. Підзаконні нормативно-правові акти Верховної Ради України 

2.3. Підзаконні нормативно-правові акти Кабінету міністрів України 

2.4. Підзаконні нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади 

2.5. Підзаконні нормативно-правові акти місцевих органів виконавчої влади 

2.6. Підзаконні нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування 

2.7. Підзаконні нормативно-правові акти керівників підприємств, установ, організацій 

РОЗДІЛ ІІІ. ОФІЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ОПРИЛЮДНЕННЯ ПІДЗАКОННИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Суспільні відносини регулюються великим масивом нормативно-правових актів, серед яких виокремлюють закони та підзаконні нормативно-правові акти. Під час правового режиму воєнного стану, коло повноважень та предметна юрисдикція органів державної влади та місцевого самоврядування розширилася, із чим пов’язуємо значний зріст частоти створення таких правових актів.

До прикладу, за листопад 2021 року, за даними Міністерства юстиції України, було зареєстровано 80 підзаконних нормативно-правових актів, у той час як лише за березень 2022 року у Міністерстві юстиції України, було зареєстровано 101 підзаконний нормативно-правовий акт [10]. Також роль підзаконних нормативно-правових актів у суспільстві підсилена їхнім значенням у деталізації норм законів та безпосередньому їхньому пристосуванню до конкретних правозастосовних ситуацій.

Особливо актуалізувалося питання доктринальної характеристики підзаконних нормативно-правових актів із метою подальшого практичного вдосконалення цього значущого інструменту публічного управління. Підзаконні нормативно-правові акти становили предмет науового інтересу таких учених як Берлача А.І., Бобровник С.В., Ващенко Ю.В., Галунька В.В, Діденка С.В., Козюбри М.І, Куценка В.Д., Левченко Д.С., Орловської І.Г., Петришина О.В., Руснак Л.М., Сердяка Є.В. та багатьох інших.

Об’єкт дослідження – інструменти публічного адміністрування суспільних відносин.

Предмет дослідження – підзаконні нормативно-правові акти органів державної влади та місцевого самоврядування як інструмент публічного адміністрування суспільних відносин.

Мета дослідження – полягає у встановлені загальнотеоретичної характеристики підзаконних нормативно-правових актів, здійснені загальної характеристики підзаконних нормативно-правових актів України, а також характеристиці офіційних джерел оприлюднення підзаконних нормативно-правових актів.

Досягнення означеної мети відбувалося шляхом розв’язання таких завдань:

• установити зміст та конститутивні ознаки поняття підзаконних нормативно-правових актів;
• здійснити загальну характеристику підзаконних нормативно-правових актів за видовою ознакою;
• проаналізувати офіційні джерела оприлюднення підзаконних нормативно-правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування.

Методологічну основу дослідження становить система філософських, загальнонаукових та спеціальних методів: філософські (діалектичний метод), загальнонаукові (емпіричні (метод спостереження, метод порівняння), емпіричні та теоретичні (метод абстрагування, методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції,, теоретичні (сходження від абстрактного до конкретного, гіпотетико-дедуктивний, системний) та спеціальні (прогнозування), інших методів наукових досліджень, що сприяло повному дослідженню предмета наукової роботи.

Структура та обсяг наукової роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів і висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 35 сторінок. Літературу та законодавство використано станом на 4 жовтня 2022 року.

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДЗАКОННИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

1.1. Поняття та ознаки підзаконних нормативно-правових актів

 

Як відомо, існування підзаконних нормативних актів у правовій системі зумовлено багаторівневою структурою самих суспільних відносин, що потребують як законодавчого врегулювання, так і вторинного, детальнішого і конкретизуючого нормативного регулювання з метою оперативного вирішення питань в окремих сферах життєдіяльності суспільства. Виходячи із вищенаведеного, теоретичне встановлення поняття підзаконних нормативно-правових актів державних органів України та органів місцевого самоврядування безсумнівно має практичне, прикладне значення.

Поняття підзаконних нормативно-правових актів державних органів України та органів місцевого самоврядування було предметом наукового інтересу дослідників теорії держави і права, що відображено у працях українських та зарубіжних вчених, таких як М.В. Вилегжаніна, В.М. Косович, О.В. Малько, М.М. Марченко, М.І. Матузов, В.В. Мушенок, О.В. Петришин, І.М. Погрібний, В.М. Хропанюк.

Із метою подальшого абстрагування та формулювання власного поняття підзаконних нормативно-правових актів державних органів України та органів місцевого самоврядування, наведемо наступні погляди науковців щодо визначення поняття підзаконних нормативно-правових актів державних органів України та органів місцевого самоврядування.

Л. М. Горбунова визначає, що термін «підзаконний нормативний акт» є «збірною юридичною категорією, яка виражає одну загальну властивість великої, найбільшої за кількісним складом групи нормативно-правових актів, що видаються суб’єктами виконавчо-розпорядчої діяльності в Україні, згідно з якою їх зміст повинен ґрунтуватися на положеннях закону і йому не суперечити».

На думку вченої, під поняттям «підзаконний нормативно-правовий акт» в аспекті його загальнообов’язкової дії (громадян, підприємств, установ, організацій, тобто поза межами системи органів влади, які його видали) необхідно розуміти постанови Верховної Ради України нормативного характеру, відповідні офіційні документи Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, що містять правила загальнообов’язкової поведінки, дія яких не обмежується одноразовим застосуванням [13, с. 312; 14, с. 13]

Петришин О.В. вбачає підзаконний нормативно-правовий акт як офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженими суб’єктами на основі законів і не повинен суперечити їм. Прийняття підзаконних нормативних актів, на його думку, зумовлено складністю суспільних відносин, які потребують як законодавчого регулювання, так і більш детального і конкретизуючого правового регулювання з метою оперативного вирішення питань в окремих сферах життєдіяльності суспільства [15, с. 201]

У той же час Петришин О.В. виокремлює конститутивні ознаки підзаконного нормативно-правового акта:

1) приймається на основі Конституції, законів, актів вищестоящих органів державної влади і не може їм суперечити;

2) ухвалюється переважно органами (посадовими особами) виконавчої влади у встановленій законом формі;

3) предмет підзаконного правового регулювання є більш вузьким, спеціальним у зіставленні з колом питань законодавчого регулювання;

4) розробляється і приймається за більш спрощеною порівняно з порядком прийняття законів процедурою;

5) поширюється, як правило, на менше коло осіб і розрахований на менш тривалий термін дії у часі, ніж закон;

6) є офіційним письмовим документом, який опрацьовується з урахуванням правил нормотворчої техніки;

7) підлягає державній реєстрації, якщо в ньому є одна або більше норм, що зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано ВРУ, та acquis communautaire [15, с. 203].

Проектом Закону України «Про нормативно-правові акти» передбачено застосування поняття «підзаконний нормативно-правовий акт», під яким пропонується розуміти «нормативно-правовий акт суб’єкта нормотворення, який приймається (видається) на основі Конституції і законів України, міжнародних договорів України та спрямований на їх реалізацію» [9].

Як підсумок, використовуючи аналогію права і законодавства та узагальнюючи наведені вище дефініції поняття «підзаконний нормативно-правовий акт» науковців, стверджуємо, що, на наше переконання, підзаконний нормативно-правовий акт державних органів України та органів місцевого самоврядування – нормативний юридичний акт державних органів України та органів місцевого самоврядування, що який приймається (видається) на основі, у відповідності та на виконання Конституції і законів України, а також міжнародних договорів України.

 

1.2. Види підзаконних нормативно-правових актів

 

У загальній теорії права наявні кілька критеріїв виокремлення видів (класифікації) підзаконних нормативно-правових актів державних органів України та органів місцевого самоврядування, найбільш поширені із яких будуть наведені у цій роботі. Підзаконні нормативно-правові акти мають неоднакову юридичну силу і форми виразу (назви), неоднорідні за характером нормативних приписів і своїм функціональним призначенням. їх можна класифікувати за різними критеріями:

1) за суб’єктами прийняття: акти Верховної Ради України – постанови; акти Президента України – укази, розпорядження; акти Кабінету Міністрів України – постанови, розпорядження; акти центральних та місцевих органів виконавчої влади – накази, рішення, інструкції; акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування – рішення, нормативні ухвали; акти адміністрації підприємств, установ, організацій – нормативні накази, інструкції [16, с. 87];

2) за зовнішньою формою акта – укази, постанови, накази, розпорядження, рішення, статути, правила і т. ін. Науковці вважають, що класифікація підзаконних нормативних актів за цією ознакою є ідентифікатором особливостей застосування правил юридичної техніки до певного виду акта [17, с. 18];

3) за сферою дії акта: загальні акти, обов’язкові до виконання на всій території держави (постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України);

міжвідомчі акти – обов’язкові для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт (накази міністерств, що мають зовнішнє значення);

відомчі акти – приписи яких поширюються на організації та осіб, що перебувають у системі службового підпорядкування відповідного міністерства, відомства (накази міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, що мають внутрішнє значення);

місцеві акти – акти, дія яких обмежується територією відповідної адміністративно-територіальної одиниці (акти голів місцевих держадміністрацій, акти місцевого самоврядування);

локальні акти – ті, які діють тільки в межах конкретного підприємства, установи, організації (нормативні акти керівників підприємств, установ, організацій) [16, с. 87];

4) за часом дії – постійні і тимчасові;

5) за характером нормотворчої компетенції : прийняті в межах власної нормотворчої компетенції (нормативні акти Кабінету Міністрів України); прийняті в порядку реалізації делегованих нормотворчих повноважень (деякі нормативні акти органів місцевого самоврядування).

6) за порядком прийняття: підзаконні нормативно-правові акти, прийняті одноособово (наказ керівника державного комітету);  підзаконні нормативно-правові акти, прийняті колегіально (постанова правління Національного Банку України) підзаконні нормативно-правові акти, прийняті колегіально, прийняті спільно –приймаються кількома самостійними суб’єктами правотворчості [17, с. 18];

7) за характером відомостей, що містяться в нормативному акті, – акти з відкритим доступом і акти з обмеженим доступом (видаються з грифом «для службового користування», «таємно», «особливої важливості » і містять державну таємницю або відомості, розголошення яких може спричинити шкоду інтересам держави або конкретного відомства). Водночас чинні (опубліковані та неопубліковані, у тому числі з обмежувальними грифами) підзаконні нормативно-правові акти включаються до Єдиного державного реєстру нормативних актів [15, с. 203].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!