Курсова робота “Розробка екскурсії замками Львівщини”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ ЕКСКУРСІЙНИХ ПОСЛУГ 

1.1. Сутність та класифікація екскурсійних послуг

1.2. Функції та принципи екскурсій

1.3. Сучасні умови та особливості розвитку екскурсійної справи в Україні

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Стан та перспективи розвитку ресурсів історико-культурного туризму Львівщини

2.2 Аналіз рекреаційно-ресурсового потенціалу Львівської області

2.3 Рекреаційний маршрут туристичних замків

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Екскурсійній справі – понад сто років, але найбільш інтенсивно її розвиток розпочався з 70-х – 80-х років минулого століття. Зараз екскурсійна справа – важливий розділ культосвітньої роботи серед населення.

Про це свідчать: щорічна участь в екскурсіях близько мільярда чоловік; десятки тисяч екскурсійних тем; семидесятитисячна армія екскурсоводів; тисячі організацій, що активно ведуть екскурсійну роботу; розвиток теорії і методики екскурсійної справи.

Світове співтовариство визнало туризм ефективним засобом індивідуального й колективного вдосконалення. Сучасна індустрія туризму – одна з найбільш швидко прогресуючих галузей світового господарства, яка є самостійним видом економічної діяльності. Широкою популярністю користується такий вид туризму як культурно-пізнавальний, мета якого – ознайомлення туристів з природою, культурно-історичним надбанням і сучасним життям країни.

Важливою складовою туризму є послуга суто інтелектуального характеру – екскурсія з її просвітницькою, духовною та освітньою функціями. Екскурсії дозволяють моделювати рекреаційну діяльність людини, пов’язану з пізнанням навколишнього світу: особливостей природи, сучасних та історичних подій, елементів побуту, традицій, вірувань, творчих здобутків людства.

У контексті сервісного забезпечення туристичного продукту екскурсія покликана задовольнити духовні, естетичні, інформаційні потреби людини, реалізовуючи пізнавальну функцію туризму: розширення кругозору, організації культурного дозвілля, відпочинку, спілкування. Екскурсії сприяють поширенню наукових знань і є важливим засобом патріотичного виховання, вивчення історії країни або місцевості, героїчного минулого її народу, традицій, розвитку культури та мистецтва.

Тему екскурсії в своїх працях досліджували такі науковці, як: Бабарицька В., Короткова А., Малиновська О. «Екскурсознавство і музеєзнавство», В.Пагиря «Історія міста над Латорицею», Бейдик О. «Словник-довідник туристських термінів», Мальська М., Худо В. «Менеджмент туризму», Гасюк Н., Головатий М., Красій Р. «Методичні рекомендації з питань провадження екскурсійної діяльності», та ін.

Мета дослідження полягає в систематизації та аналізі історичних, культурних та архітектурних аспектів замків Львівщини з метою створення цікавої та освітньої екскурсійної програми.

Виходячи з мети, нами поставлені наступні завдання:

1. Визначити сутність та класифікацію екскурсійних послуг;
2. Розкрити функції та принципи екскурсій;
3. Опрацювати сучасні умови та особливості розвитку екскурсійної справи в Україні;
4. обґрунтувати стан та перспективи розвитку ресурсів історико-культурного туризму Львівщини;
5. розкрити аналіз рекреаційно-ресурсового потенціалу Львівської області;
6. дослідити рекреаційний маршрут туристичних замків.

Об’єктом дослідження курсової роботи є замки Львівщини як важливий культурно-історичний комплекс.

Предметом дослідження курсової роботи є процес розробки екскурсійної програми замками Львівщини та його вплив на формування і розширення культурного та туристичного сприйняття регіону.

Методи дослідження. Використання методів логічного узагальнення забезпечило послідовність дослідження. Для вирішення окремих завдань використовувались також наступні методи: статистичного аналізу, проблемно-орієнтовний, компаративний, праксиметричний, а також методи системного аналізу.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ ЕКСКУРСІЙНИХ ПОСЛУГ

1.1. Сутність та класифікація екскурсійних послуг

 

У відповідності до Міждержавних стандартів (ГОСТ 28681.1-95 і ГОСТ 28682.2-95), туристичні послуги включають екскурсії, походи та подорожі. Екскурсії можуть надаватися як для екскурсантів, так і для туристів. Екскурсант – особа, яка перебуває на території країни чи об’єкта відвідування менше ніж протягом 24 годин.

Походження слова «екскурсія» пов’язане з латинським «екскурсіо». Українською мовою це слово увійшло вживання в XIX столітті і спочатку мало значення «вибігання, військовий набіг», пізніше – «вилазка, поїздка». Пізніше відбулася зміна цього слова за типом іменника на «ія» (екскурс + ія).

Екскурсійна діяльність полягає в організації коротких подорожей, що тривають до 24 годин, під керівництвом фахівця-екскурсовода, який проводить по заздалегідь складених маршрутах з метою представлення пам’яток історії, культури, природи, відвідування музеїв, цікавих місць та інших об’єктів.

Під час екскурсії учасники мають можливість вивчати оточуючий світ, природні явища, історичні ситуації, елементи побуту, цінності та досягнення місцевості та інше. Основне призначення екскурсії – відпочинок та розваги, підвищення рівня знань і культурного розвитку, а також сприяння спілкуванню.

Кожна екскурсія – це процес, що ґрунтується на конкретних принципах: систематичності, спрямованості на певну мету, візуальному підході та виклику емоцій. Під час цього процесу екскурсовод сприяє огляду об’єктів, які розкривають тему, надає необхідну інформацію про ці об’єкти, підкреслює важливість подій, допомагає здобути практичні навички самостійного спостереження та аналізу об’єктів екскурсії.

Один з провідних українських теоретиків екскурсійної справи, автор численних підручників і статей, Ковальчук А.С. вніс значний внесок у визначення сутності екскурсії. Він пропонує графічне зображення цієї сутності (рис. 1.1) [10].

Рис. 1.1. Схема екскурсійного процесу й завдань екскурсії

 

Екскурсія в короткій формі – це сукупність знань, які спеціально подаються групі людей, разом з певною системою дій для їх передачі. Зміст поняття «екскурсія» відрізнявся у різні епохи. Спочатку екскурсія була простою прогулянкою, спрямованою на практичні мети, такі як пошук лікувальних трав. Пізніше перед нею виникли наукові завдання. Пошук нових способів самонавчання поставив перед екскурсіями завдання загальноосвітньої спрямованості.

Зусилля спрямовані на поліпшення виховної роботи та підвищення її ефективності перетворили екскурсії в один із аспектів культурно-освітньої діяльності. Розвиток туристичної галузі також змінив уявлення про екскурсійну діяльність, розглядаючи її як важливу частину туристичного ринку.

 

1.3. Сучасні умови та особливості розвитку екскурсійної справи в  Україні

 

Традиція проведення екскурсій в Україні вже понад 200 років. Ця діяльність є неодмінною складовою історії вітчизняної культури взагалі. Екскурсійна діяльність в Україні почала розвиватися у другій половині XIX століття. Формування та прогрес місцевої екскурсійної діяльності були обумовлені піднесенням національно-культурного руху українського народу, просуванням освіти та розвитком наукових знань. Особливий підйом суспільно-політичного руху та зростання інтересу інтелектуальних груп до потреб народу та його життя відбувалися саме у цей час. Таким чином, екскурсії в цей період отримали значно більший акцент на науковий та освітній аспекти.

Виникнення ідей вітчизняного вивчення дало стимул для розвитку ідеї предметності та візуальності у процесі навчання, а також для вивчення власного регіону. Українська інтелігенція, яка сприймала демократичні принципи, виявила значний інтерес до кращого досвіду із цієї сфери, який здобували численні європейські країни, такі як Німеччина, Франція, Швейцарія, Австро-Угорщина та інші. Вони дотримувалися ідей видатних освітян та педагогів минулого, таких як Монтень, Коменський, Руссо, Дістервег, Ушинський, які вважали прогулянки та екскурсії важливою формою освіти для учнів.

Державних установ, спеціалізованих на керівництві екскурсійною справою, не було. Ініціатива з організації екскурсій виходила від української інтелігенції, науковців та видатних освітян. Розвиток вітчизняної екскурсійної діяльності пов’язаний з іменами провідних українських діячів, таких як Артоболевський В.М., Петро В.І., Русової С.Ф., Шарлемань М.В. та інших. Перші туристичні організації також бралися за організацію екскурсій.

Поява національної теорії та методики екскурсій в Україні відбулася у другій половині XIX і на початку XX століття. Для вирішення проблеми підготовки кваліфікованих екскурсоводів спільними зусиллями громадськості організовувалися короткострокові навчальні курси. Хоча екскурсійна діяльність у другій половині XIX – на початку XX століття почала ширитися в Україні, вона ще не набула масового розголосу.

 

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1. Стан та перспективи розвитку ресурсів історико-культурного туризму Львівщини

 

Значення туризму в сучасному світі важко переоцінити. Ця сфера істотно сприяє зміцненню взаємозв’язків між країнами, покращенню міжнародних відносин, збільшенню взаєморозуміння між націями та підвищенню статусу країни на світовій арені. Крім того, туризм сприяє розвитку національної ідентичності та формуванню позитивного іміджу, стимулює рост світової торгівлі, розвиток гуманітарних справ, міжнародного співробітництва, збереженню культурної спадщини, приваблює інвестиції та сприяє розвитку інфраструктури і сільського господарства [9].

Україна має одне з найвигідніших положень у Європі. Однією з ключових цілей у сфері туризму в нашій країні є створення конкурентоздатного туристичного продукту, який зможе успішно увійти на світовий ринок [1, с. 176].

Львівщина стоїть серед найбільш привабливих та популярних регіонів для туристів в Україні. Тут спостерігається стійкий ріст у туристичній галузі протягом останніх десяти років. Цей регіон, з урахуванням складної історії та багатовікових взаємин між народами та релігіями, має великий культурно-туристичний потенціал. Львівщина містить близько 25% всієї історико-архітектурної спадщини України, що становить понад 4 тисячі пам’яток.

Культурний багаж регіону складається з різноманітних архітектурних та історичних об’єктів, які мають національне і місцеве значення. Це охоплює 794 пам’ятки архітектури та містобудування національного рівня, 2637 об’єктів місцевого значення та 834 археологічні пам’ятки, серед яких 14 мають статус національних [4].

Львівська область повністю відповідає потребам активного туризму. Це один з найбільших туристичних регіонів в Україні, який має в усіляких аспектах унікальні історико-культурні цінності. Тут знаходиться чверть усієї історико-культурної спадщини України.

У державному реєстрі зареєстровано 3659 об’єктів архітектури та містобудування, з яких 2500 розташовані безпосередньо у Львові [5]. На території Львівської області виявлено 886 археологічних об’єктів (включаючи 14 національного значення), 3822 історичні місця (у тому числі 7 зі статусом національних пам’яток) та 302 об’єкти монументального мистецтва (з них 1 має національне значення).

Серед ключових об’єктів історико-культурного туризму, які вже успішно використовуються або можуть стати потенційними місцями для організації цікавих заходів, можна виділити такі:

1. Ансамбль історичного центру Львова, відомий як Старе місто – це територія у центральній частині Львова, занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У 2012 році саме тут пройшло понад сотня фестивалів;
2. Державний історико-культурний заповідник «Тустань», що зберігає залишки скельної фортеці IX–XIV століть та регулярно є місцем проведення щорічного фестивалю давньої культури «Ту Стань!»;
3. Державний історико-культурний заповідник у Белзі;
4. Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі», який став місцем проведення літературно-етномузичних святкувань на честь Івана Франка;
5. Філія Львівського історичного заповідника у Жовкві;
6. Монастирський комплекс у Крехові;
7. Замки, які складають «Золоту підкову» Львівської області: Олеський, Золочівський, Підгорецький, Поморянський, Старосільський і Свірзький, що часто стають місцями проведення історичних реконструкцій та фестивалів.

Важливо зауважити, що географічне положення Львівщини має велике значення для розвитку туризму в регіоні. Через її територію проходять міжнародні шляхи, які з’єднують Україну з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Північна частина області розташована у межах Волинської, Малополіської та Подільської височин, відокремлена від Передкарпаття долиною Дністра.

 

2.2 Аналіз рекреаційно-ресурсового потенціалу Львівської області

 

Львівщина традиційно визначається як один із найбільш перспективних туристичних регіонів в Україні. Природні та культурні багатства, поєднані з вигідним географічним положенням у центрі Європи та великим досвідом у сфері відпочинку, створюють надійні умови для пріоритетного розвитку санаторно-курортної інфраструктури, туризму та розваг як для місцевих мешканців, так і для іноземних туристів.

Також слід зазначити, що цей регіон увійшов до першої п’ятірки найбільш привабливих і популярних туристичних територій України. Львівська область нараховує понад 4 тисячі об’єктів історії та культури, де понад 2 тисячі зосереджені у Львові, який включений до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а також у Жовках, Белзі, Бібрці, Золочеві, Жидачеві, Самборі, Дрогобичах [16].

Природно-рекреаційний потенціал Львівської області складає 5,377% від загального природно-ресурсного потенціалу України. У карпатському регіоні, за сумарними природними рекреаційними можливостями, вона випереджає лише Закарпаття (7,036%).

Зі структури рекреаційних можливостей області 70% припадає на рекреаційний туризм та 30% на оздоровлення. Природно-рекреаційні ресурси складають 14,3% від загального природно-ресурсного потенціалу Львівської області, що значно перевищує відповідний показник для України (9,5%) [16].

У Львівській області зустрічаються різноманітні природні умови і розмаїття еколого-рекреаційних ресурсів, що сприяють розвитку екологічного туризму.

Загалом у Львівській області нараховують:

1. Природний заповідник «Розточчя» площею 2084,50 га;
2. Два національні природні парки – «Яворівський» (7078,600 га) та «Сколівські Бескиди» (35684 га);
3. Три регіональні ландшафтні парки – «Верхньодністровські Бескиди» (8536 га), «Надсянський» (19428 га) та «Знесіння» (312,100 га);
4. 37 заказників;
5. 176 пам’яток природи;
6. 48 заповідних урочищ;
7. 261 парк-пам’яток садово-паркового мистецтва;
8. 3 ботанічні сади та 1 зоологічний парк [16].

Природно-оздоровчі ресурси Львівської області уявлені лікувальними й мінеральними водами (7 видів), лікувальними грязями та озокеритом, які сприяли розвитку відомих курортів як в Україні, так і за її межами: м. Трускавець, смт. Східниця, м. Моршин, смт. Немирів, смт. Великий Любінь, смт. Шкло. Загалом станом на 30 вересня 2011 року у Львівській області діяли 102 санаторно-курортні заклади: 47 санаторіїв (з них 5 – для дітей), 8 санаторіїв-профілакторіїв, 6 пансіонатів для відпочинку, 9 пансіонатів із лікуванням та 32 бази відпочинку. За кількістю санаторно-курортних і оздоровчих закладів у 2011 році Львівська область посідає сьому позицію серед регіонів України, маючи 3,6% від їхньої загальної кількості [16].

 

2.3 Рекреаційний маршрут туристичних замків

 

Планування цих туристичних маршрутів орієнтоване на відвідування історичних та культурних об’єктів, а також на огляд архітектури Львівської області. У цьому випадку тури є груповими, коли кілька осіб (не менше 10 чоловік) об’єднуються для спільної подорожі по одному маршруту та за однакових умовах. Розмір групи становить 16 осіб, а тривалість подорожі – 3 дні.

Групове об’єднання туристів базується на спільних інтересах та меті подорожі, а також на знижках, які стосуються групових турів із врахуванням порівняно низьких цін, ніж у випадку індивідуальних подорожей.

Ці маршрути є тематичними, оскільки акцентується на екскурсійному обслуговуванні та екологічному спрямуванні. Щодо сезонності, ці тури мають обмежену дію.

Тур 1 – «Замки Львівщини»

Маршрут туру: Київ-Львів-Золочів-Київ.

Початок маршруту відбувається у місті Київ, після чого прибуття до Львова та розміщення в готелі «Кайзер». Тут туристи можуть відпочити, провести ніч, снідати рано та розпочати екскурсії до об’єктів туру. Схема маршруту наведена на рис.2.1

Рисунок. 2.1 Схема маршруту туру Київ-Львів-Золочів-Київ, тур «Замки Львівщини»

 

Проживання у готелі «Кайзер» включає двомісні номери.

Розташований у місті Львів за адресою вулиця Котлярська 3, цей готель пропонує гостям доступ до бару, цілодобової стійки реєстрації, безкоштовного Wi-Fi на всій території, загальної кухні та платної приватної парковки. У номерах гостей очікують телевізор з плоским екраном і кабельними каналами, мікрохвильова піч, чайник, душ, шафа для одягу та холодильник.

Програма туру «Замки Львівщини»

День 1.

10.00-19.00 – Виїзд з міста Києва та приїзд у місто Львів

19.00 – Поселення до готелю «Кайзер»

19.30 – Вечеря в кафе біля готелю (включена в вартість туру)

20.30 – Вільний час

День 2.

8.00-9.00 – Сніданок (вкл. в вартість)

10.00-12.00 – Екскурсія замком Свірж.

Замок Свіржу з’явився у другій половині XV століття, як оборонна фортеця, належавши впливовій родині Свірзьких. У 1578 році власником Свіржа з трьома ланами землі став Христофор Свірзький. З того часу до наших днів збереглися лише фрагменти фундаменту й нижні частини стін, свідчення його видатної історії. Пізніше, з другої половини XVII століття до початку XIX століття, замок опікувалася родина Цетнерів, чиї герби дотепер прикрашають вхідні ворота.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!