Курсова робота “Система уроків позакласного читання”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКИХ ІНТЕРЕСІВ УЧНІВ ЗАСОБАМИ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ 

1.1. Поняття «читацький інтерес» та «читацька компетентність» у сучасній методичній науці 

1.2. Психолого-педагогічні особливості проведення уроків читання в середніх класах 

1.3. Позакласне читання у системі літературного розвитку учнів у методичній науці і шкільній практиці 

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДНИЦЬКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ВИХОВАННЯ УЧНІВ 5-9 КЛАСІВ ЧИТАЦЬКИХ ІНТЕРЕСІВ ЗАСОБАМИ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ

2.1. Проведення дослідницької роботи у системі позакласного читання на меті вивчення методик формування інтересу до читання учнів середніх класів 

2.2. Аналіз результатів експериментально-дослідного навчання з формування читацьких інтересів засобами позакласного читання 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Не можна уявити духовного відродження українського народу без впливу художньої літератури на формування національної свідомості. Література є одним з активних чинників суспільного виховання, формуючи совість, мораль та загальнолюдські цінності. Зміни в усіх сферах життя прямо впливають на літературну освіту школярів, оскільки література відображає в художньому стилі життя людини та суспільства з усіма складнощами і проблемами. Але, щоб література змогла виконувати свою виховну роль, людина повинна мати вміння читати художні твори, адекватно сприймати реальність, яка відображена в художній формі, та формувати прагнення взяти на приклад позитивних літературних героїв.

Сьогодні головним завданням в навчально-виховному процесі є розвиток пізнавального інтересу та вміння учнів самостійно поповнювати свої знання і орієнтуватися в потоці наукової та політичної інформації. Особливо актуальною на сьогодні є проблема розвитку читацької самостійності школярів та необхідність перегляду позакласного читання в середніх класах, оскільки сформованість навичок самостійної роботи з книгою є важливою передумовою розвитку інтелектуального та духовного світу. Як відомо, художня література є невід’ємною частиною духовного відображення українського народу і має величезний вплив на формування національної самостійності. Література є одним з активних чинників суспільного виховання, який допомагає розвивати совість, мораль, загальнолюдські цінності і інтелектуальність.

Читання книг може виховувати дитину, розвивати її з різних сторін, захоплювати її захоплюючими історіями та перенести у світ казок, фантазій та пригод. Воно дозволяє дитині стати головним героєм книги та відчути всі переваги цього. Читання книг має особливе значення у системі виховання сучасної української школи. Українські наукові праці останніх років звернули увагу на окремі аспекти проблеми формування читацької культури у школярів. Вчені-педагоги, такі як В. Скріпченко, О. Савченко, В. Острогорський, В. Неділько, Т. Бугайко та інші, внесли свій внесок у розв’язання цієї проблеми.

Метою курсової роботи є з’ясування педагогічних умов, що сприяють розвитку читацьких інтересів учнів за допомогою позакласного читання.

Для досягнення мети було поставлено ряд завдань:

1. дати визначення поняттю «читацький інтерес» та «читацька компетенція» у психолого-педагогічній науці;
2. визначити психолого-педагогічні особливості проведення уроків читання в середніх класах;
3. розглянути позакласне читання у системі літературного розвитку школярів у методичній науці і шкільній практиці;
4. провести дослідницько-експериментальну робота з методики формування читацьких інтересів школяра у системі позакласного читання;
5. проаналізувати результати експериментально-дослідного навчання з формування читацьких інтересів школярів засобами позакласного читання.

Об’єкт дослідження – позакласне читання в середніх класах.

Предмет дослідження – виховання у школярів читацьких інтересів засобами позакласного читання.

База дослідження: ________________

Методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми, узагальнення, систематизація отриманої інформації, експеримент, математичний та описовий методи, що дають широкі можливості для висвітлення проблеми виховання у школярів читацьких інтересів засобами позакласного читання.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Обсяг роботи становить 37 сторінок основного тексту та 33 сторінки списку використаної літератури (15 позицій).

 

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКИХ ІНТЕРЕСІВ УЧНІВ ЗАСОБАМИ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ

1.1. Поняття «читацький інтерес» та «читацька компетентність» у сучасній методичній науці

 

У сучасному житті молодого покоління роль книги зазнає змін внаслідок використання інформаційних технологій та телебачення. Учні все частіше замінюють книги на персональні комп’ютери як джерело інформації. Однак, відомо, що читання є основним засобом виховання знань, фантазії, логіки думок та міркувань, любові до рідної мови та розвитку вміння логічно та образно мислити. Навчитися читати та бути читачем – це високе мистецтво, до якого потрібно докладати багато зусиль. Дитяча художня література створює особливий світ, який юний читач осягає як розумом, так і серцем.

Раннє знайомство дитини з книгою є дуже важливим, оскільки це сприяє виробленню уваги, зосередженості, вихованню душевності, моральності та інших важливих навичок. Важливо зазначити, що від школи залежить, наскільки діти полюблять читання, чи залишаться байдужими до літератури. Особливо важливо закласти міцний фундамент етичної культури особистості та сформувати читацькі інтереси у середніх школярів. Навичка читання є основою, яка дозволяє нарощувати духовний та інтелектуальний потенціал особистості у майбутньому.

Предмет «Читання» є важливим для морально-етичного, естетичного, мовленнєвого, інтелектуального і творчого розвитку дітей через використання художнього слова. Хоча уміння читати розвивається в житті, але тільки на уроках читання воно може бути цілеспрямовано та систематично опрацьовано. Це дозволяє умінню читати стати повноцінною навичкою, яка є інструментом неперервної освіти людини протягом усього життя. При залученні дітей шкільного віку до читання ми маємо створити умови для формування в них вміння читати вдумливо. Такий читач має бути емоційно залученим до навчального процесу, готовим до діалогу з автором художнього твору та активного обговорення проблем, які виникли у нього під час читання.

Сучасна літературна освіта повинна спрямовуватись на формування уважного читача з розвинутими творчими, розумовими та пізнавальними здібностями. Головне завдання полягає в тому, щоб читач максимально наблизився до авторського задуму твору, критично та об’єктивно оцінив його, зміг аргументовано захищати свої погляди та взаємодіяти з іншими читачами, збагачуючи свою свідомість іншими точками зору. Сьогодні вчителі все частіше наголошують на необхідності формування у дітей читацької компетентності.

Щоб досягти цієї мети, необхідно вирішити ряд завдань:

1. зацікавити учнів читанням;
2. розвивати інтерес до читання, щоб він став постійною потребою;
3. навчити вибирати літературу, яка відповідає віковим та особистісним інтересам;
4. створити належні умови для сприйняття, розуміння та оцінки прочитаного;
5. формувати навички аналізу художніх творів;
6. організовувати дослідницьку роботу учнів;
7. розвивати усну та писемну мову учнів;
8. працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку школярів [3, с. 36].

Читацька компетенція може бути визначена як здатність особистості до використання комплексу специфічних когнітивних, естетично-комунікативних та особистісних механізмів з метою ефективного сприйняття та розуміння художнього твору. Для формування читацької компетенції необхідно взаємодіяти з когнітивно-діяльнісною та емоційно-естетичною сферами читача. У психології, педагогіці, естетиці та методиці літератури існує достатньо досліджень щодо проблем розвитку різних аспектів читацької діяльності.

Вітчизняні вчені зосереджуються на наступних питаннях:

1. розглядається готовність до читання та визначаються пріоритетні критерії читацького розвитку (В. Зольникова, Л. Беляєва, В. Кан-Калік та В. Хазан);
2. аналізується можлива глибина інтеріоризації твору (О. Лановенко, А. Левідов);
3. встановлюється класифікація рівнів читацького розвитку на основі здатності читача осмислювати естетичну природу художнього твору (В. Маранцман, Т. Чирковська, І. Левшина, Т. Полозова);
4. досліджується залежність між розвитком комунікативної активності читача, загальними закономірностями навчально-пізнавальної діяльності та важливими особистісними факторами (Т. Пахомова, О. Слижук).

Детальний аналіз кожного з названих підходів до критеріїв розвиненості читацької діяльності дозволяє краще зрозуміти закономірності розвитку читацької компетенції та сприяє створенню методичних рекомендацій для визначення рівнів її формування [8, с. 57].

Володіння читацькою компетенцією вимагає від людини високого рівня розвитку як інтелектуальних, так і художніх здібностей. Однак, дослідження розподілу здібностей свідчать про те, що не обов’язково кожна людина повинна мати вищу художню та інтелектуальну обдарованість для повноцінного сприйняття художньої літератури. У науковій та методичній літературі існує декілька підходів до проблеми готовності до літературної комунікації та критеріїв читацького розвитку. Одним з них є традиційний підхід, згідно з яким для повноцінного сприйняття художньої літератури необхідна певна художня та інтелектуальна обдарованість читача.

Одним з найважливіших факторів, що впливають на успішність учнів, є вміння свідомо, правильно, виразно та швидко читати. Якщо дитина не володіє цими навичками, то виникають труднощі під час виконання домашніх завдань, вона відчуває нецікавість на уроках, а також зазнає ризику розумової обмеженості і зубріння.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!