Курсова робота “Спортивна лексика в інтернет виданнях Прикарпаття”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

СПИСОК УМОВНИХ  СКОРОЧЕНЬ 

ВСТУП

РОЗДІЛ І.  Спортивна лексика як компонент СУЧАСНОГО медіадискурсу 

1.1.  Дискурс як феномен сучасного мовознавства 

1.2. Спортивна лексика та спортивний медіадискурс: співвідношення понять 

1.3.  Класифікації спортивної  лексики 

Висновки  до розділу 1 

РОЗДІЛ 2. спортивні номінації  як спеціальнА  лексикА  У СУЧАСНОМУ МЕДІАДИСКУРСІ (НА ПРИКЛАДІ ІНТЕРНЕТ-ВИДАНЬ  ПРИКАРПАТТЯ) 

2.1. Типологія спортивної лексики у сучасному  медіадискурсі (на прикладі інтернет-виданнь Прикарпаття) 

2.2.  Функції спортивної лексики у сучасному  медіадискурсі (на прикладі інтернет-виданнь Прикарпаття):  когнитивно-дискурсивний  підхід 

Висновки до розділу 2 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ 

 

СПИСОК  УМОВНИХ  СКОРОЧЕНЬ

 

ЛСП – лексико-семантичне поле

ЛСГ – лексико-семантична група

ВС  –  вид спорту

СН – спортивна номінація

 

ВСТУП

 

У суспільстві ЗМІ мають величезний впливом геть свідомість і вчинки людини, є постачальниками однієї з найважливіших цінностей у світі – інформації. За характером інформації в мас-медіа можна простежити пріоритетність тих чи інших сфер життя. З одного боку, ЗМІ транслюють те, що викликає інтерес аудиторії, відображають думку та настрій соціуму. З іншого боку, одним із основних завдань ЗМІ є формування громадської думки і, як наслідок, соціальної оцінки приватних подій та суспільно значущих явищ. Таким чином, ЗМІ є найважливішим засобом на масову свідомість. У процесі цього впливу масмедіа формують оцінку соціально значущих сфер, як-от політика, культура, релігія. Ці сфери діяльності впливають на життя суспільства, вони транслюють різні ціннісні установки, стереотипи.

Однією з таких соціально значущих сфер є спорт, оскільки сучасний спорт як важливий соціальний феномен пронизує всі рівні сучасного соціуму, широке впливом геть основні сфери життєдіяльності суспільства. Він впливає на національні відносини, ділове життя, суспільний стан, формує моду, етичні цінності, спосіб життя людей.

Сьогодні спорт не зводиться лише до змагальної діяльності у чистому вигляді, він також включає такі аспекти, як економіка та менеджмент, спортивна медицина, шоу-бізнес та навіть політика. Актуальність цієї роботи визначається тим, що сьогодні увагу лінгвістів привертають як питання закріплення уніфікації термінологічних одиниць (словники, довідники), а й динаміка становлення терміносистем і сфера їх функціонування (спеціальна література, ЗМІ, мова професіоналів).

Одна з них –  спортивна субмова українського мовного простору, яка останнім часом досить впевнено формується в нашій країні. Таке становище обумовлено кількома факторами:

• досить активним розвитком матеріальної бази, тобто спортивної структури, призначеної для внутрішніх змагань;
• збільшенням числа міжнародних спортивних заходів, що проводяться в Україні;
• багаторічними успішними виступами вітчизняних спортсменів у міжнародних  змаганнях.

У зв’язку із цим виникла потреба у плані вивчення структури спортивної мови на рівні її лексичної (у тому числі термінологічної) системи, а також механізму мовної репрезентації текстів у ЗМІ.

Проте, незважаючи на актуальність цієї теми, багато проблем залишаються недостатньо розробленими. Це пояснюється тим, що формуванням термінології вузькоспеціальних сфер діяльності людини займаються передусім спеціалісти відповідного профілю, які не розглядають терміни з мовознавчих позицій. Так, серед робіт, що вийшли за два останні десятиліття, можна відзначити лише кілька досліджень, присвячених питанню вивчення спортивної лексики та термінології. У той же час вивчення галузевих терміносистем та корпоративних  субмов є актуальним не тільки для мовознавства, але і для методології прикладних наук.

Отже, актуальність цього дослідження визначається, з одного боку, значимістю спорту як соціального феномена, з другого — недостатньою дослідженістю мовних механізмів формування оцінки соціально значимих явищ у дискурсі ЗМІ.

Об’єктом дослідження є спортивні лексичні  одиниці.

Предметом дослідження є особливості функціонування спортивної  лексики в  Інтернет-виданнях Прикарпаття.

Метою роботи  є дослідження специфіки  функціонування спортивних лексичних одиниць в українському медіадискурсі у мережі Інтернет.

Відповідно до зазначеної мети в роботі поставлені такі завдання:

1) схарактеризувати дискурс  як  феномен  сучасного мовознавства;

2) визначити співвідношення понять «спортивна лексика» та  «спортивний Інтернет-медіадискурс»;

3) розглянути класифікації  спортивної лексики;

4) визначити типи  спортивної  лексики,  що  наявна у сучасному українському Інтернет-медіадискурсі;

5) описати функції спортивної лексики у Інтернет-медіадискурсі встановити з позицій когнитивно-дискурсивного підходу.

Матеріалом дослідження послужили тексти статей різних занрів у  Інтернет-виданнях Прикарпаття.

Теоретико-методологічну базу дослідження склали праці вітчизняних та зарубіжних дослідників з лексикології, дискурсології, питань Інтернет-комунікацій тощо.

Основними методами  дослідження є: порівняльний метод, метод спостереження, метод суцільної вибірки, метод польових моделей, метод  когнітивно-семантичного аналізу, метод контекстуального аналізу.

Наукова новизна дослідження полягає  у першій   спробі комплексного дослідження  функціонування  спортивної лексики  у  медіадискурсі Прикарпаття в мережі Інтернет.

Теоретична значимість дослідження полягає у тому, що у ньому розроблено  класифікацію  та  окреслено функції, що забезпечують систематизацію людського досвіду у сфері спортивної лексики в Інтернет-виданнях.

Практична значимість дослідження полягає у можливості використовувати результати дослідження у практиці викладання української мови, у лекціях, семінарах та спецсемінарах з лексикології та стилістики.

Структура роботи. Робота складається зі вступу,  двох  розділів, поділених на  підрозділи,  висновків та списку використаних  джерел (загальна кількість – 42 найменування, з них 9 – джерела ілюстративних прикладів). Загальний обсяг  роботи – 40 сторінок (з них – 35 сторінок основного тексту).

 

РОЗДІЛ І. Спортивна лексика як компонент сучасного медіадискурсу

1.1.  Дискурс як феномен сучасного мовознавства

 

Текст і дискурс знаходяться у фокусі уваги багатьох досліджень, метою яких є виявити їх загальні характеристики та знайти відмінні риси. З одного боку текст і дискурс розглядаються як близькі і навіть рівноправні поняття, але з іншого боку не можна не визнати наявність ряду характерних рис, властивих кожному поняттю. Зроблені спроби диференціювати ці категорії досі не увінчалися успіхом і обидва терміни, як і раніше, трактуються неоднозначно. У зв’язку з цим питання розгляду та розмежування понять «текст» та «дискурс» залишається актуальним для сучасної лінгвістики.

Перші спроби аналізу тексту відносяться до часів античності, коли ритори вивчали способи на співрозмовника шляхом побудови виразної промови. Не менше уваги тексту приділяли середньовічні схоласти. Основне знання мови під час Середньовіччя ґрунтувалося на знанні про текст. Згодом увага дослідників переключилася на проблеми історичної фонетики та морфології, а до середини ХХ століття вже існувало лінгвістичне, філософське та філологічне протиставлення мови.

Так з часом, завдяки роботі лінгвістів, а також сукупності зовнішніх та внутрішніх факторів, лінгвістика тексту була виділена у самостійний науковий напрямок. Сьогодні лінгвістика тексту визначається як «напрямок лінгвістичних досліджень, об’єктом яких є правила побудови зв’язкного тексту та його смислові категорії, що виражаються за цими правилами…» [26, с.323]. Незважаючи на те, що слово «текст» зрозуміле як простому носію мови, так і людині, яка має відношення до лінгвістики, спроби дати їй чітке визначення виявляються проблемними, тому  що  «текст – це складне, багатостороннє та багатошарове утворення..» [24, с. 47].

У роботах з лінгвістики тексту є безліч визначень означеного терміну. Підходи до нього дуже різноманітні, існує понад триста дефініцій, однак, через його багатоаспектність досі не вироблено визначення, яке розкривало б сутність поняття повною мірою. «Труднощі визначення поняття, таким чином, цілком зрозумілі: звести всю безліч текстів у єдину систему так само складно, як і виявити за всією цією  безліччю той набір достатніх і необхідних рис, який був би обов’язковим для визнання тексту як  утворення категорії  класичного, аристотелівського типу» [1]. Розмаїття текстів та його характеристик знаходить свій відбиток у різноманітних класифікаціях. 

Основними сьогодні є такі  види текстів [1; 24; 31  тощо]:

1.За складністю структури: прості, складні, комплексні. До простих текстів належать гасла, листівки, рекламні тексти тощо. Складні тексти відрізняють великі обсяги та внутрішньотекстові відносини. Комплексні тексти передбачають включення одного тексту до іншого (література постмодернізму).

2. За функціонально-стильовим параметром тексти поділяються на офіційно – ділові, наукові, публіцистичні, художні тощо.

3. За підготовленістю тексти поділяються на ситуативні, які народжуються спонтанно, за умов усного спілкування та підготовлені [27].

Варто зазначити, що список вищевказаних класифікацій не є вичерпним. Різноманітність підходів демонструє всю багатогранність поняття тексту, отже, складність його визначення. Текст насправді –  багатовимірне явище, що містить у собі інформацію, переробка якої потребує інтерпретації та переосмислення з урахуванням отриманих знань та накопиченого досвіду. З іншого боку, зміст тексту визначається мотивом його створення. Тому при такому розумінні тексту вибір мовних засобів з метою досягнення прагматичного ефекту є вкрай важливим. 

О. Селіванова розуміє текст як упорядковану безліч речень, які поєднуються різними типами лексичних, логічних, граматичних зв’язків. Тексти передають організовану та пов’язану певним чином інформацію. «Текст є складним цілим, що функціонує як структурно-семантична єдність» [24, с.48]. Ф. Бацевич відводить тексту основну роль вербальної комунікації. «Текст є універсальним засобом, який може використовуватися як у системах масової комунікації (текст у газеті або передано по радіо та ін.), так і в міжособистісних (тексти, якими обмінюються між собою комуніканти)» [3, с.20].

Незважаючи на відмінності в дефініціях та поглядах щодо ролі та важливості тексту, багато вчених сходяться на думці, що текст є основною «одиницею комунікації», це «феномен реальної дійсності та спосіб відображення дійсності, побудований за допомогою елементів системи мови» [31]. Очевидним є той факт, що текст первинний для всього гуманітарно-філософського мислення. Об’єкт дослідження та мислення перебуває там, де є текст.

Ґрунтуючись на вивчених роботах, можна дійти висновку, що текст – це соціально-лінгвістична сутність чи події, в яких ідентифікується особистість, місцезнаходження та відносні соціальні статуси учасників спілкування поряд з описом соціального чи інституційного випадку, у межах якого такий вислів можливий. Таке трактування терміну відводить нас від суто лінгвістичного розуміння тексту. Текст є результатом комунікативно-мовленнєвої діяльності. Реалізація тексту під час цієї діяльності підпорядковується певним закономірностям, які пов’язують послідовностям відповідно до критеріями текстуальності. З одного боку,  текст вирішує актуальні завдання комунікантів, з іншого боку, будучи мовленнєвим твором, він вибудовує мовну картину світу, що поділяється всіма членами мовного колективу.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!