Курсова робота “Сучасний ринок міжнародного освітнього туризму”

ЗМІСТ

 

ВСТУП 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ 

1.1. Сутність міжнародного туризму 

1.2. Формування міжнародного ринку туристичних послуг: сучасний стан та тенденції розвитку 

1.3. Україна на міжнародному туристичному ринку 

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ 

2.1. Оцінка розвитку туризму в провідних туристичних країнах світу 

2.2. Особливості організації міжнародного туризму в Україні 

2.3. Інноваційні форми організації туристичної діяльності та їх вплив на розвиток економічної інфраструктури країни 

РОЗДІЛ ІIІ. ЕКСКУРСІЯ НА ПРИКЛАДІ АВТОБУСНОГО ТУРУ ПО ШВЕЙЦАРІЇ 

3.1. Програмне забезпечення екскурсії 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. В умовах посилення процесів глобалізації міжнародний туризм набуває все більшого значення як для національних економік окремих держав, так і у загальносвітовому вимірі. Розвиваючись випереджальними темпами, індустрія міжнародного туризму посідає чільне місце у міжнародній торгівлі послугами. Міжнародний ринок туристичних послуг стає одним із найбільш впливових чинників, від яких залежить зростання економік, підвищення конкурентоспроможності країн на світових ринках, покращення добробуту населення.

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, яка надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними та релігійними цінностями цієї країни та її народу, і дає дохід до скарбниці. Не кажучи вже про те, що «годує» ця система дуже багато фізичних та юридичних осіб, так чи інакше пов’язаних із наданням туристичних послуг. Крім значної статті доходу туризм є ще й одним із потужних факторів посилення престижу країни, зростання її значення в очах світової спільноти та пересічних громадян.

Туристична діяльність у розвинених країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави. У 2020 році від реалізації туристичних послуг іноземним громадянам отримали 58 млрд. $, Франція та Італія – по 27 млрд. $, Іспанія -25 млрд. $

На сьогоднішній день представники сфери міжнародного туризму постали перед значною кількістю викликів, спричинених кризами, але до найбільших та найвпливовіших можна віднести COVID-19 та повномасштабну війну в Україні. Туризм є надзвичайно чутливим до всіх економічних та політичних коливань, на індустрію гостинності впливають не тільки всесвітні пандемії, але і військові конфлікти та терористичні загрози, кліматичні зміни, коливання валют, фінансово-економічні кризи, зміни економічної ситуації в країні тощо.

Одним із важливих напрямів міжнародного туризму є освітній туризм, який передбачає подорожі з метою отримання знань, підвищення кваліфікації чи участі в академічних програмах. Цей сегмент туризму сприяє обміну культурними цінностями, поглибленню міжнародної співпраці у сфері освіти та науки, а також формуванню глобального освітнього середовища. Освітній туризм активно розвивається завдяки програмам студентського обміну, участі у міжнародних конференціях, мовних курсах та спеціалізованих тренінгах, що дозволяє інтегрувати досвід різних країн і підвищувати конкурентоспроможність молоді на глобальному ринку праці.

Теоретичні положення та практичні аспекти розвитку міжнародного ринку туристичних послуг знайшли відображення у роботах відомих вчених – економістів: В.І. Азара, І.Т. Балабанової, В.Я. Брича, Дж. Боуена, О.Я. Гугул, Ю.П. Гуменюка, В.О. Квартальнова, П. Келлера, Р. Ланкара, В.Б. Сапрунової, В.С. Сеніна, У.В. Ткач, В.А. Честнікової.

Мета дослідження дослідити сучасний ринок міжнародного освітнього туризму, визначити його основні тенденції, особливості розвитку, а також фактори, що впливають на популярність освітніх туристичних програм.

Відповідно до мети, у роботі визначено наступні завдання:

1. Визначити сутність міжнародного туризму;
2. Проаналізувати формування міжнародного ринку туристичних послуг: сучасний стан та тенденції розвитку;
3. Дослідити Україну на міжнародному туристичному ринку;
4. Надати оцінку розвитку туризму в провідних туристичних країнах світу;
5. Визначити особливості організації міжнародного туризму в Україні;
6. Обгрунтувати інноваційні форми організації туристичної діяльності та їх вплив на розвиток економічної інфраструктури країни;
7. Розробити екскурсія на прикладі автобусного туру по Швейцарії.

Об’єктом дослідження – сучасний ринок міжнародного освітнього туризму.

Предметом дослідження – особливості функціонування сучасного ринку міжнародного освітнього туризму, зокрема тенденції розвитку, чинники, що впливають на попит і пропозицію.

Методи дослідження порівняльний аналіз під час дослідження сутності й ролі міжнародного туризму в структурі світового господарства; структурний, функціональний та ситуаційний аналіз; методи групування, аналіз та синтез.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг роботи складає 47 сторінки. Список використаних джерел включає 33 найменування.

 

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

1.1. Сутність міжнародного туризму

 

За сучасних обставин туристична індустрія продовжує утримувати лідерські позиції у світі, попри погіршення економічних перспектив, міжнародні торговельні суперечності, соціальні та геополітичні заворушення, нестабільність і пандемію COVID-19.

Туристична галузь зазнала значних втрат через поширення COVID-19, головним чином унаслідок обмежувальних заходів на пересування громадян, заборони на авіаперельоти та інші обмеження [8, 9].

На сьогоднішній день туризм є унікальною міжгалузевою сферою, здатною вирішувати широкий спектр економічних, соціальних, політичних та екологічних завдань. Його розвиток має особливу цінність для економіки країни, оскільки завдяки туристичній галузі можна покращити соціально-економічну ситуацію загалом. Туризм здатний підвищувати прибутки завдяки мультиплікативному ефекту та суттєво впливати на зростання економічних показників підприємницької діяльності.

На практиці, завдяки туристичній галузі, задіяно близько 50 суміжних професій, а один турист створює робочі місця для 10 осіб. Витрати на утримання одного працівника в туристичному секторі є в 20 разів нижчими, ніж у промисловій сфері [19, 20].

Туризм сьогодні є важливим сектором соціально-економічної системи, який перетворився на потужну індустрію і стрімко розвивається в багатьох країнах. На цей час кожен сьомий працівник у світі зайнятий у туристичній сфері. За даними Світової організації торгівлі (СОТ), у 2019 році кількість іноземних туристів досягла 1,5 мільярда, що утричі перевищує показник 2000 року.

У 2020 році число іноземних туристів по всьому світу значно зменшилося через наслідки пандемії COVID-19. Проте вже в 2021 році ситуація змінилася, і було зафіксовано зростання у глобальній туристичній сфері. Щоденні витрати туристів становили 5 мільярдів доларів, не враховуючи витрат на авіаперельоти [5].

Для того, щоб зрозуміти економічну сутність послуг міжнародного туризму, необхідно перш за все розглянути основи самого туризму. Туризм є однією з провідних галузей світової економіки, яка демонструє високі темпи зростання і має вагомий вплив як на глобальну економіку, так і на економіки окремих країн. Таким чином, туризм є важливим фактором, що стимулює розвиток світової економіки.

Один із перших визначень терміну «туризм» було запропоновано австрійським економістом Германом фон Шуллардом у 1910 році. Він охарактеризував туризм як «всі види діяльності підприємців, які безпосередньо пов’язані з обробкою ресурсів, перебуванням і переміщенням іноземців у конкретну країну, область, місто або регіон» [1, 10].

 

1.3. Україна на міжнародному туристичному ринку

 

З 2014 року кількість міжнародних туристів значно знизилася через загострення конфлікту на сході України. 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабну військову агресію проти України. Військові РФ знищують туристичну інфраструктуру та цивільне населення, руйнують історичні та природні пам’ятки, завдаючи величезних збитків та шкоди екології країни.

Існує інформація про загострення інфекційних захворювань через активні бойові дії, а також внаслідок окупації деяких регіонів України. Погіршення безпекової ситуації, яке спричинили постійні обстріли українських міст та гуманітарні катастрофи через неможливість потрапити до населених пунктів сірої зони через постійну небезпеку, значно ускладнює ситуацію. Руйнування електричних мереж і водопроводів ще більше погіршують умови життя. Усі ці фактори негативно впливають на імідж України як країни, безпечної для міжнародних туристів, адже вона знаходиться у зоні активних бойових дій. Щодня Україна несе величезні економічні втрати. Країна вже втратила близько 35% території, а під час повномасштабної агресії площа, яку вона втратила, сягнула близько 300 тис. км². Навіть після відновлення контролю над цими територіями, міжнародні туристи тривалий час уникатимуть зруйнованих міст. Хоча є люди, які цікавляться військовим туризмом і хочуть на власні очі побачити руйнування, завдані російською армією.

Зазвичай туристичний сезон в Україні стартує в травні і триває до кінця осені, тому на початку року 18% втрат ще не є такими критичними, як вони могли б бути. За інформацією Economist Intelligence Unit, цей конфлікт впливає не тільки на український туристичний ринок, але й на європейський.

Пошкодження можуть виникати в таких напрямках:

1) втрати серед українських туристів;

2) закриття повітряного простору над Україною;

3) зростання цін на продукти харчування та паливо;

4) невизначеність щодо безпеки мандрівників і подорожчання туристичних послуг.

Одночасно є туристи, які мають намір відвідати Україну. Для них створено спеціальні рекомендації про те, де краще розміщуватися і як діяти в надзвичайних ситуаціях, оскільки ситуація в країні наразі є досить нестабільною. Поради для іноземців включають такі моменти:

• завантажити додаток «Повітряна тривога»;
• завжди тримати при собі всі важливі документи;
• знайти найближче укриття та направлятися туди під час повітряної тривоги;
• не торкатися підозрілих предметів;
• не фотографувати військових та блокпости;
• постійно заряджати мобільні телефони;
• уникати місць скупчення людей.

 

РОЗДІЛ ІІ

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

2.1. Оцінка розвитку туризму в провідних туристичних країнах світу

 

Туризм є одним з найбільш гнучких секторів світової економіки, здатним швидко реагувати на будь-які зміни ринкових умов. Економічні коливання, політична нестабільність в Африці, а також природні катастрофи в Японії суттєво впливають на кількість туристичних відвідин і змінюють динаміку розвитку туризму в окремих державах, що, у свою чергу, позначається на економічних показниках цих країн.

Хоча сьогодні існують загальні принципи організації та розвитку міжнародного туризму, що використовуються на практиці, кожна країна, яка активно розвиває цей сектор економіки, впроваджує власні моделі туризму. Це зумовлено різноманітними факторами, серед яких історичні, географічні, кліматичні, економічні та соціальні особливості кожної окремої країни або регіону.

Іншими словами, кожна країна, що розвиває туристичний сектор, прагне максимально використовувати свої національні ресурси для отримання значних валютних надходжень. В таких умовах туризм, як важливий чинник для відновлення економіки, її сталого розвитку та створення нових робочих місць, вимагає активної підтримки з боку держави, а також національних і міжнародних туристичних організацій.

За класифікацією ВТО, всі країни, що займаються міжнародним туризмом, поділяються на п’ять основних регіонів [25]:

– Африка, яка включає п’ять субрегіонів: Північну Африку, Західну Африку, Східну Африку, Південну Африку та Центральну Африку;

– Америка, що складається з чотирьох субрегіонів: Північної Америки, Карибського басейну, Центральної Америки та Південної Америки;

– Азія і Тихий океан, який охоплює чотири субрегіони: Північно-Східну Азію, Південно-Західну Азію, Південну Азію та Океанію;

– Європа, що включає п’ять субрегіонів: Північну Європу, Західну Європу, Центральну та Східну Європу, Південну Європу та Східно-Середземноморську Європу;

– Середній Схід.

Таблиця 2.1. Динаміка в’їзного туризму за період з 2015 р. до 2023 р. за субрегіонами [25]

Доходи, які країна отримує від міжнародного туризму, включають всі витрати, понесені іноземними туристами, що прибувають до країни. Витрати на міжнародний туризм — це суми, витрачені резидентами цієї країни на туристичні послуги під час подорожей за кордон [16].

Для повного аналізу ми також здійснимо оцінку міжнародних туристичних потоків. Динаміка фінансових надходжень від міжнародних туристичних поїздок за період 2015-2023 років по регіонах представлена в таблиці 2.2.

 

Таблиця 2.2. Динаміка міжнародних туристичних грошових надходжень за період з 2016 р. до 2023 р. за субрегіонами [25]

Зростання доходів від туристичної діяльності спостерігається в усіх туристичних регіонах світу, причому найбільше збільшення зафіксовано в країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону та Африки.

Як видно з таблиці 2.2, Європа отримує понад половину всіх доходів від міжнародного туризму, досягнувши суми $434,1 млрд, що складає 50,6% від загальної вартості. У 2021 році американський регіон поступився другим місцем країнам Азії та Тихого океану, які заробили $183,1 млрд (22,1%), тоді як Америка отримала $171 млрд (20%). На наступних позиціях, які залишаються стабільними протягом останніх років, знаходяться країни Близького Сходу з доходом $33,6 млрд (4%) і Африки з $28,2 млрд (3,3%) (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Розподіл доходів від міжнародного туризму, 2021 рік [17]

 

Доходи від міжнародного туризму все ще не досягли рівня прибутків у багатьох туристичних напрямках, що є характерним для етапів економічного відновлення. Аналогічна ситуація спостерігається і в витратах туристів з провідних країн, які активно подорожують за кордоном (табл. 2.3)

 

2.3. Інноваційні форми організації туристичної діяльності та їх вплив на розвиток економічної інфраструктури країни

 

Сприяння розвитку туристичної галузі в Україні та подолання негативних тенденцій може бути досягнуте завдяки впровадженню інновацій. Збільшення використання інноваційних підходів допоможе сформувати конкурентоспроможну індустрію туризму в країні.

Інноваційний процес можна розглядати з різних перспектив та на різних рівнях:

1. як одночасне та послідовне виконання науково-дослідної, науково-технічної, інноваційної, виробничої та маркетингової діяльності;
2. як етапи життєвого циклу нововведення, що охоплюють від стадії формулювання ідеї до її розробки та впровадження;
3. як процес фінансування та інвестування в створення, реалізацію та поширення нових продуктів чи послуг [12].

Інноваційний процес охоплює розробку та впровадження різноманітних інновацій, таких як технології, продукти та послуги, а також виробничі, організаційні та фінансові рішення. Ключовим аспектом цього процесу є те, що він вимагає інвестицій, які інтегрують науку, технології, економіку, підприємництво та управлінські практики.

Інноваційні процеси в туризмі під впливом різноманітних чинників, серед яких можна виділити:

1. досягнення в галузі науки і техніки, а також впровадження нових технологій;
2. економічна та політична ситуація на глобальному рівні;
3. інновації міжнародних організацій, нові правила економічних відносин, форми співпраці, рішення міжнародних і регіональних туристичних організацій, а також оновлена інформація про туристичні ресурси в різних регіонах світу;
4. закони та нормативно-правові акти держав, які регулюють економічні та політичні аспекти діяльності туристичних компаній, розробка стратегій розвитку туризму на державному рівні та ухвалення нових соціально-економічних законодавчих актів;
5. зміни на ринку туристичних послуг: виникнення нових туристичних маршрутів, невідповідність наданих послуг запитам туристів, зміни в структурі попиту, нові вимоги до якості туристичних продуктів і послуг;
6. запровадження інновацій у діяльність виробничих підприємств, які безпосередньо пов’язані з туристичним бізнесом, таких як транспортні компанії, готелі, оздоровчі заклади, засоби зв’язку тощо.

Інноваційна діяльність у сфері туризму спрямована на створення нових продуктів або поліпшення вже існуючих, підвищення якості транспортних, готельних та інших послуг, освоєння нових ринків, а також на впровадження сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій і нових форм управлінської організації.

Основною перешкодою для ефективної реалізації туристично-рекреаційного потенціалу регіонів України є його нераціональне використання. Система управління туристичною діяльністю в регіонах поки не відповідає сучасним вимогам. Органи, які займаються організацією туристично-відпочинкової діяльності, майже не впроваджують новітні методи управління, такі як геоінформаційні та експертні системи, а також бази даних. Це ускладнює облік об’єктів управління, кадастрів природних лікувально-туристичних комплексів і ефективне використання ресурсів.

Однією з ключових проблем, що уповільнює модернізацію туристично-рекреаційного потенціалу регіонів України, є брак комплексної системи інформаційно-промоційного супроводу галузі та представництв туризму за кордоном. Створення єдиної мережі туристично-інформаційних центрів є важливим кроком для вирішення цієї проблеми [22].

Особливу увагу слід приділити розробці нових інноваційних моделей організації туристичної діяльності та оптимізації територіальної організації роботи туристичних компаній, що дозволить підвищити конкурентоспроможність як компаній, так і регіонів.

До інноваційних форм організації господарської діяльності належать туристичні кластери, соціально-економічні зони рекреаційного типу, а також регіональні рекреаційні корпорації. Туристичні кластери являють собою об’єднання компаній, що знаходяться в одному регіоні і спільно використовують туристичні ресурси, інфраструктуру, а також проводять спільні маркетингові та інформаційні кампанії [23].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!