Курсова робота “Сучасний стан санаторно-курортної галузі України”

ЗМІСТ

 

ВСТУП 

РΟЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ САНАТОРНО-КУРОРТНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ 

1.1. Поняття ролі та змісту сфери санаторно-курортних послуг 

1.2. Нормативно-правове забезпечення діяльності санаторно-курортних закладів 

Висновки до розділу 1 

РΟЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ САНАТОРНО-КУРОРТНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ 

2.1. Економічна оцінка курортних ресурсів України 

2.2. Тенденції розвитку сфери санаторно-курортної галузі в Україні 

2.3. Дослідження та аналіз сучасного стану санаторно-курортної галузі в Україні 

Висновки до розділу 2 

РΟЗДІЛ ІІІ. ІНСТРУМЕНТИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ САНАТОРНО-КУРОРТНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ 

Висновки до розділу 3 

ВИСНОВКИ 

СПИСΟК ВИКΟРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Курортна галузь є однією з ключових галузей туристичної індустрії, яка є важливим джерелом доходу для багатьох країн світу. В сучасному світі курортна галузь є динамічною та змінною, оскільки вона постійно адаптується до нових викликів та тенденцій, що виникають у галузі туризму. У зв’язку зі стрімким розвитком технологій та змінами у побуті туристів, курортні міста шукають нові шляхи та стратегії для приваблення туристів та збільшення своєї конкурентоспроможності. Зокрема, в останні роки все більшу увагу приділяють екологічному туризму, розвитку сільського та гастрономічного туризму, а також здоровому способу життя та відпочинку.

Важливим насьогодні є дослідження сучасного стану курортної галузі, її основних тенденцій та викликів. В роботі буде проаналізовано ринок курортних послуг, особливості розвитку курортних регіонів та їхніх проблем, а також розглянуто вплив пандемії COVID-19 та російсько-української війни на курортну галузь. Дослідження дозволить зробити висновки щодо перспектив розвитку курортної галузі в майбутньому.

Соціально-економічні та політичні події, пов’язані з російсько-українською війною, вплинули на розвиток сфери санаторно-курортних послуг у регіонах. Таке становище потребує коригування політики розвитку цієї сфери на рівні держави, регіонів і місцевому рівні. Тому виникає необхідність перегляду напрямів регіональної політики розвитку сфери санаторно-курортних послуг, її пріоритетів і принципів, використання ефективних адміністративних, організаційних та економічних інструментів реалізації. Вітчизняна економіка не багата комплексними дослідженнями в галузі санаторно-курортного обслуговування. Особливо цікавими є праці таких вчених, як І. Артюхова [1], М. Бойко [3], А. Виноградарська [6], О. Власенко [7] тощо

Мета дослідження: аналіз сучасного стану санаторно-курортної галузі України.

Мета роботи зумовила наступні завдання:

1. проаналізувати поняття ролі та змісту сфери санаторно-курортних послуг
2. розглянути нормативно-правове забезпечення діяльності санаторно-курортних закладів;
3. провести аналіз економічну оцінку курортних ресурсів України;
4. проаналізувати тенденції розвитку сфери санаторно-курортної галузі в Україні;
5. розглянути дослідження та аналіз сучасного стану санаторно-курортної галузі в Україні;
6. з’ясувати інструменти підвищення конкуренто-спроможності санаторно-курортної галузі України.

Об’єктом дослідження є соціально-економічні процеси функціонування сфери санаторно-курортної галузі України.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, прикладні засади формування та реалізації розвитку сфери санаторно-курортних послуг України.

Методи дослідження. Вивчення й аналіз літератури в розгляді досліджуваної проблеми; аналіз літературних джерел; теоретичний аналіз та синтез під час вивчення об’єкту, предмета, мети, завдань.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, основної частини (трьох розділів), висновків, списку використаних джерел.

 

РΟЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ САНАТОРНО-КУРОРТНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

1.1. Поняття ролі та змісту сфери санаторно-курортних послуг

 

Санаторно-курортні та оздоровчі заклади використовують свій ресурсний інноваційний потенціал для формування регіональної зони санаторно-курортного обслуговування. Це є важливим елементом соціально-економічного розвитку регіону та основним драйвером економіки, а також необхідною умовою підвищення рівня життя всього населення. Основними результатами курортної діяльності (діяльності спеціалізованих курортних установ) є виробництво (виготовлення) та реалізація (надання) курортних послуг.

Формування, функціонування та розвиток санаторно-курортних послуг регулюється місцевими історичними, природними, кліматичними та економічними умовами. Організація і надання конкурентоспроможних, високоякісних послуг як на національному, так і на світовому ринках вважається однією з вирішальних завдань сектора санаторно-курортних послуг. Тому основною проблемою є уточнення сутності поняття санаторно-курортних послуг як економічної категорії та його теоретичних аспектів.

У першій половині XIX століття французький економіст Фредерік Бастіа зробив заяву про те, що суспільство розвивається завдяки послугам, що надаються людством. На думку вченого, послуги слід розглядати як дії людей, що виконуються людьми і споживаються людьми. Ці функції набувають матеріальної цінності, а послуги, що надаються в такій формі, стають товарами [11]. Вчені, зокрема К. Маркс визначає послугу в термінах особливої споживчої вартості, яка виходить специфічною працею нарівні з іншими товарами, але специфіка споживчої вартості послуги полягає в тому, що праця – це не послуга як річ, а як діяльність. Тому послуги аналізуються в контексті безпосередньої праці суб’єкта, тобто діяльності. Дії протиставляються речам, але не для всіх дій, а тільки для тих, які не мають конкретних наслідків. Методологічно важливим є підхід, що стосується визначення понять послуг з точки зору як корисної діяльності, так і діяльності [8].

У своїй фундаментальній роботі І. Артюхова тлумачить послугу в контексті праці чи дії, що одна людина може запропонувати іншій, при цьому є нематеріальною та потенційно не стане чиєюсь власністю. Втім надання послуги не обов’язково має бути пов’язане з товаром як матеріальним об’єктом. Окремі вчені характеризують послугу як нематеріальне благо, що споживається в момент її надання, тобто виробництво послуги відбувається одночасно з її споживанням. Ці дві події збігаються в просторовому і часовому вимірі і можливі завдяки прямій взаємодії між сторонами надавача і споживача [1].

Таким чином, узагальнюючи наведені вище визначення, стає зрозуміло, що вчені розглядають послуги в контексті певних видів діяльності. Результатом є не створення або виробництво нового об’єкта, а зміна стану або якості існуючого об’єкта. Іншими словами, послуги включають в себе товари, але майже завжди у формі праці або діяльності, а не у формі товарів або продукції. З точки зору економічної теорії, послуга – це вид продукту, який не має матеріальної субстанції, матеріальної форми, але в той же час з’являється в результаті певної економічної діяльності і є корисним (цінним) для споживача (клієнта) [18]. Послуги створюються і надаються сервісними підприємствами (сервісними компаніями) відповідно до закону і умов договору. Вважається, що послуги реалізуються підприємцями або підприємствами, але безпосереднє (фізичне) надання послуг здійснюється працівниками, які діють від імені постачальника. Це робить процес управління виробництвом товарів ще більш складним. Сервісним компаніям необхідно стандартизувати всі процеси від придбання сирови.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!