Курсова робота ” Суспільство і держава (співвідношення, спільність та відмінність ознак) “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ РОЗУМІННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВИ 

1.1. Особливості формування громадянського суспільства в Україні 

1.2. Сутність та ознаки громадянського суспільства 

1.3. Держава і громадянське суспільство 

РОЗДІЛ ІІ. ПОНЯТТЯ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА 

2.1. Поняття та ознаки правової держави 

2.2. Межі діяльності держави 

2.3. Співвідношення громадянського суспільства і правової держави 

2.4. Основні напрямки формування громадянського суспільства і правової держави 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Враховуючи становище і роль держави в політичній системі суспільства, необхідно, перш за все, зупинитися на питанні співвідношення держави і громадянського суспільства.

У відносинах між державою і громадянським суспільством вирішальними є такі принципи: держава сприяє формуванню громадянського суспільства; держава забезпечує рівні можливості для всіх сторін у всіх сферах суспільного життя; чітко законодавчо окреслює межі можливого втручання держави в проблеми людей і суспільства.

У свою чергу, громадські організації та трудові колективи впливають на державу: вони беруть участь у формуванні представницьких (законодавчих) органів державної влади; ефективність виконання державних функцій може багато в чому залежати від громадських організацій і трудових колективів; представники громадських організацій та трудових колективів можуть бути включені до органів колегіальних держав, які мають право голосу при прийнятті рішення; у деяких випадках керівним органам громадських об’єднань надається право законодавчої ініціативи.

Актуальність цієї теми в основному обумовлена необхідністю окреслити, як побудувати соціальну правову державу в Україні, зокрема, як визначити взаємозв’язок між соціальною правовою державою і громадянським суспільством, а також поліпшити існуючі закони, формулювання конкретних пропозицій (включно законодавчих ініціатив) щодо розвитку суспільства і держави у відповідному напрямі.

З’ясування характеру співвідношення соціальної правової держави і громадянського суспільства сприятиме, на думку дисертанта, пошукам комплексних підходів у правотворчості відповідного спрямування. Також важливо, що існують деякі відмінності в шляхах і засобах побудови соціальної правової держави в Україні.

До проблем співвідношення соціальної правової держави і громадянського суспільства у своїх публікаціях зверталися вчені України: Бобровнік С. В., Богініч О. Л., Бурлай Є. В., Головченко В. В., Євграфов П. Б., Забігайло В. К., Ковальчук Т. І., Козюбра М. І., Колодій А. М., Копєйчиков В. В., Медведчук В. В., Назаренко Є. О., Онищенко М. М., Опришко В. Ф., Павловська Л. М., Рабінович П. М., Сіренко В. Ф., Скакун О. Ф., Сокуренко В. Г., Цвік М. В., Шаповал В. М., Шемшученко Ю. С. та інші.

Метою даного дослідження є аналіз проблем співвідношення правової держави і громадянського суспільства, особливо, в умовах сучасної України.

Для досягнення мети, необхідно, вирішити наступні завдання:

1. висвітлити ідеї виникнення правової держави та її поняття;
2. проаналізувати ознаки правової держави;
3. вивчити поняття та ознаки суспільства як правової категорії;
4. дати характеристику спільних і відмінних рис суспільства та держави;
5. з’ясувати взаємні обов’язки і відповідальність особистості і держави;
6. провести оцінку теорії і практики формування та становлення правової держави в сучасному українському суспільстві.

Об’єктом дослідження є суспільство і держава як політико-правова категорія.

Предмет дослідження – особливості співвідношення понять « суспільство»  і « держава», їх спільні і відмінні ознаки.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові та спеціальні методи сприйняття соціальних процесів, зокрема: формально-логічний, структурно-функціональний, історико-правовий та порівняно-правовий.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел (найменування), обсяг роботи складає 30 сторінок.

 

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ РОЗУМІННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВИ

1.1. Особливості формування громадянського суспільства в Україні

 

Розглядаючи питання формування громадянського суспільства, слід також зазначити, що воно у різних країнах є різним. Громадянське суспільство – це не стереотип, а ідея, яка реально реалізується з урахуванням традицій, історії та менталітету населення [7, с. 92].

Українське громадянське суспільство має глибоке історичне коріння і традиції національної держави, які сходять до давніх часів, створюючи його унікальні та відмінні риси і формуючи унікальний тип громадянства в Україні. Задоволення матеріальних і духовних потреб людини визначило формування різних елементів людської самоорганізації та потреби в самореалізації українського суспільства.

Громадянське суспільство – це сукупність всіх громадян, їх вільних асоціацій та об’єднань, пов’язаних з суспільними відносинами, і характеризується високим рівнем національної самосвідомості, політичної культури, яка знаходиться поза межами регулювання держави, але захищена і гарантована нею.

Правовою основою формування громадянського суспільства в Україні є положення Конституції України, але в її тексті цього терміна немає. У нашій країні сьогодні йде процес, в ході якого поступово формується громадянське суспільство, але він ще далекий від завершення. В Україні формуються різні рівні влади, громадянське суспільство характеризується не тільки наявністю «піраміди влади», але й ефективністю її функцій, чого в нашій країні поки практично не спостерігається.

Громадянське суспільство характеризується системою, що представляє інтереси різних груп у формі громадянських об’єднань. У контексті громадянського суспільства політичні партії висловлюють інтереси певних соціальних груп і формулюють політичні пріоритети. В Україні політичні партії як і раніше не вносять достатнього внеску в належне встановлення каналів комунікації між державою і громадянами. Багато політичних партій, особливо під час виборчої кампанії, намагаються заявити про себе як про представників інтересів всієї нації, а не якоїсь конкретної соціальної групи, що є популістським недалекоглядним кроком.

Нерозвиненість громадянського суспільства в Україні проявляється в низькому рівні участі громадян в організованій суспільно-політичній діяльності та недостатньому рівні політичної ефективності (оцінка суб’єктами своєї здатності впливати на політичні події та рішення). Формування українського громадянського суспільства вимагає реструктуризації українського суспільства.

Відповідно до історичного розвитку цивілізованих країн, формування громадянського суспільства є складним і суперечливим процесом. Не всі у формуванні громадянського суспільства до душі уряду, але переваги такого суспільства незаперечні – протилежність думок, відкритість і свобода. Тільки в громадянському суспільстві можливе соціальне партнерство як форма взаємодії соціальних об’єктів [11, с. 177-178].

В Україні процес дозрівання та формування громадянського суспільства є необхідною передумовою для переходу до правової держави. Деякі спроби ввести принципи правової держави без існуючих структур громадянського суспільства на практиці були лише деклараціями і не підкріплювалися соціально-економічними перетвореннями. На думку вчених, формування громадянського суспільства в Україні та інших країнах СНД буде довгим і затяжним. Це не дивно, адже тоталітаризм з надмірною політизацією соціальних процесів не створює умов для його швидшого визрівання.

Такими передумовами для формування громадянського суспільства є:

1. Володіння кожного члена суспільства правом конкретної власності чи правом на використання і розпорядження власністю, на виготовлений ним суспільних продукт (це основна і фундаментальна основа громадянського суспільства);
2. Наявність розвинутої соціальної структури, що відображає різноманіття інтересів усіх соціальних груп у суспільстві (внаслідок попередніх умов).

Дуже високий рівень соціального, психічного та психологічного розвитку особистості, його внутрішня свобода і здатність до самостійної діяльності та самореалізації.

Без таких передумов процес формування громадянського суспільства просто неможливий. Україна також характеризується відсутністю реальних інститутів громадянського суспільства, повноцінних впливових політичних партій як представників певних соціальних груп, незалежних громадських інститутів, достатньої кількості позадержавних, економічних структур.

Дійсно, Україна, що йде шляхом відродження, потребує розробки власних концепцій індивідуальних, суспільних і державних відносин, механізмів формування влади і розвитку демократії. Цьому має передувати вивчення наукового та практичного досвіду відповідного світу. До них належать теоретичне вивчення проблем громадянського суспільства, правової держави, прав людини і громадянських прав і свобод, а також глобальної практики їх конституцій і законодавчих органів [11 с. 179-180].

Сьогодні основними шляхами побудови громадянського суспільства в Україні є:

1) розширення соціальної бази влади, підвищення політичної культури населення, створення нових можливостей участі громадян в управлінні державними і суспільними справами;

2) активізація процесу роздержавлення всіх сфер суспільного життя, формування реальних інститутів громадянського суспільства як ринкового, так і неринкового характеру (благодійні фонди, споживчі товариства, клуби за інтересами, асоціації тощо), розвиток різних форм громадського самоврядування і самодіяльності;

До речі, в Сполучених Штатах Америки існують сотні тисяч центральних, державних, регіональних і місцевих об’єднань (політичних, економічних, культурних, релігійних, військових патріотів тощо), які охоплюють дві третини населення Сполучених Штатів.

У них також є соціальна основа громадянського суспільства;

3) постійне вдосконалення механізму контролю, тобто механізму зворотного зв’язку від суспільства до держави;

4) найбільше розширення сфери судового захисту прав і свобод людини, формування поваги до правопорядку;

5) виховання природного почуття патріотизму, заснованого на повазі до історичної та культурної спадщини країни;

6) зміцнення відкритість суспільства, засновану на свободі інформації та гласності, а також на максимально широких відносинах із зовнішнім світом;

7) подолати феномен соціальної пасивності та підвищити рівень суспільної свідомості. Адже це не тільки питання демократичних інститутів і процедур, суспільної свідомості, а й питання здатності жити в умовах демократії і користуватися її благами, яка готова постійно вдосконалювати політичну систему відповідно до певних історичних умов.

Іншими словами, має бути проведена найбільша приватизація всіх сфер суспільного життя. Однак це роздержавлення не означає цілковитої відмови від державного, в рамках закону, повної відмови від регулювання соціальних процесів. У зв’язку з цим виникає питання про визначення меж допустимого втручання держави і закону в суспільне і приватне життя [11, с. 186].

 

1.2. Сутність та ознаки громадянського суспільства

 

Громадянське суспільство – це спільнота вільних, незалежних і рівних людей, кожна держава надає законні можливості володіти, користуватися економічною свободою і надійним соціальним захистом, іншими правами і свободами, а також активно брати участь у політичному житті та інших сферах життєдіяльності людини і громадянин [3, с 33].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!