Курсова робота ” Теорії агресивної поведінки особистості “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ АГРЕСИВНОЇ ПОВІДІНКИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

1.1. Агресивність як соціально психологічний феномен

1.2. Особливості підліткового віку в різних наукових концепціях

1.3. Причини, які впливають на виникнення агресивність в підлітковому віці

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

2.1. Методичне забезпечення та організація дослідження

2.2. Аналіз та інтерпретація даних емпіричного дослідження

2.3. Рекомендації щодо корекції агресивної поведінки в підлітковому віці

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Явище агресивної поведінки привертало увагу вчених протягом значного часу. Оскільки складнощі та швидкоплинні суспільно-політичні зміни в сучасному життєвому устрої України та і у всьому світі значною мірою позначилися на якість взаємостосунків громадськості. Дестабілізаційні процеси економіки, зниження рівня виробництва, зміна підходів до формування ціннісної системи, зниження рівня життя великої частини населення країни відображаються на психологічному самопочутті людей, провокуючи конфлікти різного рівня, напругу, агресивну поведінку, часто в поєднанні з особливою жорстокість.

Статистичні дані свідчать про зростання злочинів, хуліганських дій, серед молоді та підлітків. Їх поведінка все частіше набуває ознак демонстративності, зухвалості, негативізму в процесі міжособистісної взаємодії із оточуючими та однолітками Саме тому, надзвичайно важливим завданням практичної психології є пошкук шляхів конструктивного формування особистості на всіх етапах її становлення. Особливо гостро ця проблема постає стосовно підлітків. Оскільки важливо, щоб після проходження цього кризового вікового періоду відбулося формування дієвої життєвої позиції, самодетермінованості та уміння підростаючої людини проявляти активність, волю, цілеспрямованість толерантним способом без прояву агресивності. Такий підхід, у психолого-педагогічній науці зумовив зростання експериментальних досліджень спрямованих на пошук засобів попередження та зменшення проявів агресивної поведінки у підлітковому віці.

У вітчизняній психологічній науці феномен агресивної поведінки досліджувався в працях Б.С.Братуся, С.М.Єніколопова, Л.Ю.Іванової, А.А.Налчаджяна, Н.О.Ратінової, А.О.Реана, Т.Г.Рум’янцевої, І.О.Фурманова, О.В.Хреннікова.

Метою дослідження – полягає у виявленні взаємозв’язку агресивної поведінки підлітків та акцентуацій характеру.

Відповідно до вищевказаної мети визначено наступні завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми агресивної поведінки, проаналізувати основні підходи до вивчення агресивної поведінки в підлітковому віці.

2. Обгрунтувати методи та організацію дослідження за обраною проблематикою.

3. Провести емпіричне дослідження особливостей агресивної поведінки підлітків.

4. Розробити практичні рекомендації для шкільних психологів та батьків щодо зниження рівня агресивної поведінки в підлітковому віці

Об’єкт дослідження – агресивна як соціально-психологічний феномен.

Предмет дослідження – соціально-психологічні особливості виникнення агресивної поведінки в підлітковому віці.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань у роботі були використані методи теоретичного й емпіричного дослідження: а) теоретичні методи (аналіз, порівняння, класифікація, систематизація, узагальнення) дали можливість науково–теоретичного обґрунтування отриманих нами даних; б) емпіричні методи дослідження: анкетування, методики: опитувальника Леонгарда – Шмішека, Діагностика стану агресії (А. Басса, А. Дарки), методи статистичної обробки кількісних даних.

Структура та обсяг курсової. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ АГРЕСИВНОЇ ПОВІДІНКИ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

1.1. Агресивність як соціально психологічний феномен

 

Головною метою цього підрозділу є чітке визначення ключового поняття нашого дослідження – агресивності – та окреслення тих явищ, що
входять в рамки даного теоретичного конструкта. Термін “агресивність”, який активно використовується як на науковому, так і на побутовому рівнях, не має єдиного розуміння його суті. По-друге, не існує загальної точки зору на феномен агресивності і серед самих науковців.

Невідповідність у трактуванні цього поняття простежується вже при опрацюванні сучасних психологічних словників. Так, наприклад, словник під редакцією О.В.Петровського та М.Г.Ярошевського визначає агресивність як „…цілеспрямовану деструктивну поведінку, що суперечить нормам та правилам існування людей у суспільстві, наносить шкоду об’єктам нападу (живим та неживим), спричиняє фізичний збиток людям або викликає у них негативні переживання, стан напруги, страху” [25, с.8]. У словнику-довіднику Н.І.Конюхова під агресивністю розуміється „…демонстрація переваги в силі або застосування сили по відношенню до іншої людини або групи осіб” [8].

Отже, в першому випадку існує пряме свідчення про ворожий, деструктивний характер агресивної поведінки, а в другому таке чітке твердження не простежується – демонстрація переваги в силі, наприклад, не завжди містить в собі намір спричинення шкоди. З метою з’ясування невідповідностей у термінології, ми здійснили аналіз наукових даних з цієї теми. Досліджень проблем агресивності поведінки,присвячені монографії (A.Бандура, A.Басс, Л.Берковіц, Р.Берон та Д.Річардсон, Б.Крейхі, К.Лоренц, В.Холлічер), не існує чіткого визначення самого поняття “агресивності” .

Термін «агресія» часо асоціюється з негативними емоціями, такими як гнів; з мотивами – бажанням образити або заподіяти шкоду тощо; і навіть з негативними установками, такими як расові або етнічні забобони. Незважаючи на те, що всі ці фактори, безсумнівно, відіграють важливу роль у діях, що завдають шкоди, їх наявність не є необхідною умовою для таких дій.

 

1.2. Особливості підліткового віку в різних наукових концепціях

 

Вчені дають різні вікові рамки цього періоду И.Ю. Кулагіна виділяє ранній підлітковий: 9-12 років для дівчат та 12-14 років для хлопців; пізній підлітковий: 13-16 років для дівчт та 15-18 років для хлопців [13]. Підлітковість , або його ще називають пубертатним періодом – етап
дозрівання і розвитку особистості, що знаходиться між дитинством та дорослістю. Як зазначає І.С.Кон, підлітковість – період переходу від
залежного дитинства до самостійної та відповідальної дорослості, що передбачає, з одного боку, завершення фізичного, зокрема, статевого,
дозрівання, а з другого – досягнення соціальної зрілості [9].

Найбільш широко розкрито особливості підліткового віку в концепції Ж.Піаже. З точки зору даного підходу окреслений період особистісного розвитку характеризується вищим рівнем розвитку розумових здібностей, що полягає у розвитку здатності абстрактно і цілісно мислити та застосовувати рефлексивні здібності, які дають можливість прогнозування далекої життєвої перспективи, цілісного сприйняття життя та планування основних концепцій світоглядного мислення. Проте саме мислення характеризується егоцентричністю і керується здебільшого категоріями можливого, бажаного, а не реалістичного [4].

Перед підлітком соціум ставить завдання обрати свою модель поведінки серед безлічі різнотипних, часто прямо протилежних варіантів і
моделей. В процесі соціальної та особистісної ідентифікації цей вибір повинен усвідомитися та конкретизуватися. Період підлітковості, на думку В.И. Слободчикова, — завершальна стадія процессу персоналізації. А головними новоутвореннями цього вікового періоду є саморефлексія, усвідомлення власної індивідуальності, поява життєвих планів і перспектив, готовність до самовизначення, спрямованість на усвідомлену світоглядну морально-ціннісну позицію, поступове осягнення ширших сфер соціальної актиності [7].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!