Курсова робота “Технологiї планування у сфері соціального забезпечення”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ПЛАНУВАННЯ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1.1. Сутнісні особливості та види планування соціального забезпечення

1.2. Основні засади планування в системі соціального забезпечення населення

РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНОЛОГІЇ ПЛАНУВАННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

2.1. Планування соціального забезпечення окремих верств населення

2.2. Планування в міжнародній практиці соціального забезпечення населення

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність та доцільність теми дослідження. Планування в широкому сенсі визначається як встановлення цілей для системи або підсистеми. Планування як наукову категорію можна розглядати в контексті загальної економічної ситуації та стану державного управління. У першому випадку планування є способом управління виробництвом. Планування в державному управлінні є невід’ємною складовою системи державного управління і має важливе значення для його ефективності та результативності. Дослідження соціального планування в державному управлінні дає можливість виявити та підвищити ефективність системних параметрів державного управління в соціальній сфері.

Соціальний захист, що є найважливішою складовою соціальної сфери, у її розвиненому вигляді спрямований на забезпечення населення комплексом послуг, що сприяють підвищенню рівня та якості життя людини. Важливими основами для реалізації цієї діяльності стають концепції соціальної справедливості, соціальної відповідальності та соціального партнерства. Система соціальних послуг, розроблена в рамках соціально-захисної парадигми держави, має особливості та особливості, що відображають особливості її структурної організації. Важливо зазначити, що сферою створення, впровадження та розвитку системи соціальних послуг є соціальна підтримка людей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Аналіз останніх досліджень та публікацій, спрямованих на вирішення наукової проблеми. Планування є одним з найважливіших завдань державного управління. Вплив керівництва підрозділу на установу виражається через функцію планування підрозділу, оскільки параметри функціонування системи (підсистеми) (значення характеристик процесу) визначаються шляхом планування. Існують різні підходи до планування, як з загальноекономічної точки зору, так і з точки зору бізнесу.

Питання соціального планування в державному управлінні розглядалось у працях В. М. Ель- меєв, Н. І. Лапін, Π. П. Лузанс, В.Г. Подмарков, Ж.В. Попович, В.В. Попович, В.В. Попович, В.В. Попович. Т. Тощенко та ін. У них висвітлюються аспекти необхідності соціального планування, визначення його основних параметрів, організаційних форм та алгоритмів проведення, методи впровадження механізмів з використанням у прибуткових і неприбуткових організаціях.

Мета курсової роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні технологiї планування у сфері соціального забезпечення.

Виходячи з розуміння мети роботи, сформулюємо завдання дослідження:

1) здійснити аналіз теоретичних основ, сутністі значення та принципи соціального планування.

2) проаналізувати основні технології планування основних видів соціальних послуг в системі соціального забезпечення.

3) охарактеризувати основні тенденції та технології планування в міжнародній практиці соціального забезпечення населення.

5) окреслити рекомендації та заходи щодо вдосконалення організаційного механізму управління змінами у системі соціального захисту;

Об’єктом дослідження є соціальне планування та сутнісні характеристики.

Предметом дослідження – комплексний зміст та аналіз технологiй планування у сфері соціального забезпечення.

Основними методами дослідження є: аналіз наукової психолого-педагогічної, історичної літератури і періодичних видань з вивчення даної проблеми в суспільстві, опис, аналіз і синтез, узагальнення, порівняння та систематизація.

Наукова новизна курсової роботи. Питання особливостей означеної проблеми характеризуються багатовекторністю наукових пошуків. Зокрема, дану тему досліджували такі науковці, як О. Антонової, А. Аганбегян, Р. Вілсона, Г. Клейнера, Г. Курцева, Л. Якобсона А. Айтов, В. Г. Асєєв, В. І. Герчиков та ін., дана тематика, на наш погляд, потребує постійної уваги та розвитку. Наукова новизна полягає в тому, що в ній зроблена спроба узагальненого та багатостороннього, комплексного огляду часто розрізнених, а іноді – суперечливих відомостей з досліджуваної теми, що містяться в наукових працях і статтях різних авторів. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше дано комплексний та систематичний  аналіз технологiй планування у сфері соціального забезпечення. У даній роботі використовуються сучасні дані, що змінюють бачення з деяких проблемних питань.

Практична значущість дослідження полягає у проведенні всебічного аналізу сучасних підходів до технологiй планування у сфері соціального забезпечення.

Структурно робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ПЛАНУВАННЯ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1.1. Сутнісні особливості та види планування соціального забезпечення

 

Соціальна сфера має свою специфіку: кожен соціальний процес пов’язаний з іншими явищами, тому неможливо ігнорувати інтереси різних соціальних груп та можливий вплив заходів і програм на інші сфери суспільного розвитку. Поширена ідея скорочення витрат при плануванні суспільних процесів, безперечно, підриває інтереси окремих соціальних груп. Максимальні соціальні результати не можуть бути досягнуті за рахунок скорочення витрат. Це одне з найважливіших завдань соціального планування[3].

Для розробки планів соціального розвитку розроблено загальні методи та принципи соціального планування. Загальновідомо, що основні принципи планування були сформульовані В.І. Леніним. Найважливішими з них є узгодженість та послідовність планів, їх наукова обґрунтованість, перспективність та актуальність планування, детальний облік та контроль за виконанням планів. Всі ці принципи поширюються і на соціальне планування.

Комплексний підхід до соціального планування базується на взаємозалежності технічних, економічних і соціальних факторів, на взаємодії інтересів і потреб окремих осіб, груп, колективів і суспільства в цілому[10]. Однією з найважливіших характеристик соціального планування є його оптимальність. Серед різних варіантів планового вирішення соціальних проблем завжди слід обирати той, який максимально і в найкоротші терміни задовольнить потреби працівників з урахуванням наявних можливостей і ресурсів[12].

Проблеми планування суспільного розвитку виникли наприкінці 18 століття і були започатковані соціалістами-утопістами К. де Рувре (Сен-Сімоном), Ш. Фур’є та Р. Уеном, які прагнули створити досконалий суспільний устрій, заснований на принципах розуму, справедливості, свободи, рівності та братерства. Серед утопічних ідей і припущень соціалістів були: необхідність великого суспільного виробництва; ліквідація протилежності між містом і селом, розумовою і фізичною працею; ставлення до праці як до обов’язку і задоволення; вимога єдності науки і виробництва, наукового планування економіки; розподіл наявних ресурсів «за здібностями». Деякі з її припущень залишаються актуальними і сьогодні[22]. Ще у 19 столітті його послідовники намагалися реалізувати деякі з його ідей у США та Великій Британії. Термін «соціальне планування» вперше з’явився у 1930-х роках у реформах «Нового курсу» 32-го президента США Ф. Рузвельта, спрямованих на подолання кризи перевиробництва. Згодом це явище трансформувалося в різні форми і методи соціального захисту, насамперед, щодо забезпечення соціального захисту населення.

Внесок у розвиток теорії та практики соціального планування зробили такі вітчизняні вчені: А. Айтов, В. Г. Асєєв, В. І. Герчиков, В. М. Ель- меєв, Н. І. Лапін, Π. П. Лузанс, В.Г. Подмарков, Ж.В. Попович, В.В. Попович, В.В. Попович, В.В. Попович. Т. Тощенко[27]. Нинішня відмова від ідей соціалізму призвела до відмови від централізованого планування соціального розвитку суспільства. Відхід від принципів планової організації можна пояснити наступним чином: ); неспроможність соціально-економічної системи сприяти соціально-економічному розвитку).

Основні особливості соціального планування:

1) Планування є цілеспрямованим, зумовленим об’єктивними тенденціями в організації суспільного розвитку і передбачає задоволення теперішніх і майбутніх потреб людей, їх координацію та розробку заходів щодо стимулювання творчої активності окремих осіб і соціальних інститутів;

2) Використання в соціальному плануванні результативних показників (строки, обсяги, рівні, ритми, темпи, коефіцієнти, ступінь досягнення меж);

3) Розробка та детальний аналіз засобів досягнення поставлених цілей розвитку за допомогою стимулів (обмежень) або умов раціонального розвитку об’єкта планування;

4) соціальне планування є безперервним процесом пізнавальної та перетворювальної діяльності [28].

У загальному вигляді соціальне планування визначається як наукове визначення цілей, показників і завдань розвитку об’єктів соціальної сфери та визначення основних засобів їх досягнення з урахуванням інтересів населення, соціальних інститутів або основних виробничих об’єднань [7]. Соціальне програмування має практичну цінність лише за умови врахування специфіки та спрямованості його змісту. Система моніторингу виконання плану соціального розвитку, що включає облік, звітність та організацію аналізу і контролю, є необхідною умовою для вдосконалення соціального програмування [5].

Крім того, основним завданням соціального планування є визначення оптимальних термінів вирішення соціальних проблем. Чим складніша проблема, тим більше часу потрібно для досягнення мети. Цей час витрачається як на теоретичне визначення цілей планування, так і на реалізацію необхідних заходів для поліпшення соціальної ситуації. Загальна концепція соціального планування не може бути визначена апріорі, а обирається на основі низки якісних та кількісних критеріїв. Стратегія соціального планування передбачає визначення актуальної для населення соціальної проблеми, логічне обґрунтування можливих альтернатив її вирішення (визначення відповідних послуг, програм та заходів) [7].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!