Курсова робота “Технології соціально-психологічної реабілітації дітей, батько яких загинув на війні”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ, БАТЬКИ ЯКИХ ЗАГИНУЛИ НА ВІЙНІ 

1.1. Соціально-психологічна реабілітація: поняття, етапи, технології

1.2. Особливості соціально-психологічної реабілітації дітей

РОЗДІЛ 2. ФОРМИ І МЕТОДИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ, У ЯКИХ БАТЬКО ЗАГИНУВ НА ВІЙНІ

2.1. Напрями соціально-психологічної реабілтації дітей, батьки яких загинули на війні

2.2. Зміст і форми соціально-психологічної реабілітації дітей, батько у яких загинув на війні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Родина – вважається однією з найбільш вагомих життєвих цінностей. В самій сім’ї дитина сприймає світ вперше, і вона отримує основні уявлення про життя та формує свій світогляд, який визначатиме її подальший життєвий шлях. На жаль, існують сім’ї, які є неповними, і ця ситуація може бути наслідком різних обставин, таких як розлучення батьків, випадок, коли мати вирішила виховувати дитину самотужки, або втрата одного з батьків. Це найчастіше стосується сімей, де головою родини є жінка, іноді – чоловік.

Двадцять четверте лютого, всі сім’ї в Україні були винурені із зони комфорту та опинилися в стресовому стані. Кожен намагався подолати цю ситуацію власними зусиллями: деякі відправлялися на фронт, ставали волонтерами, намагалися допомогти та рятувати інших, продовжували працювати, ховалися від небезпеки, чи шукали усамітнення. Багато українських сімей зазнали великої втрати, коли загинув голова сім’ї, який захищав Вітчизну. Очевидно, прийняти такий втрату було надзвичайно важко, і багатьом людям знадобилася допомога професіоналів, хоча деякі намагалися пережити це горе самостійно.

Найвразливішою групою населення є, безумовно, діти. Незалежно від спроб дорослих забезпечити безпеку для дітей у сучасному світі, діти все одно мають доступ до останніх новин та подій. Стрес, тривога і нерозуміння вражають дітей набагато сильніше, ніж дорослих. Втрата батька на війні стає травмою, з якою дитина не може впоратися самостійно.

Повсякденна практика роботи з такими дітьми вимагає від дорослих не лише володіння спеціальними формами організованої психотерапевтичної підтримки, а також здатності в повсякденному житті надавати допомогу дитині у подоланні цього горя, надавати їй підтримку та запобігати розвитку неврозів. Володіння такими навичками необхідне не лише для соціальних педагогів, психологів, вчителів, а також для всіх дорослих, чия діяльність пов’язана з дітьми, які пережили або можуть пережити подібні ситуації.

Велику кількість досліджень з даної проблеми проводили вітчизняні вчені, серед яких були В. Вишемирський, В. Засенко, І. Іванова, Л. Каган, А. Капська, Ж. Петрочко, О. Польовик, А. Шведов, К. Щербакова і багато інших дослідників.

Об’єктом дослідження є соціально-психологічна реабілітаці.

Предметом дослідження є зміст і методи соціально-психологічної реабілітації дітей, чиї батьки загинули під час війни.

Метою дослідження є теоретичне обгрунтування особливостей та розробка методів і форм соціально-психологічної реабілітації дітей, батько яких загинув на війні.

Завдання дослідження:

1. Охарактеризувати поняття, етапи, технології соціально-психологічної реабілітація;
2. Визначити особливості соціально-психологічної реабілітації дітей;
3. Проаналізувати напрями соціально-психологічної реабілтації дітей, батьки яких загинули на війні;
4. Розробити зміст і форми соціально-психологічної реабілітації дітей, батько у яких загинув на війні.

Для вирішення поставлених завдань дослідження використовувалися такі методи: теоретичні: аналіз і узагальнення філософської, психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури, дисертаційних робіт з метою з’ясування сучасного стану розробленості проблеми та розкриття її сутності; узагальнення та синтез,  що дали можливість систематизувати та узагальнити інформацію про об’єкт дослідження, сформувати термінологічний апарат курсової роботи.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел та додатки.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ, БАТЬКИ ЯКИХ ЗАГИНУЛИ НА ВІЙНІ

1.1. Соціально-психологічна реабілітація: поняття, етапи, технології

 

У історичному контексті, реабілітацію розуміли як процес відновлення колишнього стану та відновлення доброї репутації людини, яку необґрунтовано обвинувачували. Другий аспект цього терміну вказував на медичні, педагогічні, психологічні та юридичні заходи, спрямовані на відновлення здоров’я та працездатності особи. У сучасному контексті, реабілітація визначається як комплексна підтримка спеціалістів, спрямована не лише на компенсацію порушень, а також на повернення постраждалих осіб до суспільства та їх максимальну інтеграцію на особистому та професійному рівнях у суспільство.

Серед різновидів реабілітації зазвичай можна виділити дві великі категорії: медичну та соціальну. Медична реабілітація включає в себе комплекс заходів, спрямованих на максимально можливе відновлення здоров’я людини після перенесених захворювань, оперативних втручань та компенсацію порушених або повністю втрачених функцій організму. З іншого боку, соціальна реабілітація передбачає реалізацію комплексу заходів, спрямованих на створення умов для інтеграції людини у суспільство, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної та сімейно-побутової діяльності.

До соціальної реабілітації відносять реабілітацію політичну, метою якої є відновлення популярності політичного лідера, статусу скомпрометованої партії; кримінально-правову, спрямовану на поновлення репутації безпідставно звинуваченої людини, відновлення її в правах; трудову, або професійну, що включає заходи, спрямовані на працевлаштування, професійне навчання та перенавчання, оволодіння трудовими навичками, у тому числі шляхом створення спеціально пристосованих робочих місць; соціально-економічну, метою якої є повернення потерпілому економічної, фінансової незалежності та соціальної повноцінності.

До сфери соціальної реабілітації відносять такі підгалузі: політична реабілітація: мета цієї галузі полягає відновленні популярності політичного лідера та статусу компрометованої політичної партії; кримінально-правова реабілітація: спрямована на відновлення репутації людини, яку незаслужено обвинувачують, а також на відновлення її прав та статусу; трудова або професійна реабілітація: ця галузь включає в себе заходи, спрямовані на працевлаштування, професійну підготовку, перепідготовку, набуття трудових навичок. Часто це включає створення спеціально адаптованих робочих місць; соціально-економічна реабілітація: мета полягає в поверненні постраждалому економічної та фінансової незалежності, а також відновленні його соціальної повноцінності.

 

1.2. Особливості соціально-психологічної реабілітації дітей

 

У зв’язку з численними загрозами для життєдіяльності та значущими стресовими ситуаціями серед громадян, які проживають вздовж лінії розмежування та в окупованих районах, спостерігається різноманітні психолого-неврологічні та фізичні розлади, такі як: проблеми зі сном, порушення уваги, пам’яті, тривожність, збільшення кількості соматичних захворювань, емоційне вигорання та інші.

Важливо відзначити, що такі розлади особливо помітні у дітей та молоді, оскільки вони, не маючи розвиненої стресостійкості та значного життєвого досвіду, стають найбільш вразливими до різних екстремальних ситуацій, включаючи воєнні дії.

Згідно з міжнародними стандартами, в будь-яких справах, що стосуються неповнолітніх, основний акцент має бути зроблений на їхньому правовому захисті та задоволенні їхніх потреб. У ситуаціях збройних конфліктів важливо мінімізувати негативні наслідки для дітей. Тому, шляхом внесення змін до законодавства України шляхом Закону від 26 січня 2016 року № 936-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми», були внесені поправки до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства». Ці зміни визначили нову категорію громадян, які потребують підтримки – діти, які постраждали внаслідок військових дій та збройних конфліктів. Для цих осіб також гарантується захист з боку держави та надається всебічна допомога та реабілітаційні заходи.

Широкий спектр фахових учасників в процесі реабілітації визначає його складність, багаторівневість та динамічний характер. Реабілітаційні заходи мають на меті досягнення розвивальних, виховних та освітніх цілей, а також єдність психологічної, медичної, педагогічної та соціальної реабілітації дітей. Вони повинні ґрунтуватися на принципах поєднання традиційних, інноваційних та альтернативних методів [6].

Педагогічна та соціально-психологічна реабілітація дітей та молоді, які постраждали внаслідок війни, спрямовані на відновлення особистісної цілісності, розвиток та формування здібностей та якостей, які дозволять юній особистості виконувати різні соціальні ролі та бути активно включеними в різні сфери соціальних відносин і життєдіяльності.

У процесі відновлюючої взаємодії різних фахівців з дітьми та молоддю, які постраждали внаслідок війни в Україні, реалізується комплекс реабілітаційних заходів, які можна класифікувати наступним чином:

1. ерготерапія та щоденна реабілітація, спрямовані на відновлення здатності до самообслуговування та руху;
2. корекційно-виховні заходи в навчальному процесі, спрямовані на опанування дітьми та молоддю конкретної системи знань, норм і цінностей, що сприяють їх успішному інтегруванню як повноправних членів суспільства;
3. фахова підготовка та перепідготовка для отримання додаткових професій;
4. сімейна реабілітаційна діяльність включає різноманітні заходи (соціальні, педагогічні, психологічні), спрямовані на відновлення звичних, типових рольових функцій особистості в родині та підготовку її до майбутнього життя;
5. заходи рекреації та відпочинку, спрямовані на задоволення фізичних розважальних потреб та особистісний ріст. Сюди входять соціокультурні, спортивні, фізкультурні та оздоровчі заходи;
6. соціально-психологічна підтримка для дітей та молоді, яку можуть надавати різні спеціалісти з метою відновлення їхнього особистісного статусу, відновлення характерних рис та властивостей, які допоможуть їм успішно виконувати свої соціальні ролі (сімейні, батьківські, подружні, громадські, політичні, культурні). Крім того, до цього спектру послуг входять комунальні та побутові послуги.

 

РОЗДІЛ 2. ФОРМИ І МЕТОДИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ, У ЯКИХ БАТЬКО ЗАГИНУВ НА ВІЙНІ

2.1. Напрями соціально-психологічної реабілтації дітей, батьки яких загинули на війні

 

В Україні, через війну, щодня страждають сотні тисяч дітей. Деякі з них можливо зараз чують вибухи та відчувають страх. Інші перебувають в окупованих територіях або були змушені виїхати за кордон і не мають надії повернутися додому, оскільки їхні домівки більше не існують. Деякі з цих дітей не можуть пережити втрату батьків, а інші стали свідками численних розстрілів. Усе це надзвичайно тяжко для них.

Ці діти – з міст Буча, Маріуполь, Бородянка, а також з деокупованих населених пунктів Харківщини, із невеликих сіл і великих міст. Кожній дитині, яка пережила психотравму, необхідна допомога і підтримка.

Для таких дітей був організований реабілітаційний табір на сході Іспанії, ініційований українською громадською організацією Gen.Ukrainian. Оксана Лебедева, засновниця ГО, поділилася інформацією про те, кого саме відновлюють в цьому таборі, які випробування пережили діти, які методи використовують фахівці з психотерапії для реабілітації, і чому важливо не терпіти біль.

Один з учасників реабілітаційного табору – 6-річний Влад з Бучі, який став відомим завдяки фотографії, де він стояв біля могили своєї матері на власному подвір’ї, ця фотографія стала предметом уваги як українських, так і світових ЗМІ. Разом з маленьким Владом у таборі проходив реабілітацію його 12-річний брат. На жаль, вже немає ні матері, ні батька.

Батька хлопчика загинув раніше, їх маму поховали у дворі їхнього власного будинку. Пізніше діти були присутні на ексгумації тіла, після чого її знову поховали. Крім того, у хлопчиків є сестра. Ось що розповідає маленький Влад про те, що вони пережили в Бучі:

“Почалася війна, і ми ховалися в підвалі. Там було багато людей, включаючи бабусю та інших. Ми дуже замерзли. Траплялося, що танки проїжджали майже повз нас. Потім наша мама померла, і ми вже не раз ховали її. Я намагався допомагати, несучи палиці та дерев’яшки…”

Курс реабілітації триває 30 днів. Наразі 16 дорослих працюють з маленькими українськими дітьми 24 години на добу, сім днів на тиждень, допомагаючи 30-40 маленьким українцям навчитися жити у нових умовах. Важливо зазначити, що рідних братів і сестер не розлучають – вони можуть проходити реабілітацію разом. Проте батьки або опікуни не можуть бути їхніми супроводжуючими на курсі реабілітації.

Упродовж 30 днів всі учасники табору проходять комплексну програму психологічної реабілітації, яка включає в себе наступні елементи:

1. групова терапія;
2. індивідуальна терапія, в рамках якої кожній дитині призначається окремий спеціаліст, і створюється індивідуальний психологічний профіль;
3. когнітивно-поведінкова терапія;
4. арт-терапія;
5. анімалотерапія, яка представляє собою спеціальний вид лікування психологічних травм за допомогою тварин. Вона включає в себе фізичні контакти з тваринами, а також використання образів, іграшок і символів;
6. терапія апаратом Tomatis з індивідуальною програмою для кожної дитини;
7. казкотерапія;
8. бібліотерапія;
9. виставковий ляльковий театр, який допомагає дітям висловити свої почуття та долі.

Педагогічна програма включає в себе роботу в групах, ситуативне моделювання, розвиваючі ігри та інші методи. Групи формуються за змішаним принципом. Кінцеву програму для відновлення психоемоційного стану дитини створюють з урахуванням її індивідуальних особливостей та потреб учасників конкретної групи.

Психологи, соціальні працівники та соціальні педагоги повинні проводити психологічну освіту для батьків, щодо можливих проявів та змін в поведінці та емоційно-психологічному стані дітей [4].

Іноді виникають ситуації, коли фахівцю доводиться повідомити дитині про смерть своєї рідної або близької людини. У таких випадках важливо враховувати вік дитини, якій призначено донести цю печальну звістку, оскільки діти та дорослі реагують на горе по-різному.

При повідомленні дитині про смерть батька або матері необхідно дотримуватися наступних правил, залежно від віку дитини:

1. Для ознайомлення дитини із поняттям смерті та її наслідками можна використати психотерапевтичну казку або притчу [3].
2. Дитина не завжди розуміє повний обсяг трагічності ситуації, і може продовжувати гратися, не виражаючи жодних емоцій або ознак горя. Тому психолог, після того як повідомив дитині про смерть, повинен провести певний час поруч із нею, слідкувати за її реакцією та вимірювати прояв негативних емоцій.
3. Діти до семи років часто не розуміють, що після смерті немає можливості повернутися, і тому можуть постійно запитувати, коли їхня близька людина повернеться. Тому необхідно пояснювати їм знову і знову, що після смерті немає повернення, і це втрата назавжди.
4. Повідомлення про смерть батька або матері має бути здійснене найближчою дорослою особою, яку дитина добре знає, кому вона довіряє і, найкраще, це має бути особа, з якою вона живе.
5. Психолог повинен перед тим, як повідомити дитині цю інформацію, підготувати рідних до прийому новин: дорослий має повністю сконцентрувати свою увагу на дитині, може відчувати сум, але не виявляти цього публічно; у випадку прояву гніву з боку дитини, важливо виявити розуміння та залишити спокій.
6. У момент передачі негативної інформації слід спрямовувати тактильний контакт із дитиною (якщо це не протистоїть їй): сісти з нею на коліна, взяти за руку або обійняти за плечі.
7. Під час повідомлення трагічних новин голос говорящої особи має бути спокійним, мова – простою, а оповідь – без подробиць.

 

2.2. Зміст і форми соціально-психологічної реабілітації дітей, батько у яких загинув на війні

 

Війна завжди несе страждання і біль для суспільства, але, безсумнівно, найбільше страждають діти, які втратили свого батька чи матір під час військових конфліктів. Для дітей, батько яких загинув на війні, ситуація особливо складна, оскільки ця трагедія залишає глибокий слід в їхній психіці та соціальному становищі.

Тому настільки важливо ретельно розглянути зміст і методи соціально-психологічної реабілітації цих дітей, щоб покращити якість їхнього життя та психологічний стан.

Соціально-психологічна реабілітація дітей, чиї батьки загинули на війні, включає в себе комплекс заходів, спрямованих на підтримку їхнього психічного здоров’я, соціальної адаптації та розвитку самоідентифікації в умовах втрати. Спершу, це охоплює психологічну допомогу та підтримку для дітей, які пережили втрату. Психологи та психотерапевти допомагають дітям зрозуміти та виразити свої емоції, наголошують на позитивних аспектах пам’яті про загиблого батька, сприяють подоланню травматичних досвідів.

Покрім психологічної підтримки, важливо створити для таких дітей соціальні умови для їхнього нормального розвитку. Це може включати в себе забезпечення доступу до освіти та можливостей для особистого росту. Шляхом реалізації цього, суспільство допомагає дітям знайти своє місце у житті та реалізувати свій потенціал.

Необхідно приділити особливу увагу роботі з інформацією та формуванню позитивного ставлення до власної історії та коренів. Для досягнення цієї мети можна провести різноманітні заходи, що сприятимуть дітям вивчати та розуміти історію свого батька, його внесок у справу захисту країни, а також демонструвати, що ця історія є джерелом пишних традицій та гордості.

Проте соціально-психологічна реабілітація таких дітей передбачає не лише індивідуальні заходи. Важливо створити сприятливе соціальне середовище, де діти можуть відчути підтримку та розуміння від оточуючих. Спільнота, родина, друзі, школа – всі ці структури повинні брати участь у процесі реабілітації та створити для дітей безпечне та дружнє середовище.

Крім цього, слід акцентувати увагу на цінностях миру та примирення, вчити дітей важливості вирішення конфліктів мирними засобами та підтримувати їх у формуванні позитивного ставлення до життя та майбутнього.

Соціально-психологічна реабілітація дітей, чиї батьки загинули на війні, є складним процесом, що вимагає переорієнтації, перш за все, у напрямі розробки методології та методики соціально-педагогічної та психологічної моделі соціальної роботи. Сутність соціальної реабілітації полягає у створенні умов для саморозвитку дитини, завдяки яким вона формує активну життєву позицію [7].

Системний підхід дозволяє сформулювати багаторівневу структуру проблем соціальної реабілітації та допомоги, включаючи такі аспекти:

1. Дитина: підтримка фізичного здоров’я, розвиток особистості, забезпечення емоційної підтримки, навчання та задоволення соціальних потреб;
2. Сім’я: фінансова підтримка, житлові умови, навички догляду та виховання дитини, вирішення емоційних проблем та подолання соціальної ізоляції;
3. Фахівці: медичний персонал (профілактика та збереження здоров’я), педагоги та психологи (розробка та впровадження спеціальних методик навчання та виховання для дітей та батьків), соціальні працівники (надання допомоги, інформування про ресурси, робота з родинами та групами, захист інтересів дітей та сім’ї, інтеграція професіональних зусиль), інженери та виробники (розробка та виготовлення спеціальних засобів для підтримки ефективної життєдіяльності та навчання дітей, створення спеціальних робочих місць) [1].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!