ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІАГНОСТИКИ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН В ПРОЦЕСІ КОМАНДОУТВОРЕННЯ
1.1 Поняття і види команд. Психологічна характеристика процесу командоутворення
1.2 Критерії оцінки кандидатів в управлінні командою
Висновки до розділ 1
РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ КОМАНДОУТВОРЕННЯ В ПРОЦЕСІ ТРЕНІГУ
2.1 Етапи організації тренінгу. Початковий етап динаміки групи
2.2 Перехідний етап динаміки групи
2.3 Продуктивний етап групової динаміки
Висновки до розділу 2
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми. У сучасних умовах соціально-економічного розвитку ефективність підприємства або організації визначається впровадженням командного управління.
Саме такий стиль керівництва забезпечує успіх компаній, які вчасно починають реструктуризацію. Основний метод колективного управління – командоутворення. Вона полягає у створенні ефективної групи співробітників, яка являє собою «команду», здатну вирішувати складні завдання і виконувати нестандартні завдання.
Командоутворення – необхідна умова розвитку будь-якої організації. Створення команди – це цілий пласт глобальних змін. Реконструкція принципів взаємодії. Вплив на норми, традиції і правила компанії. В результаті змінилося все, що пов’язано з персоналом, від формування командного духу і системного мислення до створення власної системи самонавчання.
Компанія (організація, підприємство) – це цілісний організм. Зміна одного структурного елемента тягне за собою зміну всієї системи. Тому командна робота в будь-якому підрозділі впливає на розвиток компанії в цілому.
Команда – це не просто група співробітників, що володіють певними навичками для вирішення спільних і важливих завдань для успіху компанії. Команда – це почуття ліктя, ідентифікація з певною соціальною групою, що пов’язана з компанією, загальногрупова креативність, значний енергетичний потенціал.
Метою дослідження: тренінг командоутворення як запорука швидкої адаптації співробітників до входження в новий колектив.
У відповідності з поставленою метою були сформульовані завдання дослідження:
- вивчення теоретичних основ командоутворення;
- визначення значення та обгрунтування методів діагностики міжособистісних відносин за допомогою тренінгу;
- Зібрати теоретичні дані з питання створення тренінгу командоутворення як запоруки швидкої адаптації співробітників до входження в новий колектив.
Об’єктом дослідження: тренінг командоутворення.
Предмет дослідження: міжособистісні відносини тренінгу, як фактор командоутворення.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 29 сторінки.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІАГНОСТИКИ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН В ПРОЦЕСІ КОМАНДОУТВОРЕННЯ
1.1 Поняття і види команд. Психологічна характеристика процесу командоутворення
Команди останнім часом стали вважатися найбільш важливим груповим явищем в організації, і популярність команд зросла в результаті розвитку передових інформаційних технологій і зростаючої уваги до комплексного контролю якості та організаційного навчання [1].
Ці тенденції в організаційному розвитку призвели до зміщення акценту з дій окремих менеджерів на діяльність багатофункціональних управлінських команд і робочих груп, які зосереджені на складних питаннях і завданнях.
Концепція і особливості команди
Під командною формою організації роботи можна розуміти об’єднання певної групи професійних працівників в автономний самоврядний колектив з метою вирішення поставленої задачі більш оперативно, ефективно і якісно, ніж при звичайній, індивідуальній організації робіт.
Завдання, поставлені перед командою, можуть носити різний тимчасовий характер, залежно від деталей і умов основних напрямків діяльності організації, компанії та підприємства. Це може бути одноразова операція або безперервна операція з певним циклом роботи.
Т.Зінкевич-Євстігнєєва, Д.Фролов, Т.Грабенко, О.Карякін виділяють 7 принципів організації роботи у формі команди.
- Принцип колективного виконання роботи – кожен член команди виконує частину роботи, дорученої командою, і не входить до переліку її функціональних обов’язків (хоча збіги не виключені).
- Принцип єдиного стимулу для команди, оплата кінцевого результату.
- Принцип належного стимулювання команди до кінцевого результату. У багатьох випадках офіційне визнання є стимулом, який більш цінний, ніж матеріальна винагорода.
- Принцип автономної автономії команди – командою управляє лідер (менеджер), а не адміністративне керівництво організацією. Завдання, які ви виконуєте, можуть бути встановлені адміністраторами вашої організації, розподілом ролей і функцій, але вибір способу вирішення проблеми визначається самою командою.
- Принципи добровільного членства в команді. Автори підкреслюють важливість цього принципу, визначають його як матеріальний і вважають, що в нього можуть входити тільки ті, хто добровільно висловив готовність зробити це, ґрунтуючись на повному знанні і розумінні всіх умов своєї діяльності [2].
Ефект команди, її визнання, приходить після довгої спільної роботи і реального успіху. Кожна команда повинна заробити свого роду «сертифікат довіри» всередині організації, щоб придбати імідж команди, яка добре відома і шанована.
Для діяльності команд характерний принцип синергії, згідно з яким, ефективність роботи команди перевищує потенційну суму індивідуальних ефективностей її членів. У чому ж відмінності команд від груп, які призводять до зовсім інших результатів роботи тих і інших?. Однією з фундаментальних відмінностей, на мій погляд, є відсутність координації і втрата мотивації. У цьому сенсі координація і мотивація всередині команди стають не втратою, а свого роду «бонусом» в колективній продуктивності.
У разі груп вона характеризується спонтанною появою, як правило, ініціатива зі створення групи виходить зсередини однієї і тієї ж групи, цілі якої невизначені і розпливчасті, а ролі в групі динамічні. Команда в організації виникає в рамках певного плану, і ініціатива щодо її створення виходить ззовні – зазвичай від керівництва організації або відділу, мета команди конкретна і ясна, вона розділена членами команди, їх ролі закріплені, функції розподілені, відносини з іншими командами і підрозділами чітко регламентовані.
А.І. Пригожий прекрасно пояснює феномен колективного розуму. Це дозволяє створювати продукт більш високої якості, ніж окремі продукти найсильніших фахівців з прямого спілкування. На думку автора, важливо, щоб це спілкування було побудовано грамотно, безпосередньо і методично, з правильним відбором учасників, з ефективними правилами і процедурами взаємодії між учасниками, включаючи обмін інформацією.
Крім того, схоже, що ефективні члени команди повинні мати однакове уявлення про 3 ключові моменти взаємодії:
- Єдність ясності цілей і розуміння того, як їх досягти;
- Об’єднання мотиваційних стимулів – мотивації повинні бути взаємно узгоджені і підтримані всіма членами команди.
- Єдність цінностей і спрямованість цінностей членів команди [3].
Взаємна повага, високий рівень психологічної сумісності членів команди і рівень кваліфікації керівника команди повинні зіграти важливу роль у перетворенні втрати координації і мотивації в «бонус».
Далі ми перерахуємо особливості, які відрізняють команду від іншої невеликої групи або команди.
1. Сталість складу групи.
Незалежно від кількості людей, що працюють в команді, їм потрібно звикнути один до одного, зрозуміти, врахувати і навчитися враховувати кожну особливість. Крім того, однією з відмінних особливостей команди є формування власної субкультури з високим почуттям приналежності до членів цієї команди. І це почуття може з’явитися у обмеженого числа людей, які постійно взаємодіють і більш-менш ізольовані від змін кількісного складу.
2.Регулярність спільної роботи.
Певний ритм спільної роботи призводить до виникнення своєрідного умовного рефлексу певного дня і часу, який надалі стимулюється, мотивує до підвищення ділової активності, участі в командній роботі.
Для отримання повного тексту придбайте роботу!
Курсова робота "Політичні комунцікації та PR-технології" 

Відгуки
Відгуків немає, поки що.