Курсова робота “Управління кризовою ситуацією в організації”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ 

1.1. Види криз організацій: сутність, класифікація та причини виникнення 

1.2. Об’єктивна необхідність управління кризою 

РОЗДІЛ ІІ. АНТИКРИЗОВА ДІАГНОСТИКА ТОВ «ФОРЕКСТ» 

2.1. Загальна характеристика ТОВ «ФОРЕКСТ» 

2.2. Аналіз ефективності управління кризовими ситуаціями в організації 

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ТОВ «ФОРЕКСТ» 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сучасний світ характеризується значним рівнем глобалізації, високим рівнем невизначеності та ризику, в яких доводиться діяти економічним суб’єктам і відповідно приймати управлінські рішення. Низка подій останнього десятиліття посилили кризові явища, передусім у соціально-економічній системі. Зокрема, йдеться про глобальну фінансову кризу, пандемію COVID-19 та війну Російської Федерації проти України – це ті чинники, що диктують соціально-економічні реалії. Тому роль антикризового управління як безпекової складової економічного розвитку в сучасних умовах постійно зростає. Зміцнюється його вплив не тільки на внутрішньо фірмові відносини, а й на соціально-економічні відносини в державі.

Відповідно, управління кризовими ситуаціями є невід’ємною частиною управлінської діяльності більшості організацій, перетворилось у ефективний засіб економічного розвитку та дедалі більше набуває яскраво вираженого суспільно значущого характеру. Відновлення економіки, промислової та цивільної інфраструктури передбачає використання засобів і методів управління антикризового спрямування. Курсова робота зумовлена тим, що в ринкових умовах господарювання організації повинні бути впевнені в надійності і економічної спроможності своїх партнерів, в іншому випадку вони мають можливість використовувати різні механізм, як засіб повернення боргу неплатоспроможними партнерами.

У зв’язку з цим керівники організації, менеджери різних рівнів управління повинні проводити антикризову діагностику стану власної організації з метою уникнути можливого банкрутства, а при загрозі банкрутства вишукати можливості фінансового оздоровлення організації. Вагомий внесок у розвиток науково-теоретичних та прикладних засад формування системи антикризового управління зробили: А.П. Градов, Л.О.Лігоненко., І.О.Крюкова, І.Ю.Гришова, Ю.О.Лупенко, О.О.Непочатенко, Т.С.Шабатура, С.С.Стоянова, І.Б. Хома.

Метою роботи є розгляд існуючих моделей та механізмів виходу організацій з кризи та визначення можливостей і доцільності їх застосування для ТОВ «ФОРЕКСТ».

Для досягнення поставленої мети потрібно рішення наступних завдань:

1. розглянути види криз організацій: сутність, класифікація та причини виникнення;

2. зясувати об’єктивну необхідність управління кризою;

3. здійснити аналіз загальної характеристики ТОВ «ФОРЕКСТ»;

4. розгялунти ефективності управління кризовими ситуаціями в організації;

5. запропонувати напрямки удосконалення антикризового управління в організації ТОВ «ФОРЕКСТ».

Об’єкт дослідження – процеси попередження та формування економічних напрямів запобігання кризи на організації ТОВ «ФОРЕКСТ».

Предмет дослідження – є антикризове управління в організації ТОВ «ФОРЕКСТ».

Методи досліджень. Із загальнонаукових застосовувалися діалектичний метод пізнання, методи наукової абстракції, аналізу і синтезу, історичного і логічного пізнання.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, чотирьох підрозділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1. Види криз організацій: сутність, класифікація та причини виникнення

 

Ускладнення умов господарювання під впливом дестабілізуючих факторів невизначеності зовнішнього середовища та загострення конкуренції на ринку спричинюють виникнення у функціонуванні суб’єктів господарювання кризових явищ різного характеру та генезису. Зовнішні впливи посилюються внаслідок недосконалості та недостатньої гнучкості менеджменту організацій, погіршення відтворювальних процесів, недоліків в організації виробництва і мотивації праці, що спричинює виникнення кризових явищ і ситуацій на організації.

Криза порушила стабільність системи та докорінно оновила її. Стабільні ситуації та кризи можуть бути постійними конфліктами під час розвитку будь-якої системи. У той же час, для систем, які виходять за межі стабільного існування, потрібна влада для ліквідації криз. Ці два аспекти (криза і стабільність) не можуть існувати один без одного. Це свого роду закон єдності, протилежна боротьба (немає боротьби — немає розвитку). Тому кризу слід розглядати як переломний момент у розвитку системи, що дає простір для нових економічних змін.

Соціально-економічні системи (організації, галузі, вся економіка, суспільний лад тощо) мають дві тенденції:

1. функціонування, його мета підтримувати та підтримувати свою функцію визначає цілісність соціально-економічної системи, її якісну визначеність та її істотні характеристики;
2. розвиток – набувати нових якостей, що змінюють стабільність і функціонування соціально-економічної системи.

Фактори розвитку включають підвищення продуктивності праці, зміни продуктивності, впровадження нових технологій, підвищення мотивації до діяльності. Зв’язок між функцією та розвитком підвищує можливість і закономірність кризи та її вирішення. Його функція – запобігання розвитку і водночас як живильне середовище. Розвиток порушує багато функціональних процесів, але створює умови для більш стійкого впровадження [5, с. 277]. Проте кризи не тільки відбивають протиріччя функціонування і розвитку, але можуть виникати й у самих процесах функціонування. Вони можуть бути не обов’язково руйнівними, перебігаючи з різним ступенем гостроти.

Узагальнюючи сучасні погляди вчених-економістів щодо визначення поняття «криза», можна виділити три підходи:

1. Криза – це випадкове явище, що виникає внаслідок дії факторів (обставини, причини тощо). Як правило, такої думки дотримуються практики, оскільки вони займаються «живим» бізнесом і стикаються з негайною кризою.
2. Криза – це не тільки випадкове, а й природне явище, що залежить від співвідношення сили (швидкість, сила тощо) і явищ (процесу, дії тощо). Все залежить від ситуації і враховується логіка системи. Такої думки в першу чергу дотримуються ті, хто вивчає кризи на макрорівні. Він бачить одну «велику» кризу як набір малих кризових ознак. У такій ситуації головну роль може зіграти в одному випадку, залишивши мало слідів у детермінізмі.
3. Криза є природним явищем: є відступ, відповідно до характеру хвилі пост прогресивного економічного розвитку.

Отже, на основі узагальненої сучасної інтерпретації економічної літератури та з урахуванням поточної економічної ситуації в Україні, корпоративна криза визначається як пряма загроза діяльності. Це може проявлятися у фінансових, організаційних та інших аспектах діяльності [14].

Криза організацій є однією з найсерйозніших форм фінансового дисбалансу, і протягом життєвого циклу виникають цикли під впливом різноманітних невідповідностей між потенційними фінансовими умовами та необхідними фінансовими потребами [11]. У залежності від масштабу прояви існують загальні і локальні кризи. Локальні охоплюють тільки частина соціально-економічної системи, а загальні – всю. У залежності від масштабу прояви можна також розглядати світові кризи, національні, регіональні, локальні і кризи організації.

За проблематикою кризи можна виділити мікро- і макрокрізіси.

1. Мікрокризи захоплює тільки окрему проблему чи групу проблем.

2. Макрокрізісу притаманні великі масштаби проблематики та обсяги. Мікрокризу, або локальна криза, може поширитися на всю систему в результаті органічного взаємодії всіх елементів.

В залежності від структури відносин у системі можна виділити окремі групи економічних (господарських), соціальних, політичних, а також організаційних, психологічних, технологічних і інших криз.

Економічні кризи – це кризи реалізації та виробництва товарів і послуг, банкрутства й ін. У групі економічних криз можна виділити групу фінансових криз. Вони характеризують протиріччя в стані фінансових можливостей і діяльності фінансової системи організації. Економічні кризи бувають регулярними (періодичними) і нерегулярними. До нерегулярних економічним кризам відносяться галузеві, проміжні, часткові і структурні.

Проміжна криза призупиняє стадії пожвавлення або зростання в регулярних, періодично повторюваних кризах і не починає новий цикл. Він, як правило, носить локальний характер і слабкіше періодичного.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!