ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ВЕСІЛЬНОГО ТУРИЗМУ
1.1 Поняття, види, функції туризму
1.2 Весільний туризм: поняття, особливості, види
1.3 Історія розвитку весільного туризму
РОЗДІЛ ІІ. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВЕСІЛЬНОГО ТУРИЗМУ
2.1 Основні характеристики ринку весільного туризму
2.2 Весільний туризм як перспективний вид туристичних послуг
РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ КУЛЬТУРНИХ ТРАДИЦІЙ ВЕСІЛЬНОГО ТУРИЗМУ НА ОСТРОВІ БАЛІ
3.1 Основна характеристика весільного туризму на Балі
3.2 Розробка весільного туру на Балі
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність дослідження обумовлена, по-перше, тим, що весільна традиція – це явище, яке існує з давніх часів і залишатиметься актуальним завжди, торкаючись кожної людини тим чи іншим чином. Мільйони людей у всьому світі приділяють велику увагу процесу одруження або вінчання. Це найяскравіша подія у житті кожної людини. Активний розвиток цивілізації дає безліч нових можливостей для втілення нових весільних ідей. По-друге, зараз все більше бажаючих відійти від стандартних свят весільного обряду. Молоді пари звертаються до туристичних агенцій з метою пошуку гарних, екзотичних місць для проведення весільного, вінчального обряду.
Метою даної роботи є аналіз весільного туризму.
Досягнення поставленої мети вимагає постановки наступних завдань:
- розглянути основні поняття, види, функції туризму;
- вивчити класифікацію та особливості весільних турів;
- проаналізувати особливості проведення весільних турів на острові Балі;
- розробити весільний тур «Весілля орхідей» на острів Балі.
Об’єктом дослідження є весільний туризм.
Предметом дослідження є весільні тури на острів Балі.
Бібліографію склали роботи з історії культури весільних традицій (Балашов Д. М., Жірнова Г.В.); з історії культури країн (Т. Богнард-Левін, В. Авдєєв).
У роботі були використані такі методи: типологічний, метод аналізу.
Структура курсової роботи зумовлена метою та завданням дослідження, складається із вступу, 3-х розділів, які в свою чергу складаються з декількох підрозділів, висновків, та відповідно списку використаної літератури.
У 1-му розділі розглянута загальна характеристика туризму.
у 2-му розділі перспективи розвитку весільного туризму та його особливості.
у 3-му розділі весільний тур на Балі.
РОЗДІЛ І. АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ВЕСІЛЬНОГО ТУРИЗМУ
1.1 Поняття, види, функції туризму
У сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі вироблено багато підходів до визначення поняття «туризм». Ці підходи ґрунтуються на різних ознаках і можуть бути об’єднані в декілька груп:
- туризм як тимчасові переміщення людей, їх перебування поза постійною довкілля і тимчасове перебування на об’єкті, що викликає туристичний інтерес;
- туризм як складна соціально-економічна система, основу якої становить багатогалузевий виробничий комплекс, званий туристичною індустрією;
- туризм як сегмент ринкової економіки, на якому взаємодіють різні підприємства господарського комплексу з метою пропозиції продукту, що задовольняє туристичний інтерес;
- туризм як тимчасові виїзди громадян та осіб без громадянства у вільний час з постійного місця проживання до оздоровчих, пізнавальних, професійних, спортивних, релігійних, ділових, освітніх та інших цілей на строк не менше доби та не більше 6 місяців та без зайняття оплачуваною діяльністю у місці тимчасового перебування.
Останнє визначення поняття «туризм» є найповнішим, оскільки враховує всі ознаки, що відрізняють туризм від подорожі та інших видів переміщень. Найважливіша ознака, визначальний туристські переміщення, вільний час людини. Під вільним часом у туризмі слід розуміти час відпустки, канікул, вихідних та другий найважливіший святковий день, час після виходу на пенсію. ознака туризму – мета переміщення [22].
У визначенні чітко окреслені ці цілі: оздоровчі, пізнавальні, професійні, спортивні, релігійні, ділові, освітні, одруження або медовий місяць. Третя ознака встановлює тимчасові рамки туристичного переміщення- щонайменше діб і трохи більше 6 місяців, що дуже важливо задля туристської статистики та економіки туристичної промисловості. Четверта ознака, що характеризує туристичні переміщення, передбачає неможливість заняття оплачуваною діяльністю у місці тимчасового перебування. Це означає, що турист крім вільного часу повинен мати і вільні кошти, які він готовий витратити на певні цілі, пов’язані з відпочинком та відновленням організму.
Сучасний туризм – явище, з одного боку, молоде, оскільки масовим він став лише після Другої світової війни; з іншого боку, туризм має глибоке історичне коріння, оскільки подорожі відомі людству з найдавніших часів.
В історії розвитку туризму прийнято виділяти чотири етапи:
- на початок ХІХ ст. – Передісторія туризму;
- початок XIX ст. – Початок XX ст. – елітарний туризм; зародження спеціалізованих підприємств із виробництва туристських послуг;
- початок ХХ ст. – до Другої світової війни – зародження масового соціального туризму;
- після Другої світової війни – сучасний етап – масовий соціальний туризм;
У основу цієї періодизації покладено такі критерії: техніко-економічні передумови, соціальні передумови, цільові функції туризму різних етапах розвитку. На першому етапі розвитку туризму основними мотивами подорожі були торгівля, освітні цілі, паломництво та лікування.
У середні віки посилюється релігійний фактор подорожі – поклоніння святиням християнства та ісламу. В епоху Ренесансу релігійна складова туризму була дещо ослаблена, при цьому зміцнилися освітній та пізнавальний мотиви мандрівників. Особливістю подорожей на початок ХІХ ст. був примітивізм засобів пересування; подорож була не самоціллю, а необхідною умовою для досягнення власне мети: торговельні справи, розширення освітнього кругозору, лікування, паломництво. Усіх мандрівників поєднувала одна якість: вони становили меншість, еліту суспільства.
Найважливішу роль розвитку туризму зіграли революційні зміни у розвитку транспорту: винахід пароплава (американцем Робертом Фултоном в 1807 р.) і паровоза (англійцем Джорджем Стефенсоном в 1814 р.), вдосконалення поштового зв’язку, що супроводжувалося розширенням мережі доріг у Європі. Все це зумовило надійність та швидкість пересування у разі зниження витрат на подорож. У ХІХ ст. з’явилися перші пароплавні компанії, що стояли в основі круїзного туризму.
Протягом другого етапу розвитку у суспільстві відбуваються такі процеси, як зміна співвідношення робочого дня й часу відпочинку. У Німеччині в 1873 р. вперше були введені оплачувані відпустки, відбулося зменшення робочого часу. Підвищення якості та надійності транспортних користь вільного перевезення разом із здешевленням, і навіть поступове скорочення робочого дня зумовили істотне збільшення потоків подорожуючих [25].
У цей період виникають спеціалізовані засоби розміщення обслуговування мандрівників. У другій половині ХІХ ст. Промисловість туризму розширила сферу свого виробництва: до засобів розміщення додалися туристські фірми, завдання яких входила організація туристських поїздок і реалізація їх споживачеві. Хрестоматійним прикладом є туристичне бюро Т. Кука, створене у середині ХІХ ст. у Великобританії. Перше бюро подорожей Німеччини – «РайзебюроШтанген» – було засновано Бреслау в 1863 р. Ця фірма мала тісні контакти з пароплавними компаніями і активно продавала морські круїзні тури. Починаючи з 1862 р. з’являються перші каталоги туристських поїздок, що відбило процес розширення туристичного попиту
Перша світова війна, економічна депресія 1930-х років. і Друга світова війна вплинули на розвиток туризму. Але саме в цей період між двома світовими війнами з’явилися паростки масового туризму, розквіт якого припав на повоєнні десятиліття.
Після Другої світової війни туризм набув справді масового соціального характеру. Стала формуватися індустрія відпочинку зі своїми інститутами, продуктом, виробничим циклом, методами організації та управління виробництвом. Це період масового будівництва готелів, мотелів, різноманітних розважальних закладів. Розширилися готельні ланцюги, з’явилися готельні сімейства, відбулося інтенсивне зростання як в’їзного, і виїзного туризму.
Після Другої світової війни у попиті та пропозиції на ринку туризму відбулися докорінні зміни, які дають підстави говорити про те, що масовий конвеєрний туризм став поступово трансформуватися у масовий диференційований туризм. Конвеєрний туризм передбачає відносний примітивізм і однорідність потреб та мотивації туристів, знеособлено конвеєрний характер послуг, що здійснюються.
Диференційований туризм відрізняє різноманітна парадигма потреб та мотивацій туристів, множинність вузькоспеціалізованих сегментів у туристському попиті, різноманітність пропонованих послуг та яскраво виражена спеціалізація туристської пропозиції. Перехід від конвеєрного до диференційованого туризму відбувався одночасно з переходом від ринку виробників до ринку споживачів. Саме в цей час зароджуються нові види туризму, обумовлені індивідуальними неординарними потребами туристів один із них став весільний туризм
Туризм у світі проявляється у різних явищах, зв’язках і відносинах, що визначає необхідність його класифікації, т. е. угруповання за окремими однорідним ознаками, залежних від певних практичних цілей.
Відповідно до рекомендацій СОТ країни виділяються такі типи туризму:
- внутрішній туризм – подорожі громадян у межах державних кордонів своєї країни;
- в’їзний туризм – подорожі нерезидентів у межах державних кордонів якоїсь країни;
- виїзний туризм – подорожі резидентів однієї країни до будь-якої іншої країни [23].
Зазначені типи туризму по-різному поєднуються між собою, утворюючи такі категорії туризму:
- туризм у межах країни включає внутрішній та в’їзний туризм;
- національний туризм включає внутрішній та виїзний туризм;
- міжнародний туризм включає в’їзний та виїзний туризм.
Функціональна класифікація видів туризму визначається метою поїздок. Відповідно до цих ознак розрізняють такі основні види туризму:
Подієвий туризм (до нього входить весільний туризм). Відрізняється великою різноманітністю і може включати видовищно-розважальні програми, полювання, риболовлю, музичну та художню творчість, весілля, відвідування спортивних заходів як глядач і т. д.
Для отримання повного тексту придбайте роботу!
Курсова робота " Травми легкоатлетів під час занять " 

Відгуки
Відгуків немає, поки що.