Курсова робота “Види і роль емоцій у житті людини”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ЕМОЦІЙ ЯК ПСИХІЧНОГО ПРОЦЕСУ 

1.1. Визначення поняття «емоції» у науковій літературі 

1.2. Теоретичні основи класифікації емоцій 

1.3. Психологічні функції емоцій 

Висновки до розділу І 

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕРЕЖИВАНЬ ЕМОЦІЙ УЧНІВ 

2.1. Методи та методики дослідження 

2.2. Аналіз результатів експериментального дослідження 

2.3. Рекомендаційні пропозиції щодо розвитку емоцій в учнів 

Висновки до розділу ІІ 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

ДОДАТКИ 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Емоції є одним із психічних процесів, який впливає на оцінку подразників зовнішнього та внутрішнього середовища, надаючи їм значення та роль для функціонування тіла й психіки.

Попри велику кількість публікацій з проблем емоцій, навіть у популярних монографіях і підручниках для психологів багато аспектів емоційної сфери людини, що мають велике практичне значення для педагогіки, психології праці й спорту, навіть не позначаються. У результаті проблема емоцій і почуттів виявляється представленою в не найкращому вигляді.

Часто слова «емоція» та «почуття» використовують як синоніми. Проте ці поняття необхідно відрізняти. Почуття – це внутрішнє відношення людини до того, що відбувається в її житті, що вона пізнає або робить, яке переживається в різноманітній формі. А емоція, в більш вузькому значенні, – це безпосереднє, тимчасове переживання якогось певного більш постійного почуття.

Емоції, створюючи ставлення до об’єкта, зосереджують увагу на важливих його елементах, зберігаючи уявлення про об’єкт у пам’яті на основі досвіду взаємодії з об’єктом. Оцінюють подразники емоції за допомогою критеріїв впливу об’єкту на задоволення потреб, що надає емоціям здатність регулювати виконання потреб тіла й психіки.

Також емоції мобілізують енергію організму на випадок важливості подразника для людини, що надає емоціям здатність співпрацювати з психічним процесом волі та мислення. Емоції потребують поглибленого дослідження для створення методик підтримки емоційного стану на рівні норми та отримання навичок управління емоціями і скерування їхнього впливу на покращення рівня життя людини та соціуму.

У психологічні науці проблемі особливості функціонування та прояву емоційної сфери людини присвячено багато досліджень як зарубіжних, так і вітчизняних вчених (К. Ізард, У. Джеймс, К. Ланге, Ч. Дарвін, Є. Головаха, І. Періг, З. Фройд, В. Дроздюк та багато інших).

Мета дослідження є аналіз різних видів емоцій та їх ролі у житті людини, вивчення впливу емоцій на поведінку, прийняття рішень і міжособистісні стосунки, а також виявлення механізмів, через які емоції впливають на фізичне та психічне здоров’я людини.

Для досягнення мети дослідження планується виконати наступні завдання:

1. Визначення поняття «емоції» у науковій літературі;
2. Розкрити теоретичні основи класифікації емоцій;
3. Проаналізувати психологічні функції емоцій;
4. Розгялнути методи та методики дослідження;
5. Описати аналіз результатів експериментального дослідження;
6. Обгрунтувати рекомендаційні пропозиції щодо розвитку емоцій в учнів.

Об’єктом дослідження є емоції як психічні явища.

Предметом дослідження є класифікація емоцій, їх функціональна роль у різних аспектах життя людини

Методи дослідження аналіз, синтез, узагальнення, систематизацію, класифікацію, науково-історичну розвідку, практичний експеримент, табличне і графічне представлення даних дослідження.

База дослідження: ___________

Структура курсової роботи.  Робота складається з вступу, двох розділів, які діляться на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (26 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 35 сторінки.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ЕМОЦІЙ ЯК ПСИХІЧНОГО ПРОЦЕСУ

1.1. Визначення поняття «емоції» у науковій літературі

 

Перш ніж розпочати вивчення мови емоцій, необхідно зрозуміти: що таке емоція. Для відповіді це питання необхідно враховувати дані інших наук. Проблема емоцій активно розглядалася раніше і вивчається зараз у філософії. Це пов’язано з бажанням людини краще зрозуміти не тільки навколишній світ і своє місце у ньому, а й вивчити себе самого. Практично всі філософські напрями та школи розглядали емоції під впливом тієї чи іншої світоглядної системи.

Найбільш ранні спроби вивчення емоцій ми знаходимо у працях античних філософів. Платон перший в історії науки вказав на те, що наявність та утворення емоцій пов’язане з певними утвореннями нервової системи. Розмірковуючи про природу емоції, Е. Л Берн робить висновок, що головна відмінність «пристрастей душі» від інших психічних процесів, що відбуваються в організмі людини, полягає в їхньому активному впливі на інші види психічної діяльності: «Їх можна було б також назвати почуттями, тому що вони з’явилися в душі тим самим шляхом, як і сприймається зовнішніми почуттями, і також пізнаються нею. Але ще краще було б назвати їх рухами (emotions) душі не тільки тому, що так можна назвати всі зміни, що відбуваються в душі, тобто всі її думки, але головним чином тому, що з усіх видів властивих їй думок немає інших, які б її більше хвилювали і сильніше приголомшували, ніж пристрасті» [4, с 23].

Багато філософів (К. Юнг, І. Кант, Б. Спіноза, Г. В. Ф. Гегель) розмежовували поняття емоція, афект, почуття. І. М Велігурська метафорично зазначає: «Афект діє як вода, що прориває греблю; пристрасть діє як річка, що все глибше прокопує своє русло… Афект подібний до сп’яніння, яке проходить після сну, хоча від нього і залишається головний біль; пристрасть треба розглядати як хворобу від отруєння чи потворністю…» [6].

 

1.3. Психологічні функції емоцій

 

Функція емоцій визначається як їх природне призначення або робота, яку вони виконують в організмі. Роль емоцій можна розглядати як загальне значення їх впливу на різні аспекти життя, що виходить за межі їхнього первісного функціонування (вторинні наслідки емоцій) [8, с. 20].

Розрізняють наступні функції:

1. Відображально-оцінна функція. Вона полягає в загальній оцінці подій і явищ, що дозволяє людині оцінювати навколишні предмети та ситуації для досягнення своїх цілей і задоволення потреб. Емоції відображають співвідношення між величиною потреби і можливістю її задоволення в конкретний момент часу. Людина повинна вміти розпізнавати впливи, оцінювати їх і діяти відповідно.
2. Спонукальна функція. Емоції визначають напрямок діяльності, надаючи їй необхідну енергію. Вони можуть як стимулювати діяльність (наприклад, радість, яка дає сили рухатися вперед), так і перешкоджати їй (наприклад, розчарування, коли все здається безнадійним).
3. Сигнальна (комунікативна) функція. Емоції супроводжуються виразними рухами, такими як міміка, жестика, зміни голосу і вегетативні зміни (наприклад, потовиділення або зміни кольору шкіри). Вони сигналізують іншим людям про емоційний стан особи, допомагаючи передавати почуття та ставлення до оточуючого світу.
4. Регулююча функція. Емоції впливають на напрямок і здійснення діяльності людини, спрямовуючи її поведінку. Сталий емоційний стан може коригувати мотивацію на всіх етапах виконання завдань [9, с. 85]. О. П. Лящ зазначав, що емоції необхідні для стабілізації раціональної поведінки як у тварин, так і в людей. Позитивні емоції, що виникають після досягнення мети, закріплюються в пам’яті, і в подальшому можуть бути використані для досягнення схожого успіху. Негативні емоції, навпаки, служать попередженням, що допомагає уникнути помилок у майбутньому. Емоційні переживання стали еволюційним механізмом, який регулює життєві процеси, підтримуючи їх у оптимальних межах [19, с 29].
5. Захисна функція. Вона пов’язана з емоцією страху, що сигналізує про потенційну небезпеку. Ця емоція допомагає людині обдумати ситуацію, оцінити ймовірність успіху чи невдачі, що захищає від неприємних наслідків, а в найгіршому випадку — від загрози життю.
6. Підкріплювальна функція. Ця функція виражається в тому, що значущі події, що викликають сильну емоційну реакцію, швидко і надовго фіксуються в пам’яті. Наприклад, емоції «успіху – неуспіху» володіють здатністю посилити любов до якого-небудь виду діяльності або погасити її.
7. Синтезуюча функція. Емоції здатні синтезувати в єдине ціле окремі, пов’язані в часі і просторі події і факти. Сукупність образів, прямо або випадково пов’язаних з ситуацією, що породила сильне емоційне переживання, утворює у свідомості суб’єкта міцний комплекс [20, с 49]. Актуалізація одного з елементів спричиняє за собою, іноді проти волі людини, відтворення у свідомості інших його елементів.

 

РОЗДІЛ ІІ

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕРЕЖИВАНЬ ЕМОЦІЙ УЧНІВ

2.1. Методи та методики дослідження

 

Нашим завданням при проведенні дослідження була емпірична перевірка сформованості у учнів якостей та характеристик, які пов’язані з довільністю психічних процесів і дозволяють свідомо регулювати власну поведінку у діяльності та спілкуванні.

Для виконання поставленого завдання експериментальне дослідження проводилося нами у чотири етапи.

На першому етапі нами було здійснено теоретичний аналіз літератури щодо виявлення якостей особистості і характеру, які б дозволили свідомо самостійно регулювати свою поведінку.

Відповідно, нами було виокремлено такі характеристики:

1. воля (як психічний процес, що лежить в основі саморегуляції);
2. агресивність і конфліктність (як такі, що демонструють домінуючу модель поведінки учнів);
3. самопочуття, активність і настрій (як такі, що визначають стиль поведінки учнів);
4. рівень емоційного вигорання (тобто процес, протилежний до саморегуляції);
5. тривожність (визначає вміння людини володіти нестандартною ситуацією, є важливою при здійсненні нових дій) та ін.

Нa другому етапі роботи ми підбирали психодіагностичні методики, що дозволили б дослідити особливості саморегуляції учнів на основі виокремлених на першому етапі характеристиках.

До них ми віднесли:

1. тест «САН» (Самопочуття, Активність, Настрій), який дозволяє оцінити функціональний стан людини;
2. методику вимірювання рівня тривожності Дж.Тейлора (в адаптації Т.А. Немчинова).

На третьому етапі дослідження відбувався відбір респондентів та проведення психодіагностики. У тестуванні взяли участь 52 учнів ЗОШ І-ІІІ ступенів №_________ м._____________.

 

2.2. Аналіз результатів експериментального дослідження

 

Проаналізуємо отримані за кожною методикою  результати дослідження.

1. Тест «САН» (Самопочуття, Активність, Настрій). Даний тест слугує для оцінки функціонального стану учнів. Функціональний стан при цьому розуміють як якісну характеристику, що складається із трьох основних складових: самопочуття, активність, настрій. Самопочуття включає в себе характеристики, які відображають силу, здоров’я, втому. Активність об’єднують показники руху, швидкості і темпу протікання функцій, процесів. Настрій включає характеристики емоційного стану.

Загальні результати дослідження, отримані  при проведенні даної методики, представлені у таблиці 2.1.

 

Таблиця 2.1. Загальні результати діагностики функціонального стану учнів

Рис. 2.1. Розподіл відповідей учнів за рівнями самопочуття, активності, настрою (САН), у %

 

Для наочної демонстрації отриманих результатів та полегшення їх аналізу, ми помістили їх до рисунку 2.1.

Представимо отримані результаті за рангом. Найвищі показники норми (90,4%) отримані за шкалою «самопочуття», 84,6% за шкалою «настрій», 78,8% за шкалою «активність». Таким чином, при організації програми вдосконалення учнів здатності до довільної саморегуляції необхідно звернути першочергову увагу на активність у майбутній професійній діяльності.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!