Курсова робота ” Використання елементів ейдетики в процесі розвитку пам’яті дітей старшого дошкільного віку “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЕЙДЕТИКИ В ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ПАМ’ЯТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1. Проблема розвитку пам’яті в психолого-педагогічній літературі

1.2. Особливості розвитку пам’яті дітей старшого дошкільного віку

1.3. Використання методів та прийомів ейдетики в роботі з дітьми старшого дошкільного віку

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА РОБОТИ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЕЙДЕТИКИ В ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ПАМ’ЯТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1. Використання малюнкової наочності ейдетичного спрямування для розвитку пам’яті дітей старшого дошкільного віку на заняттях

2.2. Використання елементів ейдетики для розвитку пам’яті дітей старшого дошкільного віку в повсякденному житті

2.3. Робота з батьками щодо  використання елементів ейдетики для розвитку пам’яті дітей старшого дошкільного віку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми.  Пам’ять лежить в основі всього життя людини, її розвитку й збереженні здібностей, є умовою навчання, набуття знань, умінь, навичок. Актуальність вивчення пам’яті обумовлена широкими можливостями практичного застосування отриманих знань. Всі процеси навчання, розвивальні технології, навчальні програми, спрямовані на корекцію пізнавальних здібностей, були б мало дієвими без закономірностей запам’ятовування й забування матеріалу.

Розвиток пам’яті полягає в якісних змінах процесів її і в трансформації змісту фіксованого матеріалу. Це є досить важливим для дітей і в повсякденному житті, і в навчанні. Недарма в оцінці інтелектуальної готовності дитини до школи одним із найважливіших критеріїв є рівень розвитку її пам’яті.

Особливо великі вимоги до пам’яті дитини висуває шкільна програма навчання, оскільки в школі за останній час відбулися серйозні перетворення, введені нові програми навчання. Цілеспрямоване й систематичне оволодіння навичками й знаннями, які висунуті шкільною програмою, передбачають високий рівень розвитку пам’яті у дитини. Все більш високі вимоги висуваються перед дітьми, що йдуть у перший клас. А тому рівень розвитку пам’яті дітей старшого дошкільного віку є проблемою вельми актуальною.

Одним із розв’язань цієї проблеми може стати навчання дітей умінню грамотно обробляти інформацію. І тут не обійтися без розвитку пам’яті.  Пам’ять  – один із основних процесів психіки людини. Це віддзеркалення досвіду людини шляхом запам’ятовування, збереження, упізнавання, відтворення. Це основа творчої роботи мозку, фактично, це фундамент інтелектуальних можливостей людини.

Тренування пам’яті є одним із методів тренування мозку. Але покращити можливості пам’яті завдяки вправам, навантаженням не можна. Треба знати та використовувати вправи й техніку тренування пам’яті. Саме це дасть змогу значно збільшити обсяг пам’яті, навчити її працювати без зайвого напруження мозку, керувати процесами запам’ятовування.

Часто пам’ять людини порівнюють із пам’яттю комп’ютера, яку можна розширити, поліпшити, тощо. На щастя, пам’ять людини організована так, що ані перевантажити її, ані визначити її межі неможливо. Виявити межі пам’яті й виміряти її можливості  означає те саме, що виміряти океан за допомогою відра. Кількість інформації, яку відтворює той, хто опановує технологію «Школи Ейдетики», набагато збільшується.

Практично вмить змінюється самооцінка кожної дитини, виникає впевненість у своїх силах і легкість сприйняття будь-якої інформації. Як допомогти дитині запам’ятати та утримати інформацію, яким чином спонукати дитину до пізнавальної, мовленнєвої активності, створити ситуацію успіху, сформувати гармонійну особистість, ‒ на всі ці запитання і допомагає знайти відповіді ейдетика.

Вивченню особливостей розвитку компетенцій дошкільників за допомогою засобів ейдетики присвятили свої наукові розробки вітчизняні та зарубіжні вчені у сфері педагогіки (О.Г. Брежнєва, Н.П. Волкова, Т.М. Дорошенко, Ю.М. Мурашевич, Т.І. Поніманська, Н.Ю. Рудницька, В.Л. Старченко, Н.П. Тарнавська, та ін.), психології (Т.В. Дуткевич, Є. Ільїн, З. Решетова та ін.).

Мета дослідження: вивчити особливості використання елементів ейдетики у розвитку пам’яті дітей старшого дошкільного віку, розробити та теоретично обґрунтувати систему роботи щодо розвитку пам’яті дітей старшого дошкільного віку елементами ейдетики.

Об’єкт дослідження: психологічні закономірності розвитку пам’яті дітей старшого  дошкільного віку.

Предмет дослідження: система роботи щодо використання елементів ейдетики у розвитку пам’яті дітей старшого дошкільного віку.

Відповідно до мети, об’єкта та предмета визначено завдання дослідження:

1. Проаналізувати розвитку пам’яті психолого-педагогічній літературі.
2. Розкрити особливості розвитку пам’яті дітей старшого дошкільного віку.
3. Охарактеризувати особливості методів та прийомів ейдетики в роботі з дітьми старшого дошкільного віку.
4. Розробити та теоретично обґрунтувати систему роботи щодо використання елементів ейдетики у розвитку пам’яті дітей старшого дошкільного віку.

Методи наукового дослідження:

теоретичні – системний аналіз педагогічної і навчально-методичної літератури з проблеми дослідження (уточнення понятійного апарату, розкриття змісту вмінь і закономірностей їх формування);

емпіричні – науково-педагогічні спостереження, бесіди з молодшими школярами з порушеннями мовлення і вчителями, вивчення передового досвіду вчителів.

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (44 найменування) та додатків.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЕЙДЕТИКИ В ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ПАМ’ЯТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 1.1. Проблема розвитку пам’яті психолого-педагогічній літературі

 

Проблема пам’яті привертала увагу людей ще з давніх часів. Її намагалися дослідити і описати видатні вчені і мислителі багатьох поколінь. Так, у стародавніх греків була богиня пам’яті Мнемозіна, мати 9 муз наук і мистецтв.

Арістотель написав першу книгу «Про пам’ять і пригадування», в якій вказував, що тваринам властиве впізнавання, а людям притаманна пам’ять – тимчасовий процес, спрямований на створення образів предметів. На його думку, пам’ять є соціальною спадкоємицею, нашим безцінним духовним багатством і силою.

«Без пам’яті, – писав С. Рубінштейн, – ми були б істотами миті. Наше минуле було б мертвим для майбутнього. Сьогодення, по мірі його протікання, «незворотньо зникало б у минулому».

І. Сєченов наголошував, що «без пам’яті наші відчуття і сприймання, зникаючи по мірі їх виникнення, залишали б людину постійно у стані новонародженого».

Дослідження пам’яті в даний час зайняті представники різних наук: психології, біології, медицини, генетики та інших. У кожній з цих наук є свої теорії пам’яті: психологічні, біогенетичні, фізіологічні.

Пам’ять розуміється як складна система короткочасних і довготривалих, більш-менш стійких асоціацій за суміжністю, подібно, контрастом, тимчасової та просторової близькості. Завдяки цій теорії були відкриті і описані механізми і закони пам’яті, наприклад закон забування Є.В. Антощук. Відповідно до цього закону забування після першого безпомилкового повторення йде досить швидко [2].

Згідно з теорією асоціацій, кожен елемент інформації запам’ятовується, зберігається і відтворюється не ізольовано, а через певні логічні, структурно-функціональні та семантичні асоціації з іншими елементами. Характеристика процесів пам’яті, наявна в роботах ассоціоністів, хоч і представляє деяку, обмежену цінність, вельми далека від розкриття повного багатства мнемічної діяльності людини.

Це особливо вплинуло на аналіз психічних процесів, пов’язаних із пам’яттю та відтворенням. Дуже характерно також, що замість якісного аналізу процесів пам’яті як особливого роду діяльності, у багатьох випадках дається аналіз предметного змісту відтворень, тобто того, що відтворювалося, а не того, як, нашими способами і шляхами здійснювалося запам’ятовування і відтворення.

Головна з них – пояснення вибіркової природи дитячої пам’яті. Асоціації формуються випадково, і пам’ять завжди відбирає певну інформацію. Тим не менш, асоціативна теорія пам’яті дала багато корисних знань про її закони. Вона показала, як кількість елементів, що запам’ятовуються, змінюється залежно від кількості повторень і розподілу елементів у часі, а також як елементи серії, що запам’ятовується, запам’ятовуються з плином часу.

На зміну асоціативної теорії наприкінці XIX століття прийшла гештальт-теорія. Вихідним поняттям і одночасно принципом виступила початкова, цілісна організація первинних елементів – гештальт (структур). Саме закони формування гештальта визначають пам’ять. У цій теорії особливо підкреслювалося значення структурованого матеріалу, його доведення до цілісності. Виникнення структури є організація чи самоорганізація матеріалу, у відповідності з діючими незалежно від суб’єкта принципами безпеки, схожості.

 

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА РОБОТИ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЕЙДЕТИКИ В ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ПАМ’ЯТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1. Використання малюнкової наочності ейдетичного спрямування для розвитку пам’яті дітей старшого дошкільного віку на заняттях

 

Ейдетика, за словами А. Бесєдіної, – це унікальна методика, спрямована на розвиток мислення, уяви, уваги і пам’яті. Вона залучає всі можливі ресурси людської пам’яті заради використання набутих знань у житті.

О. Кузнєцов виділяє низку умов, які педагогу треба врахувати при впровадженні методів ейдетики, а саме: виділити час та забезпечити можливості для застосування ейдетичних прийомів; дозволити дітям вільно розмірковувати; приймати різноманітні ідеї та думки; сприяти активному залученню дітей до процесу навчання; забезпечити для дітей безризикове середовище, вільне від негативної оцінки; підтримувати віру у кожну дитину, в її здатність породжувати свої судження; цінувати міркування дітей [22].

М. Кривоніс стверджує, що ейдотехніка допомагає вирішити такі основні навчальні та виховні завдання:

1. розширює творчі можливості дитини завдяки гармонійній роботі лівої (логіка) і правої (творчість, образне мислення) півкуль головного мозку;
2. формує вміння дітей ефективно і самостійно вчитися;
3. підвищує самооцінку дитини завдяки результативності у навчанні, створюючи психологічний комфорт;
4. організовує увагу та допомагає сформувати навички до усвідомленої уяви.

У дошкільному віці дитина має оволодіти таким словником, який дозволив би їй спілкуватися з дорослими й однолітками, в подальшому успішно навчатися в школі. Особливо це актуально для сучасних дітей, що відрізняються низьким рівнем уваги, труднощами запам’ятовування, зниженими вербальною пам’яттю й продуктивністю запам’ятовування, слабким розвитком наочно-образного мислення, що значно збіднює й скорочує їх активний і пасивний словник [19].

Дієвим засобом всебічного виховання дитини є художня література, що здійснює значний вплив на розвиток і збагачення мовлення дитини. Аби мовлення дитини до кінця дошкільного віку було змістовним, достатньо точним і виразним, слід активно проводити роботу із заучування віршів.

Заучування віршів – один із найкращих прийомів розвитку мовлення, але легко запам’ятовувати вірші можуть лише діти із гарною пам’яттю. Для розвитку пам’яті та полегшення запам’ятовування діти старшого дошкільного віку мають вчити вірші з опорою на наочно-ілюстративний матеріал.

При заучуванні віршів з дітьми найбільш ефективним є використання методу ілюстрацій, що дозволяє логічно запам’ятати текст через смислове співвіднесення, іншими словами, логічне запам’ятовування тексту. Встановлення смислового зв’язку між словом або реченням й картинкою допомагає дитині зрозуміти зміст вірша, згадати ключові римовані слова, утримуючи послідовність дій і подій. Відповідно до методу ілюстрацій зміст одного, двох або чотирьох рядків вірша позначається певною картинкою, що найбільш яскраво відображає цей опис [13], які наведені приклади в додатку В.

Так, через зорові опори – картинки для дітей матеріалізують зміст вірша. Такий підхід допомагає запам’ятовувати сюжет і не плутати в ньому порядок подій, розвиваючи опосередковану пам’ять, істотно збільшуючи ефект запам’ятовування, підвищуючи його продуктивність.

На етапі заучування віршів за допомогою суцільної «стрічки» із серії картинок-зорових образів відображається їх зміст. На наступних етапах роботи з метою ускладнення вірш-ілюстрацію можна розрізати на окремі картинки-фрагменти, що дозволють дітям самостійно відтворити цю послідовність. Діти вчаться швидко й послідовно запам’ятати віршовий текст й розповісти його з опорою на картинку-ілюстрацію, що забезпечує усвідомленість читання й ефективний розвиток пам’яті.

Заучування віршів методом ілюстрацій за допомогою зорових опор дозволяє підтримувати у дітей інтерес до поезії навіть за умови їх багаторазового повторення. Така робота з віршами активно розвиває розуміння тексту дітьми, що є найважливішою умовою гарного усвідомленого запам’ятовування, вдосконалення довгострокової пам’яті. Разом з тим у дітей розвивається асоціативне мислення, здатність до заміни, активізується мовлення в цілому: пасивний словник переходить в розряд активного, спонукаючи до самостійного відтворення віршів, збагачується словниковий запас [30].

Не менш дієвим для розвитку пам’яті дітей старшого дошкільного віку є робота з колажем. Колаж – це лист картону або ватману, на який наклеюються різноманітні картинки. Хаотичний порядок у накладанні картинок і є суть колажу. Завдання – поєднати, тобто пов’язати всі картинки між собою. Таким чином відпрацьовується сюжетний метод запам’ятовування. За допомогою колажу закріплюються методи запам’ятовування, розвивається фотографічна пам’ять дитини.

Спочатку дітям пропонується розглянути колаж й сказати, які картинки вони на ньому бачать. Потім пропонується скласти сюжет із використанням картинок. Згодом відпрацьовуються прийоми запам’ятовування порядку розташування картинок на колажі: 15-20 секунд діти розглядають картинки, потім колаж закривається й дітям пропонують усно відтворити по пам’яті всі зображення на колажі. Наприклад, колаж за темою «Весна» (Додаток Г).

Вправа на розвиток пам’яті «Запам’ятай картинку» – це прекрасна вправа потренувати пам’ять дитини й одночасно перевірити, наскільки в неї вона розвинена. Протягом 5 – 10 секунд (залежно від складності завдання) дитина має запам’ятати розташування кружечків у квадраті, а потім відтворити їх у порожньому нижньому квадраті. Квадрати демонструються послідовно зліва направо (Додаток Д). Варто використовувати якусь непрозору поверхню, аби закрити поки що не задіяні в роботі квадрати. Так дитині буде легше зосередитися на виконанні завдання.

 

2.2. Використання елементів ейдетики для розвитку пам’яті дітей у повсякденному житті

 

У повсякденному житті елементи ейдетики займають чільне місце, адже дитина розвиває свої навички не лише у закладі дошкільної освіти, але й у побуті. Ейдетика відкриває нові способи подання розвивального або навчального матеріалу, адже вона «перекладає» незрозумілу мову оточуючого дорослого світу на прийнятну та зрозумілу для дошкільника.

Розвиток ейдетики залучає всі аналізатори дитини: дитина не лише бачить, але може почути, доторкнутись, понюхати, скуштувати; до того ж нові знання базуються на добре знайомих дітям образах. Без сумніву, ейдетика відкриває безмежний ігровий простір для розвитку дитячої уяви. Так, для розвитку пам’яті дитини можна використовувати колірні асоціації. Застосовуючи яскраві кольори для організації предметів, створюються візуальні асоціації, які полегшують усвідомлення та запам’ятовування інформації [16].

О. Демкович пропонує використовувати колірні асоціації, коли дитина прибирає в кімнаті. За словами вченого, колірні асоціації можуть бути використані в різних сферах навчання та виховання:

• організація простору (для виділення різних зон у кімнаті чи на робочому місці. Наприклад, червоний куток може бути призначений для іграшок, зелений – для книг, а синій – для речей для творчості);
• навчання сортуванню (використовуючи різноманітні контейнери чи коробки для сортування різних предметів дитина може легше розрізняти групи за кольором та швидше засвоювати навички сортування);
• гра у кольорові ігри, де дитина повинна розрізняти та використовувати різні кольори. Це може бути веселе та пізнавальне заняття (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Гра «Підбери колір»

 

Такий підхід сприяє формуванню конкретних асоціацій у мозку дитини, що полегшує відзначення та згадування речей в її оточенні. Крім того, цей метод також розвиває уяву та когнітивні навички дитини, допомагаючи їй легше класифікувати та орієнтуватися в своєму навколишньому середовищі. Такі гри з кольорами не лише стимулюють пам’ять, але й роблять процес вивчення цікавим та веселим.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!