Курсова робота “Використання інтерактивних методів навчання на уроках у початковій школі”

ЗМІСТ

 

ВСТУП 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НА УРОКАХ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ 

1.1. Інтерактивні засади в науковій літературі 

1.2. Сутність поняття «інтерактивні методи» 

1.3. Особливості використання інтерактивного навчання в освітньому процесі 

РОЗДІЛ ІІ. ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НУШ НА УРОКАХ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ  

2.1. Інтерактивні методи і форми навчання української мови 

2.2. Інтерактивні методи і прийоми навчання англійської мови учнів початкових класів 

2.3. Інноваційні педагогічні інтерактивні методи навчання та їх використання в початковій школі НУШ 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Сучасне суспільство, що пронизане інформаційним потоком, ставить високі вимоги до освіти учнів усіх вікових категорій. Одним з нововведень у системі освіти є активне використання інтерактивних методів у процесі навчання. Організація навчальних заходів тепер відбувається відповідно до сучасних стандартів та потреб НУШ.

Безперечно, використання інтерактивних методів в навчанні стимулює співпрацю між учнями, формуючи атмосферу взаємодопомоги та рівноправного навчання. Колективні завдання, як от групові обговорення або мовні ігри, дають учням можливість практикувати прості конструкції речень і отримувати зворотний зв’язок від своїх колег. Ця форма співпраці не тільки збагачує лінгвістичний багаж учнів, але й сприяє розвитку комунікативних навичок та навичок командної роботи.

Такими методами ми бачимо інтерактивні технології навчання, які останнім часом активно впроваджуються в освітній процес і учнів початкових класів. Водночас здійснюється і реформування методичної науки, що відбувається через оновлення форм, змісту і методів навчання.

У ході інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Наш мозок схожий на комп’ютер, а ми – його користувачі. Щоб комп’ютер працював, його потрібно ввімкнути.

У значній мірі до розвитку інтерактивних методів у навчанні сприяли наукові дослідження вчених, таких як Г. Коберник, О. Кондратюк, О. Комар, А. Нісімчук, О. Падалка, А. Панченков, О. Пометун, О. Савченко, І. Шевчук, О. Шпак та інші.

Метою дослідження є вивчення та оцінка ефективності застосування інтерактивних методів навчання в початковій школі.

Для досягнення зазначеної мети передбачаються наступні завдання:

1. Розглянути теоретичні основи інтерактивних методів у науковій літературі;
2. Визначити суть поняття «інтерактивні методи»;
3. Вивчити особливості використання інтерактивного навчання в освітньому процесі;
4. Проаналізувати інтерактивні форми й навчання української мови;
5. Обґрунтувати інтерактивні методи та прийоми навчання англійської мови для учнів початкової школи;
6. Охарактеризувати інноваційні педагогічні інтерактивні методи навчання та їх реалізацію в початкових класах Нової української школи.

          Об’єктом дослідження є інтерактивні методи.

Предмет дослідження є інтерактивні методи навчання на уроках початкової школи НУШ і їхній вплив на навчальний процес та сприйняття матеріалу учнями.

Методи дослідження включають вивчення передового педагогічного досвіду, порівняння, спостереження, теоретичний аналіз наукових джерел та узагальнення.

Структура роботи. Курсова робота містить вступ, два розділи, кожен з яких має підрозділи, загальні висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 34 сторінки, а список використаної літератури містить 28 найменувань.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НА УРОКАХ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

1.1. Інтерактивні засади в науковій літературі

 

У цьому контексті важливим є вміння вчителя організувати навчальний процес як взаємодію, яка сприяє розвитку, навчанню та вихованню особистості учня. У психолого-педагогічній літературі для опису специфіки такого підходу часто використовують терміни, такі як «інтерактивні методики», «інтерактивне навчання», «інтерактивні технології», «інтерактивні методи», «інтерактивні процедури» та «інтерактивні ігри».

Усі ці підходи мають спільну мету: сприяти активній взаємодії між всіма учасниками уроку та створювати комфортні умови навчання, у яких кожен учень усвідомлює свої досягнення та інтелектуальні можливості. Взаємодія між учнем і вчителем відбувається на рівноправній основі, при цьому обидва є рівноправними суб’єктами навчального процесу.

Термін «інтерактивний» утворений з двох частин: латинського «inter» — що означає «між» і «activus» — «активний». Англійське слово «interaction» перекладається як взаємодія.

У філософії термін «взаємодія» застосовується для характеристики особливого типу відносин між об’єктами, в рамках яких кожен об’єкт впливає на інших і змінює їх, водночас підлягаючи впливу інших об’єктів, що призводить до зміни його стану. Ця взаємодія виникає внаслідок діяльності кожного об’єкта та його реакції на вплив з боку інших, відображаючи динаміку цих відносин [19, с. 78].

У педагогіці термін «інтерактив» визначається як процес взаємодії між об’єктами: зовнішній — між окремими людьми, та внутрішній — діяльність, яка відбувається в самій особі і призводить до змін у її поглядах, думках, поведінці тощо. Отже, інтерактивне навчання може охоплювати взаємодію як з іншими людьми, так і із самим собою.

Інтерактивне навчання характеризується як підхід, що ґрунтується на активній взаємодії студента з навчальним середовищем, завдяки чому навчальний процес перетворюється на сферу активного досвіду. У цій системі учень стає повноцінним учасником навчання, а його власні переживання слугують основним джерелом розвитку.

У навчальній практиці акцент робиться не на передачі готових знань, а на стимулюванні учасників до самостійного пошуку інформації. На відміну від традиційного підходу, інтерактивне навчання переосмислює взаємодію між вчителем та учнем: активність учнів стає важливішою за діяльність вчителя, а його завдання полягає в створенні умов для учнівської активності. Педагог відходить від ролі фільтра, що відсіює навчальну інформацію, і стає співавтором і джерелом знань [28, с. 108].

 

1.2. Сутність поняття «інтерактивні методи»

 

Інтерактивні методи є ключовим засобом впровадження педагогіки співробітництва, що відповідає принципам гуманізації та демократизації освіти. Вони сприяють активізації пізнавальної діяльності та створенню партнерських відносин між учителем та учнями, зосереджуючись на вирішенні важливих завдань соціального та особистісного розвитку.

У цьому підході учень виступає співтворцем уроку, а основною стратегією вчителя стає «виявлення його унікальних здібностей і талантів та створення умов, що сприяють їх подальшому розвитку».

Лінгвістичний аналіз цього терміна визначає «інтерактивність» або «інтерактив» як переклад англійських слів «inter» — взаємний і «act» — діяти, що вказує на здатність до взаємодії. Це підкреслює, що навчання, побудоване на інтерактивних методах, базується на взаємодії, міжособистісному спілкуванні та діалозі. Метод можна вважати інтерактивним, якщо учень є активним учасником: він говорить, контролює, моделює, пише, малює, і, таким чином, не лише слухає або спостерігає, а й активно залучається в процес, формуючи його [6, с. 5].

Основною метою інтерактивних методів є залучення учнів до спільного процесу засвоєння знань та створення позитивного емоційного середовища для навчання. Це є вирішальним чинником активної участі учасників освітнього процесу.

Застосування інтерактивних методів навчання сприяє глибшому засвоєнню знань і робить взаємодію учасників навчального процесу більш природною.

Найбільш детально це питання розглядається в роботах О. Пометун і Л. Пироженко. Вони стверджують, що основою інтерактивного навчання є постійна й активна взаємодія всіх учасників процесу. Такий підхід називається «навчанням у співпраці», де учні та вчителі виступають рівноправними учасниками, усвідомлюючи свої дії та аналізуючи здобуті знання, навички та виконані завдання.

Згідно з висновками цих науковців, впровадження інтерактивних методів у навчальний процес сприяє розвитку навичок і вмінь, формуванню ціннісних орієнтацій та створенню атмосфери співпраці й взаємодії. Це також дозволяє вихователю стати справжнім лідером у дитячому колективі та орієнтоване на створення комфортних умов для навчання, де кожен учень може відчувати свої досягнення та інтелектуальні здібності [22, с. 7-9].

Отже, можна визначити, що інтерактивними є ті методи навчання, які сприяють активній взаємодії учнів під час уроку.

Ці методи надають учасникам можливість використовувати внесок кожного, здобувати нові знання та організовувати спільну діяльність, переходячи від індивідуальної взаємодії до широкої співпраці. Застосування інтерактивних методів сприяє взаємному навчанню учнів, а їхні стосунки відзначаються полілогічним режимом взаємодії, а не лише діалогом.

Наприклад, М. Скрипник характеризує інтерактивні методи як набір способів діалогічної взаємодії учнів, які спрямовані на усвідомлення діалогу, включаючи його «інтер», «інтра», «мета» та суб’єктивні аспекти.

Зазначається, що в процесі діалогу учасники в першу чергу формують цілісне психолого-педагогічне співіснування – спільне життя («інтерсуб’єктний план»). Діалог вважається універсальним засобом та принципом організації людської свідомості («інтрасуб’єктивний план»), адже через діалогічний рівень відбувається метасуб’єктивна взаємодія, що охоплює різноманітні культуротворчі моделі.

 

РОЗДІЛ ІІ

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НУШ НА УРОКАХ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1. Інтерактивні методи і форми навчання української мови

 

До інтерактивних методів навчання української мови можна віднести: самостійну роботу під керівництвом викладача, розв’язання проблемних і творчих завдань, а також роботу в парах і взаємообмін між студентами та викладачем. Використання цих методів вимагає активної участі студентів у розумінні, аналізі та застосуванні навчального матеріалу. Цей підхід, на відміну від традиційних (пасивних) методів, забезпечує значно кращі результати навчання.

Розглянемо декілька прикладів застосування найбільш популярних інтерактивних методів навчання на уроках української мови [2].

Інтерактивна гра «Мікрофон» (або бліц-опитування) зазвичай застосовується на етапі визначення цілей та планування уроку після озвучення теми та вступної частини. Наприклад:

«Поділіться своїми очікуваннями від цього уроку, зважаючи на його тему. У цьому випадку ручка чи олівець виконують роль уявного мікрофона, і слово надається лише тому, хто його тримає. Прошу висловлюватися швидко та коротко».

Ще одним методом, який використовується на уроці, особливо під час узагальнення чи поглиблення матеріалу, є гра «Знайди пару». Її часто застосовують на початку уроку для повторення або як орфографічну вправу. Перевагою цієї гри є те, що вона вимагає від учнів застосування багатьох правил. Наприклад, на дошці розміщено стовпчик із фразеологізмами та їх значеннями. Учні по черзі виходять до дошки, обирають відповідну «пару» до своїх фразеологізмів і з’єднують їх зі значеннями за допомогою стрілочки. Гра «Знайди пару» сприяє розвитку аналітичних здібностей і формуванню орфографічної пам’яті учнів. Вона може проводитися як усно, так і письмово.

Ще одним ефективним методом на уроках української мови є вправа «мозковий штурм». Цей метод колективного обговорення активно використовується для знаходження різних рішень певних проблем. Учнів заохочують виявляти уяву та творчість, висловлюючи свої думки щодо конкретного героя, події чи твору. Основною метою цієї вправи є збір якомога більшої кількості ідей на визначену тему [3].

На уроках української мови також активно використовується гра «Четвертий зайвий». Учням пропонується проаналізувати набір з чотирьох елементів та визначити той, який відрізняється від інших за певними ознаками.

На уроках ефективно використовуються групові форми роботи з подвійною спрямованістю. По-перше, учні взаємодіють у колі однолітків, що дозволяє їм вільно висловлювати свої думки, активізувати знання та розвивати свій творчий, організаційний і лідерський потенціал. По-друге, після завершення роботи вони активно дискутують, обмінюються думками та аргументами. Такий підхід забезпечує подвійне мотивування: бажання самовираження та самоствердження в групі, а також прагнення досягти спільної мети, яка повинна бути успішнішою, ніж у інших групах.

Часто застосовують парну роботу, коли учні не лише обмінюються думками, а й об’єднуються в пари та групи. Створюючи невеликі творчі колективи, вони розвивають навички співпраці та поступово стають професіоналами, здатними ефективно працювати в команді.

Розгляньмо додаткові інтерактивні методи та форми навчання української мови:

«Дерево знань»

Перед учнями розташоване «дерево пізнання» (гілка), на якому висять плоди – запитання різного рівня складності. Кожна група по черзі обирає конкретне запитання та відповідає на нього. Перед тим як дати відповідь, учні мають можливість обговорити запитання зі своїми товаришами по групі.

Ось приклади запитань:

• Як можна визначити іменник? (наведіть приклад)
• Коли іменники пишуться з маленької літери, а коли з великої?
• Як називаються іменники, що відповідають на запитання «Хто?» і «Що?»?
• Яким чином відбувається зміна форм іменників?
• Які існують роди іменників?
• Яку функцію виконує іменник у реченні?

2. «Анаграми»

Муамся               тиам               ньенка                

Нямума              тумася            сенькамаму

Прочитайте всі слова, що описують вас. Як ми можемо назвати ці слова? (синоніми, пестливі слова). Тепер зверніть увагу на дошку. Складіть словосполучення з іменників і прикметників та запишіть їх у зошит. (творча вправа, колективна робота)

Мати (яка?)

Матуся (яка?)                               

Ненька (яка?)

Складіть речення з останньою групою слів. Найкращі з них ми запишемо в зошит і на дошці. Діти, давайте визначимо, які з цих слів є іменниками серед інших частин мови. У цьому реченні прочитайте слова, сформулюйте до них запитання та назвіть частини мови. Підкресліть головне і підрядне речення. Яку функцію виконує іменник у реченні?

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!