Курсова робота “Використання інтерактивних методів (технологій) у процесі підготовки старших дошкільників до навчання у НУШ”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні основи використання інтерактивних технологій в освітньому процесі 

1.1. Інтерактивні технології: поняття, види, значення 

1.2. Сучасні підходи до використання інтерактивних технологій в освітньому процесі 

1.3. Умови використання інтерактивних технологій в освітньому процесі 

Розділ 2 Практичне використання інтерактивних технологій у процесі підготовки старших дошкільників до навчання у НУШ   

2.1. Характеристика інтерактивних технологій, що використовуються в освітньому із здобувачами закладу досвітньої освіти 

2.2. Рекомендації щодо впровадження інтерактивних технологій у процес підготовки старших дошкільників до навчання у НУШ 

Висновок

Список використаних джерел

 

 ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Актуальність дослідження обумовлена тим, що українське суспільство на сучасному етапі розвитку має особливо гостру потребу в самостійних, творчих особистостях, що усвідомлюють свою суб’єктність. У Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті зазначено: «Головна мета української системи освіти – створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України…», а Закон України «Про загальну середню освіту» стверджує: «Завданням загальної середньої освіти є формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань» [3]. Нові завдання шкільної освіти в Україні, що спрямовані на гуманізацію та демократизацію всього навчального процесу в школі, визначають нові пріоритети навчання і виховання, потребують формування ініціативної особистості, здатної до раціональної творчої праці.

На сучасному розвитку освіти є різноманітні освітні технології, які допомагають вчителю раціонально побудувати процес навчання і досягти вищих результатів педагогічної діяльності. Школа надала вчителю можливість вибору у використанні інтерактивних технологій, спрямованих на всебічний розвиток та становлення творчої особистості учнів. Але відомо, що особистість може виховатись лише особистістю. А формування творчої особистості школяра проходить через творчу особистість вчителя. Отже, компетентною, щедрою душею мусить бути особистість вчителя, щоб отримувати тепло оточуючих. Аналіз науково-методичної літератури дає змогу зробити висновок, що школа має бути не підготовкою до життя, школа має бути життям. Досягнути цього можна, створюючи інтерактивне середовище навчання, використовуючи парні, групові, колективні форми діяльності.

Дослідження і впровадження у навчально-виховний процес сучасних методик є актуальним питанням, вивченню якого присвячено праці О.К.Дусавицького, Н.В. Рєпіна, Г.А. Цукермана, Ш.А. Амонашвілі, Д.Б. Ельконіна, В.В. Давидова та ін. Така людина здатна реалістично оцінювати життєву ситуацію, її джерела, ставити перед собою прогресивні цілі, знаходити ефективні засоби для їх досягнення. І саме в початковій школі повинні сформуватися вище перелічені риси особистості.

Сьогодні пропонується широкий спектр стратегій, методик, технологій, але не всі вони адаптовані до умов масової школи або можуть функціонувати лише в авторському виконанні. Немає сумнівів: вчитель повинен глибоко усвідомлювати свою систему роботи, особисто сформувати концептуальне бачення педагогічної системи, в яку буде включатись учень; ефективно переробляти інформацію. Усе вищесказане зумовило вибір теми роботи – «Використання інтерактивних технологій у процесі підготовки старших дошкільників до навчання у НУШ».

Мета дослідження – теоретичне обґрунтування сутності інтерактивних технологій у процесі підготовки старших дошкільників до навчання у НУШ.              

Об’єкт, предмет та мета дослідження обумовили такі завдання:

1. Проаналізувати науково-методичну літературу з проблеми використання інтерактивних технологій у процесі підготовки старших дошкільників до навчання у НУШ.
2. Визначити сучасні підходи до використання інтерактивних технологій в освітньому процесі, умови використання інтерактивних технологій в освітньому процесі.
3. Дати характеристику інтерактивних технологій, що використовуються в освітньому із здобувачами закладу досвітньої освіти.
4. Розробити рекомендації щодо впровадження інтерактивних технологій у процес підготовки старших дошкільників до навчання у НУШ.

Об’єктом дослідження є інтерактивних технології.

Предмет дослідження –інтерактивні технології у процесі підготовки старших дошкільників до навчання у НУШ              

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; педагогічне спостереження.

Практичне значення одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні і практичній розробці методики використання інтерактивних технологій у процесі підготовки старших дошкільників до навчання у НУШ.              

Курсова робота складється зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

 

 Розділ 1. Теоретичні основи використання інтерактивних технологій в освітньому процесі

1.1. Інтерактивні технології: поняття, види, значення

 

Сучасне суспільство неможливо уявити без системи освіти, що розвивається. Вже сьогодні держава визначає стратегію та тактику розвитку та вдосконалення освіти на період до 2030 року, тому педагогічна спільнота активно впроваджує в освітню практику інтерактивні технології. Ідея технологій інтерактивного навчання виникла у середині 1990-х років. Це явище пов’язане з появою першого веб-браузера та початком стрімкого розвитку мережі Інтернет, тому деякі фахівці трактують інтерактивну технологію як навчання із використанням комп’ютерних мереж та ресурсів Інтернету [20, с.121].

Комп’ютерні мережі та Інтернет є частиною інтерактивного навчання, але з його суттю. Для підтвердження цієї думки була детально проаналізована термінологія, щоб визначитися, що в даній роботі маємо на увазі під категорією «інтерактивні технології». Для розкриття логіки дослідження спочатку розглянемо поняття «інтерактивний» та терміни, що містять у своєму значенні слово “інтерактивний”.

«Інтерактивний» означає момент взаємодії, що містить або що знаходиться в режимі розмови, діалогу з чимось (наприклад, комп’ютером) або будь-ким (людиною) [25, с.47]. Інтерактивний (англ. interactive взаємодіє) – діалоговий, що здійснює взаємодія між людиною та засобом масової інформації (Інтерактивне телебачення, інтерактивне опитування) [31, с. 69].Термін «інтерактивність» запозичений з латинської мови від слова interactio, що має на увазі inter – «взаємний, між» і action – дія, тобто «вид інформаційного обміну учнів з навколишнього інформаційним середовищем» [37, с. 85].

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, коли навчальний процес протікає таким чином, що практично всі учні виявляються залученими до процесу пізнання, маючи можливість розуміти та рефлектувати з приводу того, що вони знають і думають [15, c.14]. На думку К.С.Вишневської [1,с.45], будь-яке навчання ставить дидактичну задачу, яка може бути ефективно вирішена за допомогою інтерактивного навчання, що реалізується кваліфікованим педагогом-професіоналом.

Освіта як результат передбачає сукупність набутих знань, умінь, навичок, ціннісних установок, досвіду діяльності та компетенції певних обсягу та складності з метою інтелектуального, духовно-морального, творчого, фізичного та (або) професійного розвитку людини, задоволення її освітніх потреб та інтересів [1].

Освіта як процес є єдиним цілеспрямованим процесом виховання та навчання, що є суспільно значущим благом і здійснюваний на користь людини, сім’ї, суспільства та держави.Освіта як процес тісно пов’язана із навчанням, у тому числі з інтерактивним навчанням. Інтерактивне навчання – це, перш за все, діалогове навчання, побудоване на взаємодії дітей із навчальним оточенням, освітнім середовищем, яке служить областю досвіду, що освоюється, в ході якого здійснюється взаємодія педагога та вихованця [21, c.161].

Освітній процес, в основі якого лежить інтерактивне навчання, організований таким чином, що практично всі діти виявляються залученими до процесу пізнання, вони мають можливість розуміти і рефлексувати щодо того, що вони знають і думають. В процесі освоєння навчального матеріалу, що навчаються здійснюють спільну діяльність, це означає, що кожен робить свій внесок у роботу, відбувається обмін досвідом, знаннями та вміннями, тобто відбувається вітагенне навчання з опорою на життєвий досвід учнів [7].

Причому навчання відбувається у доброзичливій обстановці та за взаємної підтримки один одного. Отже, інтерактивне навчання – це освоєння реальних життєвих ситуацій, за допомогою взаємодії з оточуючими, спрямоване на вироблення вмінь, необхідні поліпшення якості самого життя. Для цілеспрямованого інтерактивного навчання має бути реалізовано певні цілі.

Цілі інтерактивного навчання:

1. Розвиток та збагачення соціально-особистісного досвіду у вигляді включення дітей до сфери міжособистісної взаємодії.

2. Створити умови, за яких діти охоче та самостійно набувають недостатні знання з різних джерел, учні користуватися ними для вирішення пізнавальних та практичних завдань, розвивають дослідницькі вміння, системне мислення.

3.Створення комфортних умов навчання, таких, за яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним та ефективним весь процес навчання.

Інтерактивним, на думку О.Єльникової, є таке навчання, яке засноване на психології людських взаємин і взаємодій [5 c. 36]. На думку В.К.Мартинюк[7, с.97], інтерактивне навчання – спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, тому воно має відбуватися у різних формах.

Інтерактивні форми навчання.

1. Індивідуальна форма – це взаємодія педагога з одним учням, який самостійно приймає рішення поставленої перед ним завдання.
2. Парна форма використовується для вирішення завдань у парі, учні не лише навчаються, а й здійснюють взаємонавчання та взаємоконтроль.
3. Групова форма використовується, коли учні поділяються на підгрупи та здійснюють вирішення проблеми спільно.
4. Фронтальна форма передбачає, що педагог працює з усіма учнями, завдання виконують усі учасники одночасно, в єдиному темпі та із загальними завданнями.
5. Колективна форма використовується тоді, коли учні розглядаються як цілісний колектив, але зі своїми лідерами та особливими формами взаємодії.
6. Форма взаємодії зі змінним складом учнів використовується для реалізації колективної чи фронтальної роботи, але з постійною зміною учасників, що значно розширює досліджувану проблему та сприяє інтелектуальному збагаченню за рахунок пізнання індивідів.
7. Планетарна форма – найбільш складна форма інтерактивного навчання.За планетарної форми група учасників отримує загальне завдання, наприклад, розробка проекту; учні розбиваються на підгрупи, кожна з яких розробляє свій проект та озвучує варіант проекту; після презентації проектів вибираються найкращі ідеї, які становлять основу спільного проекту.

Інтерактивна форма навчання дозволяє знайти індивідуальний підхід до кожної дитини, побудувати суб’єкт – суб’єктивні взаємини як між педагогами та його вихованцями, а й між педагогами дитячого садка та батьками вихованців.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!