ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ НА ТРАДИЦІЯХ РІДНОГО НАРОДУ
1.1. Проблема виховання дітей дошкільного віку на традиціях рідного народу в дослідженнях зарубіжних та вітчизняних вчених
1.2. Народні традиції як засіб патріотичного виховання дітей дошкільного віку
1.3. Аналіз стану проблеми виховання дітей дошкільного віку на традиціях рідного народу у діючих програмах ДНЗ
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ІГРАШКИ У НАЦІОНАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ ДОШКІЛЬНИКІВ
2.1. Стан досліджуваної проблеми у практиці дошкільних навчальних закладів
2.2. Технології застосування народної іграшки в педагогічному процесі сучасного дошкільного навчального закладу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми. Виховання підростаючого покоління для кожної нації є найважливішим складником національної культури. Передача культурно-історичних традицій батьків, дідів і прадідів завжди гарантувала вічність життя нації. Справжнє виховання не може існувати в «чистому вигляді», тобто поза традиційною культурою певної нації.
Всі найвидатніші педагоги світу визнавали, що виховання дитини завжди має ґрунтуватися насамперед на культурно-історичних цінностях своєї нації, а вже пізніше відбувається знайомство з традиціями інших народів. Сучасна система виховання спрямована на формування розвиненої особистості, наділеної національною свідомістю, гідністю і прагненням зберегти й примножувати національну культуру. На думку вчених, саме «в середовищі національної культури і з використанням надбань традиційної народної педагогіки можливе успішне розв’язання проблеми формування особистості дитини».
Залучати дітей до культурних цінностей народу необхідно з дошкільного віку. Відомо, що «світогляд особистості, розвиток у неї високої духовності, творчого розуму й моральних якостей формується на основі почуттів та емоцій». Тому особливого значення у вихованні дітей дошкільного віку на основі народної творчості набуває народна іграшка – «найдоступніший емоційний засіб народної педагогіки».
У «Концепції дошкільного виховання в Україні» підкреслюється, що народна іграшка та гра з нею є важливими засобами національного виховання.
Народна іграшка – витвір специфічний. Своєю простотою й досконалістю, витонченістю форм, різноманітністю використаних природних матеріалів, образністю й естетичною довершеністю українська іграшка розвиває духовний світ дитини, пробуджує відчуття рідного коріння. Українська народна іграшка несе дітям цілком доступні знання про працю, відпочинок людей у давнину, їхній побут, мистецтво, життя загалом.
На значущість народної іграшки у вихованні підростаючого покоління вказували С.Ф. Русова, Ю.А. Аркін, А.П. Усова, Е.О. Фльоріна, А.С. Макаренко. На думку О. Кузіної, народна іграшка – «стародавній вид народного мистецтва, виразник національної культури».
Мета курсової роботи – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови ефективного використання народної іграшки у національному вихованні дітей дошкільного віку.
Для досягнення поставленої мети, нам необхідно вирішити наступні завдання:
- проаналізувати стан дослідження проблеми впливу народної іграшки на виховний процес дітей дошкільного віку в науковій літературі;
- охарактеризувати опорні поняття з теми дослідження: «народна іграшка», «виховання дітей дошкільного віку», «засіб виховання»;
- розкрити специфіку народної іграшки як засобу виховання дітей дошкільного віку;
- проаналізувати педагогічні умови використання народної іграшки у вихованні дітей дошкільного віку.
Методи дослідження: дослідження проводяться за допомогою таких методів – теоретичний аналіз наукової, педагогічної та методичної літератури з досліджуваної теми, педагогічне спостереження, бесіда, узагальнення досвіду вихователів дошкільного закладу.
Об’єкт дослідження: процес національного виховання дітей дошкільного віку засобами народної іграшки.
Предмет дослідження: організаційно-педагогічні умови використання народної іграшки у процесі національного виховання дітей дошкільного віку.
Організація та проведення дослідження. виступив дошкільний навчальний заклад «№_» м.Київ «ДНЗ-Україна»
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ НА ТРАДИЦІЯХ РІДНОГО НАРОДУ
1.1. Проблема виховання дітей дошкільного віку на традиціях рідного народу в дослідженнях зарубіжних та вітчизняних вчених
Становлення народної педагогіки – тривалий історичний процес, який ініціювався й підтримувався різноманітними соціально-історичними та культурними факторами. Упродовж свого існування український народ створив систему знань, ідей, принципів, традицій, засобів, за допомогою яких в різні історичні періоди виховувалося підростаюче покоління. Цей унікальний досвід було узагальнено і виокремлено в напрямок педагогічної науки, який дістав назву народна педагогіка. Її багатий досвід, мудрість виховання сформована віками, допомагає вихователеві прилучати дитину до національних традицій, культурних цінностей, форм поведінки. Сутність народної педагогіки розкривається в сукупності і взаємозв’язку понять, поглядів, ідей, навичок і прийомів в теорії виховання.
Питання особливостей виховання дітей різних народів цікавили просвітителів і педагогів усіх часів. «Батько педагогічної науки» Ян-Амос Коменський, започаткувавши розвиток наукової педагогіки, приділив особливу увагу синтезу її вихідних положень з народно-педагогічними уявленнями про виховання дітей з перших років життя. Великий педагог і гуманіст осмислив величезну роль народних традицій виховання.
Основні ідеї народної педагогіки знайшли втілення у його педагогічній системі, яка описана в працях «Велика дидактика», «Мудрість старих чехів», «Правила поведінки, зібрані для юнацтва в 1653 році». На думку вченого, народний педагог повинен бути патріотом рідної мови, рідної культури. Він вважав, що дітям необхідно пропонувати розповіді на моральні теми, які можна запозичити зі словесної народної творчості, влаштовувати змагання з відгадування загадок, вивчати звичаї народу, його минуле [11, с. 32].
Спадкоємцем ідей Я.-А. Коменського, в нашій країні, став Костянтин Дмитрович Ушинський. Вивчивши теорію і практику освіти в різних країнах, він дійшов висновку, що в теорії і на практиці не існує єдиної для всіх системи державної освіти. Кожна країна має свою власну систему спеціальної освіти, тому запозичення і впровадження чужої системи освіти не принесе хороших результатів [19, с. 46].
На думку К.Д. Ушинського, найважливішим інструментом народного виховання є народна культура в цілому. Всі елементи народної культури – мова, казки, духовні та літературні традиції – впливають на формування основних рис особистості та національних особливостей. Однак він, як і раніше, відводить особливе місце в освіті рідній мові як частині народної культури.
Саме рідна мова, на його думку, робить найбільш сильний духовний вплив на розвиток дитини: «Кожне слово мови, кожна його форма, кожне вираження є результатом думки й почуття людини, через які відбилася в слові природа країни та історія народу. Успадковуючи слово від предків наших, ми успадковуємо не тільки засіб передачі наших думок і почуттів. Від всього життя народу це єдиний живий залишок на землі, і ми – спадкоємці цих живих багатств, у яких склалися всі результати духовного життя народу» [1, с. 28].
Ідея народного виховання, проголошена К. Д. Ушинським, знаходить подальше підтвердження в роботах громадських діячів С.Ф. Русової, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського та М.Г. Стельмаховича, які вказували на необхідність розвитку українських народних шкіл і вивчали досвід народної педагогіки. Вони відзначали, що особистості вихованій на моральних цінностях властиві доброта, сердечність, миролюбство, милосердя, терпіння.
Ми хочемо дослідити феномен народної педагогіки і зосередитися на видатній постаті Софії Русової. Ми глибоко усвідомлюємо, що без значного інтелектуального розвитку української нації, без власних національних шкіл, освіти і культури, буде важко утвердити українське самовизначення і визнання серед решти світу.
С. Русова невпинно і самовіддано боролася за відродження українського народу, його мови, культури, національної самосвідомості, почуття власної гідності та утвердження високих духовних цінностей, які однозначно мали мати місце в освітньому процесі українців.
Концепція національного виховання є основною та визначальною педагогічною концепцією Софії Русової, яка методично опановує основні та найважливіші закономірності розвитку теорії та практики освіти, школи та виховання. У центрі педагогічної концепції вченого перебуває дитина з його вродженими дарами, здібностями, можливостями і талантами. Головне завдання освіти – забезпечити розвиток цих елементів, а також національної ідентичності та загальнолюдської моралі. Формування соціально зрілих, працьовитих і творчих особистостей, усвідомлений соціальний вибір і збагачення інтелектуального, духовного, економічного, соціально-політичного і культурного потенціалу свого народу [12].
Софія Русова є класиком дошкільного виховання, про що свідчать її роботи «Теорія і практика дошкільного виховання», «Національні дитячі садки», «Дошкільне виховання», «Нові школи соціального виховання», «Дошкільне виховання», «Нові методи дошкільного виховання», «Роль жінки в дошкільному вихованні», а також її навчальну практику в галузі дошкільного виховання [11].
Принцип народності у вихованні Василя Сухомлинського, як і всі його педагогічні ідеї та концепції, полягав у гуманності. В рамках прогресивної народної традиції Василь Олександрович високо цінував традицію повноцінного трудового виховання. Характеризуючи їх, він писав наступне: «Це одвічні традиції народної педагогіки: діти допомагають трудитися батькам, батьки не можуть у своїй праці обійтися без дітей; як тільки дитина навчилася нести своєю рукою ложку від тарілки до рота, вона працює – не для того, щоб потренуватися в праці, а тому, що ніхто з людей, які оточують дитину, без праці не уявляє собі життя.
Для отримання повного тексту придбайте роботу!
Реферат "Менеджмент, чому я обрала цю спецільність" 

Відгуки
Відгуків немає, поки що.