Курсова робота ” Вплив кінематографа на формування композиційно-стильових взаємозв`язків у структурі модного костюма “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ВПЛИВ КІНОМАТОГРАФУ НА СВІТОВІ МОДНІ

ТЕНДЕНЦІЇ 

1.1 Голівудський кінематограф на вістрі модних трендів 

1.2 Чоловічний стиль у жіночому одязі 

1.3 Модні костюм для кінозірок 

РОЗДІЛ ІІ. СРСР ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ КІНОІНДУСТРІЇ ТА МОДИ 

2.1 Вплив голлівудського кіно на вітчизняні модні тенденції 

2.2 Вплив історичних подій на розвиток модного сигменту в кінематографі 

2.3 Загальна характеристика вітчизняних фільмів ХХ століття 

РОЗДІЛ ІІІ. КОМПОЗИЦІЙНО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ МОДНОГО КОСТЮМА 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. «Фільми відображають нашу культуру, одночасно слугуючи елементом, що її складає. Ми бачимо наше суспільство через кіно, і ми бачимо кіно через призму наших соціальних норм, цінностей та інститутів».

Кіно протягом багатьох десятирічь було частиною суспільства. Розпочавши як незвіданий феномен, який приголомшував, кіно продовжує вражати з кожним роком все більше. Воно завжди впливало на суспільство найрізноманітнішими способами та було і є тісно пов’язаним з ним.

Кіно відіграє позитивну роль у суспільстві з точки зору забезпечення розваг, дозвілля, підвищення поінформованості, освідчення людей щодо нагальних питань суспільства та є способом комунікації. Так само кіно є проекцією цінностей, норм, моралей, може забезпечувати моральну та психологічну втечу від реальності. «Кіно є невід’ємним від соціальної реальності елементом культури, який з однієї сторони випробовує на собі множинний вплив реальності, а з іншої – саме перетворює її».

«Кінематограф, як і соціологія, грає роль інструменту самопізнання і самовдосконалення суспільства. Обидва піднімають важливі соціальні проблеми та питання, різниця лише в методах виявлення». Том Шерак, президент Академії кіномистецтв і наук, таким чином описує зв’язок кіно та суспільства: «Деякі фільми обирають певну сторону – ви можете погодитись або не погодитися зі змістом.

Деякі фільми обирають сторону і створюють розмову, дискусію, і ця розмова може бути в будь-якій області; будь то політична, соціальна чи навіть в рамках конкретних дисциплін, таких як мода. Фільми можуть створювати суперечки та розповідати важкі історії. Фільми завжди або обирали сторону, залишалися центральними, або прогнозували щось вперед».

Таким чином, кінематограф стає нескінченним джерелом знань про суспільство, розглядаючи яке, стає можливим зануритися у різнобічні аспекти культури, історії суспільства, його поведінок та настроїв.

Кіноіндустрія нерозривно пов’язана з модою, і цей факт не потребує доказів. З появою кінематографа виникла потреба у створенні костюмів для акторів. Мода та кінематограф однаково впливають на те, які фасони та моделі нарядів стануть найпоширенішими найближчим часом.

Мета роботи – дослідити вплив кінематографа на розвиток модних тенденцій у ХХ столітті, осмислити причини такого суттєвого вливу.

Завдання дослідження:

1. Визначити роль кінематографу як складової суспільства та його виникнення.
2. Визначити найвідоміші американські кінострічки другої половині ХХ століття.
3. Описати кінематограф як частину масової культури.
4. Визначити вплив кінематографу на моду та суспільство, виконати узагальнення та аналіз результатів дослідження.

Об’єкт дослідження – історія кінемотографу та моди у ХХ столітті.

Предмет дослідження – вплив кіноматографу на моду.

У процесі дослідження використовувалися теоретичні методи: вивчення і аналіз наукової та спеціальної літератури для обґрунтування теоретичних положень дослідження.

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (25 найменувань). Основний зміст роботи викладено на 29 сторінках.

 

РОЗДІЛ І. ВПЛИВ КІНОМАТОГРАФУ НА СВІТОВІ МОДНІ ТЕНДЕНЦІЇ

1.1 Голівудський кінематограф на вістрі модних трендів

 

Мода, як відомо, формується з різних джерел, вона бере свій початок не лише у майстернях кутюр’є, а й на вулицях. На моду впливають соціальні умови життя, політика та багато чого ще – всього не перелічиш. Але є ще одне джерело, яке формує моду поряд із модельєрами, художниками та моделями. Це джерело – кіно.

Особливо сильний вплив кінематографу було помітно в 30-ті роки в Америці, батьківщині кіноіндустрії. Воно й зрозуміло: кіно було зовсім новим мистецтвом, яке одразу ж, з моменту своєї появи сильно впливало на розуми людей. Кінозірок наслідували, на них рівнялися, забуваючи, що кіно – це ілюзія, і герої, показані в гарних казках, не можуть жити в реальному житті. Але на це не звертали уваги та копіювали з екрану як манеру поведінки героїв (і більшою мірою героїнь), так і їхні вбрання [5, 98].

Ще одна причина, через яку Голлівуд так сильно впливав на уми, було те, що під час найважчої в історії ХХ століття економічної кризи (кінець 20-х – початок 30-х років) саме кіно залишилося однією з найдоступніших розваг. Кіно було панацеєю від усіх негараздів, тому що спостерігаючи на екрані бурхливе, красиве, наповнене цікавими подіями та гарними переживаннями життя героїв, багато хто відволікався і забував про власні, далеко не такі гарні переживання.

Кіно завжди відволікало від сірості побуту, від проблем, і тепер анітрохи не краще, тільки зараз обивателі відволікаються за допомогою мильних латиноамериканських опер, а на початку 30-х з появою перших звукових та кольорових фільмів Голлівуд перетворився на справжню «фабрику мрій» – цей термін виник саме тоді. Все було красиво – особи, зачіски, моделі одягу. Все це ставало взірцем для наслідування сотень тисяч, а то й мільйонів глядачів, і не тільки в Америці.

На жаль, обивателі не замислювалися про те, що це все було лише мішурою, тими самими «мріями», адже холодна і недоступна краса голлівудських зірок була наскрізь штучною, придуманою, ретельно сконструйованою. Вже тоді застосовувалися пластичні операції, і формування фігури з допомогою всіх доступних коштів. Внесок у створення ідеального образу вносили все від пластичних хірургів до гримерів, від костюмерів до освітлювачів. (до речі, роль світла в кіно 30-50-х років була величезною, світлом моделювалося все – і обличчя, і пейзаж, інтер’єр).

Звичайно, розумні глядачі про це здогадувалися, але, незважаючи ні на що, штучність, навмисна ляльковість образів лише посилювала привабливість екранних красенів та красунь. Саме завдяки Марлен Дітріх, Греті Гарбо, Джин Харлоу, Мей Вест, Джоан Кроуфорд, Керол Ломбард і з’явилися нові ідеали жіночої краси. Цей ідеал виражався в усьому – і в моделях одягу, і тип фігур, і в макіяжі. Саме тоді стало модно використовувати декоративну косметику, яка, проте, на відміну від нарочитості 10-20-х років, мала виглядати природно.

Тоді ж жінки стали освітлювати волосся за допомогою пергідролю, тому що завдяки Голлівуду в моду увійшли блондинки, робити перманент, носити довгі сукні, що струмують, і по можливості вести той спосіб життя, який пропагувався на екрані (див. додаток 1). Найчастіше це було неможливо, але так хотілося! Модна жінка тих років мала нести у своєму образі риси романтичної таємничості, ексцентричності, нереальності, але водночас спортивності та незалежності [7, 65].

Можна сміливо назвати цей голлівудський стиль «гламуром». Так само сміливо можна сказати, що гламур як напрямок зародилося не останніми роками модних тусовок та розгулу глянсових журналів, а саме у 30-ті роки.

До речі, слово «гламур» не французьке, як заведено думати, а англійське, і означає «чарівність». Це поняття відбиває саму суть стилю: зачарувати, обдурити, залучити до штучних мереж штучної краси. Так що «дякую» треба сказати саме Голлівуду, який і породив гламур з його розкішшю і казковістю, одягнувши кінодів у розкішні вбрання, створені паризькими кутюр’є та голлівудськими костюмерами [3, 24].

Необхідно сказати про вплив кінематографа навіть на вибір тканин. До появи кольорового кіно основний декоративний ефект костюмів кіногероїв досягався за рахунок виразних фактур та їх поєднань: матового з блискучим, світлого з темним тощо. Завдяки суто кіношним контрастам фактур у моду увійшли блискучі матеріали: атлас, парча, ламе золотого та срібного кольору, а також оздоблення з хутра та пір’я, розшивання костюма стразами, вишивка паєтками (так-так, вони були вже тоді!), кришталевими блискітками, стеклярусом та бісером. Взуття теж не залишилося осторонь: туфлі обтягували золотою або срібною тканиною та прикрашали великими декоративними пряжками.

 

1.2. Чоловічний стиль у жіночому одязі

 

Саме кінематограф увів у моду деякі елементи одягу, які до цього не використовувалися, наприклад, жіночі штани. Безумовно, передумови носіння штанів у жінок сформувалися не через кіно, а через мінливі умови життя – воно стало більш мобільним, жінки брали участь у всіх сферах громадської діяльності, все більше входила в моду емансипація, жінки пішли працювати нарівні з чоловіками. Тож штани були неминучими, проте саме кінематографу належить роль пропагандиста жіночих штанів.

Як вважають історики моди, найбільше на цій ниві постаралася кінозірка Грета Гарбо (див. додаток 2). Саме вона вважається основоположницею чоловічої моди у жіночому костюмі. Однією з перших вона не побоялася зламати уявлення, що віджили, закаркалі забобони і стала носити штани. Вважається, що в цьому їй допомогла одна роль, яку Грета Гарбо зіграла у юному віці – роль своєї видатної співвітчизниці, шведської королеви Августи Христини. Августа Христина була найосвіченішою жінкою для свого XVII століття, вона любила розмовляти з науковцями та філософами. Очевидно, щоб її співрозмовники не відчували себе скутими, перебуваючи в її суспільстві, вона і одягалася практично так само, як вони.

В одному з інтерв’ю Грета Гарбо розповідала, що її надихнув приклад втіленої нею на екрані королеви, і вона настільки увійшла в роль, що коли їй подарували чоловічий індійський костюм на кшталт піжами, вона без вагань одягла його прилюдно і приймала в ньому своїх іменитих гостей. Вже потім вона почала одягати класичні чоловічі костюми-трійки, зніматися в них для журналів. Грета Гарбо стверджувала, що у чоловічому костюмі жінка виглядає набагато сексуальніше та привабливіше, ніж у жіночому. Злі язики почали розпускати плітки про її нетрадиційну орієнтацію, але вона не звертала уваги на чутки і продовжувала носити чоловічі костюми з істинно жіночою елегантністю [16, 37].

Грета Гарбо не залишилася на самоті, незабаром у неї знайшлися гарячі послідовниці, як кажуть, лиха біда – початок. Дуже може статися, що версія про сміливість Грети Гарбо – лише легенда, але це неважливо. Навіть якщо легенда, то легенда красива.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!