Курсова робота ” Художньо-філософська специфіка есеїстики Василя Барки “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ВПЛИВ БІОГРАФІЧНИХ ФАКТОРІВ НА ФОРМУВАННЯ СВІТОСПРИЙНЯТТЯ ВАСИЛЯ БАРКИ

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЗИ ВАСИЛЯ БАРКИ

РОЗДІЛ 3. ХУДОЖНЬО-ФІЛОСОФСЬКА СПЕЦИФІКА ЕСЕЇСТИКИ ВАСИЛЯ БАРКИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Упродовж останніх десятиліть українське літературознавство активно працює над дослідженням тих проблем, які були поставленими на паузу під час комуністичного тоталітарного режиму. Як відомо, коли в Україні панував терор, більшовицький режим та репресії соціалістичного реалізму, українські письменники могли вільно писати лише за кордоном. Введення у шкільну програму творів письменників-емігрантів, загальнонаціональна необхідність їх пізнання та вивчення є важливими, але не до кінця розкритими питаннями на сьогоднішній день.

Одним із таких діаспорних письменників є Василь Барка. Творчість цього письменника стала доступною для українців після 1991-го року. Його унікальна творча спадщина налічує понад двадцять опублікованих поезій, повістей, романів есеїв, літературної критики та перекладів. Також є велика кількість рукописів, які досі є не дослідженими на не виданими.

Метою дослідження є дослідження художньо-філософської есеїстики Василя Барки.

Для досягнення мети необхідно було виконати такі завдання:

1. на основі вивчення біографії письменника дослідити ті чинники, які докорінно вплинули на формування його світогляду;
2. проаналізувати вплив світогляду письменника на характерні прояви у його творчості;
3. на основі збірок «Земля садівничих», «Вершник неба» та «Правда Кобзаря» зробити аналіз есеїстики письменника, а також визначити її проблематику та жанрову специфіку.

Об’єктом дослідження обрано збірки есеїв «Правда Кобзаря», «Земля садівничих», «Вершник неба», в яких виявляться специфіка творчості Василя Барки.

Предметом дослідження виступає філософське спрямування творчості Василя Барки, спричинене подіями його особистого життя й обставинами формування світогляду та джерела стилю його лірики 40-70-их років.

Методологічні принципи дослідження. У роботі використано системний та аналітичний підходи, які передбачають використання біографічного, історичного, літературного та описового методів.

Джерельну базу дослідження Потреба адекватного висвітлення особливостей зв’язку прози Василя Барки з ідейним та сюжетно-образним матеріалом зумовила звернення до праць О. Тарнавського, Б. Бойчука, Ю. Шевельова, М. Жулинського, В. Сулими, А. Антофійчука, Р. Мовчан та інших.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. У роботі використано 30 літературні джерела.

У першому розділі наведено цікаві факти із життя Василя Барки, які так чи інакше мали вплив на формування його світогляду та особливостей літературної творчості. Власне, у другому розділі наведено жанрові особливості прози письменника-апостола. Третій розділ розкриває специфіку есеїстики Василя Барки, там же наводяться приклади класиків української літератури, які мали найбільший вплив на формування творчих настроїв у письменника.

 

РОЗДІЛ 1. ВПЛИВ БІОГРАФІЧНИХ ФАКТОРІВ НА ФОРМУВАННЯ СВІТОСПРИЙНЯТТЯ ВАСИЛЯ БАРКИ

 

Перше, на що звертаєш увагу при аналізі біографії Василя Барки, це його надглибока релігійність. Його художні твори, наскрізь перейняті християнськими істинами, і, що цікаво, це не тільки звернення до Біблії чи її окремих сюжетів, а повноцінне слідування законам Божим[1]. Василь Барка підкреслював визначну роль письменника, саме ця роль і стала цінною та головною для нього: «Хто я? Перш за все працівник на ниві, яка була нами, літераторами, остаточно занедбана, хоч вона найважливіша з усіх. Це та, що належить Ісусові Христу. І всі 20 моїх томів (лірична поезія, епічні і драматичні поеми, романи, есеїстика) змогли появитись завдяки служінню Господу»[2].

Отож, життя письменника Василя Барки було перейняте вірою та любов’ю до Бога, можливо, через це у повсякденному житті він був надзвичайно скромною людиною та весь спосіб життя він підпорядкував вченню Святого Письма. Говорячи про свій життєвий шлях, він підкреслював: «Я приходжу до кінця днів своїх, не маючи нічого з матеріальних речей, навіть телевізора. Одяг купляю в магазинах Армії Спасіння. Але я щасливий, бо маю Божу поміч написати твори, про які мріяв, і знаю, що вони будуть значною допомогою в духовному житті мого народу, особливо в майбутньому. Мої книжки застерігають від духовної сліпоти, блукань суспільної думки в світоглядницьких пошуках»[3]. Це застереження від сліпоти як духовної, так і фізичної сформувало міцну основу світосприйняття, яка розвивалася і вдосконалювалося протягом усього життя Василя Барки.

Василь Барка народився 16 липня 1908 року в селі Солониця на Полтавщині в козацькій родині. Село було невелике, у ньому була старовинна церква та рештки козацького табору, які нагадували гетьмана Наливайка. Як бачимо, майбутній письменник виростав в українському середовищі, яке формувало його характер. Письменник ходив до храму, любив свята, традиції. Крім того, любив та знав історію українського народу.

Через деякий час родина Василя Барки (родина Очеретів) переїхала у неподалік міста Лубни. На новому місці в самотній степовій оселі Очеретам жилося нелегко, адже доводилося відбиватися від грабіжників та берегтись від стрілянини. На фоні цього, юний Василь змушений був навчитись виживати у непростих умовах, потерпаючи від тривоги, неспокою[4].

Під час Першої світової війни батька Василя забрали на війну, на російсько-німецький фронт. З фронту тато повернувся покаліченим і протягом двох років потребував лікування, а це призвело до важких та голодних часів у родині майбутнього письменника. Тоді хлопець змушений був йти працювати за харчі. Такі злидні та школа життя стають пізніше мотивами його творів. У дитинстві Василя Барку чекало ще чимало випробувань, зокрема, він пережив клінічну смерть, упавши із кручі й сильно вдарившись грудною клітиною. Тоді в нього появлялись неабиякі прояви віри, адже лікарі стверджували, що дитину не вдасться врятувати, але Василь виздоровів. Після цього випадку Василь Барка переконався в існуванні двох світів: реального та потойбічного[5].

У Костянтина Очерета, батька Василя, було три сини, всі вони навчалися в духовному училищі, що теж певною мірою мало вплив на художнє мислення та світогляд письменника. На гімназію грошей у родини не вистачало, адже, як згадувалось раніше, усі кошти йшли на лікування батька. Отож, Василь та його брати вимушені були йти в найми. Василя це ще більше зміцнило в духовному плані. Після закінчення так званої «трудової школи» Василь вступив на учительські курси, які згодом стали Лубенським педагогічним технікумом. Під час навчання там він вибрав математику та фізику, але через деякий час усвідомив, що ці дисципліни йому не подобаються.

Василь любив багато читати. За найменшої можливості діставав цікаві книги та брався читати. Одного разу до його рук потрапили «Гайдамаки» Тараса Шевченка та «Божественна комедія» Данте Аліг’єрі. «Гайдамаки», як згадував письменник у «Автобіографії», прочиталися йому досить легко, з цікавістю, а от «Божественна комедія» більшою частиною залишилась незрозумілою, тільки чудові ілюстрації ввели в цілий світ надзвичайних подій та запам’яталися надовго[6].

Між братами в сім’ї Очеретів панували злагода та взаєморозуміння. Найстарший Олександр був інженером, середній Іван висвятився на священика. Як писав Василь про Івана, у юнацтві останній прислуговував у храмі, і це було йому до душі. Василь згадував брата в стихарі, зі свічкою у Братській школі. Цікаво є те, що після війни чимало людей зреклися віри, проте брат Василя Іван зберіг віру у своєму серці. У житті Василя Барки був час, коли християнське вчення відійшло на другий план, а натомість прийшло захоплення марксизмом зі щирим бажанням збагнути суть цього вчення. Проте ці незрозумілі теорії не приносили йому задоволення, адже його душа була допитливою, а сам юнак шукав відповідь на питання про справедливий соціальний устрій та вільний вибір власних орієнтирів. Василь Барка любив говорити: «Слухайте, я був радянським патріотом. Я ненавидів сталінщину всіма фібрами душі, диктатуріат. Я вірив в ідеальний образ комунізму. Я був хворий, дуже хворий перед війною. Одужав. І можна було відпрошуватися від фронту. Я пішов на фронт, бо вважав, що це мій обов’язок, бо гітлеризм несе нищення народові»[7].

Згадуючи про свої юнацькі захоплення ідеями марксизму та ленінізму, Василь Барка свідчив наступне: «Моя віра в комуністичний міф розсіялася також під впливом найпереконливіших доказів, що поставлялися щоденним життям – роками і десятиліттями, а також сучасних наукових відкрить і духовних скарбниць, створених людством у світлі християнської моралі»[8]. Різні наукові дослідження проводив Василь Барка, які мали на меті на меті підтверджувати істинність християнського вчення. До прикладу, книги «Таємничий всесвіт» Джеймса Джінса та «Життя після смерті» Таймонда Мауди.

 

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!