Курсова робота ” Загальна характеристика системи травлення “

РЕФЕРАТ

до курсової роботи

на тему «Загальна характеристика системи травлення»

 

Актуальність дослідження. Система травлення – це сукупність органів, які беруть участь у процесі гідролізу, секреції, всмоктування, а також апарат регуляції їх функцій, що забезпечує кінцевий результат – підтримання певного рівня поживних речовин в організмі. До них належать органи травного каналу (порожнина рота, глотка, стравохід, шлунок, тонка і товста кишки), вздовж якого їжа переміщується та піддається поетапній обробці і розміщених за його межами залоз (слинні залози, підшлункова залоза, печінка), що виділяють свої секрети в порожнину каналу.

Вивчення процесів травлення має дуже важливе значення для професійної підготовки майбутнього лікаря. Складновлаштована система травлення (ТК) забезпечує надходження до організму води, електролітів та речовин, необхідних для пластичного та енергетичного обміну. З порушенням структурної чи функціональної цілісності органів шлунково-кишкового тракту, пов’язані порушення функцій низки систем організму. Вивчення фізіології ТК необхідне для засвоєння матеріалу клінічних і теоретичних дисциплін.

Мета дослідження ознайомитися з поняттям системи травлення, особливостями секреторних процесів органів травлення: загальні механізми утворення і виділення соків, секреторну функцію слинних залоз, залоз стравоходу та секреторну функцію шлунка.

Об’єктом дослідження у роботі є особливості будови і функцій травної системи людини.

Предмет дослідження  вікова динаміка цих особливостей і методи дослідження кислотоутворюючої функції шлунка.

Курсова робота обсягом 43 аркуші складається із вступу, трьох розділів, висновків та переліку посилань із 31 джерела. Містить 6 рисунків та 3 додатки.

В даній роботі були розглянуті властивості травлення – як процесу розщеплення складних органічних речовин на прості сполук. Описано основні призначення травної системи – приймання їжі, механічне та хімічне її оброблення, виведення в зовнішнє середовище харчових залишків.

Крім того було проаналізовано органи травного каналу (порожнина рота, глотка, стравохід, шлунок, тонка і товста кишки), вздовж якого їжа переміщується та піддається поетапній обробці і розміщених за його межами залоз (слинні залози, підшлункова залоза, печінка), що виділяють свої секрети в порожнину каналу.

У роботі описано зв’язок організму та зовнішнього середовища, які надходять та потрібні для пластичних та енергетичних процесів речовини – білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, мікроелементи та вода.

Вивчення процесів травлення має велике значення для професійної підготовки майбутнього лікаря.

Ключові слова: травлення, обробка, ферменти, регуляція, порушення, будова, фізіологія, функціонування.

 

Перелік скорочень

 

ГІГ – гастроінтестинальних гормонів

цАМФ – Циклічний аденозинмонофосфат

ВНС – Вегатативна нервова система

ЦНС – Центральна нервова система

ПД – Періодична діяльність

ВСС – Верхній стравохідний сфінктер

НСС – Нижній стравохідний сфінктер

ГЕРХ – Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Анатомічні особливості будови органів травної системи людини

РОЗДІЛ ІІ. Фізіологічні особливості системи травлення

РОЗДІЛ ІІІ. Основні механізми порушення травлення

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Система травлення – це сукупність органів, які беруть участь у процесі гідролізу, секреції, всмоктування, а також апарат регуляції їх функцій, що забезпечує кінцевий результат – підтримання певного рівня поживних речовин в організмі. До них належать органи травного каналу (порожнина рота, глотка, стравохід, шлунок, тонка і товста кишки), вздовж якого їжа переміщується та піддається поетапній обробці і розміщених за його межами залоз (слинні залози, підшлункова залоза, печінка), що виділяють свої секрети в порожнину каналу.

Призначення травної системи – прийом їжі, механічна та хімічна обробка, виведення харчових залишків в зовнішнє середовище. Кінцевим результатом цього процесу є переведення харчових речовин у розчинний стан, який всмоктується у кров або лімфу, які розносять їх до тканин організму. Травну систему можна вважати своєрідною трубкою з її похідними (залозами), що починається краніально ротовою щілиною і закінчується каудально відхідником.

У людини розрізняють порожнину рота, глотку, стравохід, шлунок, тонку й товсту кишки. Всі ці відділи відносяться до травного каналу. Довжина травного канату становить 8-10 м. Порожнина рота, глотка і початкова частина стравоходу розташовані в ділянках голови і шиї, більша частина стравоходу – у грудній порожнині, його кінцевий відділ – у черевній порожнині. Шлунок, тонка і товста кишки (аж до прямої), печінка і підшлункова залоза розташовані в черевній порожнині, пряма кишка – в порожнині таза.

Стінка травного каналу на всьому протязі складається з трьох оболонок: слизової, що вистеляє порожнину каналу, серозної або адвентиції, що вкриває органи іззовні, та м’язової. Слизова оболонка травного каналу складається з епітелію, розташованого на власній пластинці слизової оболонки, м’язової пластинки та підслизового прошарку. Утворення травних соків і всмоктування перетравлених харчових речовин у кров відбувається в слизовій оболонці.

Загальним питанням функціональних особливостей і будови органів травної системи присвячено багато праць, зокрема, слід відзначити роботи В. Д. Фарбер, М. М. Сонькін та М. М. Безруких [22] та ін., а також праці «Cтруктура пищеварительной системы» М. Р. Сапін [8] та «Морфология пищеварительной системы» В. П. Бамбиндри [2].

Завдяки системі травлення відбувається зв’язок організму із зовнішнім середовищем, надходять потрібні для пластичних та енергетичних процесів речовини: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, мікроелементи та вода.

Вивчення процесів травлення має дуже важливе значення для професійної підготовки майбутнього лікаря. Складновлаштована система травлення (ТК) забезпечує надходження до організму води, електролітів та речовин, необхідних для пластичного та енергетичного обміну. З порушенням структурної чи функціональної цілісності органів шлунково-кишкового тракту, пов’язані порушення функцій низки систем організму. Вивчення фізіології ТК необхідне для засвоєння матеріалу клінічних і теоретичних дисциплін.

Мета дослідження  ознайомитися з поняттям системи травлення, особливостями секреторних процесів органів травлення: загальні механізми утворення і виділення соків, секреторну функцію слинних залоз, залоз стравоходу та секреторну функцію шлунка.

Відповідно до мети дослідження були поставлені наступні завдання:

1. з’ясувати механізми обробки їжі в порожнині рота і шлунка;
2. вивчити механізми секреторних процесів травлення в порожнині рота і шлунка;
3. вивчити основні закономірності травлення в тонкому і товстому кишечнику.

Об’єктом дослідження у роботі є особливості будови і функцій травної системи людини.

Предмет дослідження  вікова динаміка цих особливостей і методи дослідження кислотоутворюючої функції шлунка.

Методи дослідження. У курсовій роботі використано такий метод дослідження як: структурно-логічний аналіз і клініко-статистичний метод. Моделювання; аналіз і синтез наукової літератури по темі дослідження тощо.

Структура і обсяг роботи. Курсова робота викладена на 43 сторінках комп’ютерного набору. Складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та додатків. У роботі використано 31 літературне джерело.

 

РОЗДІЛ І. Анатомічні особливості будови органів травної системи людини

 

Вивчаючи систему травного тракту, потрібно розуміти загальний принцип його будови. Усі органи травного тракту є порожнистими, тому велика увага приділяється вивченню морфологічної будови їхньої стінки, яка в свою чергу має три оболонки: внутрішню, середню та зовнішню. Внутрішня оболонка називається слизовою оболонкою. Її поверхня є оберненою до порожнини органів та покрита тонким шаром слизу. Середнє положення в стінці травного тракту займає м’язова оболонка, у якій пучки м’язових волокон розміщуються шарами в косому або поздовжньому напрямах відповідно до поздовжньої осі органа. У деяких відділах травного тракту між слизовою та м’язовою оболонками є шар волокнистої сполучної тканини. Зовнішня оболонка травного тракту є неоднорідною за будовою, наприклад, у глотці та стравоході вона представлена пухкою волокнистою сполучною тканиною з домішками жирової тканини, а органи травного тракту черевної порожнини є оточеними особливою тонкою серозною оболонкою.

Як відомо, система органів травлення людини складається з ротової порожнини (зуби, язик з рецепторами смаку та три пари слинних залоз), глотки, стравоходу, шлунка, тонкої, товстої та прямої кишок. а також печінки та підшлункової залози [3].

Отож, роздроблення їжі в людському організмі здійснюється за допомогою зубів та язика. Доросла людина має 32 зуби, що є нормою для ефективного процесу жування та подрібнення їжі. Язик утворений з поперечно посмугованих м’язів та вкритий слизовою оболонкою. Саме він заповнює простір ротової порожнини, виконуючи такі функції: бере участь у процесі жування та ковтання; допомагає у мовлені, а також є органом смаку. Щодо самої будови, то язик має видовжену овальну форму, де передня загострена частина називається верхівкою, задня розширена частина коренем язика, а між верхівкою та коренем розташоване тіло язика. Верхня поверхня язика називається спинкою язика, а нижня виражена лише в передній частині язика [25]. Детальніша будова язика, зокрема як органу смаку, зображена на мал. 1.

Мал. 1. Будова язика

1 – грибоподібні сосочки; 2 – листоподібні сосочки; 3 – слизова оболонка; 4 – м’яз язика; 5 – жолобкуваті сосочки; 6 – ниткоподібні сосочки

Глотка є поздовжнім каналом, завдовжки 12 см, у якому виділяють носову, ротову та гортанну частини. Стінка глотки складається із зовнішньої оболонки, м’язової та слизової оболонок. Основна функція глотки полягає у проштовхуванні їжі в стравохід.

Стравохід людини є порожнистим органом та, по факту, продовженням глотки. Стравохід тягеться через усю грудну порожнину та має шийний, грудний та черевний відділи. Довжина стравоходу може мати 30 см. Основна функція – транспортування їжі із ротової порожнини, глотки до шлунка [3].

Одним із найважливіших органів травної системи є шлунок, який є мішкоподібним розширенням травної трубки об’ємом від 1,7 до 2,5 л. До шлунка через стравохід потрапляє подрібнена і зволожена у ротовій порожнині їжа. Орган розміщений у лівій верхній частині черевної порожнини. Анатомічно у його складі розрізняють кардіальну, пілоричну частини, дно та тіло. Найважливіша функція шлунка полягає у розщепленні поживних речовин.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!