Курсова робота ” Залежність як феномен у психологічній літературі “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЗАЛЕЖНОСТІ

1.1. Наукові підходи до розкриття феномену залежності

1.2. Основні характеристики залежності та співзалежності

1.3. Основні передумови розвитку алкогольної залежності  у підлітків та специфіка їх поведінкових проявів  

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СХИЛЬНОСТІ ДО АЛКОГОЛЬНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ У ПІДЛІТКІВ 

2.1. Характеристика вибірки та методик дослідження

2.2. Аналіз результатів описової частини дослідження

2.3. Корекція самоставлення підлітків як умова зниження схильності алкогольної залежності 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Проблема залежностей на сьогоднішній день є актуальною в сучасному суспільстві. Адиктивна поведінка розглядається як порушення, що виникає в результаті зловживання психоактивними речовинами (тютюн, марихуана, наркотики, алкоголь), які впливають на зміну психічногостану людини, в результаті чого фіксується факт психічної та фізичної залежності.

Як відомо, до проблем адикції втягнені не тільки ті, хто вживає алкоголь, а й особи, які знаходяться в близькому контакті. Ці взаємостосунки між залежними та їх близькими людьми в психологічній літературі позначається системою «залежний-співзалежний». В Україні та світі відзначається зростання частки молоді, що систематично вживає алкоголь, є тенденція до зниження віку прилучення до спиртних напоїв. У широкому розумінні перехідний вік вчені завжди вважали критичним. Різні психічні якості змінюються порізному. Деякі з них змінюються досить швидко, є такі, які залишаються відносно сталими протягом усього життя.

Важливе значення у процесі становлення людини як особистості має підлітковий вік. На основі якісно нового характеру, структури та складу дій людини, у ньому закладаються основи свідомої поведінки. На цьому етапі відбувається вимальовування загальної спрямованості у формуванні моральних уявлень і соціальних установок. Одним із структурних компонентів особистості, що постає перед загрозою деструктивного впливу депресії є самоставлення: підліткова криза самооцінки, зниження самоповаги та самоцінності, негативне самосприйняття, почуття провини належить до типових симптомів депресивного стану.

Алкоголь є одним із депресогенних та деструктивних чинників, які негативно впливають на самоставлення підлітків, між ними простежується чітка кореляція. Формування позитивного самоставлення, у свою чергу, сприяє посиленню особистісної захищеності дітей щодо дії цих чинників, чим, власне, і обумовлена актуальність нашого дослідження.

У психології до проблем самоставлення зверталися такі психологи М. О. Мілушина [14], С.Д. Максименко [13], Т.В.Карабин [10], К.С. Кідалова [7], Н.М.Дятленко [4], О.В. Вороніна [2] та багато інших. Вивчення ставлення людини до себе багато в чому ґрунтувалося на концепціях Л.Є.Просандєєва [16], Є.В. Фролова [21], С.П. Тищенко [18] тощо.

Мета дослідження полягає в аналізі та вивченні алкогольної залежності у підлітків як феномену, який відображений у психологічній літературі.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:

1. Дослідити наукові підходи до розкриття феномену залежності;
2. Проаналізувати основні характеристики залежності та співзалежності; 
3. Визначити основні передумови розвитку алкогольної залежності у підлітків та специфіка їх поведінкових проявів;
4. Обгрунтувати характеристику вибірки та методик дослідження;
5. Провести аналіз результатів описової частини дослідження;
6. Запрпонувати корекцію самоставлення підлітків як умова зниження схильності алкогольної залежності.

Об’єктом дослідження є алкогольна залежність у підлітків як явище психологічного характеру.

Предмет дослідження є специфіка алкогольної залежності у підлітків з точки зору психологічних аспектів.

Методи дослідження  теоретичний аналіз літературних джерел з питань розвитку залежності, її видів та ознак, емпіричні: тестування з використанням наступної методики: «Тест-опитувальник самоставлення».

Методи обробки даних: математична обробка даних з побудовою таблиць, рисунків, якісна інтерпретація отриманих даних.

Наукова новизна вносить внесок у подальший розвиток досліджень щодо психологічних та соціально-психологічних характеристик специфічного соціального утворення – алкозалежних підлітків, а також аналіз їх характерологічних та аксіологічних особливостей; поглибленні наукових уявлень про феномен долі та феномен зловживання алкогольними речовинами; науковому обґрунтуванні профілактичної роботи; науковому обґрунтуванні комплексу методик для ефективної пропаганди здорового способу життя.

Теоретична значущість даного дослідження складає сама комплексність підходу до алкозалежності підлітків як особливого виду девіації, її аналітика через соціально-поведінковий підхід.

Практична значущість курсової роботи полягає в тому, що ці розробки можуть бути використані практичними психологами для організації роботи із особами, які з метою попередження вживання алкогольних та наркотичних речовин підлітками.

Теоретико-методологічна основа дослідження виступили положення  таких авторів: Г.М. Казанцевою, С.Д. Максименко, Т.В.Карабин, К.С. Кідалова, Н.М.Дятленко, О.В. Вороніна та ін.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, а також списку використаних джерел.

 

РOЗДIЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЗАЛЕЖНОСТІ

1.1. Наукові підходи до розкриття феномену залежності

 

Адикція і адитивна поведінка є поняттями, які вважаються відносно новими, і наразі серед психологів існує значна розбіжність у їх тлумаченні. Адикція (або залежність) – це нав’язлива потреба в певній діяльності, яку відчуває людина. Цей термін часто застосовується до таких явищ, як залежність від ліків, наркоманія, але сьогодні його використовують і для нехімічних залежностей, таких як поведінкові. Приклади таких залежностей включають інтернет-залежність, ігроманію, шопоголізм, психогенне переїдання, фанатизм і інші.

З погляду семантики англійське слово «addictive» означає «той, що піддається (частіше шкідливому) впливу». Цій проблемі присвячено кілька закордонних видань, серед них Addictive Behaviors, що вперше вийшов у 1976 році, і широко відомий International Journal of Addiction, що видається з 1947 року.

У вітчизняній літературі терміни «залежність», «залежна поведінка», «адикція», «адитивна поведінка» часто розглядаються як синоніми. Слово «адикт» походить від латинського «addicere», що означає «благоволити» або «сприяти». Адикція у сучасній науковій літературі визначається як пристрасть до речовини або певного виду діяльності, що супроводжується безконтрольним прагненням вживати цю речовину або займатися цією діяльністю для досягнення бажаного психічного ефекту.

У Психіатричному енциклопедичному словнику термін «залежність» описується як «стан або поведінка людини, коли вона підпорядковується впливові іншої людини або конкретної ситуації». Крім того, окрім залежності від психоактивних речовин, визначено також наявність залежності від конкретних ідей, особистостей, азартних ігор, релігійних переконань та інших факторів [13, с. 6].

Залежність може бути розглянута як «фізіологічна», якщо сам організм вимагає певної речовини для забезпечення нормального функціонування, або як «психологічна», якщо ця потреба має емоційну природу.

Шаєв (Shaef, 1987) дає наступне визначення адикції: «Адикція – це будь-який процес, над яким ми не владні», яке хоча коротке за формою, але занадто розширене по суті. Це визначення може охоплювати значну кількість психічних і поведінкових порушень. Автор розділив адикції на дві категорії: субстанціональні адикції (такі як алкоголізм, наркоманія, тютюнопаління, харчові залежності) і адикції процесу (наприклад, накопичення грошей, гемблінг, секс, робота і релігія).

У психологічних словниках поняття «адикція» описується так:

1) засіб, який людина використовує для подолання психологічного дискомфорту;

2) використання терміну «адикція» як синонім до «адитивна поведінка» [2, с. 102].

Проблема адикції має складну природу і включає різні аспекти, такі як психологічний, соціальний, економічний та медичний. Суть адитивної поведінки полягає в тому, що, відчуваючи потребу в уникненні реальності, людина, що страждає від адикції, намагається змінити свій психічний стан шляхом штучних методів. Це може створювати ілюзію безпеки та відновлення емоційного стану.

По визначенню Н.М. Дятленка, адитивна поведінка представляє собою одну з форм девіантної поведінки, яка включає бажання уникнути реальності шляхом штучної зміни психічного стану за допомогою речовин або постійного фокусування на певних видів діяльності для виклику та підтримки інтенсивних емоцій.

 

1.3. Основні передумови розвитку алкогольної залежності  у підлітків та специфіка їх поведінкових проявів  

 

Передумова може бути визначена як попередні умови чи обставини, які сприяли виникненню або вчиненню певних подій. Ця передумова часто виявляється через референтну групу підлітків, які перебувають у подібних обставинах, що дозволяють молодій людині відчути себе поважною та самостійною. Цікаво, що спочатку вживання алкоголю у цьому віці може викликати відразу, але прагнення подолати негативні емоції та досягти гармонії будь-якою ціною може переважити.

Пиття алкоголю стає все більш поширеним і приймається як норма, що сприяє формуванню психологічної готовності до безкритичного прийняття алкогольних звичаїв і розвитку залежності. Підліток починає усвідомлювати та приймати ритуал пиття алкоголю через різноманітні причини, які у цьому контексті можна вважати передумовами розвитку алкогольної інтоксикації.

Поведінок – це одна з форм людської активності, вияв особистості у щоденному житті. Поведінка підлітків відзначається складним виявом природних реакцій на підлітковий вік, відомим як емансипація. Це проявляється у брутальності, упертості та ігноруванні вимог і правил, якими ще нещодавно підліток слухався. Ці ознаки є проявом емансипації. Підлітковий вік вважається періодом найбільшої небезпеки у формуванні адиктивної поведінки через невпинне прагнення відкривати нове та незвичайне, бажання швидше стати дорослим і уникнути відчуття смішності перед ровесниками. Саме це часто спонукає до спроб вживання психоактивних речовин.

Передумови алкогольної інтоксикації можна узагальнити у такі категорії [15, с 10]:

1. вікові фактори (емансипація, взаємодія в групах, формування самосвідомості, гормональні зміни);
2. соціальні впливи (некоректне сімейне виховання – надмірна опіка, недостатня опіка, конфліктність, соціальні норми);
3. відхилення у психічному розвитку (психопатії, акцентуації особистості).

Вікові передумови. Реакція емансипації у підлітків проявляється у важких прагненнях, коли вони одночасно хочуть і не хочуть звертатися до дорослих, але осознано це прагнення і супроводжується негативними емоціями. Для підлітка важливо перевірити свою силу слова, захищаючи своє право приймати власні рішення та вирішувати свої справи. Прояви відкритої неслухняності та ігнорування вимог можна уникнути шляхом встановлення правильного способу спілкування (не лише застосування наказів!), виявлення любові та мудрості у ставленні, вмілого керівництва, надання вільності та співпраці, а також поваги до думки іншого. У випадку, коли дорослий не готовий до переходу на новий рівень стосунків, відмовляючись від «дитячої слухняності», підлітки можуть виявити опір, втікаючи з дому або піддаючись розпиттю алкоголю. Діти, що переживають емансипацію, можуть вести подвійне життя, вживаючи алкоголь, наркотики та інше.

У підлітковому віці від 8 до 12 років характерна тенденція до утворення угруповань, яка зазвичай виникає природно і задовольняє потребу у спілкуванні. Взаємодія з однолітками має величезне значення для підлітків, оскільки вона є своєрідною моделлю майбутніх взаємин дорослих. Дорослим важливо пропонувати правильні форми міжособистісного спілкування, уникати асоціальних тенденцій.

Формування свідомості та інтересів проявляється у підлітковому віці через цікавість до власної особистості, оцінку власних вражень та реакцій оточуючих, а також усвідомлення власної унікальності та неповторності. Цей процес також супроводжується зміною уявлень про час та простір життя. Все це сприяє розвитку навичок саморегуляції та підштовхує до самовиховання та самовдосконалення. У випадку порушень цього процесу у підлітка можуть виникати негативні емоції, а також він може зазнавати засудження, постійні зауваження та покарання.

 

РОЗДІЛ ІІ

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СХИЛЬНОСТІ ДО АЛКОГОЛЬНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ У ПІДЛІТКІВ

2.1. Характеристика вибірки та методик дослідження

 

Результати теоретичної частини нашого дослідження дозволили зробити висновки щодо основних причин виникнення алкогольної залежності у підлітків та проявити чіткий зв’язок між їхнім самоусвідомленням і схильністю до споживання алкоголю.

Під час проведення психопрофілактичної роботи з підлітками, які вживають алкоголь, необхідно застосовувати індивідуальний підхід, враховуючи клініко-психологічні особливості, внутрішньо особистісний конфлікт, а також характер та ступінь порушення відносин особистості. Основною метою заходів при ситуаційному вживанні алкоголю є психологічна корекція місцевих порушень відносин особистості підлітків з метою сприяння толерантності до стресових ситуацій та корекція самосвідомості. При регулярному вживанні алкоголю, основним завданням є корекція ширшого спектру відносин і соціальної поведінки підлітка.

Для проведення дослідження ми обрали наступну методику, яку можна використовувати як окремо, так і у складі діагностичного комплексу: Тест-опитувальник для визначення самоставлення (автори: В.В. Столін, С.Р. Пантелєєв);

У загальному, для встановлення зв’язку між самоусвідомленням підлітків і їхньою схильністю до алкоголю, досить було б використати лише один тест для оцінки самоусвідомлення кожного учасника та один тест для визначення ступеня схильності до вживання алкоголю. Це можна обґрунтувати тим, що більшість методик і тестів, що використовуються для оцінки самоусвідомлення підлітків, є дуже схожими між собою.

 

2.2. Аналіз результатів описової частини дослідження

 

На етапі нашого дослідження ми оцінили рівень самоставлення підлітків за допомогою тесту-опитувальника самоставлення (В.В. Століна, С.Р. Пантелєєва). Метою цього тесту було встановлення емоційно-ціннісного компонента самоставлення. У процесі опитування ми використовували скорочену версію опитувальника, що складалася з 57 питань. Результати нашого дослідження представлені на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Результати методики вивчення самоставлення за допомогою тесту-опитувальника самоставлення (В.В. Століна, С.Р. Пантелєєва) на констатуючому етапі дослідження

 

Серед підлітків у дослідженні за шкалою «Закритість» виявлено, що 40% випробуваних мають високі показники. Ці особи виявляють сильну потребу в захисті своєї особистості, бажання відповідати загальноприйнятим нормам поведінки і взаємодіяти з іншими людьми. У 50% випробуваних були середні значення. Ці підлітки показали здатність подолати деякі психологічні захисти у критичних ситуаціях, активізуючи інші механізми. Ще 10% випробуваних мали низькі значення за цією шкалою, що свідчить про високий рівень саморефлексії та глибоке розуміння себе.

Серед підлітків у дослідженні за шкалою «Самовпевненість» виявлено, що 10% випробуваних мають високі показники. Ці особи відчувають силу своєї особистості і мають високу сміливість у спілкуванні. У 20% випробуваних були середні значення. Ці підлітки у стандартних ситуаціях зберігають працездатність, відчуття впевненості в собі і орієнтуються на успіх своїх дій.

Інші 70% випробуваних мають низькі показники за цією шкалою. У них спостерігається недостатня повага до себе, пов’язана або з невпевненістю у власних можливостях, або з сумнівами у своїх здібностях.

Серед підлітків за шкалою «Самокерівництво» виявлено, що 5% випробуваних мають високі показники. Ці особи вміють організовувати свою діяльність, керувати власною поведінкою і відносинами з іншими, що дозволяє їм передбачати наслідки своїх дій та контактів з оточуючими. У 45% випробуваних були середні значення. Ці підлітки в звичайних умовах можуть виявляти виражену здатність до особистого контролю. Інші 50% випробуваних мають низькі показники за цією шкалою.

Ці особи виявляють віру у те, що зовнішні обставини та події мають контроль над їхнім «Я». Механізми саморегуляції у них ослаблені, і вольовий контроль недостатній для подолання перешкод, що виникають ззовні та всередині, на шляху до досягнення цілей.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!