Курсова робота “Захисник у кримінальному процесі”

ЗМІСТ

 

ВСТУП 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ ЗАХИСНИКА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 

1.1. Поняття та мета діяльності захисника в кримінальному процесі  

1.2. Функції захисту, її зміст та особливості 

1.3. Процесуальний статус захисника та гарантії його діяльності 

РОЗДІЛ ІІ. ПОРЯДОК ЗАЛУЧЕННЯ, ЗАМІНИ ТА БЕЗКОШТОВНОГО НАДАННЯ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 

2.1. Порядок залучення захисника в кримінальному процесі та для проведення окремої процесуальної дії 

2.2. Порядок відмови або заміни захисника в кримінальному процесі 

2.3. Безкоштовна вторинна правова допомога у кримінальному процесі 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Значна увага приділяється правовим інститутам, які покликані захищати права людини з метою формування та становлення правової держави і громадянського суспільства в Україні. Їх безпосередня ефективність і важливість для суспільства враховуються з точки зору забезпечення та визнання законних прав і свобод держави кожного громадянина, оскільки вони є пріоритетною рисою правової та демократичної держави.

Здійснення законодавчо закріплених прав і свобод кожної людини є необхідним і важливим конституційним положенням. Відповідно до статті 3 Конституції України як основного закону держави, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються вищими соціальними цінностями. Крім того, основний державний документ передбачає чіткі права людини і громадянина, в тому числі право на отримання кваліфікованої юридичної допомоги, право обвинуваченого у вчиненні кримінального злочину на допомогу захисника.

Звичайно, можна заперечити, що для побудови правової держави необхідно скорегувати і закріпити гарантії правового захисту громадян. Тому держава повинна розробити механізми для певного правозахисного інституту як адвокатура.

Саме тому Кримінально-процесуальний закон України 2012 року побудований таким чином, щоб реалізація прав і законних інтересів фізичних осіб мала надійний механізм здійснення правового захисту. Враховуючи розвиток правових поглядів, систему гуманізму і демократії або розуміння Європейського суду з прав людини, право на захист є невід’ємною частиною прав людини і громадянина. Процес реформування кримінального правосуддя вимагає вивчення ключових питань забезпечення прав і свобод підозрюваних або обвинувачених у скоєнні кримінальних злочинів, включаючи участь у ньому захисника.

Зараз участь адвокатів захисту в кримінальному судочинстві як одного з найважливіших учасників кримінального судочинства, реалізація законних прав і вивчення питань, пов’язаних з інтересами людей і громадян, продовжують залишатися важливими питаннями для розгляду.

Питання, що стосуються данної теми розглядали такі вчені, як: Альперт С. А., Грошевий Ю. М., Лобойко Л. М., Маланчук Л. М., Остафійчук Г. В., Попелюшко В. О., Рибалко О. В., Тацій В. Я., Шило О. Г., Шнягін О. Г. та інші.

Метою курсової роботи є аналіз та вивчення особливостей участі захисника та його ролі у забезпеченні прав і законних інтересів фізичної особи під час кримінального процесу.

Відповідно до цієї мети, були визначені наступні завдання:

1. Визначити поняття та цілі діяльності захисника в кримінальному процесі;
2. Проаналізувати функції захисту, її зміст та особливості;
3. Дослідити процесуальний статус захисника та гарантії його діяльності;
4. Розкрити порядок залучення захисника в кримінальному процесі та для проведення окремої процесуальної дії;
5. 5. Зазначити порядок відмови або заміни захисника в кримінальному процесі;
6. 6. Обгрунтувати безкоштовну вторинну правову допомогу у кримінальному процесі.

Об’єктом дослідження курсової роботи є захисник та його професійна діяльність з точки зору чинного законодавства.

Предметом дослідження є найважливіший аспект участі захисника в кримінальному судочинстві, як один з основних напрямів його професійної діяльності, його права та обов’язки.

Методи дослідження. При написані курсової роботи були використані такі методи: метод теоретичного аналізу та систематизації; порівняльно-історичний метод; формально-юридичний.

Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, двох розділів, загальні висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 32 сторінки, а бібліографія налічує 23 позицій.

 

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ ЗАХИСНИКА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

1.1. Поняття та мета діяльності захисника в кримінальному процес

 

Головною фігурою у кримінальному процесі є захисник, який має повноваження представляти інтереси особи, яка його залучила: підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого або особи, до якої застосовано примусові медичні чи виховні заходи. Відповідно до статті 59 Конституції України, усі громадяни мають рівні права перед законом, однакові конституційні права та свободи, а також право на вільний вибір свого захисника [8].

Отже, можна стверджувати, що ця конституційна норма підтверджує право кожного громадянина на вільний вибір захисника для захисту своїх законних прав та інтересів. Основою особистої свободи є прийнятна поведінка в суспільстві. Права і свободи людини виступають ключовими ознаками демократії в державі та громадянському суспільстві. У кримінальному процесі важливу роль відіграють численні учасники, які встановлюють правові відносини між собою, відстоюють свої правові статуси та виконують відповідні обов’язки. З практичної точки зору відомо, що кожна особа, яка опиняється в сфері правосуддя, включно зі злочинцями, прагне максимально ефективно захистити свої права та інтереси [4, с. 237]. У наукових колах існують різні підходи до розуміння поняття захисту в кримінальному процесі.

Деякі дослідники стверджують, що захист у кримінальному провадженні включає процесуальні дії та відносини, спрямовані на повне, всебічне або часткове спростування пред’явленого обвинувачення та забезпечення дотримання прав цієї особи. Інші науковці зазначають, що система поведінки, визначена законом для суб’єкта захисту і не заборонена, сприяє повному або частковому спростуванню фактичної та юридичної сторін обвинувачення. Вона також допомагає з’ясувати обставини, що спростовують звинувачення, а також визначити відповідальність та виключити покарання для винного [22, с. 285].

 

1.2. Функції захисту, її зміст та особливості

 

Термін «функція» (від лат. «functio») означає виконання або реалізацію і визначається як роль, яку відіграє певний соціальний інститут чи приватний соціальний процес у контексті потреб суспільства. Варто зазначити, що функція має процесуальний характер і відображає спрямованість дій конкретного об’єкта в певних умовах простору і часу [14, с. 593-594.].

Слід підкреслити, що зміст і призначення процесу розкриваються через функції конкретного предмета чи явища. І. В. Берестовський вірно зазначив, що кримінально-процесуальна діяльність є комплексною, оскільки вона має різні напрями, які не перетинаються і не поглинають один одного. Ці окремі аспекти кримінально-процесуальної діяльності називаються кримінально-процесуальними функціями [3, с. 188-192].

Функції кримінального процесу відображають його активну сторону як явища правового буття і повинні розглядатися як певна спрямованість дій, здатність реагувати та швидко реагувати на правове існування, а також впливати на це середовище. Цей вплив визначається юридичною природою процесу та його чітким правовим змістом.

Функції кримінального провадження, з урахуванням його завдань і змісту, а також положень чинного Кримінально-процесуального кодексу, можна поділити на три основні категорії:

1. функції обвинувачення;
2. функції захисту;
3. функції судового розгляду (функція фактичного вирішення у процесі судового розгляду).

Цікаво, що вітчизняний законодавець формулює функції через визначення права на їх виконання та встановлення відповідних обов’язків. Кожна з цих функцій має чітко визначений зміст, суб’єктів реалізації та правові процедури. Проте загальними характеристиками є: правове закріплення цих функцій, їх обумовленість завданнями кримінального процесу та діяльністю суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності [23, с. 18].

 

РОЗДІЛ ІІ

АДВОКАТ – ЗАХИСНИК В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

2.1. Порядок залучення захисника в кримінальному процесі та для проведення окремої процесуальної дії

 

Забезпечення права на захист для підозрюваних та обвинувачених полягає в наданні їм низки процесуальних прав, які дозволяють захиститися від підозр і звинувачень у вчиненні злочинів, а також охоронити їх законні інтереси як учасників процесу. Згідно з пунктом 2 Закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 року, ці особи мають право на юридичну допомогу захисника, який захищає їх особисті та майнові права, а також гарантує безпеку для підозрюваних, обвинувачених, адвокатів, законних представників, членів сім’ї та близьких родичів.

Участь захисників у кримінальному провадженні є однією з основних характеристик реального забезпечення права на захист обвинувачених, що гарантоване Конституцією України. Захисник може бути залучений до процесу в будь-який час за клопотанням або згодою підозрюваного, підсудного, їх законних представників та інших осіб. Слідчі, прокурори, слідчі судді та суди допомагають затриманим або арештованим особам у запрошенні захисника та забезпечують комунікацію з обвинуваченим. При цьому вони зобов’язані уникати рекомендацій щодо призначення конкретного захисника (ч. 1 ст. 48 КПК України). Обвинувачений або підозрюваний має право самостійно вибрати особу, яка представлятиме його інтереси в кримінальному провадженні, і може отримувати допомогу від слідчих, прокурорів, слідчих суддів та судів у встановленні зв’язків [6].

Відбір та залучення адвокатів відбувається на основі їхньої незалежності від рекомендацій органів державної влади, що гарантує об’єктивність та неупередженість у правозастосуванні. У пункті 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожна особа, обвинувачена у вчиненні злочину, має право захищати себе особисто або з допомогою обраного захисника. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права в статті 14 проголошує право всіх осіб на самозахист, безпосередньо або з юридичною допомогою, у разі пред’явлення звинувачення у злочині. У Принципах про роль адвокатів, прийнятих на восьмому Конгресі ООН 1 серпня 1990 року, підкреслюється, що кожна людина має право звертатися до обраного адвоката і захищати свої права на всіх стадіях кримінального провадження. Крім того, особа без адвоката повинна отримати ефективну правову допомогу від адвоката з необхідними навичками та досвідом, безкоштовно, якщо не має достатніх фінансових ресурсів (пункт 6 цього документа) [6].

Арештованим, заарештованим або затриманим повинні бути забезпечені всі необхідні умови, час та обладнання для зустрічі з адвокатом або зв’язку з ним, а також для проведення консультацій у повній конфіденційності, без затримок, втручання або цензури. Водночас такі консультації можуть відбуватися поза межами досяжності уповноважених осіб (п. 8). Основне процесуальне питання залучення захисників до кримінального провадження регулюється пунктом 3 глави 3 Кримінально-процесуального кодексу України «Сторона захисту».

Діючий КПК України передбачає два види участі захисників у кримінальному провадженні:

1. участь обвинуваченого, підозрюваного, їх законних представників та інших осіб за клопотанням або згодою обвинуваченого, що реалізується у формі «запрошення захисника» (ст. 48 КПК України);
2. залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею або судом для здійснення захисту за призначенням, що відбувається у формі «призначення захисника» (статті 49, 53 КПК України).

 

2.3. Безкоштовна вторинна правова допомога у кримінальному процесі

 

Стаття 59 Конституції України: Кожна особа має право на професійну правову допомогу. У випадках, передбачених законодавством, ця допомога надається безкоштовно. Також кожен має право вільно обирати своїх законних представників.

Стаття 3 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»: Право на безкоштовну правову допомогу є гарантованим Конституцією правом громадян України, іноземців та осіб без громадянства отримувати основну правову допомогу безкоштовно, а також можливістю для окремих категорій осіб отримувати безкоштовні вторинні юридичні консультації у спеціалізованих справах.

Bиди правової допомоги може безкоштовно отримати ветеран/член сім’ї загиблого?

Право на безкоштовну вторинну правову допомогу також поширюється на громадян тих країн, з якими Україна уклала міжнародні угоди про правову допомогу, затверджені Верховною Радою, а також на іноземців і осіб без громадянства, які дотримуються міжнародних угод, учасницею яких є Україна. Ці угоди зобов’язують держави-учасниці надавати безкоштовну правову допомогу певним категоріям осіб.

Вторинна правова допомога охоплює такі аспекти:

1. захист інтересів;
2. представництво інтересів осіб у судах, інших державних установах та органах місцевого самоврядування;
3. підготовка процесуальних документів.

Захист у кримінальному провадженні передбачає можливість усно або письмово викладати свої заперечення проти обвинувачення, збирати та подавати докази, брати активну участь у кримінальному процесі, звертатися за юридичною допомогою до адвоката, а також реалізувати інші процесуальні права.

Кому надається безоплатна правова допомога в кримінальному процесі за рахунок держави?

Підозрюваною є особа, якій у встановленому КПК порядку було повідомлено про підозру або яка була затримана на підставі підозри у вчиненні злочину.

Також обвинуваченим (підсудним) є особа, стосовно якої обвинувальний акт було передано до суду відповідно до вимог кодексу.

Чи надається така допомога свідкам чи потерпілим?

Слідчий, прокурор, слідчий суддя та суд зобов’язані:

1. роз’яснити підозрюваному або обвинуваченому його права;
2. гарантувати право на кваліфіковану правову допомогу від обраного або призначеного захисника (ст. 20 КПК).

Захисник має право викликати підозрюваного, обвинуваченого, їхніх законних представників та інших учасників кримінального провадження у будь-який час за клопотанням або з їхньою згодою [12].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!