Курсова робота “Зміст та методика логопедичної роботи з подолання загального недорозвитку мовлення в умовах спеціальної групи ЗДО”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЛОГОПЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОШКІЛЬНИКАМ В ЗДО 

1.1. Організація логопедичної роботи в корекційній групі ЗДО                  

1.2. Взаємодія логопеда і вчителя в корекційному процесі логопедичної групи                                                                                                                  

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ В КОРЕКЦІЙНІЙ ГРУПІ ЗДО 

2.1. Мета, завдання й методи дослідження (констатуючий етап)                   

2.2. Корекційна робота з дітьми за результатами констатуючого етапу         

2.3. Контрольне діагностування, висновки й практичні рекомендації           

ВИСНОВКИ                                                                                                            

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                                

ДОДАТКИ                                                                                                                   

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Мовлення – це особлива та найбільш удосконалена форма спілкування, одна із найскладніших вищих психічних функцій людини. Набуття навичок мовленнєвої комунікації є необхідною умовою соціальних контактів, завдяки яким формуються і уточняються уявлення дитини про навколишнє середовище, в процесі мовленнєвого розвитку формуються вищі форми пізнавальної діяльності.

Надзвичайно важливим для формування лексичної та граматичної сторін мовлення є п’ятий рік життя, коли розвиток дитини відбувається особливо інтенсивно. Але водночас мовленнєва функціональна система в цей період є досить чутливою до різноманітних патологічних факторів, які негативно впливають на її формування як у кількісному, так і в якісному плані, спричиняючи вторинні вади у пізнавальній, комунікативній і навчальній діяльності дітей дошкільного віку з вадами мовлення.

Однією з найпоширеніших патологій психофізичного розвитку серед дітей дошкільного віку з вадами мовлення дошкільного віку є загальний недорозвиток мовлення, специфіка якого полягає в системному порушенні всіх сторін і форм мовлення. При цьому найсуттєвіші недоліки виявляються під час засвоєння і використання дітьми з мовленнєвими вадами на практичному лексико-граматичному  рідної рівні мови.

Тому вивчення логопед-дефектології є важливим для всіх працівників дитячих, а особливо дошкільних установ. Своєчасне виявлення мовленнєвих порушень сприяє швидкому їх усуненню, попереджає негативний вплив мовленнєвих розладів на формування особи з проблемами мовлення та на весь психічний розвиток дитини.

Мета дослідження – розглянути та проаналізувати зміст і методику логопедичної роботи з подолання з загального недорозвитку мовлення в умовах спеціальної групи ЗДО.

Для реалізації поставленої мети було окреслено наступні завдання:

1. розглянути науково-теоретичні засади організації логопедичної роботи в корекційній групі ЗДО;
2. розкрити особливості взаємодії логопеда і вчителя в корекційному процесі логопедичної групи;
3. обґрунтувати мету, завдання й методи дослідження емпіричного дослідження;
4. з’ясувати зміст корекційної роботи з дітьми за результатами констатуючого етапу;
5. провести контрольне діагностування та узагальнити результати експериментального дослідження.

Об’єктом дослідження є мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку зі загальним недорозвитком мовлення.

Предмет дослідження – зміст і методика корекційної роботи з подолання загального недорозвитку мовлення в умовах спеціальної групи ЗДО.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз та узагальнення, психолого-педагогічної та методичної літератури; емпіричні: діагностичні; аналіз та статистична обробка даних для визначення результатів експериментального дослідження.

Практичне значення курсової роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані при підготовці до лекційних та практичних занять, а також в повсякденній логопедичній практиці.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 21 найменування та додатків. Загальний обсяг налічує 40 сторінок, з них 31 – основного тексту.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЛОГОПЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОШКІЛЬНИКАМ В ЗДО

1.1. Організація логопедичної роботи в корекційній групі ЗДО

 

Мовленнєва функція є однією з важливих психологічних функцій людини. В процесі розвитку мови формуються вищі форми пізнавальної діяльності, здібності до поняттєвого мислення. Оволодіння вмінням мовного спілкування створює передумови для специфічних соціальних взаємодій людини, завдяки чому формується й удосконалюється уявлення дітей про довкілля, вдосконалюються форми його відображення. Мовлення також сприяє усвідомленню, плануванню і регуляції поведінки дошкільників.

За даними наукових досліджень, останнім часом значно збільшилася кількість дітей дошкільного віку із загальними порушеннями психофізіологічного та мовного розвитку. За статистикою, наведеною у дослідженнях різних авторів Європи та СНД, порушення звуковимови спостерігається у 17–42% дітей дошкільного віку, і це число неухильно зростає. Так, за даними професора М. Ханемана (Майнський університет) за останні роки ці показники зросли більше, ніж на 20% [8, с. 168].

Порушення мовленнєвого розвитку спостерігаються у дітей як з нормальним розвитком, так і у  дітей з різними психофізичними розладами. Негативний вплив на розвиток мовлення можуть мати ураження коркових і підкіркових структур головного мозку, особливо генезису та моторики, зорових і слухових функцій, інтелектуальна недостатність, несприятливі умови життя і виховання дитини. Порушуються різні компоненти мовленнєвої діяльності: звуковимовна сторона, фонематичні процеси, лексико-граматичні структури, семантична сторона мови.

Первинна патологія мовлення дітей із загальним недорозвиненням мовлення гальмує розвиток потенційно збережених розумових здібностей і перешкоджає нормальному функціонуванню інтелекту. Проте у міру формування словесного мовлення й усунення власне мовленнєвих труднощів їх інтелектуальний розвиток наближається до норми [21].

Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) – це різні та чисельні мовленнєві розлади, при яких у дітей з нормальним слухом і нормальним інтелектом порушується формування всіх компонентів мовленнєвої системи, пов’язаних зі звуковими та смисловими аспектами. При ЗНМ порушуються всі компоненти мовлення: фонологічні процеси, звуки мови, словниковий запас, граматичні структури та зв’язне мовлення, причому найбільш суттєві недоліки виявляються в засвоєнні та використанні дитиною лексики та граматики рідної мови [12, с. 47].

Виділяють чотири рівні мовленнєвого недорозвитку при ЗНМ, що відображають типовий стан компонентів мовлення. Перехід від одного рівня до іншого визначається появою нових мовленнєвих можливостей, збільшенням обсягу мовленнєвої діяльності, зміною мотиваційної основи мовлення та смислового змісту його суб’єктів, мобілізацією компенсаторних функцій [17, 35]. Індивідуальний темп просування дитини визначається тяжкістю первинного дефекту та його формою.

Так, перший рівень ЗНМ характеризується повною або майже повною відсутністю словесних засобів спілкування у віці. У дітей на цьому рівні відсутнє фразове мовлення, а також майже повна відсутність розуміння значень граматичних змін слів. Другий рівень ЗНМ характеризується дещо кращою мовленнєвою активністю дітей, але фразове мовлення спотворене в фонетичному та граматичному сенсі. Третій рівень ЗНМ характеризується наявністю розгорнутого фразового мовлення зі значними лексико-граматичними та фонетико-фонематичними недорозвиненнями. Діти на цьому рівні мають розгорнуте фразове мовлення, але вони стикаються з проблемами у лексико-граматичному розвитку та фонетико-фонематичних аспектах. Звукова сторона мовлення більш сформована, але можуть виникати типові помилки, такі як заміна складних звуків простішими артикуляціями, недиференційована вимова та порушення структури слів.

У сучасній науковій літературі виділяють ще одну категорію порушень мовленнєвого розвитку, яка відхиляється від вищезазначених рівнів і може бути визначена як ІV-й рівень порушень мовленнєвого розвитку — нерізко виражене недорозвинення мовлення у дітей 7-го року життя [12, с. 49].

Завдання логопеда полягає в тому, щоб допомогти дитині подолати недорозвиток мовлення, і тим самим забезпечити повноцінний, всесторонній її розвиток. Тому логопедичні заняття є важливою частиною комплексного медико-педагогічного втручання. Логопедична терапія сприяє розвитку всіх психічних процесів, особливо мовних функцій, і розширює комунікативну та пізнавальну діяльність дітей дошкільного віку через основні способи структурування їхнього життя – гру, заняття, рухову активність, спілкування з однолітками й педагогом. Правильно структурований логопедичний процес може допомогти подолати або зменшити як мовленнєві, так і психічні розлади [21].

 

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ В КОРЕКЦІЙНІЙ ГРУПІ ЗДО

2.1. Мета, завдання й методи дослідження (констатуючий етап)

 

Емпіричне дослідження проводилося на базі дошкільного навчального закладу ________________. В дослідженні взяло участь 20 дітей старшого дошкільного віку з загальним недорозвитком мовлення.

Дослідження складалося з трьох етапів:

1) перший етап – первинна діагностика;

2) другий етап – проведення занять з корекції мовлення;

3) третій етап – виявлення динаміки мовленнєвого розвитку у дітей дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення.

Під час проведення констатувального експерименту з метою вивчення стану сформованості лексико-граматичної сторони мовлення у дітей 5-6/7 років із ЗНМ нами були використані наступні емпіричні методи:

• анкетування батьків (додаток А),
• тестові завдання (вік дитини від 5 до 6 років);
• методика визначення рівня мовного розвитку дітей дошкільного віку О. Безрукова, О. Каленкова;
• методика діагностики мовленнєвого розвитку І. Брушневської
  [11, с. 48].

Залежно від правильності та самостійності виконання завдання оцінювалися за трьома рівнями:

• достатній рівень – відповіді дітей правильні, повні, самостійні, змістовні, не потребували додаткових пояснень чи вказівок з боку вчителя;
• середній рівень – відповіді дітей правильні, повні та змістовні., Застосовувалася незначна допомога вчителя у формі аналогічних прикладів, пояснень значення слова, додаткових стимульних (зорових, слухових) підказок, вибору з декількох варіантів відповіді;
• низький – завдання виконано неправильно або взагалі не виконано. Навіть при значній допомозі вчителя діти не змогли успішно справитися з завданням.

Ця система оцінювання дозволяє вчителю точно визначити, як діти розуміють та виконують завдання, і вчасно надавати допомогу тим, хто її потребує, сприяючи їхньому навчанню та розвитку [18].

Висновок психолого-медико-педагогічної комісії показав, що у 100% дітей (10 чол. ЕГ та 10 чол. КГ) учасників дослідження в висновку указанно «ЗНМ ІІІ рівня».

Аналіз анкет батьків дозволив отримати інформацію про низку пренатальних станів, а також станів, що мали місце під час вагітності та після пологів: 20% опитаних батьків зазначили, що мали легкий токсикоз в останньому триместрі вагітності, а також короткочасну асфіксію під час пологів; 50% відмітили, що дитина народилася раніше покладеного строку, була недоношеною або спостерігалася незрілість дитини при народженні, 40% (8 батьків) заявили про кесарі розтин при пологах. З опитаних 60% відзначили погіршення фізичної форми своїх дітей протягом перших місяців і років життя, при цьому батьки стверджували, що їхні діти часто хворіють на різні простудні захворювання, включаючи ГРВІ та гострі респіраторні інфекції, і схильні до хвороб. Деякі респонденти також заявили, що їхні діти з раннього віку страждали від інфекційних захворювань, таких як бронхіт, кропив’янка та вітряна віспа.

З дітьми проводилися вступні бесіди для встановлення позитивного емоційного контакту та визначення готовності дитини до участі у спілкуванні, її здатності адекватно сприймати запитання, давати відповіді, дотримуватися вербальних інструкцій та виконувати завдання відповідно до вікових та програмних вимог. В ході бесіди були виявлені наступні особливості розвитку мовлення дошкільників із ЗНМ. Багато дітей мали труднощі в самостійних висловлюваннях на рівні простих завершених фраз. Більшість дітей неправильно використовували форми слів, робили тривалі паузи для пошуку потрібного слова, порушували порядок слів. У 70% випробовуваних спостерігалося поєднання виражених в різному ступені труднощів смислового та синтаксичного характеру.

У відповідях дітей із ЗНМ спостерігається поєднання надмірної емоційності, розгубленості, якщо питання стосується емоційного досвіду, що зберігається в пам’яті (наприклад, похід на пляж з батьками влітку), і апатії, байдужості та односкладових відповідей, якщо питання не зачіпає чуттєвий досвід дитини. Відповіді характеризуються високим ступенем повторення одних і тих самих слів, аморфними та «двозначними! висловлюваннями, вигуками, в яких лише віддалено простежується семантичний зв’язок з питанням, аграматизм, тривалі паузи, зісковзування на побічні теми, надмірне використання міміки, жестів, незакінчені висловлювання.

 

2.2. Корекційна робота з дітьми за результатами констатуючого етапу

 

Провідним завданням корекційно-розвивальної роботи в спеціальному закладі дошкільної освіти є формування, корекція та розвиток мовлення, психічної й емоційно-вольової сфери дітей із вадами мовлення. Своєрідність загального недорозвитку полягає в тому, що кожний із мовленнєвих компонентів (фонетика та фонематика, лексика та граматика) має свої особливості, що обумовлені не лише глибиною ураження, але й співвідношенням їх зі спонтанним мовленнєвим розвитком [15, с. 467].

Попри складність системного порушення, відчувається своєрідний поступальний розвиток найбільш елементарних мовленнєвих форм, накопичення неусвідомлених звукових і морфологічних узагальнень, що при своєчасному проведенні логопедичної роботи призводить до повної компенсації дефекту. Діти із ЗНМ не можуть повноцінно оволодівати навчальним матеріалом на заняттях, адже у них страждає не тільки мовлення, а й порушене вербальне мислення, пам’ять, увага вони швидко втомлюються і виснажуються, втрачають інтерес до будь-якої діяльності  [11, с. 47]. Як же зробити заняття цікавими? Відповідь дуже проста – навчати граючись! Адже саме гра є провідною діяльністю дитини-дошкільника [11, с. 48].

Ігровий метод є універсальною формою діяльності, завдяки якій відбуваються основні та прогресивні зміни в психіці та особистості дитини-дошкільника, формує ґрунт до переходу в новий вид діяльності (навчальну). У процесі гри яскраво відображується пізнання, діяльності та спілкування дитини, що своєю чергою становить основу мовленнєво-ігрової діяльності, як процесу використання набутих раніше знань, мовленнєвих умінь та навичок у нових обставинах. У цій діяльності дитина поглиблює та уточнює набуті знання, спираючись на свій інтерес до ігрового процесу [15, с. 468].

Правильно організоване навчання у формі ігрової діяльності не тільки забезпечує засвоєння знань і навичок, а й покращує роботу нервової системи. У грі яскраво проявляються особливості мислення, уяви, емоцій, активності та комунікативних потреб дітей дошкільного віку. Ігри позитивно впливають на розумовий, сенсорний, моральний і фізичний розвиток дітей [11, с. 49].

Отримуючи в грі завдання, дошкільник виконує його не лише жестом, рухом, але і словом. Він намагається, щоб його мовлення було якомога більш схожим на мовлення дорослих, зображуваних у грі. Активізується пасивний словник, засвоюються нові слова, причому це відбувається значно швидше і міцніше, ніж поза грою.

З метою розвитку мовленнєвих здібностей дошкільників із ЗНМ було запропоновано комплекс ігрових вправ, що спрямований на мовленнєвий розвиток дитини (Додаток Б).

Зокрема:

• звукової культури: тренувальні, імітаційні, артикуляційні. Наприклад: «Хто як кричить?», «Знайди місце звука в слові», «Гарячий чай», «Котику, спи»;
• збагачення словника: словесні та словниково-логічні. Наприклад: «Коли це буває?», «Хто що робить?», «Скажи навпаки», «Назви одним словом»;

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!